Постанова

від 16.11.2023 по справі 626/2547/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 листопада 2023 року

м. Харків

справа №626/2547/22

провадження №22-ц/818/2058/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Приватно аграрно-орендне підприємство «Промінь»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно аграрно-орендного підприємства «Промінь» про стягнення заборгованості по орендній платі, індексу інфляції та 3% річних, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 серпня 2023 року, ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути заборгованість з орендної плати в сумі - 33119,12 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань - 66715,42 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати- 1827,14 грн., індекс інфляції - 11688,20 грн., а всього - 113349,98 грн.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від14 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2019-2022 роки в сумі 22787 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 29 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 34460 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень 44 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати 949 (дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 91 коп., індекс інфляції за невсоєчасну сплату орендної плати - 5937 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) гривень 98 коп, а всього 64135 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять п`ять) гривень 62 коп. Стягнуто з Приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" на користь ОСОБА_1 641 (шістсот сорок одну) гривню 35 коп. в рахунок повернення судового збору . В іншій частитині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд безпідставно відмовив у стягненні орендної плати за 2019, 2020, 2021 та 2022 рік у розмірі 1,5% від нормативно грошової оцінки. Зауважує, що розмір орендної плати визначається сторонами щорічно, шляхом перерахування та виплати орендарем платежу із зазначенням його призначення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судова колегія переглядає рішення в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі, визначеному позивачем, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни в письмовій формі до договору оренди, зокрема в частині зміни розміру орендної плати. Тому відсутні підстави для стягнення орендної плати відповідно до розрахунку наданого позивачем.

Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю І-ХР №025546 від 16.01.2003 року ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 12,06 га на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області .

З договору оренди земельної ділянки №75 вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАОП «Промінь» укладено договір оренди земельної ділянки площею 12,06 га до 31.12.2029 починаючи з дати його реєстрації. Договір зареєстрований 10.08.2004 року за №64 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» .

За умовами п.2.3.1, п. 2.3.2 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату розмір та форма якої на 1 рік встановлюється за домовленістю сторін ( додаток 1). Розмір платежів за окремими формами оплати щороку погоджується сторонами шляхом внесення змін та доповнень у Додаток 1 до цього Договору. Орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору не пізніше як у термін з 1 серпня до 31 грудня кожного року. Як вказано в додатку до договору оренди земельної ділянки , щорічний розмір платежів складає 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, період виплати з 01.08 по 31.12 кожного року.

У випадку невнесення орендної плати у встановлені строки, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,3% від суми недоїмки за кожний наступний день прострочення (п.2.3.3 Договору).

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч.2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачів можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що їх земельну ділянку використовує інша особа.

Матеріали справи свідчать про те, що договором оренди земельної ділянки від 10 серпня 2004 року сторони погодили, що за користування земельною ділянкою кадастровий відповідач має сплачувати орендну плату розмір та форма якої на 1 рік встановлюється за домовленістю сторін ( додаток 1). Розмір платежів за окремими формами оплати щороку погоджується сторонами шляхом внесення змін та доповнень у Додаток 1 до цього Договору. (а.с.11)

В додатку до договору оренди земельної ділянки , щорічний розмір платежів складає 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки, період виплати з 01.08 по 31.12 кожного року. (а.с.12)

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 визначив розмір орендної плати у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, посилаючись на положення Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 зі змінами внесеними Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008. Вважає, що Указом встановлено, що плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) має становити не менше 3-ох відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно із пунктом 4.1 договору оренди земельної ділянки зміна умов договору можлива за взаємною письмовою згодою сторін.

Додатком №1 до договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, орендна плата визначена в розмірі 1,5%.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначається за визначеними і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування землями державної й комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Однак, цей мінімальний розмір орендної плати не застосовуються при оренді земель приватної власності.

Відповідно до п. 4 ч. 5ст. 12 ЦПК Українисуд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Статтею76та ч. 2 ст.77 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст.89ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни в письмовій формі до договору оренди, зокрема в частині зміни розміру орендної плати.

Судова колегія погоджується з висновками суду, що підстав для стягнення орендної плати відповідно до розрахунку, наданого позивачем, є необгрунтованим.

Пунктом 1 Указу Президента № 92/2002 у редакції, чинній на момент укладення сторонами договору оренди земельної ділянки, визнано, що одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки є забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України № 725/2008 внесено зміни до Указу Президента №92/2002 та встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Цей Указ набрав чинності з дня його опублікування.

Між тим, в тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Отже, Указ Президента України № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом Президента України № 725/2008, був прийнятий після укладення сторонами договору оренди та є підставою для перегляду у договірному порядку розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 704/1559/15-ц.

Оскільки, будь-якої додаткової угоди до договору оренди землі з приводу зміни розміру орендної плати, а саме збільшення до 3% від нормативно грошової оцінки землі, між сторонами не укладалося, тому орендна плата повинна сплачуватися відповідачем саме в розмірі, передбаченому договором оренди землі, - 1,5% від нормативно грошової оцінки землі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 серпня 2023 року в частині відмови у позові залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді:Н.П. Пилипчук

О.Ю.Тичкова