Ухвала

від 08.11.2023 по справі 761/32633/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/6706/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 761/32633/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника ТОВ «Фуд Дрім Груп» - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про поновлення строку на звернення з клопотанням та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000310000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2023 року, а також майно, яке було тимчасово вилучено 15 серпня 2023 року, під час проведення обшуку, в порядку ст. ст. 233, 234 КПК України, на території за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22, а саме: з`єднані між собою металеві ємності в кількості 6 шт. з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 35 тис. л. автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» - 1 шт., автоцистерну Trailor д.н.з. НОМЕР_2 1993 р.в., зареєстровану на ОСОБА_8 з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 12 тис. л., зразки рідини з характерним запахом дизельного пального - 12 шт., ТТН №15082023 від 15.08.2023 року на 1 арк. - 2 шт. - повернуто особі, у якої його було вилучено.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.10.2023 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на вилучене майно.

Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, відчуження речових доказів є необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, пояснення представника ТОВ «Фуд Дрім Груп» , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000310000012 від 24.02.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що службовими особами ТОВ «Науково-Виробниче Підприємство «Новітні Нанотехнології» (код ЄДРПОУ 40110970), за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Неданчичі, вул. Садова 1а, здійснюється незаконне виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут незаконно виготовлених підакцизних товарів, а саме: контрафактного дизельного палива шляхом переробки низькоякісної фальсифікованої продукції із додавання різних розчинників. В подальшому незаконно вироблена продукція транспортується в інші регіони України з метою збуту, одне з яких розташоване за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22 та використовуються ОСОБА_9 , який являється засновником та директором TOB «НК «Преміум Ресурс» (код ЄДРПОУ 41069949).

Указана інформація знайшла підтвердження за наслідками проведення обшуків за місцем виготовлення та зберігання незаконно виготовлених паливно-мастильних матеріалів.

За даною адресою, в ході проведення обшуку, виявлено паливно-мастильні матеріали, резервуари, обладнання для перекачування, зберігання та транспортування дизельного палива та бензину, які є підакцизними товарами. Згідно Висновку експертів за результатами проведення судової експертизи нафтопродуктів та паливо-мастильних матеріалів у кримінальному провадженні від 12.05.2023 № 11360/23-34/15303-15325/23-34 встановлено що пальне за визначеними показниками «октанове число», «об`ємна частка бензолу» та «фракційний склад» не відповідає «ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» та «Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженого постановою КМУ від 01.08.2013 N 927 щодо бензину автомобільного ЄВРО 5. За визначеними показниками «масова частка сірки», «температура спалаху в закритому тиглі» та «фракційний склад» не відповідають ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови» та «Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженого постановою КМУ від 01.08.2013 № 927 до дизельного палива Євро 5.

Зазначено інформація, 04.07.2023 року скерована в адресу ДПС України (лист № 11/4.3.1/116357-23) з метою проведення фактичної перевірки TOB «НК «Преміум Ресурс» (код ЄДРПОУ 41069949) з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює виробництво, обіг та ліцензування пального відповідно до Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

15.08.2023 року від працівників ГУ ДПС у м. Києві отримано повідомлення (вх. БЕБ №846-2023 від 15.08.2023) про те, що при виході на адресу м. Київ, вул. Стеценка, 22 з метою проведення фактичної перевірки, встановлено перекачування рідини, яка відноситься до вибухонебезпечних, з вантажного автомобіля MAN д.н.з. НОМЕР_1 , автоцистерна Trailer д.н.з. НОМЕР_2 в паливні резервуари які знаходяться в складському приміщенні.

Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення втрати доказів та врятування майна, яке має значення у кримінальному провадженні виникла необхідність у проникненні до нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22, до постановлення ухвали слідчого судді.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, нежитлові будівлі на праві власності належить Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ: 22883141.

З метою врятування майна, яке має вагоме значення для досудового розслідування та може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, в порядку ст.ст. 233, 234 КПК України, як невідкладний випадок 15.08.2023 року проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22, під час проведення якого зазначено, що на обшукованій території знаходиться вантажний автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл- Логістик» та напівпричіп-цистерна Trailer д.н.з. НОМЕР_2 , 1993 р.в., зареєстрований на ОСОБА_8 , водій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав довіреність від 01.08.2013 на представлення інтересів ТОВ «Фуд-Дрім Груп» (код ЄДРПОУ 44964159) яке згідно наданої водієм ТТН від 15.08.2023 №15.08.2023 є замовником та вантажоодержувачем суміші середніх та важких вуглеводнів нафтоконденсатних 2709009000, які зі слів ОСОБА_10 знаходяться в даному приміщенні та автоцистерні.

У подальшому також зазначено, що до автоцистерни під`єднано гумовий шланг, який з іншої сторони під`єднано до металевої труби що з`єднує між собою металеві резервуари з рідиною яка має характерний запах дизельного пального, що знаходяться у складському приміщенні.

ОСОБА_10 добровільно надав по три зразки рідини яка знаходилась в автоцистерні та металевих ємкостях складського приміщення за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22. Вказані зразки рідини поміщено в скляні пляшки об`ємом 1л кожна, закрито металевими кришками, опечатано паперовими бірками з підписами понятих, присутніх та детектива.

Враховуючи вищезазначене, 15.08.2023 року проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22, за результатами проведення якого виявлено та вилучено:

1. металеві ємності в кількості б шт. з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 35 тис.л.

2. автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» - 1 шт.

3. автоцистерна ТгаіІог д.н.з. НОМЕР_2 1993 р.в., зареєстрована на ОСОБА_8 з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 12 тис.л.

4. зразки рідини з характерним запахом дизельного пального.

5. ТТК №15082023 від 15.08.2023 на 1 арк. - 2 шт.

16.08.2023 року винесено постанову про визначення речовим доказом та приєднання їх до кримінального провадження.

Окрім того, 16.08.2023 року винесено постанову про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів.

Згідно висновку експерта №22357/23-34/22358/-53, відповідно до ст. 215 «Підакцизні товари та ставки податку» Податкового кодексу України та ст. 215.3.4 «пальне», надані на дослідження зразки рідин входять до переліку підакцизних товарів, а саме: «середні дистиляти» та «важкі дистиляти (газоль)», які не відповідають ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро» та ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро».

Крім того, 06.09.2023 року слідчим проведено додатковий огляд АІС «Архів податкової звітності» та «Податковий блок».

Так, проведеним оглядом зазначено, що дане підприємство ТОВ «ФУД-ДРІМ ГРУП» зареєстровано в ДПС 07.04.2023 року, до 15.08.2023 року діяльності фактично не здійснювало.

Також зазначено реєстрацію (придбання) податкових накладних безпосередньо в момент проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у м. Києві, за місцем подальшого проведення обшуку. Тобто до моменту проведення обшуку податкові накладні зареєстровані не були.

Крім того, оглядом зазначено відсутність у ТОВ «ФУД-ДРІМ ГРУП» основних засобів, найманих працівників, подання будь-якої звітності щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «ФУД-ДРІМ ГРУП» (ЄДРПОУ 44964159).

Проведеним оглядом баз даних «Архів податкової звітності» та «Податковий блок» зазначено відсутність основних засобів найманих працівників, подання будь-якої звітності щодо фінансово-господарської-діяльності ТОВ «ФУД-ДРІМ ГРУП» (ЄДРПОУ 44964159), також встановлено відсутність наданих ТОВ «ФУД- ДРІМ ГРУП» (ЄДРПОУ 44964159) будь-яких дозволів, ліцензій на право роздрібної, оптової торгівлі пальним та на зберігання пального, в т.ч. на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

13.09.2023 року (клопотання датоване 07.09.2023 року) прокурор Офісу Генерального прокурор ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000310000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2023 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора та майно, яке було тимчасово вилучено 15 серпня 2023 року, під час проведення обшуку, в порядку ст. ст. 233, 234 КПК України, на території за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22, а саме: з`єднані між собою металеві ємності в кількості 6 шт. з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 35 тис. л. автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» - 1 шт., автоцистерну Trailor д.н.з. НОМЕР_2 1993 р.в., зареєстровану на ОСОБА_8 з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 12 тис. л., зразки рідини з характерним запахом дизельного пального - 12 шт., ТТН №15082023 від 15.08.2023 року на 1 арк. - 2 шт. - повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, внесеного в межах кримінального провадження № 72023000310000012 слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні, а тому на таке майно не може бути накладено арешт.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене під час огляду місця події майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 204 КК Україниз наданих матеріалів не вбачається.

Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.

Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про поновлення строку на звернення з клопотанням та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000310000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.02.2023 року, а також майно, яке було тимчасово вилучено 15 серпня 2023 року, під час проведення обшуку, в порядку ст. ст. 233, 234 КПК України, на території за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 22, а саме: з`єднані між собою металеві ємності в кількості 6 шт. з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 35 тис. л. автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., сірого кольору, зареєстрований на ТОВ «Меркойл-Логістик» - 1 шт., автоцистерну Trailor д.н.з. НОМЕР_2 1993 р.в., зареєстровану на ОСОБА_8 з рідиною з характерним запахом дизельного пального загальним об`ємом орієнтовно 12 тис. л., зразки рідини з характерним запахом дизельного пального - 12 шт., ТТН №15082023 від 15.08.2023 року на 1 арк. - 2 шт. - повернуто особі, у якої його було вилучено, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4