Постанова

від 16.11.2023 по справі 240/132/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/132/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

16 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-Агро" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця-Агро» (далі позивач, ТОВ «Хортиця-Агро») звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 23 вересня 2022 року №00050450701.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 позов задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 21 липня 2022 року №791-п та на підставі підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хортиця-Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої 09 серпня 2022 року складено акт №4517/06-30-07-01/32923512 (далі Акт перевірки).

В ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2022 року на 200000,00 грн в результаті включення зазначеної суми податку на додану вартість, сплачену ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» за послуги, які фактично надані не були.

Такий висновок працівників контролюючого органу обумовлений тим, що на письмовий запит під час перевірки ТОВ «Хортиця-Агро» надало копії підтверджуючих документів в частині взаємовідносин з названим контрагентом не у повному обсязі, а саме до перевірки та на письмовий запит не надано дорожніх листів тракториста, облікових листів тракториста машиніста або ж будь-яких інших первинних документів, де зазначено вид та обсяг робіт, які були виконані навантажувачем Маніту.

Також у власності ТОВ «Хортиця-Агро» є транспортні засоби, за допомогою яких можна було виконати всі необхідні роботи без залучення зазначеного навантажувача.

Відповідно до відкритих джерел інформації, яка розміщена на інтернет ресурсах встановлено, що вартість оренди навантажувача Маніту становить від 730 грн до 900 грн за 1 годину оренди, що значно нижче оплаченої ТОВ «Хортиця-Агро» за договором.

З огляду на зазначене перевіряючі дійшли висновку, що підприємство документально оформило господарську операцію непрофільного та разового характеру та не довело факт придбання у ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» послуг навантажувача Маніту, їх обсяг, кількість та необхідність використання у господарській діяльності.

Оскільки первинні документи не відповідають фактичному руху активів, такі не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

За результатами розгляду заперечень платника від 05 вересня 2022 року на Акт перевірки 20 вересня 2022 року відповідач залишив висновки такого без змін.

23 вересня 2022 року ГУ ДПС у Житомирській області на підставі висновків Акта перевірки прийняло податкове повідомлення рішення №00050450701, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2022 року у розмірі 200000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням платник податків подав скаргу. За результатами її розгляду 30 листопада 2022 року Державна податкова служба України в її задоволенні відмовила, а рішення залишила без змін.

Уважаючи податкове повідомлення рішення №00050450701 від 23.09.2022 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у Житомирській області протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №00050450701 від 23 вересня 2022 року в частині суми завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2022 року у розмірі 200000,00 грн, яке, з огляду на його безпідставність, слід визнати протиправним та скасувати.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для включення оплаченої позивачем суми податку на подану вартість до складу податкового кредиту є складання постачальником постачальником податкової накладної та її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних. Судом установлено, що за результатами перевірки правомірності складання контрагентом позивача податкових накладних, на підставі яких останній включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Як закріплено у підпунктах 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на прибуток і податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як убачається із матеріалів справи 02 травня 2022 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» (виконавець) укладено договір про надання послуг №1-02/05/2022.

Згідно умов цього договору виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги навантажувача Маніту замовнику, а останній прийняти та оплатити вартість фактично наданих послуг на умовах цього договору.

Послуги надаються виконавцем на підставі прийнятих до виконання заявок замовника, в яких будуть визначатися найменування робіт та кількість годин (тільки в цілих числах).

Згідно розділу 4 договору вартість 1 години роботи навантажувача (включаючи вартість дизельного палива) складає 3750,00 грн з ПДВ. Акт про надані послуги підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Висновок податкового органу про завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 200000,00 грн, обумовлений:

1) ненадання платником податків під час перевірки дорожніх листів тракториста, облікових листів тракториста машиніста або ж будь-яких інших первинних документів, де зазначено вид та обсяг робіт, які були виконані навантажувачем Маніту;

2) у власності ТОВ «Хортиця-Агро» є транспортні засоби, за допомогою яких можна було виконати всі необхідні роботи без залучення зазначеного навантажувача;

3) відповідно до відкритих джерел інформації, яка розміщена на інтернет ресурсах вартість оренди навантажувача Маніту становить від 730 грн до 900 грн за 1 годину оренди, що значно нижче оплаченої ТОВ «Хортиця-Агро» за договором;

4) неспівставність та невідповідність придбаних послуг по оренді навантажувача Маніту та списаних будівельних матеріалів.

Оцінюючи вказані висновки податкового органу, слід зазначити, що 03 травня та 01 червня 2022 року позивач подав ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» заявки на надання послуг навантажувача Маніту, згідно яких у травні заявлено до виконання: навантаження посівного матеріалу сої на автомобілі та ремонт автомобільних ваг з навісом, а у червні: очищення та ремонт поверхонь цегляних стін по фасадах майстерні та ремонт покрівлі із азбестоцементних листів на зерноскладі бриг. 2.

31 травня та 29 червня 2022 року виконавцем складено звіти про фактично надані послуги за договором, які містять дати та час виконання робіт, а також їх найменування.

Тими ж числами сторонами підписані акти надання послуг №221 та №269, відповідно.

За результатами виконання договірних відносин ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» 26 травня та 24 червня 2022 року складено податкові накладні №28 та 32, відповідно.

Згідно рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 24 червня та 08 липня 2022 року зазначені податкові накладні зареєстровані.

На обґрунтування необхідності отримання визначених названим договором послуг, позивач зазначає, що транспортні засоби, що перебувають у його власності, не могли виконати зазначені роботи. Так, автокран Урал-4320 не міг бути використаний під час виконання зазначених робіт, оскільки є підйомним краном, а не навантажувачем з ковшом. Навантажувач Changlin 937H, що належить позивачу, має максимальну висоту підйому ковша 3,2 метри, у той час як навантажувач Маніту 6,9 метра. Окрім того, навантажувач Changlin 937H у період виконання робіт був задіяний в іншій роботі та не міг бути використаний для виконання відповідних робіт.

Подорожній лист (інший варіант назви дорожній лист) це документ для обліку виконаної роботи автомобілем, який містить дані про кількість спожитого пального, яка в свою чергу залежить від пройденої відстані.

Зазначений документ в бухгалтерському обліку використовується платниками податків для здійснення обліку та списання пального.

Отже, складання зазначеного документа віднесено до повноважень власника транспортного засобу, яким у спірному випадку є виконавець послуг.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на законодавчому рівні не закріплено обов`язку позивача, як отримувача послуг, на складання дорожніх листів.

Додатково суд зауважує, що обов`язковість дорожніх листів скасована Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05 липня 2011 року №3565-VI, який набрав чинності 13 серпня 2011 року.

До твердження контролюючого органу про завищення вартості придбаних послуг суд ставиться критично, оскільки відповідач не надав доказів на їх підтвердження.

Окрім того, положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України закріплюють свободу сторін при укладені договорів, у тому числі щодо визначення їх вартості.

Економічна доцільність укладення договору не виступала предметом перевірки, а тому такі висновку податкового органу суд до уваги не приймає.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині неспівставність та невідповідність придбаних послуг по оренді навантажувача Маніту та списаних будівельних матеріалів, суд зауважує на таке.

Як убачається з наведених вище положень Податкового кодексу України, підставою для включення оплаченої позивачем суми податку на подану вартість до складу податкового кредиту є складання постачальником постачальником податкової накладної та її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом установлено, що за результатами перевірки правомірності складання контрагентом позивача податкових накладних, на підставі яких останній включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час проведення перевірки позивача посадовими особами податкового органу було оформлено запит від 01 серпня 2022 року про надання копій документів по взаємовідносинах з ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод».

Жодних запитів про надання документів щодо обліку витрат на основні засоби та необхідності проведення ремонту таких, контролюючий орган не робив.

Отже, наведеними відповідачем доводами не спростована правомірність дій відповідача щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС у Житомирській області протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №00050450701 від 23 вересня 2022 року в частині суми завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2022 року у розмірі 200000,00 грн, а тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. При цьому апеляційна скарга повністю дублює доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, тому судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.