Рішення

від 16.11.2023 по справі 160/24048/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 рокуСправа №160/24048/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району у Дніпропетровській області, третя особа - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

19.09.2023 року за допомогою підсистеми «Електронній суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04339764), стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання Позивача від 09 червня 2023 року, зареєстрованого за № 565/2-1б, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1221486200:03:170:0001, із зміною цільового призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗД 01.03) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського район Дніпропетровської області;

- зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04339764), у передбачений Земельним кодексом України строк розглянути клопотання Позивача від 09 червня 2023 року, зареєстрованого за № 565/2-16, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, кадастровий номер 1221486200:03:170:0001, із зміною цільового призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗД 01.03) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, й винести за наслідками його розгляду рішення сесії по суті порушеного у клопотанні від 09 червня 2023 року питання, у відповідності до вимог статті 123 Земельного кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з метою реалізації конституційного права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства 09 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до канцелярії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:03:170:0001, із зміною цільового призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗД 01.03) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД 01.08), для подальшої передачі вказаної земельної ділянки позивачу в оренду. 12 червня 2023 року позивач отримав лист-відповідь № 1269/2-1б, на своє клопотання, від Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій було зазначено, що радою прийняте рішення від 25.05.2023 року № 3389-34/VIII, яким земельна ділянка, кадастровий номер 1221486200:03:170:0001, передана в постійне користування відділу освіти, молоді та спорту ради, з метою подальшого використання для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту. Позивач вважає лист Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області таким, що не позбавляє права відповідача розглянути клопотання позивача по суті та прийняти по ньому на своєму пленарному засіданні рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами та було залучено до участі у справі, як третю особу: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано відповідачем та третьою особою засобами електронної пошти 21.09.2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями відповідач до суду не звертався.

Третьою особою пояснень щодо позову не було надано.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

09 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до канцелярії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:03:170:0001, із зміною цільового призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗД 01.03) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД 01.08), для подальшої передачі, вказаної земельної ділянки, Позивачу в оренду.

До заяви ОСОБА_1 було додано копію паспорту громадянина України, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію довідки про реєстрацію місця проживання особи.

12.06.2023 року Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області надано лист № 1259/2-15 «Про розгляд клопотання», яким повідомлено, що на пленарному засіданні сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області прийняте рішення від 25.05.2023 № 3389-34/VІІІ земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:03:170:0001 передана у постійне користування відділу освіти, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради з метою подальшого використання для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту: розташування об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт клубів, стаціонарних і наметових туристично оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів ( код КВЦПЗ 07.02).

Вважаючи, що відповідачем розглянуто його заяву в супереч порядку, що встановлено чинним законодавством, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Із змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки слугувало те, що на пленарному засіданні сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області прийняте рішення від 25.05.2023 № 3389-34/VІІІ земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:03:170:0001 передана у постійне користування відділу освіти, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради з метою подальшого використання для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту: розташування об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт клубів, стаціонарних і наметових туристично оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів (код КВЦПЗ 07.02).

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Статтею 52 зазначеного Закону визначені повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Зокрема, виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Виконавчий комітет ради:

1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб (ч.1,2 ст.52).

Виходячи з наведених правових норм в контексті спірних правовідносин вбачається, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у наданні дозволу належить до виключних повноважень Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні. При цьому рішення, дії або бездіяльність міської ради щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України«Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону. Частиною 1 ст. 59 цього Закону встановлено, щорадав межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства суд зазначає, що розгляд клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку відповіді на звернення громадянина вчинено відповідачем не у визначений законодавцем спосіб.

Статтею 55 Конституції України закріплено фундаментальний принцип судового захисту всіх порушених прав людини і громадянина. Так, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства або відмову в наданні дозволу є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави, дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Новоолександрівську селищну раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність його дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративному позові позивачем викладено клопотання про здійснення розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ордеру серії АН № 1225192 на надання правничої (правової) допомоги адвокат Точилін Геннадій Федорович надає послуги з правової допомоги ОСОБА_1 .

Доказів розрахунку між сторонами договору та доказів на підтвердження об`єму виконаних робіт до матеріалів справи не надано, проте в позові вказано, що такі докази будуть подані окремо протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.

У Практичній рекомендації Вимоги щодо справедливої сатисфакції, яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями19,20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10 000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/24048/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, враховуючи наведені нормиКАС Українита зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, судом віднесено дану справу до категорії незначної складності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значних витрат часу.

Таким чином заявником не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей73,74 КАС Українидоказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги у заявленому розмірі, що повинно враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Вказана сума у розмірі 2000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Судовий збір у розмірі 858,88грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району у Дніпропетровській області, третя особа - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04339764), стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 09 червня 2023 року, зареєстрованого за № 565/2-16, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1221486200:03:170:0001, із зміною цільового призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗД 01.03) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського район Дніпропетровської області.

Зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04339764), у передбачений Земельним кодексом України строк розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 червня 2023 року, зареєстроване за № 565/2-16, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, кадастровий номер 1221486200:03:170:0001, із зміною цільового призначення з «Для ведення особистого селянського господарства» (код КВЦПЗД 01.03) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, й винести за наслідками його розгляду рішення сесії по суті порушеного у клопотанні від 09 червня 2023 року питання, у відповідності до вимог статті 123 Земельного кодексу України.

Стягнути з Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764, вул. Сурська, буд. 74, с. Новоолександрівка, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 51800) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 858,88грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок) та витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук