Рішення

від 02.11.2023 по справі 922/3662/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023м. ХарківСправа № 922/3662/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7», м. Харків про визнання трудових відносин припиненими за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 18 серпня 2023 року із позовною заявою про:

- визнання припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 18.07.1996. РНОКПП: НОМЕР_2 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .) з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» (Відповідач) з 01.08.2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади голови правління (керівника) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» на підставі п.4 ч.1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України;

- виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 18.07.1996. РНОКПП: НОМЕР_2 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .), як керівника та особу яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 37766080. Місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, вул. Михайлика, 7, 61038).

Ухвалою від 22 серпня 2023 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/3662/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 14 вересня 2023 року о 11:15.

Судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 листопада 2023 року о 11:15 про що постановлено ухвалу від 12.10.2023.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвали, які направлялись на адресу Відповідача поверталися до суду з довідкою потового відділення, де зазначені причини повернення поштового відправлення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Частинами 2, 3 статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що Відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. В той же час, Відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд також звертає увагу, що Відповідача було повідомлено стовно неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин та те що суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Судом установлено, що станом на момент ухвалення рішення від Відповідачів будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило, а також не було надано відповіді на відзив.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

16.01.2012 загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» вирішувалося, зокрема, питання порядку денного щодо переобрання голови правління ОСББ «Наш Дім 7» та членів правління.

Відповідно до протоколу №4 від 16.01.2012 загальних зборів ОСББ «Наш Дім 7» головою правління ОСББ було обрано ОСОБА_1 , а членами правління було обрано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі зазначеного протоколу були внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зазначено керівником юридичної особи ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.01.2012 серія ААБ №927894.

Станом на 03.08.2023 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ОСББ «Наш Дім 7» є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.08.2023.

На підставі заяви ОСОБА_1 та протоколу №4 від 16.01.2012 було видано наказ №4 від 20.01.2012 «По особовому складу», згідно якого прийнято ОСОБА_1 на посаду голови правління ОСББ «Наш Дім 7» з 20-го січня 2012 року за сумісництвом згідно штатного розкладу.

11.07.2023 ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом вкладення з ідентифікатором 6105717178082 було надіслано заяву від 11.07.2023 на юридичну адресу ОСББ «Наш Дім 7» у якій він прохав звільнити його з посади Голови Правління ОСББ «Наш Дім 7» з 01.08.2023 за власним бажанням, згідно п.4 ч.1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України.

Рекомендований лист з ідентифікатором 6105717178082 був повернутий відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що вбачається з роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» за ідентифікатором 6105717178082. Лист не було отримано представниками правління ОСББ «Наш Дім 7» у відділенні поштового зв`язку. Звертаючись до правління ОСББ «Наш Дім 7» з проханням звільнити його з посади Голови Правління, ОСОБА_1 керувався наступними пунктами статуту ОСББ «Наш Дім 7».

Відповідно до пп. 5 п. 4.5. Статуту, до виключної компетенції загальних зборів членів ОСББ належить: обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії ОСББ. Пункт 4.7. Статуту передбачає, що до компетенції правління ОСББ належить, ведення діловодства, бухгалтерського обліку і звітності про діяльність ОСББ; скликання та організація проведення загальних зборів членів ОСББ, в тому числі підготовка проектів рішень загальних зборів ОСББ; обрання зі свого складу голови правління і заступника голови правління ОСББ.

Згідно п. 4.8. Статуту, члени правління ОСББ обираються загальними зборами терміном на 1 рік у кількості трьох (п`яти) осіб. Членом правління ОСББ може бути лише член ОСББ. Пунктом 4.9. Статуту, передбачено, що Голова правління ОСББ обирається Загальними зборами терміном на 1 рік.

Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів ОСББ та рішень правління, діє без доручення від імені ОСББ, укладає в межах своєї компетенції угоди, у тому числі має право приймати в дар та дарувати майно на підставі рішення загальних зборів ОСББ, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису, підписує платіжно-розрахункові, звітні та інші документи ОСББ.

Таким чином, виключно загальні збори приймають рішення щодо питання обрання Голови правління Керівника ОСББ.

Так, згідно пункту 4.11. Статуту, член правління, в тому числі голова правління, може достроково вийти з правління за власним бажанням.

Відповідно до п. 5.1 Статуту, чергові загальні збори членів ОСББ скликаються правлінням не рідше, ніж 1 раз на рік, як правило по закінченні календарного року, для розгляду підсумків діяльності ОСББ. Позачергові загальні збори членів ОСББ можуть бути скликані за рішенням правління, ревізійної комісії або на вимогу більше 20 відсотків членів ОСББ.

Питання скликання позачергових загальних зборів членів ОСББ належить до компетенції правління ОСББ, саме у зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до правління ОСББ з листом у якому повідомив про бажання звільнитися із займаної посади. Як було зазначено вище, представниками ОСББ не було отримано поштову кореспонденцію із заявою ОСОБА_1 про звільнення з посади Голови правління ОСББ.

Відповідно до пункту 4.9. Статуту, Голова правління ОСББ обирається Загальними зборами терміном на 1 (один) рік. В той же час, останні загальні збори на яких був обраний Голова Правління відбулися на початку 2020 року, про що був складений протокол № 9 від 24.01.2020 повторних Загальних Зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Наш Дім 7».

Після цього загальні збори не проводилися та голова правління, а також члени правління не переобиралися.

Відповідно до вказаного вище протоколу № 9 від 24.01.2020 повторних Загальних Зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Наш Дім 7», головою правління ОСББ було обрано ОСОБА_1 , а членами правління ОСББ було обрано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Оскільки загальні збори членів ОСББ «Наш Дім 7» з початку 2020 року фактично не відбувалися та питання щодо обрання/переобрання голови правління ОСББ та членів правління ОСББ не відбувалося, можливо дійти до наступного висновку:

Позивач вказує, з підстав того, що ОСОБА_1 після спливу терміну, на який його було обрано Головою правління ОСББ протоколом №9 від 24.01.2020, фактично після 25.01.2021 продовжив виконувати свої повноваження, здійснювати управління та отримувати заробітну плату, то, у розумінні ст. 39-1 КЗпП України, його трудові відносини продовжилися на невизначений строк.

Оскільки право на працю є правом, а не обов`язком позивача ОСОБА_1 , враховуючи положення ст. 22 КЗпП України, згідно яких пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих переваг або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається, Позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Рішенням Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997 визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до вказівок Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22, спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Як зазначав Верховний Суд у вищевказаній постанові:

"54. Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

55. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

57. Велика Палата Верховного Суду погоджується із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.".

За наведених обставин та правових норм, позивач обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з трудових відносин.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ч. 2 ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не вирішення заяви Позивача про звільнення з посади директора Відповідача є порушенням прав Позивача щодо вільного вибору праці, тому наявні достатні підстави для задоволення позову в частині припинення трудових відносин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7».

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Щодо вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Позивача як керівника Товариства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій;

скасування реєстраційної діі/запису в Єдиному державному реєстрі;

виділу юридичної особи;

провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення юридичної особи;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи;

відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Вимоги цієї статті не застосовуються у правовідносинах, що регулюються законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, щодо статусу відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що у разі визнання трудових відносин припиненими внаслідок розірвання трудового договору на підставі рішення суду, повноваження директора припиняються.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що суд апеляційної інстанції помилково задовольнив вимогу позивача про виключення з ЄДРПОУ запису про директора TOB "Слаф Реагент", оскільки суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплинуло на правильність вирішення апеляційним судом спору по суті, а тому не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому, Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява №47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява №8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява № 59601 /09, §21).

З огляду на національну судову практику та практику Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що дуже важливим є реальне вирішення спору у суді, що дозволить учасникам у повній мірі поновити свої порушені права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме по собі вирішення судом спору про припинення трудових відносин між ФО ОСОБА_1 та ОСББ «НАШ Дім-7» не захистить у повній мірі права Позивача, оскільки відомості про останнього як про голову правління, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, будуть вважатися достовірними й можуть бути використані третіми особами, за винятком випадків, що передбачені у законодавстві України.

Тому, ефективним засобом захисту порушених прав Позивача та забезпечення принципу верховенства права є визнання припиненими трудових відносин між нею і ОСББ «НАШ Дім-7» та виключення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про Новік Ю.Р., як керівника та особу яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7».

При цьому, у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц зазначено: "Крім того, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців запис про нього у графі "ПІБ керівника юридичної особи" та у графі "ПІБ осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" TOB "Укркеш".

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 18.07.1996. РНОКПП: НОМЕР_2 , Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 37766080. Місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, вул. Михайлика, 7, 61038.) з 01.08.2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади голови правління (керівника) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» на підставі п.4 ч.1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Павловський, 4. Код ЄДРПОУ 40214227) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 18.07.1996. РНОКПП: НОМЕР_2 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .), як керівника та особу яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 37766080. Місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, вул. Михайлика, 7, 61038).

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш Дім 7» (Ідентифікаційний код юридичної особи: 37766080. Місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, вул. Михайлика, 7, 61038.) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 18.07.1996; РНОКПП: НОМЕР_2 , Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 4294,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "14" листопада 2023 р.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

СуддяІ.П. Жигалкін