Рішення

від 15.11.2023 по справі 160/21466/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 рокуСправа №160/21466/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 80) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0176280412 від 10.07.2023;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0175930412 від 10.07.2023.

В обґрунтування позову зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань. Позивач не заперечує щодо порушення строків сплати податків, проте, не згоден із застосованими відповідачем штрафними санкціями, оскільки вони застосовані до позивача під час дії карантину та на підставі статті 124 ПК України, яка застосована відповідачем з порушенням ст. 58 Конституції України щодо дії законів у часі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, надано позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Від відповідача надійшов відзив на позов, згідно змісту якого, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст. 57 ПК України в часині недотримання граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. З посиланням на приписи статті 124 ПК України, зазначає про правомірність прийнятих ППР. До того ж, посилаючись на Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов?язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, зазначає, що позивачем доказів звернення до податкового органу та отримання відповідного рішення про підтвердження неможливості виконання платником податків обов?язків, не надано.

Позивач правом на надання відповіді на відзив не надано.

Судом здійснено розгляд справи в порядку. письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 та ст.76 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) фахівцем Криворізького відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі пункту 20.1 статті 20 розділу 1 Кодексу, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 глави 8 розділу II Кодексу проведено камеральну перевірку ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№80)" (код ЄДРПОУ 08679758) з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов?язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій за звітний період лютий 2020 - квітень 2023 року.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки від 08.06.2023 року N°20817/04-36-04-12/08679758 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов?язання ДП "ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (N80)" (код ЄДРПОУ 08679758).

Відповідно до висновків, зазначених в Акті за №20817/04-36-04-12/08679758, дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 3 982 703,00 грн., у тому числі порушення строку сплати: до 30 календарних днів включно на загальну суму ПДВ 3517422 грн, більше 30 календарних днів на загальну суму ПДВ 465281 грн.

Відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки від 08.06.2023 №20817/04-36-04-12/08679758 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0176280412 від 10.07.2023 року, яким зобов`язано ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№80)» сплатити штраф у розмірі 23 264,05 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0175930412 від 10.07.2023 року, яким зобов`язано ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№80)» сплатити штраф у розмірі 351742,24 грн.;

Не погоджуючись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, суд виходить з такого. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75. 1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, а саме: камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов`язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданній платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.04.2018 у межах справи № 826/13195/16.

Приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму податкового зобов`язання платника податку.

Положеннями п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно приписів п.38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Статтею 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Пунктом 109.2 статті 109 ПК України передбачено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Судом встановлено, що позивачем 20.03.2020 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 за №9058402927, у якій позивач самостійно задекларував суму податкового зобов`язання з ПДВ 23 813,00 грн., граничним строком сплати за якою є 31.03.2020. Вказана сума була сплачена лише 23.07.2021, тобто, затримка строків сплати становила 480 календарних днів, що підтверджується актом камеральної перевірки.

В подальшому були подані декларації з ПДВ за період березень 2020 лютий 2023 у яких позивач самостійно задекларував суму податкового зобов`язання з ПДВ, що наведено у таблиці на арк. 1-3 акту камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій (фінансових) санкцій до податкових повідомлень-рішень №0176280412 та №0175930412 від 10.07.2023. Задекларовані суми податкових зобов`язань з ПДВ були сплачені із затримкою, що відображено в даних таблицях.

Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

За приписами ст.203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).

Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм чинного податкового законодавства свідчить про те, що разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання у строки, визначені законом, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

З акту камеральної перевірки вбачається, що відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.

Згідно змісту спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 5% та 10%, що відповідає умовам пункту 124.1 ст. 124 ПК України.

Так, за нормами п. 124.1 ст. 124 ПК України (які набрали чинності 01.01.2021) визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не заперечує порушення граничних строків сплати узгоджених сум податку на додану вартість, однак, зазначив, що податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням відповідачем правил дії законів у часі та під час дії карантину, який звільняє позивача від відповідальності за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем правил дії законів у часі.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Редакція статті 124 ПК України, норми якої застосовані відповідачем під час проведення перевірки та складання спірних податкових повідомлень-рішень набула чинності 01.01.2021

Позивач зазначає, що до подій, фактів застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а тому до події чи факту несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов`язання з ПДВ за період лютий листопад 2020, строк сплати якого настав 31.03.2020 31.12.2020 не можуть бути застосовані норми ст.124 Податкового кодексу України, які набрали законної сили лише з 01.01.2021 та не мають зворотної дії в часі виходячи з вимог ст. 58 Конституції України.

Як вже зазначалось, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті 10.07.2023, на підставі камеральної перевірки, проведеної у червні 2023 року, відповідачем правомірно застосовано положення п.124.1 статті 124 Податкового кодексу України, при визначенні позивачу штрафних санкцій.

Тому, судом визнаються як неприйнятні доводи позивача щодо порушення відповідачем правил дії законів у часі.

Щодо доводів позивача про застосування штрафних санкцій в період дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 30 червня 2023 на території України карантин, від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV- 2 та від 22 липня 2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно п. 52 прим. 1 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Отже, нормами цієї статті передбачені санкції за порушення сплати податку на додану вартість.

Як встановлено, відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати узгоджених сум податку на додану вартість на підставі статті 124 ПК України. Вказана стаття має назву «Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання», що, на думку суду, кореспондується із визначенням «порушення сплати податку».

Тому, виходячи з наведеного, норми Податкового кодексу України, з урахуванням деяких обмежень щодо застосування штрафних санкцій у період дії карантину, передбачають штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у період дії карантину.

Тому, доводи позивача щодо порушення відповідачем п. 52-1 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є безпідставними.

Встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про правомірність накладення на платника податку штрафних санкцій у розмірах, визначених п.124.1 ст.124 ПК України, та, відповідно, відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2023 №0176280412 та №0175930412.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№80)» (код ЄДРПОУ 08679758) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 15.11.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна