Рішення

від 02.11.2023 по справі 914/57/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023Справа № 914/57/23

За позовом:Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі: Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, Львівська обл., смт. Великий Любіньдо відповідача:Малого підприємства «Барвінок», Львівська обл., смт. Великий Любіньза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеснафтопродукт», Львівська обл., смт. Великий Любіньпро:припинення права постійного користування земельною ділянкою Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники учасників справи:прокурор:Леонтьєва Н.Т.;від позивача:не з`явився;від відповідача:Козій А.В. представник;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області (надалі Великолюбінська селищна рада, Селищна рада, Пзивач) до Малого підприємства «Барвінок» (надалі МП «Барвінок», Відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнеснафтопродукт» (надалі ТОВ «Бізнеснафтопродукт», Третя особа) про припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Ухвалою від 09.01.2023 суд (суддя Синчук М.М.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.01.2023.

Процесуальний хід розгляду справи відображено в ухвалах суду.

Ухвалою від 20.03.2023 суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 10.04.2023.

Зважаючи на звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді у відставку, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області №26 від 06.04.2023 проведено повторний автоматичний розподіл справи №914/57/23, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Крупнику Р.В.

Ухвалою від 10.04.2023 суд прийняв до розгляду справу №914/57/23, ухвалив проводити у вказаній справі повторне підготовче провадження, підготовче засідання у справі призначив на 08.05.2023.

Ухвалою від 08.05.2023 відкладено підготовче засідання на 29.05.2023.

Ухвалою від 29.05.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 03.07.2023.

Ухвалою від 03.07.2023 відкладено підготовче засідання на 21.08.2023.

Ухвалою від 21.08.2023 суд відклав підготовче засідання на 11.09.2023.

Ухвалою від 11.09.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 02.10.2023.

Ухвалою від 02.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 16.10.2023.

Ухвалою від 16.10.2023 суд відклад розгляд справи по суті на 02.11.2023.

У судове засідання 02.11.2023 прокурорка з`явилась, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 02.11.2023 не забезпечив.

Представник відповідача у судове засідання 02.11.2023 з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа явку повноважного представника у судове засідання 02.11.2023 не забезпечила.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи прокурора.

Звернувшись до суду із позовом, прокурор просить припинити право відповідача на постійне користування земельною ділянкою із кадастровим номером 4620955300:34:015:0245 площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, буд. 6 А.

Як на підставу позовних вимог він посилається на те, що спірна земельна ділянка надана і перебуває у постійному користуванні відповідача, що прослідковується зі змісту ухвали Великолюбінської селищної ради від 15.07.1993 та виданого на її підставі Державного акта серії Б №039984 від 28.08.1993, зареєстрованого в Книзі обліку державних актів за №223.

На підставі згаданого державного акта, 24.12.2013 ТОВ «Бізнеснафтопродукт» зареєструвало право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, буд. 6 А, який розташований на спірній земельній ділянці. Прокурор зауважує, що поштова адреса цього об`єкта була змінена рішенням Великолюбінської селищної ради №96 від 18.07.2019 на адресу: вул. Львівська, 6, що було відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.08.2019.

Посилаючись на пункт «е» ст. 141 ЗК України, Прокурор вважає, що факт оформлення третьою особою права власності на об`єкт незавершеного будівництва свідчить про виникнення підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідачем. При цьому автоматичного припинення такого права у відповідача не відбулося, а третя особа автоматично не набула права користування спірною земельною ділянкою. Для цього необхідно отримати рішення уповноваженого органу про припинення/надання в оренду відповідної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації прав на неї. Однак, земельна ділянка із кадастровим номером 4620955300:34:015:0245 площею 0,9 га не надавалась Селищною радою у власність чи користування ТОВ «Бізнеснафтопродукт».

Крім цього, як на підставу позовних вимог прокурор також посилається на систематичну несплату МП «Барвінок» земельного податку, що згідно із пунктом «д» ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права постійного землекористування. Так, згідно із інформацією ГУ ДПС у Львівській області за №730/5/13-01-04-07 від 20.01.2022, відповідач не сплачував земельного податку за користування спірною земельною ділянкою. У той же ж час, у листі №592/5/13-01-04-07 від 19.01.2022 ГУ ДПС у Львівській області повідомляє, що земельний податок за спірну земельну ділянку декларує ТОВ «Бізнеснафтопродукт». У листі Селищної ради №362 від 22.02.2022 також зазначено, що Відповідач протягом 2018-2021 років не сплачував земельного податку.

Аргументи позивача.

Великолюбінська селищна рада подала до суду заяву вх. №5434/23 від 03.03.2023, у якій підтримала позов Прокурора у повному обсязі. Орган місцевого самоврядування переконаний, що право постійного користування земельною ділянкою Відповідачем слід припинити з підстав аналогічним тим, що вказані у позові.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №14227/23 від 07.06.2023), у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:

1. Норма пункту «е» ст. 141 ЗК України не визначає підставою припинення права користування земельною ділянкою набуття іншою особою права власності на об`єкт незвершеного будівництва, що розташований на ній. У розумінні ЗК України наведена прокурором підстава не є підставою для припинення права постійного користування у судовому порядку. Відтак, задоволення позову із посиланням на відповідну норму земельного законодавства є неможливим.

2. Посилання на пункт «д» ст. 141 ЗК України є безпідставними, адже матеріали справи не містять інформації про час виявлення порушень земельного законодавства та доказів, які б свідчили про попередження щодо припинення права постійного користування. Позивач не надав доказів наявності у Відповідача податкового боргу по сплаті земельного податку, а питання його сплати є прерогативою контролюючих органів та не входить до компетенції органу місцевого самоврядування та прокуратури.

3. При зверненні до суду із позовом Прокурор не обґрунтував необхідності втручання у здійснення господарської і статутної діяльності Відповідача та безпідставно замінив Великолюбінську селищну раду, яка може самостійно захищати свої інтереси. Обґрунтовуючи підстави для представництва, він не вказав, яка сума грошових коштів не надійшла до державного бюджету, а лише зазначив, що така є значною. Прокурор належним чином не довів, у чому полягає виключна підстава для представництва інтересів держави та жодним чином не обґрунтував бездіяльність органу місцевого самоврядування. Крім цього, Прокурор не обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави і необхідність їх захисту.

Аргументи третьої особи.

Третя особа подала до суду пояснення (вх. №20217/23 від 21.08.2023), у яких заперечила проти доводів Прокурора. Нею вказано, що Відповідач входить до числа засновників ТОВ «Бізнеснафтопродукт», частка якого становить 5%. У період з 2013 року Третя особа декларувала та сплачувала земельний податок за спірну земельну ділянку. Більше того, на виконання вимоги ГУ ДПС у Львівській області, ТОВ «Бізнеснафтопродукт» погасило заборгованість по сплаті земельного податку, яка виникла з 31.03.2023. Вказане свідчить про відсутність заборгованості по сплаті земельного податку за користування спірною земельною ділянкою.

Зважаючи на це, Третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Ухвалою Великолюбінської селищної ради від 15.07.1993 (Т.1; а.с. 31) надано МП «Барвінок» у постійне користування земельну ділянку площею 0,9 га із земель селища Великий Любінь під комплекс по наданню послуг населенню в забезпеченні товарами народного вжиту, паливно-мастильними матеріалами та технічних послуг власників автотранспорту.

З Технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж вказаної ділянки в натурі (на місцевості) від 2013 року (Т. 1; а.с. 67-83) прослідковується, що надана відповідачу земельна ділянка знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6а та має кадастровий номер 4620955300:34:015:0245.

На підставі Ухвали Селищної ради від 17.07.1993 МП «Барвінок» видано два Державних акти на право постійного користування земельною ділянкою.

Зокрема, один Державний акт на радянському бланку серії Б №039984 від 28.08.1993, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №223 (Т.1; а.с. 65-66, 80-81).

Другий Державний акт на українському бланку серії ЛВ 33, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1 (Т.1; а.с. 51-52). З наявної у справі копії цього акту прослідковується, що в ньому не зазначено дату його видачі, а також площа земельної ділянки на котру він видається.

Суд не досліджував причин та правомірності видачі МП «Барвінок» двох Державних актів на право постійного користування землею, адже жодною із сторін не оспорюється факт набуття відповідачем цього права згідно Ухвали Селищної ради від 17.07.1993.

Матеріалами справи, зокрема Інвентаризаційною справою №116 Городоцького БТІ (Т. 1; а.с. 37-56) підтверджується те, що станом на 2012 рік на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні МП «Барвінок» знаходився об`єкт незвершеного будівництва із ступенем готовності 84%.

Жодною із сторін не заперечується та обставина, що інших об`єктів нерухомого майна, які б належали МП «Барвінок» на земельній ділянці площею 0,9 га в смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6а не було.

24.12.2013 право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано за ТОВ «Бізнеснафтопродукт», що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №318881490 від 27.12.2022 (Т. 1; а.с. 17).

Підставою для реєстрації вказано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №223 від 28.08.1993 та рішення Великолюбінської селищної ради №96 від 18.07.2019. При цьому, відповідного до зазначеного рішення змінено поштову адресу Об`єкта незавершеного будівництва в смт. В. Любінь, а саме з вул. Львівська 6а на вул. Львівська, 6 (Т. 1; а.с. 19).

Жодною зі сторін спору не заперечується правомірність набуття ТОВ «Бізнеснафтопродукт» права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва.

З матеріалів справи, зокрема Статуту ТОВ «Бізнеснафтопродукт» (Т. 1 а.с. 73-77) лише прослідковується, що МП «Барвінок» було одним із засновників вказаного товариства із часткою 5% статутного фонду.

Третя особа у справі була власником об`єкту незавершеного будівництва в смт. В. Любінь на вул. Львівська, 6 до червня 2023 року. Вказаний об`єкт так і не було введено в експлуатацію як об`єкт завершеного будівництва.

05.06.2023 за актом приймання-передачі ТОВ «Бізнеснафтопродукт» передало МП «Барвінок» у власність вказаний об`єкт будівництва, і останнє 13.06.2023 зареєструвало за собою право власності в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Витягом №335725762 від 15.06.2023 (Т. 2 а.с.58).

Крім цього, 13.06.2023 було зареєстроване право МП «Барвінок» на постійне користування земельною ділянкою площею 0,9 га, кадастровий номер 4620955300:34:015:0245, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №335729109 від 15.06.2023 (Т. 2; а.с. 59). Зі змісту цього витягу вбачається, що для реєстрації відповідного речового права подано Державний акт на право постійного користування землею Б №039984 від 28.08.1993.

Також матеріалами справи підтверджується, що рішенням Великолюбінської селищної ради №1862 від 15.09.2023 МП «Барвінок», серед іншого, надано дозвіл на викуп земельної ділянки площею 0,9 га, кадастровий номер 4620955300:34:015:0245, яка знаходиться в смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6 та на виготовлення експертної грошової оцінки цієї ділянки (Т. 2; а.с. 107).

Станом на момент розгляду справи відповідач перебуває в процесі виконання вказаного рішення Селищної ради.

Що стосується обставин справи, пов`язаних зі сплатою земельного податку земельного податку за спірну земельну ділянку, то судом встановлено таке.

Як вбачається з листів ГУ ДПС у Львівській області №592/5/13-01-04-07 від 19.01.2022, №730/5/13-01-04-07 від 20.01.2022 та №6210/5/13-01-04-07 від 18.08.2022 (Т. 1; а.с. 101, 103, 107) МП «Барвінок» упродовж 2013-2021 років не сплачувало земельного податку за земельну ділянку на території Великолюбінської селищної ради, наданої згідно із Державним актом №223 від 28.08.1993. У свою чергу, ТОВ «Бізнеснафтопродукт» декларувало земельний податок за вказану ділянку та сплачувало його протягом 2013-2021 років.

Крім цього, у 2022 році відповідач не подавав податкову декларацію із плати за землю та не сплачував відповідної плати. Натомість, третя особа таку декларацію подала та сплатила у 2022 році земельний податок на загальну суму 39`534,40 грн.

Також, в листі №24138/6/13-01-04-10 від 16.08.2023 (Т. 2; а.с. 75) ГУ ДПС у Львівській області повідомило, що станом на 31.07.2023 у МП «Барвінок» відсутній податковий борг зі сплати земельного податку за користування спірною земельною ділянкою. Однак, за 2018-2023 роки податкові декларації з плати за землю підприємство не подавало, земельний податок не нараховувався та не сплачувався.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказує, що порушення інтересів держави полягає у тому, що ТОВ «Бізнеснафтопродукт» користується земельною ділянкою площею 0,9 га, кадастровий номер 4620955300:34:015:0245, що знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6 без здійснення плати за неї у обсязі та в порядку передбаченому законодавством, оскільки ця ділянка належить МП «Барвінок» на праві постійного землекористування. Разом з тим, в останнього відсутні правові підстави для користування нею, адже право власності на єдиний об`єкт незавершеного будівництва, що розміщений на ній зареєстроване за третьою особою. Відтак, неприпинення відповідачу права постійного землекористування та невжиття заходів щодо оформлення третьою особою права землекористування, зокрема шляхом укладення договору оренди, призводить до значного ненадходження коштів до місцевого бюджету.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що при мотивуванні підстав для представництва прокурор не обґрунтував необхідності втручання у здійснення господарської і статутної діяльності МП «Барвінок», адже законом не встановлено обов`язку надання такого обґрунтування. Так, прокурор зобов`язаний лише довести, що є порушення або загроза порушення інтересів держави. Зі змісту викладеного вище обґрунтування випливає, що відповідний обов`язок Прокурором виконано належним чином.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

У даній справі компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави є орган місцевого самоврядування Великолюбінська селищна рада, що випливає із положень ст.ст. 13, 14, 19, 142-145 Конституції України, ст.ст. 12, 78, 80, 83, 90 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), ст.ст. 4, 10, 16, 181, 25, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Велика Палата Верховного Суду (далі ВПВС) у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Великолюбінської селищної ради із листом №14.55/04-16-234вих-22 від 13.01.2022 (Т. 1; а.с. 20), у якому просив повідомити, чи подавало МП «Барвінок» заяву про добровільну відмову від спірної земельної ділянки та чи приймалося Селищною радою рішення при припинення права постійного користування нею, а також чи сплачували Відповідач і Третя особа земельний податок за землекористування упродовж 2013-2021 років.

У відповідь на цей лист Великолюбінська селищна рада повідомила, що МП «Барівнок» не зверталося із відповідною заявою та рішення про припинення права відповідача постійного землекористування радою не приймалося. Як зазначила Селищна рада МП «Барвінок» за період з 01.01.2018 по 31.12.2021 не сплачувало земельного податку, а ТОВ «Бізнеснафтопродукт», навпаки, перераховувала земельний податок з юридичних осіб протягом 2018-2021 років у відповідних сумах.

В подальшому прокурором повторно направлено Великолюбінській селищній раді листа №14.55/04-16-4094вих-22 від 02.08.2022 (Т. 1; а.с. 24-26) про надання аналогічної інформації, а також інформації про те, які дії було вжито Селищною радою для припинення права постійного користування МП «Барівнок».

У відповідь на це, позивач листом №06-21/1141 від 16.08.2022 (Т. 1; а.с. 27) повідомив, зокрема, що селищною радою не вирішувалось питання про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, направляючи відповідні листи позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Відтак, як мінімум протягом 2022 року Селищна рада володіла інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів на усунення відповідного порушення, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Більше того, у відповідь на лист прокурора №14.55/04-16-6730вих-22 від 14.11.2022 (Т. 1; а.с. 111-114), у якому останній попередив про намір звернутися до суду із позовом про припинення права МП «Барвінок» на постійне користування спірною земельною ділянкою, Селищна рада листом №06-24/1483 від 17.11.2022 повідомила, що не заперечує щодо здійснення прокурором представницьких функцій (Т. 1; а.с. 115).

Вказане вище переконливо свідчить про необґрунтованість заперечень Відповідача про те, що прокурор безпідставно замінив Великолюбінську селищну раду, яка може самостійно захищати свої інтереси, а також про те, що він жодним чином не обґрунтував бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті спору.

Як встановлено судом предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога про припинення права МП «Барвінок» на постійне користування земельною ділянкою кадастровий номер 4620955300:34:015:0245, площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська 6.

Підставами позовних вимог прокурор визначає:

- набуття ТОВ «Бізнеснафтопродукт» 24.12.2013 права власності на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 84%, який розміщено на спірній ділянці та перехід до нього фактичного права користування цією ділянкою;

- систематична несплата МП «Барвінок» земельного податку протягом 2013-2021 років.

Матеріально-правовими підставами позовних вимог є положення ст. 377 ЦК України, а також норми ст. 120, пунктів «е» та «д» ст. 141 ЗК України.

Враховуючи предмет та підстави позову і доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що на підставі ухвали Великолюбінської селищної ради від 15.07.1993 МП «Барвінок» набув у постійне користування земельну ділянку площею 0,9 га, кадастровий номер 4620955300:34:015:0245, що знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6 для будівництва комплексу по наданню послуг населенню.

У постанові ВПВС від 30.05.2018 у справі №923/466/17 вказано, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Статтею 141 ЗК України (в редакції яка діє з 10.12.2009 і є чинною на сьогодні) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. «д» ч. 1), а також набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. «е» ч. 1).

Суд звертає увагу на те, що положеннями ст. 141 ЗК України визначено загальний порядок припинення права постійного користування за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Натомість, випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку, передбачено статтею 143 ЗК України (відповідні правові висновки зроблено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (далі КГС ВС) у постановах від 17.04.2018 у справі №924/689/17 та від 22.06.2021 у справі №924/856/20).

Зі змісту вказаної статті 143 ЗК України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним і систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

Як зазначив КГС ВС в постанові від 21.09.2021 у справі №909/108/19 якщо визначені позивачем підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою в примусовому порядку знаходяться поза межами підстав, визначених у статті 143 ЗК України, вказане є порушенням права відповідача на користування земельною ділянкою, набутим на законних підставах.

За таких умов покликання прокурора на обставини несплати МП «Барвінок» земельного податку як підстави для припинення права постійного користування в судовому порядку є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

З приводу доводів прокурора про припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України, то застосування такої підстави має певні особливості з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі.

Зокрема, як зазначила ВПВС у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 вказаний принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Відтак, застосування положень п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України є невід`ємно пов`язаним із застосуванням положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

За частиною першою статті 377 ЦК України (в редакції станом на 24.12.2013) до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Водночас, частинами першою та другою статті 120 ЗК України (в редакції станом на 24.12.2013) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом наведених норм вбачається, що законодавець станом на момент набуття ТОВ «Бізнеснафтопродукт» права власності на об`єкт незавершеного будівництва встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому, перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Тобто, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (пункти 46-47 постанови ВПВС від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Однак, як зазначає ВПВС в постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (пункти 8.6 8.8, 8.11) передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування. Адже стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті 140, 141 та 142 ЗК України не містять відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Відтак, якщо віддати перевагу приписам статей 92, 140, 141, 142 ЗК України перед загальними правилами про перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель і споруд, то при переході будівлі чи споруди до власника юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде. Водночас уповноважений у відповідних правовідносинах орган буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості, якщо права на цю ділянку належать попередньому власнику чи постійному землекористувачу, без їх відмови від земельної ділянки, чим порушується принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені.

А тому, враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Необхідно зазначити, що наведена правова позиція ВПВС системно впроваджена в практику Верховного Суду та знайшла свій подальший розвиток.

Зокрема, досліджуючи правовідносини щодо переходу права на земельну ділянку, яка перебуває саме на праві постійного користування, у зв`язку з набуттям юридичної особою права власності на нерухоме майно, КГС ВС в постанові від 01.12.2020 у справі №921/99/18 (пункти 35, 37) висловив правову позицію, що в разі набуття особою права власності на об`єкт нерухомості право постійного користування земельною ділянкою припиняється автоматично в силу закону, а тому позовна вимога про припинення такого права задоволенню не підлягає. З моменту набуття права власності на майно іншою особою, державний акт про право постійного користування втрачає юридичну силу.

Аналогічні висновки зроблено КГС ВС в постанові від 21.09.2021 у справі №909/108/19.

Таким чином, суд відхиляє доводи прокурора із покликанням на судову практику Вищого господарського суду України та Верховного суду України про те, що у зв`язку із зміною власника майна не відбувається автоматичного припинення (переходу) прав на земельну ділянку. Відповідні доводи суперечать останнім правовим позиціям Верховного Суду, які враховуються судом при розгляді даної справи і які наведено вище.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що на земельній ділянці площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6 та перебувала в постійному користуванні МП «Барвінок» знаходився об`єкт незавершеного будівництва, відсоток готовності якого становив 84%. Інших об`єктів на вказаній земельній ділянці не знаходилося.

24.12.2013 право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва набуло ТОВ «Бізнеснафтопродукт».

Вирішуючи питання щодо припинення МП «Барвінок» права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га у зв`язку з набуттям ТОВ «Бізнеснафтопродукт» права власності на об`єкт незавершеного будівництва, суд зазначає таке.

Станом на 24.12.2013 положення статті 377 ЦК України, а також статей 120, 141 ЗК України прямо не зазначали про перехід до нового набувача об`єкту незавершеного будівництва права користування земельною ділянкою на котрій воно знаходиться, а відтак і про припинення цього права в попереднього користувача. Так, як вже зазначалося вище, підставою для такого переходу було набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що набуття особою права власності на об`єкт незавершеного будівництва не слугує підставою для переходу (припинення) права користування.

Як зазначив КГС ВС в постанові від 01.08.2019 у справі №911/956/17 (пункт 36) об`єкти незавершеного будівництва є різновидом об`єктів цивільних прав, що набувають оборотоздатності у разі проведення державної реєстрації прав власника об`єкта незавершеного будівництва у встановленому законом порядку, що узгоджується з положеннями статей 331, 334 ЦК України.

Станом на момент набуття ТОВ «Бізнеснафтопродукт» права власності в Цивільному кодексі України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст.ст. 350, 351), вживалися також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об`єкт будівництва» (ст.ст. 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не містилося.

У розумінні частини 2 статті 331 ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Проте вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення (відповідна позиція викладена КГС ВС в постанові від 16.08.2023 у справі №904/12451/16).

Як зазначила ВПВС в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 (пункти 7.27-7.29) особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна. При цьому, об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Необхідно наголосити, що наведена правова позиція системно впроваджена в практику Верховного Суду та є стабільною (див. постанови КГС ВС від 10.12.2020 у справі №916/95/18 (пункт 8.8); від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 (пункти 25-26); від 16.08.2023 у справі №904/12451/16).

Відтак, враховуючи те, що ТОВ «Бізнеснафтопродукт» набуло право власності на нерухому річ особливого роду, з огляду на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, суд вважає за можливе застосувати положення ст. 377 ЦК України, ст. ст. 120, 141 ЗК України до спірних правовідносин на підставі ст. 8 ЦК України (аналогія закону).

Слід зазначити, що така позиція суду відповідає подальшим законодавчим змінам. Зокрема, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено» №1720-ІХ від 08.09.2021 положення статті 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України було викладено в нових редакціях і відповідні статті прямо передбачають, що набуття права власності на об`єкт незавершеного будівництва є підставою для переходу прав на земельну ділянку на котрій він розміщений.

Таким чином, у зв`язку з набуттям ТОВ «Бізнеснафтопродукт» права власності на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 84%, який розміщено на земельній ділянці площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6, у МП «Барвінок» припинилося право постійного користування вказаною земельною ділянкою (враховуючи те, що іншого майна на ній не знаходилося) і правовстановлюючі документи вказаного підприємства на цю ділянку втратили юридичну силу. Відтак необґрунтованими є доводи прокурора про необхідність припинення права постійного користування в судовому порядку.

Натомість, ТОВ «Бізнеснафтопродукт», яке не належить до передбачених ст. 92 ЗК України суб`єктів права постійного землекористування, у зв`язку з набуттям права власності на спірний об`єкт також набуло можливості оформити право користування земельною ділянкою площею 0,9 га у спосіб, передбачений земельними законодавством України. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідне право ТОВ «Бізнеснафтопродукт» реалізувало.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що на підставі акту приймання-передачі від 05.06.2023 ТОВ «Бізнеснафтопродукт» передало МП «Барвінок» у власність об`єкт незавершеного будівництва готовністю 84%, який розміщено на земельній ділянці площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6, і останнє 13.06.2023 зареєструвало за собою право власності в Державному реєстрі речових, що підтверджується Витягом №335725762 від 15.06.2023.

Враховуючи те, що ТОВ «Бізнеснафтопродукт» не оформило (як цього вимагають приписи ЗК України) права користування земельною ділянкою на котрій знаходиться цей об`єкт, відтак вказане право в розумінні положень цього Кодексу до МП «Барвінок» не перейшло.

А тому, зазначені у Витязі №335729109 від 15.06.2023 відомості про реєстрацію 13.06.2023 за МП «Барвінком» права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9 га, яка знаходиться за адресою Львівська обл., смт. В. Любінь, вул. Львівська, 6 є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, як вбачається зі справи, МП «Барвінок» як власник нерухомого майна звернувся до Великолюбінської селищної ради про надання дозволу на викуп вказаної земельної ділянки для обслуговування цього майна. Судом встановлено, що Рішенням Великолюбінської селищної ради №1862 від 15.09.2023 відповідний дозвіл було надано і, станом на момент вирішення справи, сторони перебувають на стадії оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

З огляду на все викладене вище, позовні вимоги прокурора про припинення права МП «Барвінок» постійного користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір у розмірі 2`481,00 грн. покладається на Львівську обласну прокуратуру, оскільки така є його платником відповідно до платіжного доручення №2554 від 06.12.2022.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У судовому засіданні представник Відповідача заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та зазначив про подання у подальшому документів, що підтверджують здійснені МП «Барвінок» витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 233, 238 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. В такому випадку в резолютивній частині рішення суд вказує про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

Зважаючи на положення ст.ст. 233, 238 ГПК України, враховуючи оголошення у судовому засіданні представником Відповідача заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, потребу у поданні доказів здійснення таких витрат МП «Барвінок», а також на необхідність надання стороні позивача часу для висловлення заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат, суд вирішив призначити судове засідання з розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 20.11.2023 на 14:00 год.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на Львівську обласну прокуратуру судовий збір за подання позовної заяви.

3. Судове засідання з розгляду заяви Малого підприємства «Барвінок» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначити на 20.11.2023 на 14:00 год.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2023.

СуддяКрупник Р.В.