Рішення

від 15.11.2023 по справі 303/8068/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/8068/23

2/303/1267/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Жанна Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Ж.В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її бабусі, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 . Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 . Після смерті бабусі відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Як спадкоємець за законом за правом представлення після смерті бабусі позивач звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Баранової Ж.В. із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої бабусі в прийнятті якої їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. При цьому позивач зазначає, що пропустила строк, встановлений законом для прийняття спадщини, оскільки на момент спливу шестимісячного строку для звернення до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини був запроваджений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби і пов`язані із цим обмеження. Відтак будучи свідомим громадянином, усвідомлюючи небезпеку гострої респіраторної хвороби впродовж усього періоду запровадження карантину ОСОБА_1 намагалася утримуватися від дій, які сприяли б поширенню коронавірусної хвороби, в тому числі і від поїздок громадським транспортом та перебування у громадських місцях. Крім того ОСОБА_1 також зазначає, що з 2012 року зареєстрована та фактично проживає в с. Астей Берегівського району Закарпатської області, має на утриманні двох дітей, які через свій вік мали залишатися вдома тільки під її наглядом, що в сукупності і зумовило труднощі для звернення до нотаріуса з відповідною заявою. Вважає такі причини поважними у зв`язку з чим просить визначити додатковий строк тривалістю два місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 01.09.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 29.09.2023 року та відкладено на 19.10.2023 року.

Ухвалою суду від 19.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від її представника, адвоката Бурі В.В., до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, просять позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області до суду не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вирішення позовних вимог залишають на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Баранова Ж.В., в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.12.2019 року.

Предметом цього спору є питання встановлення наявності підстав для визначення додаткового строку для подання заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, за твердженням позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її бабусею.

У зв`язку з цим судом на підставі представлених доказів встановлено, що батьком позивача ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.11.1987 року зазначений ОСОБА_3 . У зв`язку з реєстрацією шлюбу позивач ОСОБА_1 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » на теперішнє « ОСОБА_5 » (свідоцтво про шлюб від 02.05.2009 року). При цьому встановлено ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 28.11.2016 року).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27.06.1965 року, таке засвідчує народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , матір`ю якого зазначено ОСОБА_2 .

Таким чином судом встановлено, що прізвище згідно з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.12.2019 року померлої є « ОСОБА_4 », в той час як в документах на підтвердження родинних зв`язків, а саме те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є бабусею позивача ОСОБА_1 , зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Зазначені неточності могли б бути вирішені у випадку заявлення вимоги про встановлення факту родинних відносин, що є самостійною позовною вимогою. В той же час позивачем такої вимоги не заявляється.

Крім того судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки № 303 від 29.08.2023 року, виданої Мукачівським районним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ТзОВ «Зодчий і К», право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності 1/2 частки та за ОСОБА_3 на підставі договору дарування 1/2 частки.

Таким чином після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 295/13-20 від 03.07.2023 року, виданою відділом «Центр надання адміністративних послуг» Великолучківської сільської ради, на день смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у дворогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з інформації по господарської книги № 12 ніхто зареєстрований не був.

З відповіді приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Баранової Ж.В. № 36/02-14 від 17.07.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для заведення спадкової справи. До того ж встановлено, що інформація щодо заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_2 у спадковому реєстрі відсутня.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За змістом ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. У ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 17.10.2019 року у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 року у справі № 487/2375/18, від 31.01.2020 року у справі № 450/1383/18, від 17.08.2023 року у справі № 626/274/22. При цьому слід зауважити, що правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Як встановлено вище, спадщина за померлою ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач вказує на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020 року з 12.03.2020 року в Україні було запроваджено карантин. Відтак шестимісячний строк для подання зави про прийняття спадщини сплив у період дії карантину, із врахуванням встановлених карантинних обмежень, що на думку позивача є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Також поважність причин пропуску строку обґрунтовується наявністю у позивача двох малолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає в с. Астей Берегівського району Закарпатської області в той час як спадщина розташована на території Мукачівського району Закарпатської області. Всі ці обставини в їхній сукупності з позиції позивача і є на думку позивача поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У постанові від 13.03.2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Разом з тим, досліджуючи та оцінюючи наведені позивачем причини пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини в їхній сукупності, у суду відсутні підстави для визнання таких поважними з огляду на наступне.

Підпунктом 2.1. п. 2 та п.п. 3.5. п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом зокрема на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. У випадку, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Із урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що так як вона зареєстрована та фактично проживає в с. Астей Берегівського району Закарпатської області в той час як спадщина розташована на території Мукачівського району Закарпатської області та необхідністю дотримання карантинних обмежень їй було створено непереборні перешкоди своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини суд вважає помилковими.

З огляду на положення Порядку вчинення нотаріальних дій, позивач не була позбавлена можливості протягом шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, у тому числі шляхом її направлення засобами поштового зв`язку, з подальшим дооформленням належним чином (із засвідченням справжності підпису) або особистим прибуттям до нотаріуса.

Доказів того, що позивач за станом здоров`я фізично не могла цього зробити до суду не надано. Також не зазначено, що перешкоджало їй подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.09.2023 року у справі № 345/4153/22, від 21.10.2021 року у справі № 332/3796/19, 27.04.2023 року у справі № 750/13008/21.

Додатково Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 року у справі № 295/14178/21 зробив висновок про те, що: «із урахуванням викладених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, доводи заявника про те, що у зв`язку із необхідністю дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби йому було створено перешкоди своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті дочки, є безпідставними. Позивач не був позбавлений можливості протягом шестимісячного строку після смерті дочки подати заяву про прийняття спадщини прийняття за місцем відкриття спадщини (в межах одного населеного пункту) засобами поштового зв`язку, або ж іншими доступними засобами».

Також у суду відсутні підстави для визнання поважними причинами пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини наявність у позивача двох малолітніх дітей, що узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 12.11.2018 року у справі № 136/200/17, за якими Верховний Суд відхилив доводи позивача щодо поважність причин пропуску строку для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини навіть за умови не просто наявності на вихованні дітей, а випадку їхньої тривалої хвороб. Більше того, підстав вважати про те, що позивач самостійно виховує дітей, з огляду на те, що така перебуває в зареєстрованому шлюбі і такий чоловік записаний батьком дітей, у суду відсутні, докази на підтвердження самостійного виховання дітей суду не представлено. Вказане свідчить про те, що у ОСОБА_1 не було перешкод для подання відповідної заяви в нотаріальну контору та об`єктивно відсутні поважні причини невчинення дій з прийняття спадщини.

Також суд враховує і те, що карантин запроваджено з 12.03.2020 року в той час як спадщина за померлою ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто раніше більш як за три місяці. При цьому також враховується тривалий період, який минув з часу відкриття спадщини, а саме 28.12.2019 року, до моменту звернення позивача до суду з цим позовом (31.08.2023 року) та становить більше як три з половиною років.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення цих дій, а відтак в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Баранова Жанна Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Представник позивача: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Великолучківська сільська рада Мукачіввського району Закарпатської області (89625, вул. Гагаріна, 37, с. Великі Лучки, Мукачівський район. Закарпатська область).

Третя особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Баранова Жанна Володимрівна (89600, вул. Садова, 25А, м. Мукачево, Закарпатська область).

Суддя А.М.Заболотний