Постанова

від 15.11.2023 по справі 460/8334/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 460/8334/23 пров. № А/857/15820/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року (прийняте у м. Рівному в порядку письмового провадження суддею Гудимою Н.С.) в адміністративній справі № 460/8334/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські текстильні технології» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські текстильні технології» (далі - ТОВ «Українські текстильні технології») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 14386 від 23.03.2023 та зобов`язання виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року позов задоволено.

21.07.2023 ТОВ «Українські текстильні технології» подало до суду заяву про стягнення судових витрат, в якій просило постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі по 5000 грн.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року заяву ТОВ «Українські текстильні технології» про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області на користь ТОВ «Українські текстильні технології» судові витрати у сумі 2500 гривень.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржило ГУ ДПС у Рівненській області, вважаючи, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване додаткове рішення і ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими в частині надання послуг, не підтверджені належними доказами, не відповідають принципам розумності та є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Бакуном А. Ю. було укладено договір про надання правової допомоги від 23.03.2023 № 23/23-03, предметом якого є надання правової допомоги щодо оскарження рішення до ГУ ДПС у Рівненській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 14386 від 23.03.2023.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що за надання правової допомоги замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар, зокрема за 5000 грн за підготовку процесуальних документів для звернення до суду першої інстанції та юридичний супровід у суді першої інстанції.

На обґрунтування вказаних витрат позивач додав до матеріалів позову копії договору про надання правничої/правової допомоги від 23.03.2023 № 23/23-03, акта №1 наданих послуг від 08.06.2023, платіжної інструкції № 420 від 19.05.2023.

Так, згідно з актом виконаних робіт адвокатом в ході надання правничої допомоги в межах даної справи надано позивачу послуги на загальну вартість 5000 грн:

1) складання позовної заяви та додатків до неї - 4 год,

2) підготовка та надання відзиву на позовну заяву - 1,5 год.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС Україниу разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС Українипередбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що до заяви про стягнення судових витрат позивач надав підтвердження надіслання цієї заяви відповідачу, проте відповідач не подавав заперечення щодо відшкодування витрат.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року в справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям розумності, виправданості, співмірності зі складністю справи, а тому суд вважав, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку мають бути відшкодовані у розмірі 2500 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення заяви.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, додаткове рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року в адміністративній справі № 460/8334/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин