Рішення

від 24.08.2023 по справі 752/30782/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/30782/21

Провадження № 2/752/1867/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 серпня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Давиденко С.Р.

у місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет»</a>, третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Урупа Андрій Федорович про скасування рішення державного реєстратора

встановив:

20.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора до ТОВ «ФК «Паритет», третя особа державний реєстратор КП «Світоч» м. Києва Урупа А.Ф.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою зазначено, що 19.04.2017 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець -1), ОСОБА_3 (покпець-2) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець передає у власність (продає) нежилі приміщення № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126, 2 кв.м, у цілому покупцям у рівних частках по частці кожному.

Відповідно до п. 1.3 зазначеного вище продавець гарантує, що відчужувані нежилі приміщення не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами та державою, а також не є предметом обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

На момент продажу приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо обтяження нерухомого майна були відсутні.

21.12.2018 року за адресою проживання позивачка отримала ухвалу про призначення до розгляду на 19.12.2018 року заяви ТОВ «ФК «Паритет» щодо заміни сторін у виконавчому провадженні у справі № 752/21043/15-ц. 28.12.2018 року представник позивачки ознайомився з матеріалами зазначеної вище справи, за наслідками чого ОСОБА_1 дізналась, що наразі вона є боржником у справі № 752/21043/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки.

До цього часу, ОСОБА_1 не знала про існування згаданої цивільної справи, хоча на момент винесення заочного рішення від 18.09.2017 року вона була співвласником нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які, як з`ясувалось, були предметом іпотеки.

Ознайомившись з матеріалами справи № 752/21043/15-ц позивачка дізналася про наступне.

15.02.2008 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №7/Ф, за яким останньою було отримано кредит в сумі 3 131 000, 00 грн. на строк до 15.02.2018 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 20, 00 % річних та передано в забезпечення кредиту нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

15.02.2008 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого остання забезпечила предметом іпотеки своє зобов`язання за виконання нею, як боржником усіх зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 7/Ф від 15.02.2008 року нежилими приміщеннями з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22 в Літ. «А»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126.2 кв. м.

08.12.2014 року між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк» було укладено Договір факторингу № 2, на виконання умов якого ПАТ «Український Бізнес Банк» відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки (посвідченим 15.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2563), який посвідчений 08.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6642.

У подальшому, зазначений договір, рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» № 4 від 30.11.2015 року було визнано нікчемним.

Разом з тим, 09.02.2015 року, в той час, коли ТОВ «Велес-Д» було належним іпотекодержателем, ОСОБА_4 виконала кредитні зобов`язання в повному обсязі, що стало підставою для ініціювання іпотекодержателем внесення запису до Державного реєстру речових прав про припинення іпотеки. Так, 09.02.2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Велес-Д» підписано додаткову угоду про розірвання договору до кредитного договору. В цей же день директором ТОВ «Велес-Д» направлено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Морозовій С.В. лист № 8 від 09.02.2015 року, в якому зазначено, що у зв`язку із повним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель просить внести до реєстру запис про припинення обтяження нежилих приміщень по АДРЕСА_1 .

Відповідно до глави 6 договору іпотеки від 15.02.2008 року право застави і відповідно цей договір припиняє чинність у разі, зокрема, погашення основного зобов`язання забезпеченого цією іпотекою.

Згодом спірне майно було відчужене ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , а 19.04.2017 року ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, на момент продажу приміщення, як ОСОБА_2 , так і позивачці - іпотека була припиненою, крім того в розділі «Відомості з державного реєстру іпотек» - інформація була відсутня.

22.12.2015 року ПАТ «Український бізнес банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Білої І.В. звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому відповідачем у справі є ОСОБА_2 , а третьої особою без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2017 року зазначений вище позов задоволено судом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2018 року заяву ТОВ «ФК «Паритет» про заміну сторін виконавчого провадження задоволено та замінено сторону стягувача з ПАТ «Український бізнес банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Паритет», сторону боржника: з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (згодом зазначену ухвалу скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25.02.2019 року).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153273137 від 21.01.2019 року, яку позивачка отримала після ознайомлення з матеріалами зазначеної справи, вбачається, що дійсно 10.02.2015 року об 11 год. 40 хв. приватним нотаріусом внесено запис про припинення іпотеки на підставі заяви ТОВ «Велес- Д» від 09.02.2015 року № 8, натомість 29.11.2018 року державним реєстратором Урупою А.Ф. скасовано запис від 10.02.2015 року та внесено запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року у справі № 910/32311/15, а також додано іпотекодержателя ПАТ «Український Бізнес Банк», якого 29.11.2018 року після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Український бізнес банк» та ТОВ «ФК «Паритет» від 29.11.2018 року - змінено на іпотекодержателя ПАТ «ФК «Паритет».

У січні 2019 року позивачка звернулась до суду із позовом до державного реєстратора Урупи А.Ф. про скасування вищезазначених рішень (справа № 752/1351/19), третіми особами в справі було визначено банк та ТОВ «ФК «Паритет».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2020 року та постановою Київського апеляційного суду від 17.02.2020 року зазначений позов задоволено та встановлено, що «Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року, яка була підставою для винесення рішення про скасування реєстраційної дії іпотеки не містила будь-яких рішень суду з приводу правомірності припинення іпотеки або ж скасування рішення про припинення іпотеки нежилих приміщень № 1 по № 12 (групи приміщень 22 ) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а рішення про припинення іпотеки було прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та внесено запис про припинення обтяження на підставі заяви іпотекодержателя ТОВ «Велес-Д» в зв`язку з повним погашенням заборгованості за Кредитним договором № 7/Ф від 15.02.2008 року та усіх додаткових угод до нього; 19.04.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали власниками нежилих приміщень № 1 по № 12 (групи приміщень 22) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126, 2 кв. м., у рівних частках по 1/2 частці кожному на підставі Договору купівлі-продажу. Прийняте рішення та внесені записи до державного реєстру державним реєстратором Урупою А.Ф. порушують права нових власників на майно, яке стало вільне від іпотечного застереження у зв`язку з погашенням кредиту».

Разом з тим, практика розгляду подібних спорів під час тривалого розгляду справи змінилась та постановою Верховного Суду від 24.11.2021 року вищезазначені рішення судів скасовані з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, а саме - державного реєстратора, тоді як позов мало бути звернено до особи, право чи обтяження якої зареєстроване. Крім того, Верховним Судом зазначено, що ТОВ «ФК «Паритет» після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги від 29.11.2018 року, укладеного між банком та ТОВ «ФК «Паритет», є іпотекодержателем майна, відтак, на думку суду, і правонаступником банку у спірних правовідносинах.

Вказане зумовило повторне звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до правонаступника банку - ТОВ «ФК «Паритет».

Протиправність рішень державного реєстратора від 29.11.2018 року зумовила необхідність звернення позивачки до суду з цим позовом.

Просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Урупи А.Ф. (КП «Світоч» м. Києва) від 29.11.18 року, індексний номер 44312170 та індексний номер 44326424 та стягнути з відповідача судові витрати.

24.12.2021 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. постановлено ухвалу про задоволення заяви про самовідвід, відведено головуючого суддю Чередніченко Н.П. від розгляду справи.

09.02.2022 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

02.01.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевською І.О. постановлено ухвалу про повернення заявнику ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову.

12.01.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.

25.01.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.03.2023 року.

22.03.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевською І.О. постановлено ухвалу про повернення судового збору.

27.09.2022 року до суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач ТОВ «ФК «Паритет» заперечували проти заявлених позовних вимог, просили залишити позов без задоволення.

04.10.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні 24.08.2023 року сторони відсутні.

Представник позивачки подав заяву про завершення розгляду справи за їх відсутності, зазначивши, що підтримує заявлені позовні вимоги з зазначених у позовній заяві підстав, просив позов задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, явку свого представника у судове засідання не забезпечили, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

Третя особа державний реєстратор КП «Світоч» м. Києва Урупа А.Ф. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмових пояснень на адресу суду не надсилав, з будь-якими іншими клопотаннями також не звертався.

Врахувавши думку представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.04.2017 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець -1), ОСОБА_3 (покупець-2) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець передає у власність (продає) нежилі приміщення № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126, 2 кв.м, у цілому покупцям у рівних частках по частці кожному. Відповідно до п. 1.3 зазначеного вище продавець гарантує, що відчужувані нежилі приміщення не перебувають під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами та державою, а також не є предметом обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

На момент продажу приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи щодо обтяження нерухомого майна були відсутні.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка зазначила, що 21.12.2018 року за адресою свого проживання отримала ухвалу про призначення до розгляду на 19.12.2018 року заяви ТОВ «ФК «Паритет» щодо заміни сторін у виконавчому провадженні у справі № 752/21043/15-ц. 28.12.2018 року представник позивачки ознайомився з матеріалами зазначеної вище справи, за наслідками чого ОСОБА_1 дізналась, що наразі вона є боржником у справі № 752/21043/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки. До цього часу, вона не знала про існування згаданої цивільної справи, хоча на момент винесення заочного рішення від 18.09.2017 року вона була співвласником нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 22) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які, як з`ясувалось, були предметом іпотеки. Ознайомившись з матеріалами справи № 752/21043/15-ц дізналася про наступне.

15.02.2008 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №7/Ф, за яким останньою було отримано кредит в сумі 3 131 000, 00 грн. на строк до 15.02.2018 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 20, 00 % річних та передано в забезпечення кредиту нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

15.02.2008 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого остання забезпечила предметом іпотеки своє зобов`язання за виконання нею, як боржником усіх зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 7/Ф від 15.02.2008 року нежилими приміщеннями з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22 в Літ. «А»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126.2 кв. м.

08.12.2014 року між ТОВ «Велес-Д» та ПАТ «Український Бізнес Банк» було укладено Договір факторингу № 2, на виконання умов якого ПАТ «Український Бізнес Банк» відступило ТОВ «Велес-Д» право вимоги за договором іпотеки (посвідченим 15.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2563), який посвідчений 08.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6642.

У подальшому, зазначений договір, рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Бізнес Банк» № 4 від 30.11.2015 року було визнано нікчемним.

Однак, станом на 09.02.2015 року ТОВ «Велес-Д» було належним іпотекодержателем, а ОСОБА_4 виконала кредитні зобов`язання в повному обсязі, що стало підставою для ініціювання іпотекодержателем внесення запису до Державного реєстру речових прав про припинення іпотеки. 09.02.2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Велес-Д» підписано додаткову угоду про розірвання договору до кредитного договору. В цей же день директором ТОВ «Велес-Д» направлено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Морозовій С.В. лист № 8 від 09.02.2015 року, в якому зазначено, що у зв`язку із повним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель просить внести до реєстру запис про припинення обтяження нежилих приміщень по АДРЕСА_1 . Відповідно до глави 6 договору іпотеки від 15.02.2008 року право застави і відповідно цей договір припиняє чинність у разі, зокрема, погашення основного зобов`язання забезпеченого цією іпотекою.

Згодом спірне майно було відчужене ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , а 19.04.2017 року ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, на момент продажу приміщення, як ОСОБА_2 , так і позивачці - іпотека була припиненою, крім того в розділі «Відомості з державного реєстру іпотек» - інформація була відсутня.

22.12.2015 року ПАТ «Український бізнес банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Білої І.В. звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому відповідачем у справі є ОСОБА_2 , а третьої особою без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 . Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2017 року зазначений вище позов задоволено судом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.12.2018 року заяву ТОВ «ФК «Паритет» про заміну сторін виконавчого провадження задоволено та замінено сторону стягувача з ПАТ «Український бізнес банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Паритет», сторону боржника: з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (згодом зазначену ухвалу скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25.02.2019 року).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 153273137 від 21.01.2019 року, яку позивачка отримала після ознайомлення з матеріалами зазначеної справи, вбачається, що дійсно 10.02.2015 року об 11 год. 40 хв. приватним нотаріусом внесено запис про припинення іпотеки на підставі заяви ТОВ «Велес- Д» від 09.02.2015 року № 8, натомість 29.11.2018 року державним реєстратором Урупою А.Ф. скасовано запис від 10.02.2015 року та внесено запис про іпотеку на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року у справі № 910/32311/15, а також додано іпотекодержателя ПАТ «Український Бізнес Банк», якого 29.11.2018 року після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги між ПАТ «Український бізнес банк» та ТОВ «ФК «Паритет» від 29.11.2018 року - змінено на іпотекодержателя ПАТ «ФК «Паритет».

У січні 2019 року позивачка звернулась до суду із позовом до державного реєстратора Урупи А.Ф. про скасування вищезазначених рішень (справа № 752/1351/19), третіми особами в справі було визначено банк та ТОВ «ФК «Паритет».

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2020 року та постановою Київського апеляційного суду від 17.02.2020 року зазначений позов задоволено та встановлено, що «Постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року, яка була підставою для винесення рішення про скасування реєстраційної дії іпотеки не містила будь-яких рішень суду з приводу правомірності припинення іпотеки або ж скасування рішення про припинення іпотеки нежилих приміщень № 1 по № 12 (групи приміщень 22 ) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а рішення про припинення іпотеки було прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та внесено запис про припинення обтяження на підставі заяви іпотекодержателя ТОВ «Велес-Д» в зв`язку з повним погашенням заборгованості за Кредитним договором № 7/Ф від 15.02.2008 року та усіх додаткових угод до нього; 19.04.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали власниками нежилих приміщень № 1 по № 12 (групи приміщень 22) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 126, 2 кв. м., у рівних частках по 1/2 частці кожному на підставі Договору купівлі-продажу. Прийняте рішення та внесені записи до державного реєстру державним реєстратором Урупою А.Ф. порушують права нових власників на майно, яке стало вільне від іпотечного застереження у зв`язку з погашенням кредиту».

ОСОБА_1 також зазначила, що практика розгляду подібних спорів під час тривалого розгляду справи змінилась та постановою Верховного Суду від 24.11.2021 року вищезазначені рішення судів скасовані з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача, а саме - державного реєстратора, тоді як позов мало бути звернено до особи, право чи обтяження якої зареєстроване. Крім того, Верховним Судом зазначено, що ТОВ «ФК «Паритет» після державної реєстрації договору про відступлення права вимоги від 29.11.2018 року, укладеного між банком та ТОВ «ФК «Паритет», є іпотекодержателем майна, відтак, на думку суду, і правонаступником банку у спірних правовідносинах. А тому з метою захисту своїх прав вона змушена звернутися до суду з цим позовом до правонаступника банку - ТОВ «ФК «Паритет».

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на час винесення державним реєстратором оскаржуваних рішень).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Як вбачається із отриманої позивачкою довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2018 року, підставою для винесення реєстратором оскаржуваних рішень була заява ПАТ «Український бізнес банк» щодо скасування реєстраційної дії припинення іпотеки від 10.02.2015 року (відновлення запису про неї в реєстрі), реєстрація змін іпотеки, що полягало у видаленні «Іпотекодержателя» - «ТОВ «Велес -Д» та додавання «Іпотекодержателя - ПАТ «Український бізнес банк»; підставою для подання заяви банком та вчинення реєстраційних дій державним реєстратором є постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/32311/15 від 14.11.2016 року.

Відповідно до змісту резолютивної частини зазначеної вище постанови, суд вирішив: «визнати недійсним Договір факторингу № 2, укладений 08.12.2014 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. № 125; ідентифікаційний код юридичної особи: 19388768) та ТОВ «Велес-Д» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 39042100); визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 15.02.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2563), який 08.12.2014 року укладений між ПАТ «Український Бізнес Банк» (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. № 125; ідентифікаційний код юридичної особи: 19388768) та ТОВ «Велес-Д» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 39042100), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 6642; зобов`язати ТОВ «Велес-Д» (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. № 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 39042100) повернути ПАТ «Український Бізнес Банк» (місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. № 125; ідентифікаційний код юридичної особи: 19388768) документи, згідно переліку».

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на їх обтяжень» встановлено випадки, за яких державний реєстратор має право відмови у реєстрації, зокрема, обтяження; такими випадками, зокрема, є : подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

На думку суду, зазначене вище рішення суду не може бути підставою для скасування рішення державного реєстратора, а тому державний реєстратор повинен був відмовити в державній реєстрації, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього ж Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відтак, внесення до Державного реєстру запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюється не на підставі будь-яких рішень судів, а лише тих, в яких безпосередньо скасовано конкретне рішення державного реєстратора або документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (реєстраційну дію).

В даному випадку підставою для внесення запису про припинення іпотеки є заява іпотекодержателя від 09.02.2015 року, а не сам договір факторингу, який пізніше визнано недійсним, відтак не можна вважати, що рішенням Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року скасовано документ, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення іпотеки, оскільки рішення про державну реєстрацію припинення іпотеки не було досліджено та скасовано господарським судом.

Крім того, підстави для припинення іпотеки як фактично так і в Державному реєстрі речових прав встановлено спеціальним Законом України «Про іпотеку».

Іпотека припиняється у разі , зокрема, припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Вказана норма чітко вказує, що підставою для внесення запису про припинення іпотеки у спірному випадку було припинення основного зобов`язання, що викладено та підтверджено в заяві ТОВ «Велес -Д» від 09.02.2015 року, а договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08.12.2014 року не міг бути підставою для припинення іпотеки, відтак не є документом на підставі якого проведено реєстраційну дію 10.02.2015 року про внесення запису про припинення іпотеки.

Зазначене судове рішення не містило будь-яких висновків суду з приводу правомірності припинення іпотеки або ж скасування рішення про припинення іпотеки нежилих приміщень № 1 по № 12 (групи приміщень 22 ) (в літ. А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, постанова, про яку йдеться вище, не стосується правомірності та підстав для внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. запису про припинення іпотеки 10.02.2015 року на підставі погашення боржником заборгованості, оскільки вказаним рішенням жодним чином не досліджувалось рішення державного реєстратора про внесення запису про припинення іпотеки та не визнавалась недійсною заява ТОВ «Велес-Д» на підставі якої внесено такий запис. Крім того, рішення не стосується проведених реєстраційних дій, а, отже, не може слугувати підставою для скасування будь-яких записів в реєстрі.

Відтак, запис про припинення іпотеки не міг бути скасований державним реєстратором за заявою банку на підставі рішення суду про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, як і не могло бути внесено на цій же підставі нового запису про іпотеку, оскільки основне зобов`язання за кредитним договором припинено, а вказане рішення не встановлювало жодних фактів стосовно рішення державного реєстратора чи документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19, суд дійшов наступних висновків: виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.

Підставою для звернення до суду із зазначеним позовом є прийняті державним реєстратором за заявою банку, правонаступником якого в даних правовідносинах є ТОВ «ФК «Паритет», рішення про скасування запису про припинення іпотеки та внесення до Державного реєстру речових прав даного запису (тобто відновлення запису про наявність обтяження на майні), а також внесення інформації про іпотеко держателя - Банк.

Нормативно обґрунтовуючи протиправність рішень державного реєстратора, який на думку позивачки, мав відмовити у проведенні державної реєстрації, остання посилалась на п.п. 3, 7 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також на ст. 10 цього ж Закону в частині повноважень державного реєстратора встановити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постанова ВП ВС від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 містить відповідні висновки щодо спору, який розглядається (п. 108 - п. 118 постанови):

-якщо в Державному реєстрі зареєстроване припинення права іпотеки, то повторна реєстрація права іпотеки на підставі договору іпотеки без згоди власника майна є протиправною, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення;

-у разі якщо на момент подання заяви про державну реєстрацію права іпотеки згідно з відомостями Державного реєстру право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іншою особою, ніж та, яка є стороною договору іпотеки як іпотекодавець, то така обставина є підставою для відмови в державній реєстрації в силу положень пункту 7 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

-якщо в Державному реєстрі є відомості про первинну державну реєстрацію права іпотеки на підставі відповідного договору та про припинення такого права, то повторна державна реєстрація права іпотеки на підставі такого договору суперечить зазначеним відомостям. Така суперечність наявна і тоді, коли кредитор (іпотекодержатель) уклав договір про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором;

-наведені висновки застосовуються незалежно від того, дійсним чи недійсним є відповідний договір, та чи визнаний він судом недійсним.

Вказані висновки Великої Палати ВС підтверджують позицію позивачки щодо того, що у спірному випадку державний реєстратор мав відмовити у проведенні державної реєстрації за заявою Банку, оскільки на момент звернення із такою заявою право власності на об`єкт нерухомого майна було зареєстроване за новими власниками (позивачка та ОСОБА_3 ), тобто заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем. Крім того, дії щодо повторної реєстрації права іпотеки були проведені державним реєстратором без згоди власника предмета іпотеки та відповідного судового рішення.

Зазначені відповідачем обставини, як підстави для відмови у позові, не приймаються судом до уваги, оскільки повністю спростовуються поданими позивачкою доказами на підтвердження заявлених нею ж позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ст. 79, ч. 1 ст. 80, ч. 1 ст. 81, ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; відповідні докази мають бути подані позивачем разом з поданням позовної заяви.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Паритет», третя особа державний реєстратор КП «Світоч» м. Києва Урупа А.Ф. про скасування рішення державного реєстратора, підлягають задоволенню судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача ТОВ «ФК «Паритет» на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет»</a>, третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Урупа Андрій Федорович про скасування рішення державного реєстратора, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Урупи Андрія Федорович (КП «Світоч» м. Києва) від 29.11.18 року, індексний номер 44312170 та індексний номер 44326424.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет»</a> (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. № 154, ідентифікаційний код юридичної особи 38358377) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк