Постанова від 17.11.2023 по справі 220/1496/23

Номер справи 220/1496/23

Номер провадження 3/220/763/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, прохідник ШУ «Покровське», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 078955 від 27.09.2023 року, 27 вересня 2023 року о 18-20 годині в Донецькій області, Волноваський район, 143 км автошляху Н-15 (Запоріжжя-Донецьк) було встановлено громадянина ОСОБА_1 , який здійснював перевезення пасажирів ( ОСОБА_2 ) на транспортному засобі RENAULT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_1 без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим вчинив правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 164 КпАП України.

В судове засідання особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не з`явився. Про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за допомогою смс повідомлення на контактний номер телефону. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду він не направляв та про причини неявки не повідомив. З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченогостаттею 38 КУпАП. Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Тим більше,стаття 268 КУпАПне містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 164 КУпАПбез обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому, на підставіст. 268 КУпАП, суддя вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 , оскільки він належно повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши надані докази правопорушення у їх сукупності та логічному взаємозв`язку, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП України, виходячи з наступних підстав.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164КпАП України, містяться наступні докази:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 078955 від 27.09.2023 року, у якому викладені обставини зазначених подій, згідно якого 27 вересня 2023 року о 18-20 годині в Донецькій області, Волноваський район, 143 км автошляху Н-15 (Запоріжжя-Донецьк) було встановлено громадянина ОСОБА_1 , який здійснював перевезення пасажирів ( ОСОБА_2 ) на транспортному засобі RENAULT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_1 без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим вчинив правопорушення передбачене за ч. 1 ст. 164 КпАП України;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАД № 339539 від 27.09.2023 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 5 ст. 121, та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

- пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , викладеними на окремому аркуші доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, в яких він зазначив що, 27.09.2023 року приблизно о 16-30 годині, він знаходився у м. Покровськ, Донецької області, коли до нього на мобільний телефон прийшло повідомлення з програми «REGSAT» за допомогою якого він здійснює перевезення пасажирів на своєму авто RENAULT KANGOO, державний номерний знак НОМЕР_1 , про те що по вулиці Центральна, 151 є замовлення на перевезення пасажирів до міста Запоріжжя Запорізької області, та приїхавши за вказаною адресою, а саме: м. Покровськ, вул.. Центральна, 151, здійснив посадку пасажира до міста Запоріжжя, та згідно замовлення ціна перевезення становила 7500 гривень. Дорогою до місця призначення був зупинений працівниками поліції;

- пояснення свідка ОСОБА_3 викладеними на окремому аркуші, в яких вона пояснила що, 27.09.2023 року приблизно о 14-40 годині, вона зателефонувала до служби таксі та замовила таксі до м. Запоріжжя, але доїхати до міста Запоріжжя не змогла, так як у неї не було готівкових коштів, та водій запропонував перекинути кошти на картку, та висадив її. В подальшому вона зателефонувала до іншої служби таксі, та приїхало авто з номерними знаками НОМЕР_1 , водій назвався ОСОБА_4 , та погодився відвезти її до м. Запоріжжя, щоб вона там зняла кошти з картки в розмірі 7500 гривень, та розрахувалась з ним. Біля стаціонарного блокпосту «Багатир» їх зупинили працівники поліції, та під час перевірки у водія не було відповідних документів та ліцензії на перевезення пасажирів, та авто не було обладнане. Грошові кошти водієві не передавала, оскільки вони домовились що грошові кошти вона сплатить по приїзді до місця призначення м. Запоріжжя.

Відповідно дост. 254 КУпАПодним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідност. 3 Господарського кодексу Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідност. 42 Господарського кодексу Українипідприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Упостанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності"Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

За змістомст. 164 КУпАПвідповідальність за вказане правопорушення наступає перш за все, за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Згідно зіст. 20 ч. 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 року N 222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.

Оскільки нормаст. 164 КУпАПє бланкетною, то в протоколі обов`язково має бути посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність, в даному випадку, наЗакон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 N 222-VIII.

Між тим, згідно з протоколом серії ВАВ № 078955 від 27.09.2023 року, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що здійснював перевезення пасажирів без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим порушив ч. 1ст. 164 КУпАП, та в фабулі протоколу немає посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність, в даному випадку.

Крім того, об`єктом правопорушень, передбачених ст. 164 КУпАП є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Визначення господарської діяльності міститься зокрема у Господарському кодексі України.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України). Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (ст.52 ГК).

Згідно зі ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна. Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у ГК України та інших законах.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно із п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, будь-яка операція особи, яка підлягає реєстрації як суб`єкт підприємницької діяльності, як платник відповідних податків, повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, економічний ефект не обов`язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Отже, незалежно від наявності чи відсутності мети отримання прибутку господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюються самостійно (ініціативно) та систематично. Саме у разі здійснення такої господарської діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб`єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець (ст. 58 ГК України). За відсутності в діяльності особи щодо реалізації продукції ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже і про обов`язок особи зареєструватися як суб`єкт господарювання.

З огляду на зазначене під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 164 ч.1 КУпАП при встановленні об`єктивної сторони складу правопорушення, яке полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, з`ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів) її самостійність, ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності. Об`єктивна сторона цього складу адміністративного правопорушення може полягати у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання (у межах фабули протоколу про адміністративне правопорушення). Встановлюючи склад цього адміністративного правопорушення, суд встановлює також суб`єкта його вчинення, яким може бути як громадянин так і посадова особа, до службових обов`язків якої віднесено забезпечення установлених правил у сфері господарської діяльності, а також вину такого суб`єкта у формі умислу чи недбалості. Як передбачено ч. 1 ст. 58 ГК України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» - систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року не менш ніж три рази. У такому випадку громадяни зобов`язані зареєструватись як суб`єкти підприємництва. При невиконанні останньої вимоги настає відповідальність за ст. 164 КУпАП.

Виходячи з фабули правопорушення за ст. 164 ч.1 КУпАП інкримінованого ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 078955 від 27.09.2023 року, йому інкриміновано перевезення пасажирів без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чим порушив ч. 1ст. 164 КУпАП.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 164 ч.1 КУпАП доказів, що ОСОБА_1 цією діяльністю займався систематично, не менше трьох разів протягом одного календарного року, не містить. Лише пояснення ОСОБА_1 , про те що він здійснює перевезення пасажирів на своєму авто, недостатньо для підтвердження систематичності таких дій.

Також, суд враховує і те, що навіть у випадку доведеності одноразового перевезення пасажирів без одержання ліцензії, як суб`єкта господарювання, такі дії ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватись як заняття господарською діяльністю, так як такі дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 ГК) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність всіх цих випадків, зв`язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки термін «кримінальне обвинувачення», «кримінальне провадження» тлумачяться цим судом в розумінні цілей застосування Конвенції. Кримінальний характер ст. 164 КУпАП в розумінні Конвенції та практики ЕСПЛ не викликає сумніву , а отже на дане провадження поширюються повною мірою ті стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження (обвинувачення). Це стосується і презумпції невинуватості та стандарту доказування вини «поза розумним сумнівом», а також прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності бути негайно, детально проінформованою про характер і причини обвинувачення, мати час на підготовку для захисту, які загалом становлять гарантії справедливого судового розгляду в судах. Поширення цих стандартів кримінального провадження на відповідну категорію справ про адміністративні правопорушення, безсумнівно зумовлює необхідність дотримання особливих вимог щодо процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у випадку визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали суду можливість спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому діянню покарання. Суд вважає, що у даному провадженні по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 органом, уповноваженим на складання протоколу не надано суду достатньо належних, допустимих та переконливих доказів доведення його вини «поза розумним сумнівом» у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме здійснення перевезення пасажирів без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Також суд зазначає що, відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Проте, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , відсутні належні докази того факту, що громадянин ОСОБА_1 дійсно не є суб`єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, та відсутні докази відсутності у нього належної ліцензій на здійснення пасажирських перевезень.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції». Положенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

На підставі викладеного суд зазначає, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1ст. 247 КУпАП.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ч. 1 ст. 164, п. 1 ч. 1 ст.247, ст. ст.248,249,251,252,280,283-291 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 164 КУАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Дніпровський апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя О.А. Дурач