Рішення

від 08.11.2023 по справі 931/493/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/493/23

Провадження № 2/931/151/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

прокурора Грабовського О.О.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

13.06.2023 року заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, площею 1,7300 га.

Позов обґрунтовує тим, що в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266.

Землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.10.2019 р. №3-1927/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" була зареєстрована за Війницькою сільською радою Локачинського району (теперішня Затурцівська сільськарада Володимирськогорайону) на праві комунальної власності.

У подальшому рішенням Війницької сільської ради №38/1-24/48 від 25.02.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а рішенням №40/1-18/8 від 29.05.2020 "Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,73 га, кадастровий номер 0722481200:06:000:0626, для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, площею 1,7300 га, сформовано шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266, площею 13,8822 га.

12.06.2020 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, площею 1,7300 га, та стягнути витрати у справі по сплаті судового збору.

15.06.2023 року ухвалою суду забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із забороною вчинення будь яких реєстраційних дій.

Ухвалою судді від 15.06.2023 року позовну заявуприйнято дорозгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.07.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача вважає, що дії та доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими та не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Так, за даними позивача земельна ділянка, виходячи із відповіді Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 13.09.2022 р. № 10-3-0.31- 2461/2-22, була сформована на підставі інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (зараз Володимирського) у відповідності до вимог ст. 79-1 Земельного кодексу України, як об`єкт цивільних прав.

Земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, за винятком ділянок, право державної власності на які вже зареєстровано, перейшли в комунальну власність із моменту набрання чинності Законом № 1423, тобто з 27.05.2021 р.

Що стосується сформованих земельних ділянок в базі Державного земельного кадастру - для набуття права комунальної власності на них, ОТГ необхідно перереєструвати відповідне право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому, перехід права власності до ОТГ не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, на такі земельні ділянки, а будь-які зміни до таких договорів не вимагаються і здійснюються лише за згодою сторін.

З 2018 в державі активно стартувала компанія з інвентаризації земель державної власності, в результаті чого були проінвентаризовані земельні масиви державної землі, а інформація про земельні ділянки була внесена до Державного земельного кадастру.

Деякі проінвентаризовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення передавалися Держгеокадастром у комунальну власність ОТГ на підставі встановленої статтею 117 Земельного кодексу України процедури.

Для збереження земельного банку ОТГ законодавець встановив заборону для органів державної влади (територіальних органів Держгеокадастру, облдержадміністрацій та райдержадміністрацій) на розпорядження земельними ділянками державної власності, права на які не зареєстровані за ОТГ.

Відтепер землями комунальної власності ОТГ вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Це передусім стосується несформованих в ДЗК земельних ділянок.

Що стосується сформованих земельних ділянок в ДЗК, права державної власності на які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, переходять у комунальну власність ОТГ з моменту державної реєстрації такого права. Це значить, що ОТГ в межах належної території можуть розпоряджатися землями майже усіх категорій, крім земель оборони, земель, які перебувають в постійному користуванні органів державної влади, земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення загальнодержавного значення, земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності та ін. При цьому, раніше отримані дозволи на розроблення документації із землеустрою зберігатимуть свою чинність, однак затверджувати відповідну документацію будуть вже ОТГ.

У даному випадку щодо земель сільськогосподарського призначення масиву загальної площі 13,8822 га, розташованого за межами населених пунктів Затурцівської сільської ради Володимирського району, останній посилається лише на перспективний план організації і ведення лісового господарства від 2011 року, що не затверджений у встановленому порядку, не реалізований як документ перспективного розвитку державного підприємства у сфері лісового господарства і по факту являється внутрішньо обіговим документом державного підприємства на рівні наказів, актів та інших розпорядчих документів.

Також позивач зазначає, що згідно з розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації № 267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» із змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012 ДП «СЛАП «Локачіагроліс» отримало дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки. Натомість жодних письмових доказів по даному факту не надає, в тому числі копій відповідних розпоряджень, як і належних пояснень стосовно реалізації такого права та приналежності спірної ділянки до викопіювання, що повинно було додаватись до відповідного клопотання.

Відповідно до Наказу Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.10.2019 № 3-1927/15-19-СГ та акту приймання - передачі від 21.10.2019 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області передало із державної власності у комунальну землі згідно належного додатку, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266, загальною площею 13,8822 га із видом цільового призначення - 16.00 землі запасу, сформованої на підставі відповідної розробленої технічної документації із землеустрою на підставі Наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 року № 45 та затверджена Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.04.2019 року № 3-389/15-19-СГ.

Тобто, даний масив був сформований у відповідності до вимог ЗУ «Про землеустрій», Земельного кодексу України та ЗУ «Про державний земельний кадастр», а також з урахуванням Перспективного плану формування території громад Волинської області, затвердженого Розпорядженням КМ України від 23.09.2015 року № 993-р.

Водночас, позивач у своєму позові посилається на ст. 5 Лісового кодексу України.

Так, позивач, акцентує увагу на пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, «що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування». Дана норма пункту 5 містить такий текст: «До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування». Тобто, закон вказує на можливість державної реєстрації прав на раніше надані земельні ділянки у постійне користування у відповідності до вимог державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речового права в межах площ, які підтверджуються планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування до набрання чинності Земельним кодексом України.

Діючий Земельний кодекс України - основний нормативно-правовий акт земельного законодавства України, ухвалений Верховною Радою України 25 жовтня 2001 року (№2768-111), вступив в силу 01.01.2002 року після втрати чинності Земельного кодексу старого зразка. Натомість, Лісовий кодекс України введений в дію Постановою ВР № 3853-ХІІвід 21.01.1994року, а відтак дана норма пункту 5 Лісового кодексу України, на яку посилається позивач, як на підставу вважати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» власником та повним розпорядником спірної земельної ділянки, регламентує норми, що діяли до 21.01.1994 року.

Тому, вважає, що усі подальші посилання позивача на норми законодавства України та позиції Верховного Суду України не можуть стосуватись Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», як належного правонаступника спірної земельної ділянки, оскільки останній не вчинив жодних відповідних дій щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування земельної ділянки згідно вимог діючого земельного законодавства України, в тому числі реалізації прав на формування відповідних ділянок для розвитку лісогосподарської діяльності державного підприємства.

Натомість відповідач отримала земельну ділянку, площею 1,73 га, відповідно до вимог статей 80, 81,116, 118 ЗК України, згідно статті 122 та в межах вимог статті 121 Земельного кодексу України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Виходячи із вищевикладеного вважає, що ОСОБА_1 набула права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим № 0722481200:06:000:0626 в межах норм безоплатної приватизації, на підставі і відповідно до вимог чинного земельного законодавства, в межах конституційного і майнового права.

Отже, факту віднесення вищевказаної земельної ділянки приватної власності до земель державної форми власності, які не можуть передаватися у приватну власність, не встановлено.

Також зазначає, що орієнтовна сума понесених витрат та витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у зв`язку із судовим процесом, складає 17500,00 грн.

19.07.2023 року від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, із врахуванням наступного.

Згідно з проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП «СЛАП «Локачіагроліс», земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.

Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2010-2011 роках, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Вищезазначене підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021, згідно з якою вищевказана земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться у 4 кварталі 5, 6 виділі Локачинського лісництва.

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав.

Протоколом другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року (погоджений начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Волинській області) запропоновано до затвердження основні положення і заходи проекту організації та розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс».

Крім цього, згідно з актом обстеження насаджень в кварталі 4 Локачинського лісництва від 09.08.2022, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу, на земельній ділянці з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, яка знаходиться в кварталі 4 виділи 5, 6 Локачинського лісництва, частину насаджень викорчувано, на іншій частині земельної ділянки зростають насадження природного походження "сосни звичайної", віком 20 років, висотою 11 м, а земельна ділянка частково використовується для сільськогосподарського призначення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212 цс 14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а 14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являється основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.

Незважаючи на наявність нескасованого на час виготовлення матеріалів інвентаризації базового лісовпорядкування, розробленого на підставі діючого на той час розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010 №267 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 27.09.2012 №411, яким визначались території, де здійснювалась господарська діяльність, охорона і захист лісів, при виготовленні таких матеріалів інвентаризації не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП «СЛАП Локачіагроліс».

З огляду на віднесення у матеріалах інвентаризації земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність чи користування, технічна документація повинна була б містити відомості про її використання не за цільовим призначенням.

Проект роздержавлення земель не є документом, який визначає категорію земель за їх цільовим призначенням, а є лише документом, складеним на виконання Указу Президента "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 та відповідно до "Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій", підтверджує лише факт розпаювання земель, переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до абзацу 2 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №513, якою затверджено Порядок інвентаризації земель (яка була чинною на час проведення інвентаризації), під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

З огляду на вищенаведене, необхідно критично відноситись до зазначення інформації про категорію земель у матеріалах інвентаризації.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Волинською обласною державною адміністрацією) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс 14).

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної чи приватної власності є неправомірною.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.04.2019 №3-389/15-19-СГ) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції станом на 05.12.2013).

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Війницькій сільській раді і в приватну власність.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 №7363/0/2-22 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну та в подальшому - у приватну земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, що фактично перебуває у постійному користуванні ДП «СЛАП «Локачіагроліс», розташованої за межами населеного пункту на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури №50-310 вих-22 від 28.03.2022.

А Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Враховуючи викладене, просить позов Володимирської окружної прокуратури про витребування земельної ділянки задовольнити.

31.08.2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та відповіді на відзив, просив його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов прокурора підтримує, просить його задовольнити.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні із підстав, викладених у відзиві на позов, з врахуванням поданих ними доказів.

Представник третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, будь яких клопотань, заяв належною уповноваженою на представництво особою не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області у судове засідання не з`явився також, надіслав суду заяву, згідно з якою просив відмовити у задоволенні позову та розгляд справи проводити без його участі.

Згідно із вимогами ст.223 ЦПК України неявка представників позивача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, тому суд дійшов висновку про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність пред`явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію сторін/учасників, викладену останніми у наданих суду заявах та поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію сторін/учасників, викладену в обґрунтування пред`явленого позову та в обґрунтування заперечень вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст.80Земельного кодексуУкраїни (далі-ЗК України) встановлено, що самостійним суб`єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст.84ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Ст.122ЗК України передбачено,що вирішенняпитань щодопередачі земельнихділянок увласність абоу користуванняіз земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначається, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).

Статтею 9 Лісового кодексу України визначається, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (у вищевказаній редакції).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 р. у справі №488/402/16-ц.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №45 від 15.03.2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (а.с. 84 том 1).

Технічну документаціюз інвентаризаціїземель сільськогосподарськогопризначення державноївласності замежами населенихпунктів натериторії Війницькоїта Озютичівської сільських рад Локачинського району(наданий час-Затурцівської сільськоїради Володимирськогорайону),загальною площею 401,7806га,затверджено наказомГУ Держгеокадаструу Волинськійобласті №3-389/15-19-СГвід 24.04.2019 року (т.1 а.с. 91 на звороті).

В результатіінвентаризації земельсільськогосподарського призначеннядержавної власностісформовано земельнуділянку зкадастровим номером0722481200:06:000:0266,яка зареєстрованав ДЗК19.04.2019 (т.1 а.с. 79).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-1927/15-19-СГ від 21.10.2019 року вказану земельну ділянку з кадастровим номером0722481200:06:000:0266, площею 13,8822 га, (вид цільового призначення - 16.00 Землі запасу) було передано у комунальну власність Війницькій сільській раді (а.с.80-81).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 з видом цільового призначення 16.00 зареєстрована в ДЗК 17.04.2020 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровимномером 0722481200:06:000:0266 (т.1 а.с. 79).

Рішенням Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області №40/1-18/8 від 29.05.2020 "Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею1,73 га, кадастровий номер 0722481200:06:000:0626, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами населених пунктів біля с. Війниця (т.1 а.с.118).

У подальшому, 12.06.2020 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 119).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 16.00 Землі сільськогосподарського призначення, землі запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), зареєстрована в ДЗК 17.04.2020 (т.1 а.с.120).

Разом зтим,розпорядженням голови Волинської обласноїдержавної адміністрації№267від 11.08.2010року "Пронадання дозволівна розробленняпроектів землеустроющодо відведенняземельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженнямголови Волинськоїобласної державноїадміністрації №411від 27.09.2012року, Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське агропромисловепідприємство "Локачіагроліс"(далі-ДП "СЛАП"Локачіагроліс")було наданодозвіл нарозроблення проектівземлеустрою щодовідведення земельнихділянок упостійне користуваннядля веденнялісового господарства,згідно іздодатком,в томучислі натериторії Війницькоїсільської ради330,25га (т.1 а.с.75 на звороті, 76).

На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, що погоджені протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція (т.2 а.с. 61-73).

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (т.1 а.с. 16-21).

З інформації ВО "Укрдержліспроект" від 23.11.2021 року №1019, а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу №4 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду (т.1 а.с.127, а.с.7 том 2).

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. А тому суд бере до уваги інформацію, надану даним ограном, та вважає її належним доказом у даній справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, справа № 361/6826/16-ц.

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 4 Локачинського лісництва від 09.08.2022 року, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, яка знаходиться в кварталі 4 виділі 5, 6 Локачинського лісництва, в кв. 4 виділ 5 насадження викорчувано, земельна ділянка використовується для сільськогосподарського призначення; кв.4 виділ 6 - зростають насадження природного походження "Сосни звичайної", віком 20 років, середній діаметр 12см, висота 11 м, повнота 0,9 (т.1 а.с. 123).

Прокурором стверджується, що дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також подальше передання земельної ділянки із державної у комунальну власність, як наслідок, земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

На данийчас усімайнові танемайнові праваДП «Володимир-Волинське ЛМГ»як юридичноїособи (правонаступника ДП"СЛАП"Локачіагроліс") перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку неправомірно зареєстровано в комунальній власності.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 №7363/0/2-22 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну і приватну земельних ділянок, в тому числі, площею1,73 га, кадастровий номер 0722481200:06:000:0626, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури №50-310 вих-22 від 28.03.2022 року, рішення про вилучення вказаної земельної ділянки з користування ДП "СЛАП "Локачіагроліс" КМУ не приймалось (т.1 а.с. 124-126).

Жодних рішень Кабінету Міністрів України з цього приводу стороною відповідача не подано.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст.ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення, передано земельну ділянку із державної в комунальну власність та Війницькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим 0722481200:06:000:0626 - 16.00 Землі сільськогосподарського призначення, яка сформована та зареєстрована 17.04.2020 року.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України, витребувавши земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної (військової) адміністрації.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, площею 1,7300 га, з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 (а.с.119 том 1).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє ОСОБА_1 певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Згідно з ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).

Судом, з огляду на встановлене та зазначене вище, зроблено висновок, що в силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, площею 1,7300 га, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України.

Вказана земельна ділянка знаходиться в межах земель ДП "СЛАП "Локачіагроліс" (на даний час ДСГП "Ліси України"), у зв`язку з чим, на переконання суду, передача останньої у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України унормовано, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №916/3727/15).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №504/2457/15-ц.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, у зв`язку з чим вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно доч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77-80ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно з ч. 1 ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд дійшов висновку про те, що відповідачкою не спростовано доводів позовної заяви, хоч їй було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

Доводи та заперечення відповідачки судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

На підставіп.1ч.2 ст.141ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір, сплачений прокурором під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову та з позовною заявою (всього 4026 грн).

Ухвалою суду від 15.06.2023 року за заявою прокурора вжито заходи забезпечення позову у справі і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстави для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення не має.

Разом з тим, необхідно роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 20, 78, 80, 84, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 45, 47, 48, 54, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 15, 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0626, площею 1,7300 га.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) витрати по сплаті судового збору в сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн на р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, ДКСУ м.Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи,якому рішеннясуду небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинської області.

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.

Відповідач: ОСОБА_1 ,зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків- НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: с. Затурці вул. Липинського, 66 Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04332087.

Повний текст рішення складено 16.11.2023 року.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба