Ухвала

від 16.11.2023 по справі 607/21394/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2023 Справа №607/21394/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023216060000167 від 16 жовтня 2023 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , несудимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

та представника

потерпілого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із обвинувального акту, протягом липня 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_3 , який перебував поблизу місця свого проживання у АДРЕСА_2 , на межі земельної ділянки із кадастровим номером 6125255200:02:002:3242, яка на праві приватної власності належить його батьку ОСОБА_6 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на не сформованій суміжній земельній ділянці, яка належить до земель комунальної форми власності з цільовим призначенням угіддя - пасовища Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, ОСОБА_3 протягом липня 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, шляхом використання ручних інструментів та спеціальної техніки, при цьому усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст.ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. «г» Земельного кодексу України, самовільно, всупереч установленого законом порядку здійснив зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 0,0160 га на не сформованій суміжній земельній ділянці комунальної форми власності з цільовим призначенням угіддя - пасовища Великоберезовицької селищної ради, що розташована на межі земельної ділянки із кадастровим номером 6125255200:02:002:3242 у АДРЕСА_2 , з метою облаштування штучної водойми (ставка).

Самовільним зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) площею 0,0160 га та облаштуванням штучної водойми (ставка), на земельній ділянці з цільовим призначенням угіддя - пасовища, ОСОБА_3 заподіяв законному володільцю - Великоберезовицькій селищній раді Тернопільського району Тернопільської області значну шкоду, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» із змінами, винесеними згідно з постановою КМУ № 800 від 09.09.2020 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» становить 1 627 гривень, що призвело до повного виведення земель з обороту, в тому числі як об`єкта цивільно-правових відносин та неможливості використання вказаної частини земельної ділянки за цільовим призначенням, а також неможливістю проведення інвентаризації даної земельної ділянки з цільовим призначенням угіддя - пасовища та відновлення її до первинного стану.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ст. 356 КК України самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється установою, та якими було заподіяно значну шкоду її інтересам.

В ході судового засідання в кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 подав суду письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, зазначивши про те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим пройшло більше двох років.

Представник потерпілого Великоберезовицької селищної ради ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що при вирішенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності покладається на думку суду.

Заслухавши клопотання обвинуваченого, думку прокурора та представника потерпілого, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1ст.285КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону №4025-VI від 15.11.2011 р., чинній на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 356 КК України, є злочином невеликої тяжкості, за яке передбачено найтяжче покарання у виді арешту.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 р., чинній на час вчинення кримінального правопорушення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликоїтяжкості,за якийпередбачено покаранняменш суворе,ніж обмеженняволі, і до дня набрання вироком законної сили, минуло два роки.

Відповідно до обвинувального акту, кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_3 у липні 2018 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), тобто з дня його вчинення минуло більше двох років, а отже строк притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, встановлений ст. 49 КК України, закінчився.

З врахуваннямвищенаведеного,суд вважає,що ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023216060000167 від 16 жовтня 2023 року - закриттю.

На підставі наведеного, суд керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-286, 288 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 прозвільнення відкримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - задовольнити.

ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023216060000167 від 16 жовтня 2023 року - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Тернопільської апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_1