Рішення

від 08.11.2023 по справі 484/4950/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 2/484/1378/23

Справа: 484/4950/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08.11.2023 м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Закревського В.І.

за участю секретаря судового засідання - Фартушняк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

за відсутності сторін,-

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 представник позивача звернувся до суду з даним позовом, який мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились між собою про купівлю-продаж земельної ділянки з кадастровими номерами: 4825487000:06:000:0507 та 4825487000:03:000:0077, загальною площею 3,6212 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, власником яких на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю МК № 0183413 є ОСОБА_2 . У зв`язку з чим 01.03.2004 ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 1800 доларів США у якості оплати вартості предмету купівлі, попередньо домовившись письмово укласти договір купівлі-продажу в майбутньому після скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». За результатами досягнутих ними домовленостями 01.03.2004 було складено відповідну розписку.

Проте взяте на себе зобов`язання відповідач не виконав, що і стало причиною звернення позивача із вказаним вище позовом до суду, в якому він просить на підставі ст.1212 ЦК України стягнути на його користь кошти передані ОСОБА_2 в розмірі 65 823 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 48 коп.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.09.2023 було відкрито провадження.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.10.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, до суду адвокат Кравченко О. надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вмоги підтримує повністю, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи думку представника позивача, який просить розглядати справу за його відсутності та не заперечує проти винесення заочного рішення, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд, прийшов до переконання в тому, що позов слід задоволити, з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю МК № 0183413 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення сілськогосподарського виробництва загальною площею 3.6212 га. з кадастровими номерами: 4825487000:06:000:0507 та 4825487000:03:000:0077 в межах Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Вкаазне також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 297005533 від 31.01.2022.

01.03.2004 ОСОБА_2 складено розписку, в якій він зазначив, що передав у безстрокове користування ОСОБА_1 земельну ділянку, що перебуває у його власності (державний акт серії МК № 0183413), вимагати повернення земельної ділянки не буде, а також вказав, що отримав від ОСОБА_1 1800 доларів США, за вказану земельну ділянку. Дана розписка містить підписи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Тобто, зміст зазначеної вище розписки чітко свідчить про те, що сторони лише усно домовились про купівлю продаж належної відповідачу земельної ділянки. Таким чином, зміст зазначеної вище розписки та положень ст.546, 570 ЦК України свідчать, що кошти передані позивачем відповідачу не можна вважати ні завдатком, ні авансом оскільки була сплачена одразу уся сума вартості земельної ділянки. Відповідач взяв на себе обов`язок здійснити відчуження належної йому земельної ділянки позивачу після настання певної події, а саме зняття мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тобто строк виконання зобов`язання настав 01 липня 2021 року у відповідності до прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2020.

Позивач стверджує в позові, що відповідач станом на момент звернення до суду із вказаним позовом всіляко уникав виконання взятого на себе зобов`язання щодо оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки. 24.07.2023 на адресу відповідача було направлено пропозицію про укладення договору купівлі-продажу, або ж у разі відмови від укладення правочину вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів, проте відповідач жодної відповіді з даного птання не надав, тим самим проігнорував вимоги позивача.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 297005533) земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825487000:06:000:0507 та 4825487000:03:000:0077 орендодавець ОСОБА_2 передав в оренду орендару ТОВ "АЛЬТЕРНАТИВА" код ЄДРПОУ : 32390326 строком на 49 років. Договори оренди б/н укладено сторонами 27.12.2004, зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Степківській сільській раді 14.01.2005, а дата державної реєстрації договорів оренди є 29.04.2020.

Тобто, факт передачі вказаних земельних ділянок в оренду на переконання суду фактично свідчить про штучність дій відповідача з метою ухилення від виконання раніше досягнутих домовленостей між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення розписки) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документа (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно ст.131 ЗК України укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом звернення стягнення на них.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення" від 31 березня 2020 року з 01 липня 2021 року скасовано мораторій (заборону) на продаж аграрної землі, крім земель державної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов, а саме: має місце набуття або збереження майна; вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

У даній справі такі умови існують, зокрема, має місце набуття або збереження майна - отримання відповідачем грошових коштів; набуття або збереження здійснено за рахунок іншої особи - має місце наявність розписки про отримання відповідачем саме від позивача 1800 доларів США, відсутні підстави для набуття або збереження майна - у матеріалах справи відсутні відомості, що договір купівлі-продажу був укладений, під час розгляду справи встановлено, що такий договір з позивачем не укладався.

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших спеціальних способів захисту.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що так як договори про відчуження нерухомого майна відповідно до положень ЦК України підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, так, як і попередні договори про це, а недодержання сторонами правочину вимоги закону про його обов`язкове нотаріальне посвідчення зумовлює його нікчемність та оскільки у 2004 році між сторонами, в силу закону, неможливо було укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки з цільовим призначенням товарне сільськогосподарське виробництво, то і підстав для отримання відповідачем коштів від позивача не було.

Враховуючи викладене, як попередній так і основний договір не міг бути посвідчений на момент складення розписки 01.03.2004, оскільки можливість укласти нотаріально посвідчений договір настала лише 01 липня 2021 року, а саме після зняття мораторію на продаж земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто саме з цієї дати відповідач взяв на себе обов`язок здійснити продаж належної йому земельної ділянки позивачу. В подальшому відповідач без погодження з позивачем на власний розсуд укалав договір оренди земельних ділянок строком на 49 років, що дає можливість суду зробити висновок про навмисне ухилення відповідача від виконання раніше досягнутих домовленостей з позивачем.

У зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу на вказану вище земельну ділянку між сторонами укладено не було, то отримані відповідачем кошти, у відповідності до ст.1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу, як безпідставно набутті.

Враховуючи викладене та вирішуючи спір в межах заявлених позивних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів сплачених ним відповідачу в розмірі 1800 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні Національного банку України на день звернення до суду з вказаним позовом, а саме 36,5686 грн. за 1 (один) долар, еквівалентно 65 823 грн. 48 коп

Судові витрата слід стягнути з відповідача на користь позивача, в порядку ч. 1ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 65 823 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять три) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: с.Степківка Первомайського району Миколаївської області, 55213..

Повне судове рішення складено 17.11.2023.

СУДДЯ