Рішення

від 16.11.2023 по справі 186/1484/23

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 186/1484/23

Номер провадження № 2/0186/645/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м.Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.,

за участю:

представника позивача - Старобільської окружної прокуратури Луганської області прокурора Черних С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Першотравенську, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, до ОСОБА_1 , треті особи: Фермерське господарство "Зеликівське", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2023 року Старобільська окружна прокуратура Луганської області звернулася до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, до ОСОБА_1 , треті особи: Фермерське господарство "Зеликівське", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 серпня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі №813, спадкова справа №273/2010, набула право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером: 4420681100:14:004:0110 площею 6,1200 га, що розташована в межах Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області (на даний час Біловодської селищної ради Старобільського району Луганської області). На даний час земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства "Зеликівське", код ЄДРПОУ 32570848, про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Вказане підтверджується договором оренди землі від 31 грудня 2013 року, укладеного між власниками земельної ділянки - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ФГ "Зеликівське", строк дії права оренди до 31 грудня 2030 року. 11 листопада 2014 року було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 7660698). Записи про припинення права оренди відсутні. Таким чином, громадянка РФ - ОСОБА_1 у 2013 році отримала 1/2 вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність, однак, на теперішній час 1/2 частини вказаної земельної ділянки не відчужила, проте зобов`язана була відчужити успадковану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення не пізніше 27 серпня 2014 року. Вказані порушення вимог земельного законодавства є триваючими, пов`язаними з тривалим, безперервним невиконанням ОСОБА_1 обов`язків, передбачених законом. Бездіяльність ОСОБА_1 характеризується тим, що не відчуження успадкованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з 27 серпня 2014 року по цей час та її фактична належність на праві власності іноземцю, є порушенням вимог закону. В зв`язку з чим, просить припинити громадянці РФ - ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку вказаної земельної ділянки, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача Старобільської окружної прокуратури Луганської області прокурор Черних С.О., підтримала обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовільнити в повному обсязі.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України", оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня, внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст.ст.280,287,288 ЦПК України - заочно. Представник позивача не заперечує проти винесення заочного рішення.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи судом повідомлені належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", про причини неявки суд не сповістили, заяв про розгляд справи в їх відсутність не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч.1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою РФ, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 серпня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі № 813, спадкова справа № 273/2010, набула право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером: 4420681100:14:004:0110 площею 6,1200 га, що розташована в межах Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області (на даний час Біловодської селищної ради Старобільського району Луганської області).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 324775673 від 03 березня 2023 року, 21 вересня 2019 року приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області - Нєдовєсовою Н.М., на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1211, виданий 21 вересня 2019 року, зареєстровано право спільної часткової власності: 1/4 частка за ОСОБА_2 , 1/4 частка за ОСОБА_3 та 1/2 частка за ОСОБА_1 , на земельну ділянку кадастровий номер: 4420681100:14:004:0110, площею 6,1200 га, що розташована в межах Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області (на даний час Біловодської селищної ради Старобільського району Луганської області).

Відповідно до зазначеного витягу, власником 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 4420681100:14:004:0110, площею 6,1200 га є: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: російська федерація, дата державної реєстрації - 27 серпня 2013 року.

На даний час вищезазначена земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства "Зеликівське", код ЄДРПОУ 32570848, про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Вказане підтверджується договором оренди землі від 31 грудня 2013 року, укладеного між власниками земельної ділянки - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ФГ "Зеликівське", строк дії права оренди до 31 грудня 2030 року. 11 листопада 2014 року було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 7660698). Записи про припинення права оренди відсутні.

Згідно листа Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 14 квітня 2023 року №4401.5.2-843/44.2-23 на запит керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області Попова С., перевіркою за обліками УДМС у Луганській області та інформаційною підсистемою «Іноземці та біженці» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Управління міграційними процесами» встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась.

Таким чином, громадянка російської федерації - ОСОБА_1 у 2013 році отримала 1/2 вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність у порядку спадкування саме як іноземець, однак на теперішній час 1/2 частину вказаної земельної ділянки не відчужила, проте зобов`язана була відчужити успадковану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення не пізніше 27 серпня 2014 року.

Згідно із ч. 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю), зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме ГУ Держгеокадастру у Луганській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області надіслано лист від 23.03.2023 №53-768вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку.

Разом із цим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельних ділянок в дохід держави не вжито, лише листом від 30 березня 2023 року №10-12-0.32-701/2-23 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у листі просить вжити заходи представницького характеру, спрямовані на захист інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що звернення Старобільської окружної прокуратури з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі N9 910/11919/17, від 17.03.2021 року у справі № 264/7493/18.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Старобільською окружною прокуратурою Луганської області листом від 13 вересня 2023 року повідомлено позивача про встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді та намір звернутись із позовом до суду.

Так, згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із частиною 3 статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власникам протягом року з моменту переходу такого права.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У разі невиконання вимоги щодо відчуження земельної ділянки настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Вимогами статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/4 (провадження № 61-4536св 18) Верховний Суд вказав, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі та не як право на частину речі, а як частка в праві на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Конфіскація частки в праві на земельну ділянку у даному випадку переслідуватиме легітимну мету та є необхідною у демократичному суспільстві, оскільки порушуються законодавчі обмеження щодо перебування земель сільськогосподарського призначення у власності іноземців.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність 1/2 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка з кадастровим номером 4420681100:14:004:0110, площею 6,1200 га, що розташована в межах Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області (на даний час Біловодської селищної ради Старобільського району Луганської області), підлягає конфіскації у власність держави.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, які сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення та ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфісковані земельні ділянки за рішенням суду підлягають продажу на земельних торгах. Ціна проданих на земельних торгах земельних ділянок, за вирахуванням витрат, пов`язаних з їх продажем, виплачується їх колишньому власнику.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 27 серпня 2013 року по теперішній час) не відчужила її, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень, сплачений останнім при подачі позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, до ОСОБА_1 , треті особи: Фермерське господарство "Зеликівське", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації задовільнити.

Припинити громадянці Російської Федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт Російської Федерації - номер: НОМЕР_2 , виданий 14 вересня 2004 року ВВС Успенського району Краснодарського краю, країна громадянства: Російська Федерація, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки з кадастровим номером 4420681100:14:004:0110, площею 6,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Нижньобараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області (на даний час Біловодської селищної ради Старобільського району Луганської області), право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 серпня 2013 року (номер відомостей про речове право: 2251208, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 5312493 від 27 серпня 2013 року), шляхом її конфіскації у власність держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, р/р UА048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909921) судовий збір у розмірі 2684 (двох тисяч шестиста вісімдесяти чотирьох) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів, з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: С.А.Янжула.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 листопада 2023 року.