Ухвала

від 17.11.2023 по справі 2-а-31/11

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6-а/754/4/23

Справа № 2-а-31/11

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О. Грегуль

ОСОБА_2 - заявник/позивач

Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва, правонаступник якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відповідач

ВСТАНОВИВ:

Заявником подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Справа перебувала у провадженні судді: ОСОБА_1 ..

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 справу передано на повторний автоматизований розподіл.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023, новим головуючим справа приймається до свого провадження та вирішує справу у порядку письмово провадження.

Дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2011 у справі № 2-а-31/11 (суддя: Лісовська О.В.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва (відповідач) протиправними та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва (відповідач) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 (заявник/позивач) щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком та державну пенсію не менше 6 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 06.04.2010.

У клопотанні про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявник посилається на невиконання вищезазначених судових рішень.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, 1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, 5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.01.2022 у справі № 179/110/21: «Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур. Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.».

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що виконання судового рішення це не право, а обов`язок осіб відносно яких це рішення постановлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольняється.

На час подання клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись ст. 382 КАС України,

УХВАЛИВ:

Прийняти справу № 2-а-31/11 (провадження № 6-а/754/4/23) до свого провадження та вирішувати справу у порядку письмово провадження.

Задовольнити клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, ЄДРПОУ: 22869069) подати у тримісячний строк з дня отримання даної ухвали звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 11.01.2011 у справі № 2-а-31/11 (суддя: Лісовська О.В.), залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Згідно ст. 256 КАС України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

СУДДЯ: