Ухвала

від 07.11.2023 по справі 761/39247/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 26 жовтня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.10.2023 задоволено клопотання старшого детектива відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 02.12.2023, в межах строку досудового розслідування.

Цією ж ухвалою визначено заставу в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134 200 000 гривень, та на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого

---

Справа № 761/39247/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/6894/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

місця проживання та/або місця роботи; прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків в межах строку досудового розслідування.

Зобов`язано детективів, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №72023000410000034, забезпечити додержання права підозрюваного ОСОБА_6 на належну медичну допомогу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на відсутність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_6 в розумінні законодавця та практики Європейського суду з прав людини.

Апелянт вказував на те, що прокурором не доведено, а слідчим суддею не перевірено наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ОСОБА_6 після повідомлення про підозру не відмовився давати показання, а також не здійснював спроб ухилятись від органу досудового розслідування та/або суду після вручення клопотання про застосування запобіжного заходу.

ОСОБА_6 є пенсіонером та не має інших джерел доходів, окрім виплачуваної державою пенсії, що свідчить про стійкість його зв`язків із державою. Також у підозрюваного відсутнє будь-яке майно за межами України.

Посилання органу досудового розслідування на можливість ОСОБА_6 залишити межі України у зв`язку із непризовним віком, на думку апелянта, є безпідставним.

Захисник вважав, що сама по собі тяжкість покарання за інкримінований злочин не може слугувати обґрунтуванням ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також виправдовувати тривале тримання особи під вартою.

На переконання апелянта, ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутній, оскільки стороною обвинувачення вже надано експертній установі матеріали кримінального провадження для проведення судової економічної експертизи, що підтверджується даними постанови детектива про призначення такої експертизи. Законний доступ до будь-якої іншої документації, що має відношення до обставин, які є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні, у ОСОБА_6 відсутній.

У кримінальному провадженні також відсутній ризик впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_10 з 02.09.2023 перебуває під вартою, а жоден із допитаних свідків не надав будь-яких показань, які свідчили б про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому дій.

Крім того, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 уже допитані як органом досудового розслідування, так і частково в порядку ст. 225 КПК України.

Стан здоров`я підозрюваного унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак слідчий суддя не звернув увагу на вказані обставини.

Крім того, апелянт посилався на непомірність визначеної слідчим суддею застави та зазначав, що ОСОБА_6 є пенсіонером за віком, та єдиний його дохід складає виплачувана державою пенсія у розмірі близько 20 900,00 грн. на місяць.

06.11.2023 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він навів доводи, аналогічні доводам раніше поданої апеляційної скарги та вказував на те, що слідчим суддею не надано оцінку жодному із доказів наданих стороною обвинувачення та захисту.

Додані до клопотання слідчого матеріали не підтверджують причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Зокрема, у клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування, які обставини підтверджують долучені документи виникнення кредитних правовідносин між AT КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та їх перебіг, а також виникнення відносин поручительства ОСОБА_10 за кредитними зобов`язаннями ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» перед AT КБ «ПриватБанк» та їх перебіг.

Потерпілого у даному кримінальному провадженні залучено за заявою представника AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_15 , яка обґрунтована виключно самим фактом наявності такого кримінального провадження. При цьому до заяви не надано жодних доказів на підтвердження факту завдання AT КБ «ПриватБанк» шкоди.

Показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 не містять даних про вчинення ОСОБА_6 інкримінованих дій, а показання свідка ОСОБА_12 описують загальний алгоритм роботи співробітників банку при укладенні угод з продажу готівки на міжбанківському ринку, однак, на переконання апелянта, не можуть бути покладені в основу обґрунтованості підозри та свідчити про наявність у ОСОБА_6 злочинного умислу на вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідні свідчення потребують уточнення, у зв`язку із чим 27.09.2023 захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до сторони обвинувачення із клопотанням про проведення слідчої дії (одночасного допиту), яке задоволено детективом ОСОБА_8 .

Апелянт вказував на те, що аналітичний продукт, сформований аналітиком відділу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України, не є доказом в розумінні статті 84 КПК України.

Долучена до клопотання слідчого копія посадової інструкції директора ГРУ, РУ, затверджена Головою Правління AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_17 , не діяла у період діяльності банку, який досліджується у даному кримінальному провадженні, а також з її змісту вбачається, що підписання будь-яких документів від імені банку директором ГРУ, РУ допускається виключно на підставі виданої на його ім`я довіреності, проте ні в якому разі не за власним рішенням.

Положення про Столичну філію ПАТ КБ «ПриватБанк», затверджене рішенням Правління № 50 від 15.12.2011, окреслює чітку сферу діяльності директора філії, а накази про прийняття на роботу ОСОБА_6 та його звільнення з роботи підтверджують виключно факт наявності трудових відносин між ним та банком.

Клопотання про продовження строку досудового розслідування задоволено без належної оцінки заперечень сторони захисту.

Апелянт вважав, що викладений детективом перелік необхідних до проведення слідчих дій не відповідає фактичному стану кримінального провадження та є значно розширеним.

Стороною обвинувачення та слідчим суддею не взято до уваги те, що при первісному застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 слідчий суддя прийшов висновку про відсутність ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, розкриттям свідків, які мають бути допитані у ході досудового розслідування, на думку захисника, є безпідставним, оскільки із більшістю зазначених осіб ОСОБА_6 не знайомий та не володіє будь-якою інформацією щодо них.

Апелянт зазначав, що у ОСОБА_6 наявні тяжкі захворювання, які у своїй сукупності відповідають критеріям інвалідності, а саме: хронічна ішемічна хвороба серця, яка потребує постійного нагляду з боку лікаря-кардіолога із використанням спеціальних технічних засобів; гіпертонічна хвороба; цукровий діабет 1 типу із важким перебігом, що зумовлює необхідність здійснення контролю технічними засобами та фахівцями, а також регулярний прийом ряду препаратів; дистальна полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок, що вимагає проведення процедур, постійної обробки ніг спеціальними інструментами та лікарськими засобами, оглядів профільними фахівцями; облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок; стеноз судин, зумовлює необхідність їх чистки, «освітлення», що здійснюється виключно в клінічних умовах спеціальними засобами та препаратами; онкологія гортані, голосових зв`язок, що свідчить про необхідність постійного контролю медичних фахівців, із застосуванням спеціальних технічних засобів, прийом препаратів за вказівками лікарів; гіперплазія передміхурової залози; підшкірні абсцеси, які також потребують постійного догляду (чисток) медичними фахівцями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72023000410000034 від 11.08.2023 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, та за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

21.09.2023 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у співучасті у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у співучасті в підробці документів на переказ та інших засобів доступу до банківських рахунків, вчиненій організованою групою, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України, а також у співучасті в набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчиненому організованою групою, в особливо великому розмірі, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено частково клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 02.11.2023 включно, із визначенням застави у розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 147 620 000 грн. 00 коп., із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_18 від 24.10.2023 строк досудового розслідування кримінального провадження № 72023000410000034 продовжено до трьох місяців, тобто до 02.12.2023.

25.10.2023 старший детектив відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 24.10.2023, погодженим прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування із визначенням застави в сумі 147 620 000 грн. 00 коп.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.10.2023 задоволено клопотання детектива та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 02.12.2023, в межах строку досудового розслідування.

Цією ж ухвалою визначено заставу в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134 200 000 гривень, та на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 наступні обов`язки: не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначено строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язків в межах строку досудового розслідування.

Зобов`язано детективів, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні №72023000410000034, забезпечити додержання права підозрюваного ОСОБА_6 на належну медичну допомогу.

З таким висновком колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованим йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, є обґрунтованою.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання детектива щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_6 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема отримати відповіді на запити; допитати свідків; потерпілого; провести огляд руху коштів; витребувати матеріали, які характеризують особу підозрюваного; вилучити документи та провести їх огляд; провести судову економічну експертизу; та виконати ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається детектив у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, сховати, знищити або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, відсутність даних про наявність судимостей, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_19 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини при визначенні йому застави в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134 200 000 гривень.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 p., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.).

Після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов`язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), § 44)

Той факт, що затриманий залишається під вартою після прийняття рішення про можливість звільнення під заставу, свідчить про те, що національні суди не виявили необхідної ретельності при встановленні належного розміру застави («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 73; «Колакович проти Мальти» (Kolakovic v. Malta), § 72).

З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, детективом у поданому клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не доведено, що з плином часу продовжують існувати ті ж підстави, які існували на момент застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначення йому застави в розмірі 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134 200 000 гривень.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави ОСОБА_6 у виді 50 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134 200 000 гривень, та вважає що на даному етапі досудового розслідування наведених у клопотанні детектива доводів є недостатньо для визначення застави у вищевказаному розмірі, а відтак визначений ОСОБА_6 розмір застави підлягає зменшенню.

Враховуючи обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, його вік та стан здоров`я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про розмір збитків, заподіяння яких, згідно даних повідомлення про підозру, інкриміновано ОСОБА_6 , а також беручи до уваги факт перебування підозрюваного під вартою з 22.09.2023, та ту обставину, що ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного продовжують існувати, проте, інтенсивність встановлених ризиків з плином часу певною мірою знизилася, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_6 застави у розмірі 37 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 100 650 000 гривень у національній грошовій одиниці.

На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Доводи апеляційних скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Крім того, дослідження та оцінка доказів у кримінальному провадженні відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, а тому посилання апелянта на те, що наявні у матеріалах провадження докази є неналежними та недопустимими, та не підтверджують викладені у клопотанні фактичні обставини інкримінованого кримінальних правопорушень, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Доводи захисника про те, що викладений детективом перелік необхідних до проведення слідчих дій не відповідає фактичному стану кримінального провадження та є значно розширеним, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Колегія суддів звертає увагу, що положення чинного КПК України передбачають необхідність викладу у клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали під час звернення до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу щодо особи, проте не містять вимог про необхідність надання слідчим відомостей на обгрунтування підстав для проведення тих чи інших слідчих (розшукових) або вчинення процесуальних дій у ході подальшого досудового розслідування.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не оцінено відомості про особу підозрюваного, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

При цьому, посилання сторони захисту в апеляційних скаргах на те, що ОСОБА_6 не відмовився від надання показів після повідомлення про підозру, не здійснював спроб переховуватись від органу досудового розслідування або суду та належним чином виконував покладені на нього обов`язки, не впливав на свідків, не спростовують правильність висновків слідчого судді про наявність у підозрюваного можливості в подальшому вчиняти такі дії, та не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст.178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про продовження існування ризиків у кримінальному провадженні та необхідність продовження строку тримання під вартою.

Матеріали справи не містять та захисником не надано медичних висновків щодо неможливості утримання під вартою ОСОБА_6 у зв`язку із наявними у нього захворюваннями.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків щодо наявності підстав для продовження відносно ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання детектива, продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 строку тримання під вартою у межах досудового розслідування строком до 02.12.2023, з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, у розмірі 37 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 100 650 000 гривень у національній грошовій одиниці та з покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 , у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива відділу детективів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, до 02 грудня 2023 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 37 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 100 650 000 гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 02 грудня 2023 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3