Постанова

від 15.11.2023 по справі 750/7975/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 листопада 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/7975/23

Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1368/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,

із секретарем Піцан В.М.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцент-2016»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Чернігівська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент - 2016» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 вересня 2023 року (місце ухвалення м. Чернігів, повний текст рішення виготовлений 26.09.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-2016» про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Шаповалов М.С. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Акцент-2016» про стягнення матеріальної шкоди. В обгрунтування посилався на те, що 26.05.2022 в м. Чернігові по вул. Святомиколаївська, 9, на орендованій земельній ділянці ТОВ «Акцент-2016», внаслідок падіння гілки дерева було пошкоджено автомобіль позивачки «Nіssan Leaf» та отримав механічні пошкодження, який було припарковано позивачкою в дозволеному місці загального користування на незначний час для походу в ветеринарну клініку. Жодних позначок про аварійність зеленого насадження або заборони паркування не було. Вказана подія була зафіксована працівниками поліції та проведено автотоварознавче дослідження, яким визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, що становить 85 676, 93 грн, без врахування зносу 117 454, 49 грн. Натомість позивачкою було проведено відновлювальний ремонт автомобіля, вартість якого склала 118 895, 00 грн.

У позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 117 454, 49 грн, витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в розмірі 2 200, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, судовий збір у розмірі 1 196, 54 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2023 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Акцент-2016» про стягнення матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ТОВ «Акцент-2016» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 117 454, 49 грн, 1 196, 54 грн судового збору, 2 200, 00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог, зазначивши, що належними доказами підтверджено факт пошкодження автомобіля позивачки внаслідок падіння гілки з дерева, яке розташоване на орендованій відповідачем земельній ділянці. В свою чергу, відповідачем не доведено відсутність вини та розміру завданої шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ТОВ «Акцент-2016» Малай А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2023, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник не погоджується з висновком суду про те, що автомобіль було припарковано у місці загального користування на незначний час, оскільки законодавством не визначено таке поняття, як місце загального користування на якому тимчасово розміщуються транспортні засоби. Зазначає, що не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платникми земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Посилається на лист КП «Зеленбуд» Чернігівської міської ради № 87 від 03.04.2023, згідно якого працівниками комунального підприємства у 2022 році проводились дії по усуненню наслідків падіння гілки дерева по вул. Святомиколаївська, 9, проте він не містить інформації що ТОВ «Акцент-2016» має будь-яке відношення до дерева та/або падіння гілки 26.05.2022.

В обгрунтування неналежності, як доказу у справі, довідки поліції № 5324 від 23.07.2022 вказує, що у довідці зазначено про якесь дерево, що знаходиться в аварійному стані при цьому фото фіксація відсутня. Посилається на сумнівність наявних у працівника поліції спеціальних профілактичних знань/кваліфікації щодо встановлення факту аварійності зелених насаджень.

За твердженням апелянта фотографії та витяги з карти GOOGLE MAP, які містяться в матеріалах справи, не містять ознак офіційного документа (доказу) час, місце, спосіб складання.

Чернігівською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, проте він не може бути прийнято судом апеляційної інстанції оскільки поданий в порушення строку визначеного ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12.10.2023.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 12.10.2023, якою визначено строк для подачі відзиву терміном у п`ять днів з дня отримання копії такої ухвали, та копію апеляційної скарги Чернігівська міська рада отримала на електронну адресу 12.10.2023 про що в матеріалах справи мається довідка (а.с. 167, 169), проте відзив подано до суду 18.10.2023.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 26.05.2022 в місті Чернігові по вулиці Святомиколаївська, 9 внаслідок падіння гілки дерева було пошкоджено належний позивачці автомобіль «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , (а.с. 10), який отримав механічні пошкодження.

Вказана вище подія була зафіксована працівниками поліції, які прибули на місце пригоди за викликом позивачки та за результатами перевірки було встановлено та зазначено у довідці № 5324, що ОСОБА_1 припаркувала своє авто біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 та пішла до ветеринарної клініки. Після повернення вона побачила, що її авто має сліди пошкодження внаслідок падіння дерева, яке росло напроти місця паркування. Саме дерево знаходилось в аварійному стані. За результатами перевірки заявнику рекомендовано звернутися до суду (а.с. 9).

Згідно висновку № 114 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу, складеного 04.06.2022 експертом-автотоварознавцем - Громовим А.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля легкового «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, необхідного для усунення пошкоджень, отриманих від падіння гілки дерева 26.05.2022, з урахуванням суми ПДВ у вартість робіт, складників (частково) та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки становить 117 454, 49 грн (а.с. 13-23).

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою було проведено відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, вартість якого склала 118 895 грн, що підтверджується копією акту прийому-передачі від 08.05.2023, актом виконаних робіт від 08.05.2023, копією рахунку-фактури № ФТ-00368 від 08.05.2023 та копіями квитанцій про оплату (а.с. 25, 26-27, 28, 29).

Згідно інформації КП «Зеленбуд» ЧМР № 87 від 07.04.2023, за вказаною адресою працівниками КП «Зеленбуд» у 2022 році проводилися дії по усуненню наслідків падіння гілки (а.с. 8).

За інформацією Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради № 98/23/вих від 21.04.2023, рішенням Чернігівської міської ради № 20/VII-14 від 25 травня 2017 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» п. 1.4 земельну ділянку по АДРЕСА_2 було передано в оренду ТОВ «Акцент-2016», площею 0,1506 га (кадастровий номер 7410100000:01:032:0432), для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації об`єкту нерухомості комерційного об`єкту) (а.с. 6).

Згідно інформації Управління земельних ресурсів ЧМР, рішенням Чернігівської міської ради від 25 січня 2023 року № 27/VIIІ-15 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам» п. 18 ТОВ «Акцент-2016» було передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:032:0432), строком до 25 січня 2028 року, площею 0,1506 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації об`єкту нерухомості комерційного об`єкту). На підставі зазначеного рішення 31 січня 2023 року було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки № 4374, строком до 25 січня 2028 року, між Чернігівською міською радою та ТОВ «Акцент-2016» (а.с. 99).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог, зазначивши, що належними доказами підтверджено факт пошкодження автомобіля позивачки внаслідок падіння гілки з дерева, яке розташоване на орендованій відповідачем земельній ділянці. В свою чергу, відповідачем не доведено відсутність вини та розміру завданої шкоди.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів апеляційного суду, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо (пункт 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина сьома статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункту 5.5. Правил).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц (провадження № 61-43478св18) зазначено, що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку АДРЕСА_1. Місцевий суд установив, що відповідач КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради №45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не об`єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.

Покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Матеріалами даної справи встановлено, що згідно витягу із рішення Чернігівської міської ради № 20/VІІ-14 від 25.05.2017 ТОВ «Акцент-2016» передано в оренду строком до 25.05.2022 земельну ділянку по вул. Святомиколаївська, 12-а для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації об`єкту нерухомості комерційного призначення) (а.с. 204).

Договором оренди земельної ділянки № 4374 від 15.06.2017 Чернігівька міська рада передала ТОВ «Акцент-2016» в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 205-207).

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки № 4374 від 15.06.2017 були внесені зміни, проте, як вбачається зі змісту, вони не стосуються збільшення, зміни, продовження строку укладеного договору оренди земельної ділянки (а.с. 202).

Матеріали справи містять Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … з якої вбачається, що строк дії оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , яка була надана орендарю ТОВ «Акцент-2016» до 25.05.2022 (а.с. 106-107).

Пунктом 6 Договору оренди земельної ділянки № 4374 від 15.06.2017 сторонами визначено термін дії договору, а саме: договір укладено до 25.05.2022. Після закінчення терміну дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово Орендаря про намір подовжити його дію (а.с. 205).

Матеріали справи не містять відомостей про те, що орендар звертався письмово до орендодавця з наміром щодо продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 15.06.2017.

Згідно витягу із рішення Чернігівської міської ради № 27/VІІІ-15 від 25.01.2023 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам», у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, ТОВ «Акцент-2016» передано в оренду земельну ділянку, строком до 25.01.2023, площею 0,1506 га, по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації об`єкту нерухомості комерційного призначення) (а.с. 108).

Вбачається, що згідно копії договору оренди земельної ділянки № 4374 від 31.01.2023 Чернігівька міська рада передала ТОВ «Акцент-2016» у строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Договір укладено до 25.01.2028 (а.с. 100-101).

Покладаючи на відповідача ТОВ «Акцент-2016» обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на орендованій земельній ділянці ТОВ «Акцент-2016», проте дослідивши та проаналізувавши вказані вище договори оренди земельних ділянок, колегія суддів прийшла до висновку, що на час падіння гілки дерева на авто позивача - 26.05.2022, земельна ділянка, на якій знаходилось дерево, за адресою: м. Чернігів, вул. Святомиколаївська, 12-А, в оренді у ТОВ «Акцент-2016» не перебувала, оскільки термін дії договору оренди від 15.06.2017 закінчився 25.05.2022, а новий договір оренди земельної ділянки було укладено 31.01.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом першої інстанції, за наявності доказів, що відповідач не є належним у дійсній справі, не вирішив питання про залучення належного відповідача та в порушення вимог матеріального та процесуального права, задовольнив позовні вимоги.

З урахуванням викладеного вище суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ТОВ «Акцент-2016», оскільки до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень.

Місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста, оскільки в матеріалах справи відсутні також дані, що дане дерево відповідно до вимог частини п`ятої статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки не враховано істотних ознак конкретної правової ситуації, отже апеляційна скарга підлягає до задоволення з врахуванням викладених обставин, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Акцент-2016» про стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Акцент-2016» слід стягнути у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 1 794, 81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи, інтереси ТОВ «Акцент-2016», як в суді першої так і апеляційної інстанцій представляв адвокат Малай А.В. на підставі Договорів № 03/08/23 та № 03/10/23 про надання правової допомоги (а.с. 93, 214), ордерів (а.с. 95, 158). Згідно Розрахунку до Договору про надання правової допомоги від 03.08.2023 № 03/08/2023 витрати на правову допомогу в суді першої інстанції склали 10 000 грн (а.с. 111), які сплачені ТОВ «Акцент-2016» згідно виписки по особовому рахунку (а.с. 127). Згідно Розрахунку до Договору про надання правової допомоги від 03.10.2023 № 03/10/2023 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції склали 10 000 грн (а.с. 215), та сплачені згідно платіжної інструкції (а.с. 216).

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З врахуванням критерію розумності та справедливості розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 20 000 грн є завищеним, неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, з врахуванням зазначеного підлягає зменшенню до 7 000 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент - 2016» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 вересня 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-2016» про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент-2016» (14000, м. Чернігів, вул. Святомиколаївська, 12А, код 40332735) у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1 794, 81 грн та 7 000 грн витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 16.11.2023.

Головуючий Судді :