Рішення

від 15.11.2023 по справі 369/3898/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3898/23

Провадження № 2/369/3501/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Цукаревій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/3898/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 18 червня 2021 року між ним та відповідачем, через його довірену особу, було укладено попередній договір про укладення договору купівлі продажу квартири. Попередній договір засвідчено нотаріусом Квінікадзе О.Б. та зареєстровано в реєстрі під номером 631, нотаріальний бланк НРЕ157149. Згідно пункту 1 попереднього договору продавець у строк до 25 грудня 2022 року зобов`язується передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити квартири АДРЕСА_1 загальною площею 40 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5442, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5443, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5444, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

За умовами попереднього договору на підтвердження намірів сторін покупець передав, а продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 1006 423 грн. (що еквівалентно 37 096 доларів США). Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений попереднім договором, продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця. Всупереч умовам попереднього договору продавець не передав у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 25 грудня 2022 року, так і станом на день подання цієї заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі. Крім того, всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу як протягом одного місяця, так і станом на день подання цієї заяви. При цьому, розшукати продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки останній за місцем реєстрації не перебуває, на зв`язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.

За таких обставин, позивач просить суд:

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1006 423 грн. боргу за попереднім договором;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 5 032,12 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 15096,35 гривень;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18 402,31 гривень, в тому числі, 7 500 гривень на правничу допомогу та 10 902,31 гривень судових зборів.

Ухвалою від 21 березня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 08 травня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області забезпечив позов у даній справі та наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:5444, площею 0,0335 гектар, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1919711332224, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 25 липня 2023 року закрив підготовче провадження, справу призначив до розгляду.

В судове засідання, призначене на 14 листопада 2023 року, позивач та його представник не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, просили проводити розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання, призначене на 14 листопада 2023 року не з`явилися, в судовому засіданні 05 жовтня 2023 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та вказував на те, що ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , не передавав будь-які кошти останньому. Укладений попередній договір викликає сумніви, оскільки до матеріалів справи не долучено довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_3 .

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18 червня 2021 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про укладення договорів купівлі продажу квартир, який було посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Квінікадзе О.Б., та зареєстровано у реєстрі за № 631.

Відповідно до п.1 Попереднього договору у строк до двадцять п`ятого грудня дві тисячі двадцять другого року ПРОДАВЕЦЬ ОСОБА_2 зобов`язується передати у власність ПОКУПЦЯ ОСОБА_1 , з укладенням договорів купівлі-продажу, а ПОКУПЕЦЬ зобов`язується прийняти і оплатити квартири АДРЕСА_1 загальною площею 40 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельних ділянках площею 0,0335 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:5442, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5443, площею 0,0335 га, кадастровий номер якої 3222486200:03:006:5444, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 Попереднього договору ціна продажу складає 1006 523 грн., що на день укладення договору еквівалентно 37 100 доларів США.

Згідно п. 4 Попереднього договору, при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошову суму в розмірі 1006 523 грн., що на день укладення договору еквівалентно 37 096 доларів США. Суму у розмірі 100 грн., покупець зобов`язується сплатити під час підписання основного договору.

Відповідно до п. 5 Попереднього договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) ПРОДАВЦЯ від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об`єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об`єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, ПРОДАВЕЦЬ повинен повернути ПОКУПЦЮ одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.

Відповідно до п. 6 Попереднього договору сторони домовилися, що на день укладення ОСНОВНИХ ДОГОВОРІВ квартири не повинні бути продані, заставлені, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету договору має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків, комунальних послуг.

Відповідно до п. 7 Попереднього договору проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов`язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.

Відповідно до п. 8 Попереднього договору всі спори, пов`язані з цим договором або що з нього випливають, вирішуються сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 11 Попереднього договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 12 Попереднього договору цей договір діє до моменту укладення ОСНОВНОГО ДОГОВОРУ.

Відповідно до п. 13 Попереднього договору зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановленостаттею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 5ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч. 1ст. 656 ЦК Українипредметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост. 663 ЦК Українипродавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530 цього Кодексу.

Згідно вимогст. 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимогст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано умови попереднього договору щодо продажу позивачу квартир, у зв`язку з чим було порушено права ОСОБА_1 . За таких обставин, сплачена позивачем за попереднім договором купівлі-продажу квартир сума коштів у розмірі 1006423 грн. підлягає стягненню на його користь з позивача.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_2 не отримував кошти від повіреного ОСОБА_4 , тобто, заперечує факт передачі йому коштів за попереднім договором.

Проте, пунктом 4 Попереднього договору, визначено, що при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошову суму в розмірі 1006 523 грн., що на день укладення договору еквівалентно 37 096 доларів США. Суму у розмірі 100 грн., покупець зобов`язується сплатити під час підписання основного договору.

У той же час, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010.

Попередній договір є чинним, відповідачем у судовому порядку вимоги про визнання його недійсним не заявлялися, а, відтак, договір підлягає виконанню сторонами і відповідно створює для них відповідні правові наслідки у разі невиконання його положень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, щостаттею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно дост. 524 ЦК Українизобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на те, що позивач у своїй заяві просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за попереднім договором купівлі-продажу квартир саме в національній валюті, суд з огляду на частину другустатті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, а, відтак, стягненню підлягає сплачена сума авансу в гривнях в розмірі 1006 423 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно із ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2ст. 625 ЦК Українинарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до п. 1 договору продавець (відповідач) у строк до 25 грудня 2022 року зобов`язувався передати у власність Покупцеві (позивачеві) з укладенням договорів купівлі-продажу квартир, а відповідно до п. 5 договору сторони домовилися про повернення Продавцем Покупцеві авансу протягом одного місяця у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартир.

Таким чином, прострочення виконання зобов`язання розпочалось з 26 січня 2023 року.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов`язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних з моменту прострочення зобов`язання (26.01.2023 року) по дату ухвалення судового рішення у справі.

Три відсотки розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів].

Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 26 січня 2023 року по 14 листопада 2023 року складає 24236грн. 87 коп.

Інфляційні збитки розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Інфляційні збитки за періоди з 26 січня 2023 року по 14 листопада 2023 року складають 30294грн. 13 коп.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

У відповідності дост. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 10365 грн. 51 коп. та заяви про забезпечення позову у розмірі 536 грн. 80 коп.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн. Вказана сума складається з витрат, які понесені за складання позовної заяви у розмірі 4000 грн., та які понесені за складання заяви про забезпечення позову у розмірі 3500 грн.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_5 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1133982.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 ч. 3ст. 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (договору про надання правової допомоги, детального опису робіт, виконаних адвокатом, актів виконаних робіт, тощо). За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача.

Керуючись ст. 526, 533-535, 529, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення заборгованостіза попереднімдоговором купівлі-продажузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого у с. Комарівці Барського району Вінницької області, 1006423 (один мільйон шість тисяч чотириста двадцять три) гривні боргу за попереднім договором від 18 червня 2021 року, три відсотки річних у розмірі 24236(двадцять чотири тисячі двісті тридцять шість) гривень 87 копійок, інфляційні втрати у розмірі 30294 (тридцять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10902 (десять тисяч дев`ятсот дві) гривні 31 копійка.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва