Рішення

від 02.11.2023 по справі 705/360/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/360/23

2/705/1085/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, в обґрунтування зазначивши наступне.

12 травня 2017 року між нею, ОСОБА_3 , та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» було укладено договір оренди землі, згідно з яким нею передано в оренду належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 7124385500:03:000:1436 площею 4,1641 га.

Примірник договору оренди їй не надавався, відповідно розмір орендної плати, строки її виплати та інші обов`язкові умови договору оренди землі їй не відомі.

Згідно обов`язкових умов будь якого договору оренди, орендна плата сплачується орендарем один раз на рік після збору врожаю у період до 30 грудня поточного року.

З 2017 року по грудень 2022 року, а відповідно за весь період дії договору, орендну плату вона, як орендодавець не отримувала, їй не надавалося ніяких послуг в рахунок орендної плати, а відповідно відповідач (орендар) не виконує умов договору, чим систематично порушує її права.

Як вбачається із системного аналізу норм чинного законодавства, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Систематична, а саме два і більше випадків, несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди, оскільки є істотним порушенням умов договору, у зв`язку з цим вона і вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.03.2012 року, зареєстрований у Державному земельному кадастрі 12.05.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,1641 га, кадастровий номер 7124385500:03:000:1436, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 438950.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» на її, ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. та витрати на професійну юридичну допомогу.

В ході розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги в зв`язку з заміною відповідача на правонаступника ТОВ «Байс-Агро» та щодо розміру земельної ділянки, переданої в оренду її довірителем, а саме просить вважати, що земельна ділянка, згідно договору оренди, площею 4,3506 га, а не 4,1641 га.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги та факти, викладені у позові підтримала в повному обсязі, зазначила, що у власності її довірителя перебуває земельна ділянка, яку вона передала в оренду відповідачу, уклавши 23.03.2012 відповідний договір, копію якого позивачу вручено не було. З часу укладення договору і до 2022 року орендної плати позивачу не сплачено, у зв`язку з цим і стало питання про розірвання договору оренди, оскільки орендар своїх зобов`язань по договору не виконав. Вважає, що систематична несплата орендної плати є вагомою причиною для розірвання договору оренди, тому просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що орендна плата позивачу виплачена була наперед одразу при укладенні договору, у зв`язку з чим, для підтвердження вказаної обставини наполягав та обов`язковій участі позивача в судовому засіданні. Разом з тим зазначив, що надати документ, який підтверджує факт виплати позивачу орендної плати, можливості не має через його відсутність у відповідача. Вважає, що відповідач не має заборгованості перед позивачем щодо виплати орендної плати, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, та які підтверджені доданими до неї доказами, що були досліджені судом, із врахуванням заперечень відповідача, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинної на момент виникнення правовідносин між сторонами в даній справі) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (220-2004-п ).

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23.08.2023 за № 343876692, земельна ділянка кадастровий номер 7124385500:03:000:1436, площею 4,3506 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, Оксанинська сільська рада, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК № 438950, виданий 23.03.2012 Уманською районною державною адміністрацією.

23.03.2012 було укладено договір оренди б/н вказаної земельної ділянки, строком до 23.03.2061. Орендарем є Дочірнє підприємство «Агрофірма «Байс-Агро» Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія», орендодавцем ОСОБА_3 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обставин індексний номер 35186964 від 16.05.2017.

Згідно п. 9 вказаного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації, що становить 3762,78 грн.

Пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

В пункті 11 договору оренди від 23.03.2012 зазначено, що орендна плата вноситься у строки з 31 серпня по 31 грудня поточного року.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що відповідачем було порушено умови спірного договору оренди щодо виплати орендної плати.

Представником відповідача в судовому засіданні зазначалося про те, що орендну плату позивачу ОСОБА_3 було сплачено відповідачем за декілька років наперед під час укладення вказаного договору, але надати письмове підтвердження, а саме накладного касового ордеру, квитанції, розписки тощо, представник відповідача не може.

У зв`язку із зазначеним, суд, не бере до уваги заперечення представника відповідача щодо відсутності заборгованості по орендній платі перед позивачем, оскільки не надано жодного доказу належного виконання умов договору оренди земельної ділянки в частині своєчасної виплати орендної плати.

Таким чином суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів на спростування вимог позивача щодо порушення умов договору оренди в частині систематичної несплати орендної плати.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.03.2012 року.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, доведені належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК у разі задоволення позову судові витрати, зокрема судовий збір покладається на відповідача. Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 гривень, що підтверджується квитанцією № 45684359-1 від 21.12.2022, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Питання щодо витрат на правову допомогу, за клопотанням представника позивача, буде вирішено шляхом звернення до суду з окремою заявою у визначеному законом порядку.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. ст. 124 та 141 ЗК України, ст. ст. 509, 526, 610, 611, 638, 651 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.03.2012, зареєстрований в Державному земельному кадастрі 12.05.2017, укладений між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,3506 га, кадастровий номер 7124385500:03:000:1436, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 438950.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» (ЄДРПОУ 30334495) на користь ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 13.11.2023 року.

Суддя: Р. В. Піньковський