Постанова

від 15.11.2023 по справі 200/3991/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року справа №200/3991/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬПРОМ-17» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 р. у справі № 200/3991/23 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬПРОМ-17» до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬПРОМ-17» (далі позивач, ТОВ «СТАЛЬПРОМ-17») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України (далі відповідач, ГУДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Донецькій області №7683309/42542728 від 22.11.2022 р. про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ СТАЛЬПРОМ-17 (код СДРПОУ 42542728) в реєстрації податкової накладної № 162 від 20.10.2022р. на загальну суму з урахуванням податку па додану вартістю 214 200 грн. 00 коп.

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної № 162 від 20.10.2022р. виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю СТАЛЬПРОМ-17 (код СДРПОУ 42542728) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою первинного подання цієї податкової накладної, тобто 14.11.2022 р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬПРОМ-17 до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 2684,00 грн., а також шляхом надання до суду нової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення строку, та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року повернуто позивачу адміністративний позов.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, поновити позивачу строк звернення до суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач просив суд визнати протиправним, та скасувати рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної № 162 від 20.10.2022р. та зобов`язати здійснити реєстрацію податкової накладної № 162 від 20.10.2022р. в Єдиному реєстрі податкових накладних датою первинного подання цієї податкової накладної, тобто 14.11.2022р.

За висновком Верховного Суду у справі №280/5161/19 вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права, як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. Аналогічна позиція викладена у постановах від 05.02.2021 р. у справі № 400/2863/19. від 16.12.2020 р. у справі № 520/10578/19.

Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено саме 2684 грн. 00 коп., оскільки вимога про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вимога зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної з огляду на практику Верховного Суду в аналогічних справах є однією вимогою немайнового характеру.

Скаржник щодо порушення строку звернення з позовом зазначає, що позивачем поважність причин пропуску строку на звернення до суду обґрунтовано тим, що місцезнаходження позивача є м. Дружківка Донецької області. Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Дружківська територіальна громада Краматорського району Донецької області станом на 27 квітня 2022 р. була оголошена територіальною громадою, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. Це підтверджується Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року, який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 квітня 2022 року № 80).

Також, через масовість блокування в Україні податкових накладних і можливих змін у відповідну постанову Кабінету Міністрів України щодо автоматичне розблокування Товариство не врахувало можливість пропуску строку звернення до суду за захистом прав. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1428 внесено зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зміни почали діяти з 11 січня 2023 р. Проте, заблоковані податкові накладні ТОВ «СТАЛЬПРОМ-17» залишилися заблокованими.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, а сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру, тому, відповідно до норм Закону України Про судовий збір та Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Також, суд дійшов до висновку, що вказані позивачем в заяві про поновлення строку підстави не є поважними для поновлення строку звернення до суду. Заява не містить будь-яких доказів, які свідчать про неможливість вчасного звернення позивачем до суду.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття даної ухвали недоліки позовної заяви у спосіб, визначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем не усунені. Жодних клопотань, заяв про усунення недоліків позовної заяви до суду не надходило

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За статтею 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюютьсяна засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказіві у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині несплати судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що підставою для залишення позовної заяви без руху є неподання до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Мотивуючи своє рішення про залишення позову без руху, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, а сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру, тому, відповідно до норм Закону України Про судовий збір та Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Суд вважає вказаний висновок суду помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КАС Українипозивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з частиною першоюстатті 172 КАС Українив одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зазначає, що судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюєтьсяЗаконом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Частиною 1статті 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону).

Відповідно до частини 3, 4 статті 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Перевіряючи правильність сплати судового збору, суду необхідно врахувати, що вимога про визнання протиправними рішення, акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності рішення, акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою.

Тобто вимога про визнання протиправним рішення є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права - зобов`язати вчинити дії, як способу усунення наслідків протиправності такого рішення та фактично є однією позовною вимогою.

Зі змісту позову Товариства вбачається, що ним заявлено одна позовна вимога немайнового характеру, а не дві, як зазначив суд, оскільки вимога про визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Донецькій області про відмову в реєстрації податкової накладної № 162 від 20.10.2022, є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права позивача, а саме зобов`язання Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної № 162 від 20.10.2022р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що суд, постановляючи ухвалу про залишення без руху та повернення апеляційної скарги в частині несплати позивачем сум судового збору, помилково виходив з того, що Товариство об`єднало в позовній заяві дві позовні вимоги немайнового характеру, неправильно визначив розмір судового збору за подання позову та безпідставно повернув позов у зв`язку з не усуненням її недоліків в цій частині.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №810/827/17, від 27 листопада 2018 року справа №826/5011/17, від 12.11.2019 у справі №640/21330/18, від 05.06.2020 у справі №280/5161/19, від 17 листопада 2021 року справа № 320/1643/20, від 02.12.2021 у справі №280/5145/19, від 05 лютого 2021 року справа № 400/2863/19, від 21 липня 2021 року справа № 120/7162/20-а, від 08 лютого 2022 року справа № 400/6051/21, від 12 травня 2022 року справа № 810/3998/17, від 22 лютого 2023 року справа № 440/10617/21 тощо.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині порушення позивачем строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

За змістом пункту 56.19 статті 58 ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК Українивизначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК Українивстановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.

Податковий кодекс України не встановлює, зокрема спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак до позовів про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН застосовується загальний строк звернення до суду, визначений нормою частини другої статті 122 КАС.

Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року справа № 160/24858/21, від 27 квітня 2023 року справа № 420/3744/20, від 06 липня 2023 року справа №380/7418/22, від 30 травня 2023 року справа № 520/4664/2020 тощо.

Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права (свобод чи інтересів), - це підтверджений відповідними доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії, чи день, коли особа дізналася про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року (справа №805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року (справа №320/1778/20), від 28 травня 2021 року (справа №521/21455/16-а), від 31 березня 2021 року (справа №240/12017/19), від 21 лютого 2020 року (справа №340/1019/19), від 06 липня 2023 року (справа №380/7418/22).

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлювала або ускладнювала можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду в разі, коли особа посилається на те, що строк був пропущений внаслідок зміни судової практики щодо застосування норм, якими встановлені відповідні строки, істотне значення мають, зокрема такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що зі сторони позивача було необґрунтоване зволікання щодо зверненняз позовом.

Такі висновки зроблені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові від 30.09.2021 у справі №320/3307/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначенийзакономстрок; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Матеріали справи свідчать, що оскаржуване рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Донецькій області №7683309/42542728 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ СТАЛЬПРОМ-17 в реєстрації податкової накладної № 162 від 20.10.2022р. прийнято 22.11.2022 та отримано позивачем через електронний кабінет в цей день, що не заперечується ним.

Отже, з часу ознайомлення з рішенням, позивач повинен був обізнаний про порушення своїх прав, тобто з цієї дати почався перебіг строку для звернення до суду з позовом.

З позовом про захист порушеного права позивач звернувся лише у липні 2023 року, тобто, з пропуском шестимісячного строку.

В обґрунтування поновлення строку, позивачем зазначено, що місцезнаходження позивача є м. Дружківка Донецької області. Після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Дружківська територіальна громада Краматорського району Донецької області станом на 27 квітня 2022 р. була оголошена територіальною громадою, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій, що підтверджується Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року, який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75, тому вважає, що строк пропущено з поважних причин.

Суд зазначає, що питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.

Слід зауважити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносились.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року№ 1364«Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зокрема, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією,визнано таким, що втратив чинність,наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75«Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 (із змінами).

Отже, вищезазначений наказ № 75 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій№ 309 від 22.12.2022.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом від 22 грудня 2022 року № 309, Дружківська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області відноситься до території можливих бойових дій.

Отже, м. Дружківка Донецької області з 22.12.2022 офіційно відноситься до території де можливі бойові дії та не відноситься до території активних бойових дій, що свідчить про можливість звернення позивача з позовом у встановлений строк.

Також суд зауважує, що позивачем не наведено інших підстав поважності пропуску строку які зумовлені введенням воєнного стану.

Також, в обґрунтування поновлення строку, позивачем зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1428 внесено зміни до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зміни почали діяти з 11 січня 2023 року, проте, заблоковані податкові накладні ТОВ «СТАЛЬПРОМ-17» залишилися заблокованими.

Суд зазначає, що зазначені обставини у розумінні положень процесуального законодавства не зупиняють перебігу строку звернення до суду з позовом.

При цьому, з дати набрання чинності постанови, позивач мав можливість дізнатись через особистий електронний кабінет про статус блокування ПН.

Також постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1428 у разі наявності певних умов, зокрема, щодо податкових накладних / розрахунків коригування платника податку комісією регіонального рівня не прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до наказу Міністерства фінансів від 12 грудня 2019 р. N 520 "Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" або комісією центрального рівня не прийнято рішення про задоволення/залишення скарги без задоволення на рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в зазначеному Реєстрі.

У даному випадку за результатами розгляду поданих позивачем документів вже прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до наказу Міністерства фінансів від 12 грудня 2019 р. N 520, яке позивач і оскаржує.

Позивач не був позбавлений права скористатись правом на оскарження відповідного рішення податкового органу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

З огляду на викладене, враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваної ухвали про повернення позову була відсутність доказів про усунення позивачем недоліків позовної заяви, у тому числі щодо подання клопотання про поновлення строку, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬПРОМ-17» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 р. у справі № 200/3991/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 р. у справі № 200/3991/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 15 листопада 2023 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць