Рішення

від 06.11.2023 по справі 493/360/23

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/360/23

Провадження № 2/493/214/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ ЖУКОВСЬКОЇ О.І.

ПРЕДСТАВНИКА

ПОЗИВАЧА АДВОКАТА БЕЦ Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Селянсько-фермерського господарства «Прогрес» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2023 року СФГ «Прогрес» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків (а.с. 1-6).

Ухвалою судді від 04.04.2023р. провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 69-70).

22 серпня 2023 року ухвалою Балтського районного суду Одеської області закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 105).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що відповідач з 21.04.2021 по 28.06.2022 знаходився у трудових відносинах з СФГ «Прогрес» та працював на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Згідно з покладених на ОСОБА_1 трудових обов`язків він здійснював обробку, збір врожаю та інші роботи на колісному тракторі марки БЕЛАРУС-82.1, який належить позивачеві на праві приватної власності, з використанням паливно-мастильних матеріалів позивача.

22 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та СФГ «Прогрес» був укладений типовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Протягом січня червеня 2022 року відповідач отримував пальне за заправними відомостями на паливо та мастильні матеріали.

01 червня 2022 року між СФГ «Прогрес» та ФГ «Прогресагро» був укладений Договір №б/н оренди транспортного засобу з екіпажем, згідно умов якого СФГ «Прогрес» передає ФГ «Прогресагро» наземний самохідний транспортний засіб у тимчасове володіння й використання за плату, також СФГ «Прогрес» надає ФГ «Прогресагро» самостійно послуги з керування транспортом і по його технічній експлуатації.

Також згідно зазначеного Договору транспортний засіб надається в оренду з водієм, який його обслуговує, призначеним СФГ «Прогрес». Водієм, який надавав послуги з керування транспортом за договором в червні 2022 року, був ОСОБА_2

18 січня 2023 року на підставі звітів по пальному в програмному комплексі моніторингу «Fort Monitor Vendor» в період з 25.01.2022 до 15.06.2022 позивачем було виявлено злив пального відповідачем загальною кількістю 633,6 літрів.

У зв`язку з виявленням зливу пального СФГ «Прогрес» провело інвентаризаційну перевірку паливно-мастильних матеріалів, що були передані ОСОБА_3 з 25.01.2022 в період роботи на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, яка проводилася відповідно до інформації, що відображена у Звітах по пальному в програмному забезпеченні моніторингу «Fort Monitor Vendor», та співставлення кількості отриманого та витраченого пального за заправними відомостями. За результатами перевірки було виявлено факт зливу та недостачі дизельного палива під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 загальною кількістю 1020,6 л.

Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направляння відповідачу засобом поштового зв`язку Вимоги про відшкодування шкоди, завданої при виконанні трудових обов`язків, однак вимога не була отримана відповідачем.

Оскільки дизельне пальне відповідачем було одержано під звіт, а саме за заправними відомостями, що передбачає собою повну матеріальну відповідальність, тому СФГ «Прогрес» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 50825,88 грн, з розрахунку, що регіональна ціна на дизельне паливо в Одеській області станом на 01.03.2023 за 1 л становить 49,80 грн (1020,6 л ? 49,80 грн = 50825,88 грн), та стягнення з відповідача всіх документально підтверджених судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом даної справи.

Відповідно до довідок «ЦНАП» Балтської міської ради Одеської області №605 від 21.03.2023 (а.с. 66) та відділу АДР ГУ ДМС України в Одеській області від 27.03.2023 (а.с. 68) про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстраційного обліку місця проживання осіб на території Балтської міської ТГ Одеської області, по м. Одеса та Одеській області не значиться.

Частиною 10 ст.187 ЦПК України передбачено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідачу було надіслано на його останню відому зареєстровану адресу: АДРЕСА_1 , та на його останнє відоме фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та судові повістки про виклик його як відповідача в судові засідання на 08.06.2023 та 27.06.2023.

Однак на адресу суду з поштового відділення повернулися конверт із зазначеними документами з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що іншими належними даними про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача суд не володіє, тому про дату, час і місце проведення судових засідань він повідомлявся шляхом розміщення на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області оголошення про виклик його як відповідача в судові засідання на 28.07.2023, 22.08.2023, 01.09.2023 та 06.11.2023.

В судові засідання відповідач не з`явився, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав, про поважність причин своєї неявки в судові засідання суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов та враховуючи, що представник позивача в судовому засіданні не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, судом застосовано відповідно до ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши докази, надані позивачем, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні судом встановлено, що згідно копії наказу позивача від 21.04.2021р. №33-к ОСОБА_1 з 21 квітня 2021 року був прийнятий на основне місце роботи трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва СФГ «Прогрес» з окладом згідно штатного розпису (а.с. 14).

22 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та СФГ «Прогрес» був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 16).

Згідно копії наказу позивача від 28.06.2022р. №31-к ОСОБА_1 28 червня 2022 року був звільнений з основного місця роботи тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва СФГ «Прогрес» за власним бажанням на підставі його заяви (а.с. 15).

03 серпня 2020 року між СФГ «Прогрес» та ТОВ «ТЕХ КОНТРОЛЬ» були укладені договори №172/1 (а.с. 17-18), згідно якого позивачу було поставлено технологічне обладнання та виконані роботи з його монтажу, та №172 про надання послуг моніторингу (а.с. 19-22), згідно якого TOB «ТЕХ КОНТРОЛЬ» надає СФГ «Прогрес» послуги моніторингу GPS-пристрою транспортного засобу позивача та надає інформацію про результати такого моніторингу.

Система моніторингу включає в себе сукупність технічних пристроїв та програмного забезпечення, які дозволяють здійснювати стеження за переміщенням транспортного засобу GPS-пристрою СФГ «Прогрес», фіксацію його маршруту та часу переміщень, надання інформації позивачу та визначеним ним особам про моніторинг GPS-пристрою.

Позивач є власником колісного трактора марки «БЕЛАРУС-82.1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацією машини серії НОМЕР_2 від 04.04.2019р. (а.с. 12).

Згідно лімітно-заправної картки №26/1 на одержання ПММ від 26.01.2022р. позивач відпустив ОСОБА_1 40 л дизельного палива для тр. МТЗ-82.1 р.н. НОМЕР_1 (а.с. 34).

Також в 2022 році ОСОБА_1 отримував від позивача дизельне паливо для тр. МТЗ-82.1 р.н. НОМЕР_1 за заправними відомостями на паливо та мастильні матеріали, а саме в: лютому 282,31 л (а.с. 35), березні 789,1 л (а.с. 36), квітні 420,46 л (а.с. 37), травні 10 л (а.с. 38), червні 221,6 л (а.с. 39).

01 червня 2022 року між позивачем та ФГ «Прогресагро» був укладений договір б/н оренди транспортного засобу з екіпажем (фрахтування на певний час), згідно якого СФГ «Прогрес» надає ФГ «Прогресагро» наземний самохідний транспортний засіб у тимчасове володіння й користування за плату, а також надає ФГ «Прогресагро» самостійно послуги з керування транспортом і по його технічній експлуатації. Транспорт орендується з метою виконання сільськогосподарських робіт та території сільськогосподарських угідь ФГ «Прогресагро». Транспорт надається в оренду з екіпажем (водієм, призначеним СФГ «Прогрес»), який його обслуговує, не пізніше 01.06.2022р. (а.с. 40-42).

Про виконання умов зазначеного договору свідчить акт приймання-передачі №1 до договору оренди транспортного засобу з екіпажем (фрахтування на певний час) від 01.06.2022р., який підписаний позивачем та ФГ «Прогресагро» (а.с. 43).

Тому в червні 2022 року ОСОБА_1 отримував від ФГ «Прогресагро» 432,03 л дизельного палива для тр. МТЗ-82.1 р.н. НОМЕР_1 за заправною відомістю на паливо та мастильні матеріали (а.с. 44).

18.01.2023 та 23.01.2023, на виконання договору №172 про надання послуг моніторингу, позивачу були надані звіти по пальному в програмному забезпеченні моніторингу «Fort Monitor Vendor», а саме по транспортному засобі МТЗ 82.1 ОСОБА_1 НОМЕР_1 , в яких зазначені періоди моніторингу, дата створення звітів, маршрути, часи переміщень та покази датчиків рівня палива в літрах, а саме:

1) звіт по пальному за період з 25.01.2022 до 26.01.2022: заправка 44,1, злив 11,2 (а.с. 24);

2) звіт по пальному за період з 25.02.2022 до 28.02.2022: заправка 214,6, злив 110,7 (а.с. 25);

3) звіт по пальному за період з 01.03.2022 до 08.03.2022: заправка 20,4, злив 0 (а.с. 26);

4) звіт по пальному за період з 22.03.2022 до 31.03.2022: заправка 536,5, злив 144 (а.с. 27-28);

5) звіт по пальному за період з 01.04.2022 до 30.04.2022: заправка 416, злив 138 (а.с. 29-30);

6) звіт по пальному за період з 01.05.2022 до 31.05.2022: заправка 0, злив 40,6 (а.с. 31);

7) звіт по пальному за період з 01.06.2022 до 27.06.2022: заправка 576,9, злив 189,1 (а.с. 32-33).

У зв`язку з отриманою позивачем інформацію про злив відповідачем паливно-мастильних матеріалів на підставі Звітів по пальному в програмному забезпеченні моніторингу «Fort Monitor Vendor», 23.01.2023р. інвентаризаційною комісією СФГ «Прогрес» була проведена інвентаризаційна перевірка паливно-мастильних матеріалів, що були передані ОСОБА_1 , який працював на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.

Перевіркою було виявлено факт зливу та недостачі дизельного палива під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 загальною кількістю 1020,6 л, який працював за трудовим договором на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва на сільськогосподарській техніці, а саме на колісному тракторі МТЗ 82.1 р. н. НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт інвентаризації паливно-мастильних матеріалів №01/2023 від 23.01.2023р. (а.с. 46-47).

З акту інвентаризації вбачається, що згідно розрахунку зливу пального відповідно до сформованих звітів в період з 25.01.2022 до 15.06.2022 виявлено 633,6 л зливу пального. Згідно розрахунку недостачі пального відповідно до заправних відомостей ОСОБА_1 у січні червні 2022 року було передано дизельне паливо в об`ємі 2195,5 л, при цьому відповідно до сформованих звітів ОСОБА_1 в цей період була здійснена заправка пальним в об`ємі 1808,5 л, що на 387 л менше ніж отримано ним за заправними відомостями на паливо та мастильні матеріали, тому в загальному інвентаризаційною комісією виявлено факт зливу та недостачі дизельного палива на 1020,6 л.

СФГ «Прогрес» надіслало відповідачу вимогу про відшкодування шкоди, завданої при виконанні трудових обов`язків, №18/23-1 від 31.01.2023р. (а.с. 48-49), про що свідчать описи вкладення у цінний лист та поштові накладні (а.с. 50, 51), в якій позивач попередив ОСОБА_1 , що у разі невиконання ним даної вимоги або залишення її без відповіді, СФГ «Прогрес» буде змушене звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в примусовому порядку.

За даними Міністерства фінансів України, за посиланням: https://іndex.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/reg/odesskaya/, регіональна ціна на дизельне паливо в Одеській області станом на 01.03.2023р. за 1 л становить 49,80 грн (а.с. 56).

Керуючись даними Міністерства фінансів України щодо середніх цін на пальне в Одеській області станом на 01.03.2023р., а саме на дизельне паливо, позивач визначив розмір матеріальної шкоди в сумі 50825,88 грн (1020,6 л ? 49,80 грн = 50825,88 грн), яку йому заподіяв відповідач при виконанні трудових обов`язків.

Нормами ст.130 Кодексу законів про працю України визначені загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Так частиною першою цієї статті Кодексу передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (ч.2 ст.130 КЗпП України).

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ч.3 ст.130 КЗпП України).

При цьому відповідно до частини четвертої цієї статті Кодексу на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене (ч.5 ст.130 КЗпП України).

Пунктом другим статті 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Згідно ст.135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: 1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992р. № 14 роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28.12.1977р. №447/24, яка відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є чинною, оскільки не суперечить Конституції України, затверджено «Перечень должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Положеннями ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що в період з 21.04.2021 до 28.06.2022 ОСОБА_1 знаходився в трудових правовідносинах з позивачем, що підтверджується наказами СФГ «Прогрес» про прийняття та звільнення відповідача з роботи, тому позивач на підтвердження своїх вимог посилається на укладений 22.04.2021р. з відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність.

Однак згідно зазначеного Переліку посада тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва не належить до посад, з якими на підставі ст.135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

За таких обставин на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Тому наданий позивачем договір про повну матеріальну відповідальність відповідача є неналежним доказом того, що ОСОБА_1 повинен нести перед позивачем повну матеріальну відповідальність у розмірі шкоди, заподіяної ним при виконанні трудових обов`язків, на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки займана відповідачем посада згідно наказу СФГ «Прогрес» №33-к від 21.04.2021р. «Про прийняття на роботу Валерія Глухого», а саме тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, не входить до переліку посад, з якими можна укладати такий договір.

Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що відповідач для виконання своїх трудових обов`язків протягом січня червня 2022 року отримував від позивача та ФГ «Прогресагро» під звіт за разовими документами дизельне паливо в об`ємі 2195,5 л, а саме за заправними відомостями на паливо та мастильні матеріали, в яких є підпис ОСОБА_1 про його отримання, тому згідно п.2 ст.134 КЗпП України він несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

За трудовим законодавством суб`єктом матеріальної відповідальності може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією і заподіяв матеріальну шкоду внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, покладених на нього трудовими договором.

Обов`язковою умовою повної матеріальної відповідальності працівника, крім укладення з ним відповідного письмового договору, є факт передання йому для зберігання майна або інших цінностей, цілість яких він не забезпечив.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач своїм винними протиправними діяннями, які полягають у зливі та недостачі дизельного палива на 1020,6 л., що підтверджується актом інвентаризації паливно-мастильних матеріалів №01/2023 від 23.01.2023р., заподіяв позивачу шкоду в розмірі 50825,88 грн.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною п`ятою цієї статті Кодексу визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст.81 ЦПК України).

Заподіяну ОСОБА_1 шкоду під час виконання своїх трудових обов`язків шляхом зливу та недостачі дизельного палива, яке було передане йому під звіт за заправними відомостями на паливо та мастильні матеріали, не можна віднести до шкоди, заподіяної у стані крайньої необхідності.

Також, враховуючи, що відповідач не надав суду своїх заперечень та будь-яких доказів проти позову про стягнення з нього матеріальної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов`язків, суд, оцінюючи докази (звіти по пальному в програмному забезпеченні моніторингу «Fort Monitor Vendor», заправні відомості на паливо та мастильні матеріали), які містяться у справі, не вбачає підстав для висновку, що завдана відповідачем шкода відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

При цьому наведені вище докази та встановленні фактичніобставинисправи дають суду підстави для висновку, що відповідач згідно п.2 ст.134 КЗпП України несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої позивачу.

Таким чином оцінюючи докази в їх сукупності, керуючись нормами ст.130, 134 КЗпП України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 50825,88 грн.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги СФГ «Прогрес» підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2684,00 грн, який позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.130, 134 КЗпП України, ст.81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Селянсько-фермерського господарства «Прогрес» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Селянсько-фермерського господарства «Прогрес» (код ЄДРПОУ 30129481, місцезнаходження: вул. Миру, 46, с. Бендзари Подільського району Одеської області, 66150) матеріальну шкоду в сумі 50825,88 грн та судовий збір в сумі 2684,00 грн, а всього 53509,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 16 листопада 2023 року.

СУДДЯ