Рішення

від 14.11.2023 по справі 496/3557/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3557/23

Провадження № 2/496/1466/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дранікова С.М.

за участю секретаря Чорної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-Капітал» про визнання договору позики недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк на подання позовної заяви та визнати недійним з моменту укладання договір позики № 2017/07/05-2 від 05.07.2017 року, укладений між ТОВ «ФК «АРС-Капітал» та ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач мотивує тим, що 05.07.2017 року ТОВ «ФК «АРС-Капітал» в особі заступника Голови кредитного комітету Кононова В.С., діючого на підставі довіреності від 14.03.2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. і зареєстрованої в реєстрі за № 561, уклав договір позики №2017/07/05-2 від 05.07.2017 року з позивачем. За умовами вказаного договору ТОВ «ФК «АРС-Капітал» надав ОСОБА_1 шляхом безготівкового перерахування на його поточний рахунок суму позики в розмірі 468312,57 грн., що станом на момент надання позики, за курсом Національного Банку України, складало еквівалентно 18000 доларів США, зі строком повернення 05.11.2017 року. Позивач вважає, що ТОВ «ФК «АРС-Капітал» при вчиненні правочину недодержані вимоги закону. 12.04.2023 року позивач зустрів свого знайомого ОСОБА_2 , який також перебував в договірних відносинах з ТОВ «ФК «АРС-Капітал». Від останнього позивачу стало відомо, що відносно голови кредитного комітету ОСОБА_3 та громадянина ОСОБА_4 до Печерського районного суду м. Київ направлено обвинувальний акт за вчинення кримінальних правопорушень, а також подано позовну заяву, предметом якої являються грошові кошти, якими незаконно заволодів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . До вказаного вище моменту позивач не міг довідатися про факт притягнення зазначених громадян до кримінальної відповідальності за заволодіння грошовими коштами, які зазначені як надані йому в якості кредиту. Також ОСОБА_1 не знав та не мав можливості знати про відсутність заставного майна, яке зазначено в договорі кредиту. Саме ТОВ «ФК «АРС-Капітал» повинна була довести до позивача відомості про наявність дійсних дій своїх співробітників, які вчинили кримінальне правопорушення, що надало б позивачу можливість звернутись до суду з відповідною позовною заявою. Відповідно строк позивної давності слід рахувати з 12.04.2023 року коли позивачу стало відомо про особу, яка порушила його право. ОСОБА_3 , з метою особистого незаконного збагачення, визначивши вчинення злочинів, як одне з джерел для здобуття коштів та матеріальних благ, з метою заволодіння коштами ТОВ «ФК «АРС-Капітал» під виглядом отримання позик, організував групу, до якої увійшли громадянин ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до п. 8.1 договору, зобов`язання ОСОБА_1 щодо своєчасного повернення позики та сплати процентів за користування позикою, забезпечувалися заставою транспортного засобу Lexus RS 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 , в якому він значився як власник, було надано позивачу та нотаріусу для оформлення договору застави. За вказаних обставин ОСОБА_1 був впевнений, що транспортний засіб належить йому на праві власності, за інших обставин нотаріусом не проводилася б реєстрація договору застави. Як стало відомо позивачу з позовної заяви, яку надав йому ОСОБА_2 , зазначений вище транспортний засіб Lexus RS 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року зипуску, ніколи не належав йому на праві власності, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було підробленим. Зазначені обставини стали відомі позивачу тільки після ознайомлення з вказаними вище документами. Також, з цих документів, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створили злочинну групу з метою заволодіння грошовими коштами ТОВ «ФК «АРС-Капітал», з метою чого, для здійснення обману ОСОБА_1 , надали підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та присвоїли собі грошові кошти, які були отримані ОСОБА_1 за договором позики № 2017/07/05-2. Відповідно ОСОБА_5 до п. 8.1 договору позики № 2017/07/05-2 від 05.07.2017 року, з застосуванням обману сторони правочину ( ОСОБА_1 ) навмисно внесені неправдиві відомості щодо предмету застави транспортного засобу Lexus RS 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Обов`язковою частиною угоди, яка не відповідає дійсності, але яка є істотним для вчиненого ОСОБА_1 правочину, являється Розділ 8 «Забезпечення позики» Договору позики № 2017/07/05-2 від 05.07.2017 року, відповідно до якого зобов`язання позичальника забезпечується заставою транспортного засобу LEXUS RS 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Вказані обставини не відповідали дійсності та являються істотними для вчинення стороною правочину, а саме ОСОБА_1 , якому було надане підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, згідно якого ОСОБА_1 являвся власником забезпеченого транспортного засобу. Наявність зазначених вище обставин (підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) не відповідає волі ОСОБА_1 перебувати у відносинах, породжених правочином, оскільки в разі невиконання інших умов договору забезпечений транспортний засіб являв собою гарантію виконання умов Договору позики. Таким чином, якщо ОСОБА_1 під час підписання договору знав про наявність вказаних обставин, то він би відмовився перебувати у відповідних відносинах з ТОВ «ФК «АРС-Капітал». Невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину, а саме посадовими особами ТОВ «ФК «АРС-Капітал» ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також залученою ними третьої сторони ОСОБА_4 . Умисні дії вказаних осіб носили прямий характер та були направлені на заволодіння грошовими коштами ТОВ «ФК «АРС-Капітал». Вчинення правочину під впливом обману зумовило деформацію волі ОСОБА_1 , на яку вплинула протиправна поведінка інших осіб ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ), спрямована на формування наміру в нього вчинити правочин, посилаючись на хибне уявлення про обставини, які мають істотне значення. 20 жовтня 2017 року за згодою сторін, а саме ОСОБА_3 , який діяв від імені ТОВ «ФК «АРС-Капітал» та ОСОБА_1 з іншого боку, за двосторонньою згодою уклали угоду про розірвання Договору позики № 2017/07/20 від 20.10.2017 року, яка являється додатком до Договору позики № 2017/07/20, якою також внесені зміни в частині дії Договору позики, а саме порядку розрахунку ОСОБА_1 . Відповідно до п. 3 Угоди, «Гроші повертаються готівкою, що підтверджується письмовою розпискою Позикодавця». Слід зазначити, що номер Договору позики не відповідає Договору, який був підписаний ОСОБА_1 (Договір позики № 2017/07/05-2 від 05.07.2017 року). Номер Договору позики 2017/07/20 від 20.07.2017 року та дата підписання Договору в Угоді про розірвання договору вказані помилково, а під час підписання ОСОБА_1 не звернув уваги на вказані обставини, оскільки ним укладався тільки один Договір позики з ТОВ «ФК «АРС-Капітал». Інших договорів позики між Товариством та ОСОБА_1 не укладалося. Відповідно в розписці про отримання грошових коштів теж помилково вказаний номер та дата Договору позики. Факт надання-отримання розписки підтверджує факт виконання умов Угоди та надання грошових коштів у сумі 470 275, 85 гривень посадовій особі ТОВ «ФК «АРС-Капітал» в особі ОСОБА_3 , який на підставі посадової інструкції та наданої йому довіреності виконував функції ТОВ «ФК «АРС-Капітал». У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначає, що позикодавець виконав умови договору та надав кошти позичальнику. Вказані обставини позивач не оспорює та підтверджує факт отримання коштів від ТОВ «ФК «АРС-Капітал». Крім того, 26 березня 2019 року Біляївським районним судом Одеської області винесено рішення по справі №496/741/18 за позовом ТОВ «ФК «АРС-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, яким позовні вимоги задоволено. ОСОБА_1 отримував позовну заяву про стягнення з нього коштів, готував та подавав відзив на неї, ще 15 травня 2018 року, що вказує на його обізнаність з приводу стягнення з нього коштів. Оскільки рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26.03.2019 року встановлено факт видачі коштів та вже досліджувалася додаткова угода про начебто повернення коштів, яка була відхилена та не прийнята судом до уваги, посилання ОСОБА_1 на ті ж самі докази не можуть бути досліджені та не підлягають доказуванню в даному провадженні. Щодо посилання позивача на кримінальне провадження, про яке він начебто довідався від свого знайомого ОСОБА_6 12.04.2023 року, це не відповідає дійсності з огляду на наступне. 18 червня 2018 року представником ТОВ «ФК «АРС-Капітал» в рамках цивільної справи №496/741/18 було подано відповідь на відзив, в якому представник ТОВ «ФК «АРС-Капітал» зазначив, що проти ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій. Враховуючи, що з дня закінчення кредитного договору та отримання інформації про наявність відкритого кримінального провадження і до дня звернення позивача до суду з даним позовом (18 травня 2023 року) пройшло більше трьох років, тобто, на час звернення до суду сплинули строки позовної давності, у зв`язку з чим, представник відповідача вважає, що суд повинен відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв`язку зі спливом позовної давності. Оскільки позивач не надав до суду усіх належних доказів, які б підтверджували та обґрунтовували його вимоги про визнання договору позики недійсним, немає достатніх правових підстав для задоволення позовної заяви. Крім того, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.

Також, до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій він заперечує факт подання та підписання відзиву від 15.05.2018 року та зазначає, що бачить його вперше. Хто саме складав відзив та поставив за нього підпис, йому невідомо. Крім того, позивач зазначає, що відповідь на відзив від 18.06.2018 року він не отримував, тому йому невідомі зазначені в ній факти. На думку позивача, строк позивної давності слід рахувати з 12.04.2023 року, коли йому стало відомо про особу, яка порушила його право, так як саме в цей період позивачу стало відомо, що відносно посадових осіб ТОВ «ФК «АРС-Капітал» наявна підозра, обвинувальний акт скеровано до суду, а також, що за фактом правовідносин між позивачем та ТОВ «ФК «АРС-Капітал» наявний цивільний позов до посадових осіб Товариства. Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовує факт навмисного введення однією із сторін правочину (посадова особа ТОВ «ФК «АРС-Капітал») другу сторону ( ОСОБА_1 ) в оману щодо обставин, які мали істотне значення. Відповідач не може спростовувати вказаний факт, оскільки даний факт являється однією з ключових моментів обвинувачення посадових осіб ТОВ «ФК «АРС-Капітал» в кримінальному провадженні, яке розглядається в суді. Тобто відповідач не спростовує, а підтверджує факт введення в оману позивача під час укладення договору позики. Також відповідач вважає, що саме діями посадових осіб, а не позивачем спричинена шкода ТОВ «ФК «АРС-Капітал», підтвердженням чого є факт обвинувачення та позов у кримінальному провадження до Кононова та інших.

В свою чергу, від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона зазначає, що з вимогами позивача не погоджується та вважає їх необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позивач ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не спростовує факт отримання коштів від відповідача та підписання договору позики. Крім того, вказана обставина встановлена і рішенням Біляївського районного суду Одеської області та доказуванню не підлягає. Позивач посилається на те, що він не підписував та не подавав відзив на позов в рамках розгляду цивільної справи №496/741/18, однак він не оскаржував рішення суду у зв`язку з вказаною обставиною. Щодо посилання позивача на те, що начебто він дізнався про кримінальне провадження від знайомого 12.04.2023 року, матеріали справи підтверджень не містять. Під час підписання договору позики позивач був обізнаний про те, що договір забезпечений заставою. У зв`язку з чим, посилання позивача на те, що відповідач замовчав вказану обставину та якщо б позивач знав, то це б вплинуло на його рішення укладати правочин, не може бути враховано судом, оскільки позивач знав про всі істотні умови договору, погодився з ними, наслідком чого стало підписання договору позику. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 05.07.2017 року між ТОВ «ФК «АРС-Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2017/07/05-2, відповідно до якого останньому були передані грошові кошти у розмірі 468312,57 грн., що еквівалентно 18000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору, зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами 3% місячних (36% річних).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26.03.2019 року у справі №496/741/18, позовні вимоги ТОВ «ФК «АРС-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРС-Капітал» заборгованість в сумі 687161,09 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на ТОВ «ФК «АРС-Капітал» судовий збір у розмірі 10307, 42 гривень. Зазначене рішення сторонами оскаржене не було.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судове рішення у справі №496/741/18 є обов`язковим до виконання сторонами, а встановленні факти не підлягають доказуванню.

Суд погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що судовим рішенням у справі №496/741/18, встановлено обставини, як факту укладання, так і дійсність договору позики, укладеного між позивачем та відповідачем. Крім того, судом вже досліджувалася угода про розірвання Договору позики №2017/07/20 від 20.10.2017 року.

Рішення суду набрало законної сили і є чинним.

Позивачем також не надано вироку суду, постановленого у кримінальному провадженні, на яке посилається позивач, як на доказ вини посадових осіб ТОВ «ФК «АРС-Капітал», яка має враховуватись при кваліфікації правочину за ст.230 ЦК України.

Натомість до позову долучено лише копію цивільного позову ТОВ «ФК «АРС-Капітал» про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договоромпозики однасторона (позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зст.1051ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Звернувшись до суду з вказаним позовом, позивач фактично намагається переглянути рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26.03.2019 року у справі №496/741/18, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, тому відсутні правові підстави для з`ясування зазначених обставин в межах даної справи. Проте, зазначена позивачем інформація може бути підставою для перегляду вищевказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.

Крім того, відповідно до ст. 2 ЦПК основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді чи суду під час здійснення правосуддя шляхом подання апеляційної та касаційної скарги на судове рішення, яке громадянин вважає таким, що прийняте з порушенням норм права.

Предметом нового судового розгляду не можуть бути ухвалені у іншій справі судові рішення або процесуальна діяльність судді при їх ухваленні.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 мав захищати свої права при розгляді справи №496/741/18 за позовом ТОВ «ФК «АРС-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заперечуючи проти позову та подати зустрічний позов про визнання договору позики недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За вказаних обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання договору позики недійсним.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки з дня закінчення кредитного договору та отримання інформації про наявність відкритого кримінального провадження і до дня звернення позивача до суду з даним позовом пройшло більше трьох років, тобто, на час звернення до суду сплинули строки позовної давності.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Крім того, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Як роз`яснено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Суд зауважує, що враховуючи той факт, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його безпідставністю, позовна давність, про застосування якої заявлено представником відповідача, судом не застосовується.

Керуючись ст.ст. 207, 215, 256, 257, 261, 267, 627, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«АРС-Капітал»про визнаннядоговору позикинедійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 17.11.2023 року.

Суддя С.М.Драніков