Рішення

від 07.11.2023 по справі 908/1873/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/209/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 Справа № 908/1873/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б, ідентифікаційний номер юридичної особи 44256077)

до відповідача: Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Г.Сталінграда, 3А, адреса для листування: вул. Василя Сухомлинського, буд. 6, кв. 61, м. Кременчук, Полтавська область, 39625, ідентифікаційний код юридичної особи 36448573)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне агентство меліорації та рибного господарства України (вул. Січових Стрільців, буд. 45А, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи 37472282)

про стягнення 5 005 445 грн 15 коп.

за участю представників

від позивача: у зв`язку із технічними проблемами представник не зміг приєднатись до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції

від відповідача: Давиденко О.В., керівник, наказ № 6-к від 20.01.2023 (в режимі відеоконференцзв`язку)

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився

від третьої особи на стороні відповідача: Бондарчук В.Є., самопредставництво (в режимі відеоконференцзв`язку)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" звернулося до суду з позовом до Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 4 677 447 грн 83 коп. боргу за спожиту електричну енергія, інфляційне збільшення в сумі 267 451 грн 10 коп. (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року), 3% річних в сумі 60 547 грн 22 коп. (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1873/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.07.2023.

Ухвалою суду від 12.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 14.08.2023.

28.08.2023 Мелітопольським міжрайонним управлінням водного господарства подані до суду відзив на позовну заяву вих. № 77/07-10 від 07.08.2023;

14.08.2023 Мелітопольським міжрайонним управлінням водного господарства подано через канцелярію господарського суду клопотання про зупинення провадження вих. № 80 від 14.08.2023.

Ухвалою суду від 14.08.2023 в порядку ст. 50 ГПК України залучено Державне агентство меліорації та рибного господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Засідання суду призначено на 19.09.2023.

06.09.2023 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" надійшли

- відповідь на відзив;

- відповідь на пояснення Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго".

12.09.2023 на електронну адресу суду від Державного агентства меліорації та рибного господарства України надійшли пояснення щодо позову.

15.09.2023 на електронну адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшли уточнені пояснення у справі за вих. № 33-33/150 від 15.09.2023.

18.09.2023 на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження.

18.09.2023 на електронну адресу суду від Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства надійшли заперечення на відповідь на відзив за вих. № 92/07-10 від 15.09.2023.

Ухвалами суду від 18.09.2023 задоволені клопотання Державного агентства меліорації та рибного господарства України та Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства про проведення судового засідання 19.09.2023 в режимі відеоконференції у справі поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

19.09.2023 електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" надійшли додаткові пояснення.

19.09.2023 на електронну адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшли уточнені пояснення по справі за вих. № 33-33/150 від 15.09.2023.

Ухвалою суду від 19.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства про зупинення провадження у справі № 908/1873/23, підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2023.

04.10.2023 на електронну адресу суду від Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (в порядку ст. 42 ГПК України).

Ухвалою суду від 10.10.203 відкладено розгляд справи по суті на 07.11.2023.

Судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції. Повноваження представників відповідача та третьої особи на стороні відповідача для участі в режимі відеоконференції перевірені.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях. Просив суд стягнути з відповідача 4 677 447 грн 83 коп. боргу за спожиту електричну енергія, інфляційне збільшення в сумі 267 451 грн 10 коп. (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року), 3% річних в сумі 60 547 грн 22 коп. (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року).

Відповідач проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача.

Представник третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться письмові пояснення та уточнені пояснення щодо обсягів послуг з розподілу електричної енергії наданого відповідачеві.

Позивач надав відповідь на пояснення третьої особи.

Представник третьої особи на стороні відповідача підтримав пояснення щодо позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 07.11.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою визначено категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі маркетс ассістант" (Постачальник) є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.07.2021 № 1180.

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" (Постачальник) та Мелітопольським міжрайонним управлінням водного господарства (Споживач) укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 409.

Відповідно до розділу 1 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 N 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з п. 2.1 договору, Постачальник зобов`язується постачати Споживачу у 2022 році електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (надалі електрична енергія/товар/електроенергія), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 10440188 кВт/год та визначені в Додатку № 1 до Договору.

Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби електроенергії (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість цього договору становить 27 666 498,20 грн. (двадцять сім мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 20 копійок) крім того ПДВ - 5 533 299,64 грн. (п`ять мільйонів п`ятсот тридцять три тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень 64 копійки) разом з ПДВ - 33 199 797,84 грн. (тридцять три мільйони сто дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 84 копійки).

Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить 2,65 грн без ПДВ, ПДВ 0,53 грн, разом з ПДВ 3,18 грн (три гривні 18 коп).

В подальшому на підставі додаткових угод очікувані обсяги змінювалися.

Відповідно до п. 13.1 договору зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договору та оформлюються у письмовій формі шляхом укладання додаткового договору (угоди).

Так, додатковою угодою № 1 від 24.01.2022 до договору, якою сторони погодили зменшити очікувані обсяги закупівлі електричної енергії (9 481 664 кВт*год) та загальну вартість договору (30 151 691,52 грн.); додатковою угодою № 2 від 25.01.2022 до договору, якою сторони погодили з 01.01.2022 зменшити очікувані обсяги закупівлі електричної енергії (9 300 187,51 кВт*год) та змінити ціну за 1 кВт*год (3,242052 грн з ПДВ); додатковою угодою № 3 від 29.04.2022 до договору, якою сторони погодили зменшити очікувані обсяги закупівлі електричної енергії (9 223 075,85 кВт*год) та загальну вартість договору (29 901 691,52 грн.); додатковою угодою № 4 від 20.05.2022 до договору, якою сторони погодили зменшити очікувані обсяги закупівлі електричної енергії (9 199 942,36 кВт*год) та загальну вартість договору (29 826 691,52 грн.).

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що термін поставки (передачі) товару: до 31.12.2022 включно.

Місцем поставки (передачі) товару - об`єкти Споживача, перелік яких наведено у Додатку № 2 (п. 3.2 договору).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.3 договору).

Згідно п. 5.9 договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно даних приладів обліку та фіксується у акті. Розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця.

Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування у такому порядку: 1 платіж до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту та рахунку за спожиту електричну енергію; 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк 10 робочих днів після підписання акту та виставляння рахунку за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 15.1 договору, на дату укладення цього договору Постачальником перераховано грошові кошти на рахунок Споживача в розмірі 1 відсоток від вартості договору, що складає 331 997,98 грн., як забезпечення виконання цього договору. Забезпечення діє з моменту підписання цього договору до повного виконання обов`язків сторін по договору.

Відповідно до п. 15.1 договору, на дату укладення цього договору Постачальником

перераховано грошові кошти на рахунок Споживача в розмірі 1 відсоток від вартості договору, що складає 331 997,98 грн., як забезпечення виконання цього договору.

Зобов`язання Постачальника щодо перерахування на рахунок Споживача грошової суми в якості забезпечення виконання Договору виконано, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» № 100.04/0123-05/314 від 01.06.2023.

За результатами виконання договору, відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 1 836 275 кВт*год вартістю 5 953 299,03 грн, що за окремим періодами споживання становило (додатково зазначено назва файлу):

- в січні 2022 року 28 516 кВт*год, вартістю 92 450,35 грн (рахунок № 1041220119 та акт № 104122011 (@Акт та рахунок січень 2022.pdf) направлені 08.02.2022);

- в лютому 2022 року 22 703 кВт*год, вартістю 73 831,25 грн. (рахунок № 1041220219 (11032022_1041220219_рахунок за лютий 2022.pdf), акт № 104122021 (Акт_022022_без підпису.pdf), направлені 11.03.2023);

- в березні 2022 року 18 915 кВт*год, вартістю 61 323,41 грн. (рахунок № 1041220319 (1041220219_рахунок за березень 2022.pdf), акт № 104122031 (104122031_Акт_032022_без підпису.pdf), направлені 11.04.2022);

- в квітні 2022 року 83 818 кВт*год, вартістю 271 742,32 грн. (рахунок № 1041220419 (1041220419_рахунок за квітень 2022.pdf), акт №104122041 (Акт_042022_без підпису.pdf), направлені 09.05.2022);

- в травні 2022 року 239 510 кВт*год, вартістю 776 503,87 грн. (рахунок № 1041220519 (1041220519_рахунок за травень 2022.pdf), акт № 104122051 (Акт_052022_без підпису.pdf), направлені 10.06.2022);

- в червні 2022 року 775 748 кВт*год, вартістю 2 515 015,36 грн. (рахунок № 1041220619 (Рахунок_01-23 червня 2022.pdf), акт № 104122061 (Акт_01-23062022_без підпису.pdf), направлені 14.07.2022);

- в липні 2022 року 666 995 кВт*год, вартістю 2 162 432,47 грн. (рахунок № 1041220719), акт № 1 від 30.11.2022 (Акт_072022_коригування.pdf)).

Зазначені вище рахунки та акти були надіслані відповідачу. Відповідач повернув підписані копії актів за періоди з січня по травень 2022 року.

Акти, з даними споживання за червень та липень Відповідачем повернуто не було. В зв`язку з чим, позивач на електронну адресу відповідача 01.06.2023 повторно направив акти та рахунки щодо спожитої електричної енергії у червні-липні 2023 року.

Відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію в сумі 1 275 851 грн 20 коп. за період січень - травень 2022 року, що також підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» № 100.04/0123-05/313 від 01.06.2023.

Оплату за спожиту електричну енергію у червні - липні 2022 року в сумі 4 677 447 грн 83 коп. здійснено не було.

Також, факт отримання актів та відсутність заперечень щодо обсягу та вартості електричної енергії підтверджує те, що згідно вищезазначеної довідки банку в призначенні платежу при здійснені оплати за договором відповідач зазначає реквізити відповідного акту.

Крім того, незважаючи на зазначення в додатку № 1 до Договору щомісячних обсягів споживання електричної енергії, останні відповідачем не дотримувались, фактичне споживання електричної енергії значно відрізнялось від заплановано, що спричиняло для позивача додаткові втрати внаслідок небалансів споживання електричної енергії, які у зв`язку з цим виникали.

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором по оплаті за спожиту електричну енергію за червень 2022 року по липень 2022 року у повному обсязі не виконав.

Заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію склала 4 677 447 грн 83 коп.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія-енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закон України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до частин 6, 7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (далі також - «ПРРЕЕ»). Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ПРРЕЕ, споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

При цьому як визначено у п. 1 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

Згідно п 2.3.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно п. 10 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (оператор системи розподілу).

Відповідно до п. 9.14.1 Кодексу комерційного обліку, АКО (адміністратор комерційного обліку) має передавати АР (адміністратор розрахунків) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Також в п. 9.14.3 Кодексу комерційного обліку зазначено, що часники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (точки комерційного обліку).

Згідно п. 6.8 Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами системи розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118, До 16.00 7 числа М+1 ОСР/НЕК надають електропостачальникам на узгодження фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії електропостачальником у М (розрахунковий місяць), у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б".

Функції адміністратора комерційного обліку в Запорізькій області виконує ПАТ "Запоріжжяобленерго" (з врахуванням положень п. 9, п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018), так як відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі. ПАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 отримано ліцензії з розподілу електричної енергії. Враховуючи викладене то на теперішній час ПАТ "Запоріжжяобленерго", як оператор системи розподілу відповідно до укладених із споживачами договорів про надання послуги з розподілу електричної енергії, виконує функції оператора даних комерційного обліку та повинен передавати учасникам ринку дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачаня" формує рахунки для сплати фактично спожитої електричної енергії Споживачам на підставі даних, наданих Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго».

Позивач отримує від ОСР інформацію стосовно обсягу використаної електричної енергії за ЕІС-кодами, точками комерційного обліку Споживача.

Представник третьої особи 19.09.2023 надав уточнені пояснення № 33-33/150 від 15.09.2023 та підтвердила, що 01.01.2019 відповідач приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання заяви-приєднання.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» як оператор системи підтвердило, що в період з січня по липень 2022 відповідачу за договором про надання послуг з розподілу № 55 було надано послуг з розподілу в обсязі 1 914 655 кВт/год.

Коригування обсягів електроенергії цього періоду за точками обліку за договором № 55 Відповідача не проводилось.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснює визначення обсягів спожитої електричної споживачам відповідно до вимог ПРРЕЕ, ККОЕЕ та Договору з урахуванням особливостей, встановлених Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 (далі Положення).

Пунктом 9 Положення встановлено, що обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держеиергонаглядом заяви споживача;

у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові. інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Позивачем було надано оригінали електронних документів - скоригований звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Запоріжжяобленерго» за червень 2022 року та за липень 2022 року, відповідно до яких були сформовані рахунки та акти за червень та липень 2022 року (звіти).

Як слідує з назв документів, в них зазначені точки комерційного обліку (площадки вимірювання) всіх споживачів Позивача, що знаходились на території ліцензованої діяльності ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО». В червні та липні 2022 року, споживачами, дані відносно обсягів споживання яких зазначені в звітах, були Вільнянське МУВГ, Генічеське МУВГ, Мелітопольське МУВГ, Придніпровське МУВГ, ТОВ «Оператор ГТС України», Якимівське МУВГ.

На підставі даних, щодо обсягу спожитої електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача, які містяться в цих звітах та умов договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 409 від 10.12.2021 позивачем було сформовано рахунки та акти прийому-передачі електричної енергії за вказані періоди.

Позивачем надано таблицю формату xlsx, в якій зазначено номери електронного документа, щодо точок комерційного обліку (площадок вимірювання) відповідача, що зазначені в додатку 2 та 3 до договору та обсягів споживання за цими точками комерційного обліку (ТКО) в звітах.

№ з/пЕІС-код ТКО№ з/п в додатку 2 та 3 до Договору№ з/п рядка в файлах звітівОбсяг за червень 2022 року, кВт*годОбсяг за липень 2022 року, кВт*год162Z116820983848812641 124856262Z413498242495022755 1251282362Z628316149972632741 3601 599462Z07459266722584277382608562Z83760055402635282640791662Z015320479724062811 7562 259762Z7114844204751728000862Z42775499304298279828856962Z35055380151159278001062Z567287522435310---1162Z250129472984С11---1262Z477198162262612276001362Z854072288502713273001462Z321660412271914272001562Z4012011237210152713852 4831662Z149335558009316270214 860352 8341762Z2254000797994172693715761862Z054037982987118268001962Z6676835675620192672 8172 8042062Z005251969158220266002162Z082986711148021265002262Z149881160108022263002362Z137404569260623262002462Z976264676912124261624 443300 0472562Z4654763911867252912002662Z284554790109226292170 Усього854128666995

Факт постачання та обсяги постачання електричної енергії також підтверджується зведеними реєстрами фактичних (звітних) обсягів постачання та розподілу електричної енергії споживачам ТОВ «ЕМА» мережами оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» за кожен розрахунковий період з січня 2022 року по липень 2022 року та становить 1 836 275 кВт*год, що відповідає обсягу зазначеному в рахунках та актах.

Постачання у червні 2022 року здійснювалось крім договору також за іншим договором, за яким в цьому періоді було поставлено 78 380 кВт*год, що підтверджується Актом прийому-передачі електричної енергії № 109822061 (додається, файл Акт_062022_24-30_без підпису.pdf) до договору № 67 від 24.06.2022.

В липні 2022 року відповідач повідомив, що через ряд чинників у роботі підприємств оголошено простій з 01.08.2022.

Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я Державного агентства водних ресурсів України листом № 261-05/2023 від 02.05.2023 також підтвердило, що з 01.08.2022 в діяльності ряду міжрайонних управлінь водного господарства оголошено простій, в тому числі і у роботі Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства.

З метою підтвердження обізнаності БУВР річок Приазов`я щодо ситуації на підприємстві станом на початок серпня 2022 року, позивач зазначив, що згідно п. 1.4 Положення про Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов`я, що затверджене наказом Державного агентства водних ресурсів України від 25.07.2018 № 558 та розміщене на сайті Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов`я (https://buvrzp.gov.ua/wp-content/uploads/polozhennya_buvr.pdf), БУВР річок Приазов`я здійснює функції з експлуатації водних, об`єктів гідротехнічних споруд, державної меліоративної мережі в межах Запорізької області.

Виконання покладених завдань та функцій в частині управління водними ресурсами за басейновим принципом у межах зони діяльності БУВР річок Приазов`я здійснює в тому числі через Мелітопольське міжрайонне управління водного господарства.

В позовній заяві відсутні будь-які твердження, що БУВР здійснює контроль та координацію діяльності Мелітопольського МУВГ на даний час чи після передачі Відповідача до сфери управління Держрибагенства України.

Згідно п. 6.10 Положення, БУВР річок Приазов`я здійснює координацію та контроль за фінансово господарською діяльністю бюджетних організацій, які є юридичними особами, зокрема за Мелітопольським міжрайонним управління водного господарства.

Відповідно до ст.34 Кодексу законів про працю України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Таким чином, з серпня 2022 року по грудень 2022 року, тобто до завершення дії Договору (31.12.2022 року) споживання електричної енергії за Договором, а відповідно і постачання електричної енергії не здійснювалось з ініціативи Споживача, що кореспондується з правом споживача зменшувати обсяги споживання електричної енергії, залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії (п. 2.3 договору).

Тобто, позивачем на адресу відповідача за час дії договору загалом було поставлено електричної енергії в обсязі 1 836 275 кВт*год вартістю 5 953 299,03 грн.

Будь-яких претензій щодо невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх обов`язків за договором від Споживача не надходило.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.9 договору спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно даних приладів обліку та фіксується у акті. Розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця.

Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування у такому порядку: 1 платіж до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту та рахунку за спожиту електричну енергію; 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк 10 робочих днів після підписання акту та виставляння рахунку за спожиту електричну енергію.

Рахунки та акти надсилались відповідачу на адресу електронної пошти: mmuvgenergo@ukr.net , яка зазначена в договорі (додаток № 3 до договору).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію склала 4 677 447 грн 83 коп.

Відповідач у відзиві зазначає, що згідно п. 5.9 договору фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно даних приладів обліку та фіксується в акті. Також, відповідач вказує на те, що відсутнє підтвердження споживання електричної енергії в червні-липні 2022 року в обсязі 1442743 кВт*год та відповідно існування заборгованості відповідача в сумі 4 677 447,83 грн.

Однак, як вказував позивач в позовній заяві, відповідно п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, п. 9.14.1 Кодексу комерційного обліку, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку (функції якого виконує оператор системи розподілу) в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих від оператора системи розподілу даних, відповідно до умов договору формувались рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії.

Як вже зазначалося функції оператора системи розподілу на території Запорізької області виконує ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415.

У відзиві відповідач також вказує на те, що з огляду на загальновідомі обставини та відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 об`єкти Мелітопоського МУВЕ, які споживають електричну енергію, знаходяться на території, що перебуває під тимчасовою окупацією.

Міністерством енергетики України видано Наказ № 148 від 13.04.2022 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.04.2022 за № 441/37777).

Відповідно до пп. 2 п. 9 цього наказу, обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

- з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

- приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю

більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від

певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній

відпуск електричної енергії споживачам;

- приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки

споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором

системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

- у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для

кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх

середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням

коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для

відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють

розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Тобто, особливості обліку електричної енергії, що споживається у період дії воєнного стану врегульовано нормативно.

Щодо обсягу електричної енергії, поставленої відповідачу у червні 2022 року, суд приймає обґрунтування позивача з цього приводу на підставі наступного.

Відповідно до пояснень ПАТ «Запоріжжяобленерго» обсяг електричної енергії щодо якого було надано послуги з розподілу складає 854 128 кВт*год. В той же час у позовній заяві позивач вказував, що за договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 409 від 10.12.2021 та згідно з актом приймання-передачі електричної енергії за цей період, у червні 2022 року відповідачем було спожито 775 748 кВт*год.

Різниця у обсязі 78 380 кВт*год було поставлено відповідачу за договором про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 67 від 24.06.2022 (копія договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 67 від 24.06.2022 року з додатками надана позивачем до матеріалів справи), що підтверджується актом прийому-передачі електричної енергії № 109822061 (постачання за цим договором здійснювалось тільки в червні 2022 року), а також Скоригованим звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Запоріжжяобленерго» постачальника ТОВ «ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ» за червень 2022 року.

Розподіл точок комерційного обліку, зазначений в додатках до договору № 67 та в додатках до договору № 409, а також обсяг фактичного споживання, за цими точками комерційного обліку, зазначений у вказаному вище скоригованому звіті за червень 2022 року дозволяють встановити, що загальний обсяг постачання електричної енергії Відповідачу у червні 2022 року склав 854 128 кВт*год, з яких 78 380 кВт*год було поставлено за Договором № 67 (вартість електричної енергії сплачена, спір відсутній) та 775 748 кВт*год було поставлено за договором № 409, вартість якої не сплачена Відповідачем та включена до суми позову.

Щодо обсягів електричної енергії, поставленої відповідачу у липні 2022 року, суд зазначає, що відповідно до даних, наданих ПАТ «Запоріжжяобленерго» обсяг споживання електричної енергії відповідачем у липні 2022 року склав 666 995 кВт*год, а відповідно такий же обсяг було вказано в рахунку та акті приймання-передачі електричної енергії за цей період.

Саме цей обсяг електричної енергії було поставлено Відповідачу згідно даних, що містяться в Скоригованому звіті щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПАТ «Запоріжжяобленерго» постачальника ТОВ «ЕНЕРДЖІМАРКЕТС АССІСТАНТ» за липень 2022 року.

Таким чином, оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату спожитої позивачем електричної енергії в розмірі 4 677 447 грн 83 коп. не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за поставлену електричну енергію позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційне збільшення в сумі 267 451 грн 10 коп. (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року), 3% річних в сумі 60 547 грн 22 коп. (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року).

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідач зазначив, що не порушував строки оплати за спожиту у січні - травні 2022 року електричну енергію.

Як слідує з позовної заяви, в період з січня по травень 2022 року нарахування інфляційних втрат та 3 % річних проведено з врахуванням дат надсилання рахунків та актів.

Заперечень щодо змісту документів, після їх отримання з боку відповідача не надходило.

Також, відповідач не заперечує щодо факту та вказаних позивачем дат надіслання рахунків та актів.

Заперечуючи проти компенсаційних нарахувань відповідач посилається виключно на дату акту. Проте, як видно з наданих суду доказів, на адресу відповідача надсилалися рахунки та акти, що були підписані з боку позивача. Проте, дати на отриманих актах відповідач вказав на власний розсуд: рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за лютий на суму 73 831,25 грн. було отримано відповідачем 11.03.2022 та зазначено дату акту 14.04.2022 (через 34 дні після отримання); рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за березень було отримано відповідачем 11.04.2022 року та зазначено дату акту 15.04.2022 (через 4 дні після отримання); рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за квітень було отримано відповідачем 09.05.2022 року та зазначено дату акту 15.05.2022 (через 6 днів після отримання); рахунок та акт прийому-передачі електричної енергії за травень було отримано відповідачем 10.06.2022 та зазначено дату акту 21.06.2022 (через 11 днів після отримання).

Суми оплат за спожиту електричну енергію у зазначені періоди та дати їх здійснення відповідачем підтверджуються довідкою АТ «Ощадбанк» № 100.04/0123-05/314 від 01.06.2023: у лютому: 21.04.2022 року - 73 831,25 грн., у березні: 21.04.2022 року - 61 323,41 грн., у квітні: 21.05.2022 року - 271 742,32 грн., у травні: 29.06.2022 року- 717 172,13 грн. та 30.06.2022 року- 59 331,74 грн.

Відповідно до п. 5.9 договору про постачання електричної енергії споживачу № 409 від 10.12.2021 року, в строк 10 робочих днів після підписання акту та виставляння рахунку за спожиту електричну енергію.

Враховуючи дати отримання рахунку та акту, які були підписані постачальником, відсутність заперечень щодо вартості та обсягу спожитої електричної енергії з боку споживача, та 10-дениий строк оплати (робочі дні), позивачем проведено компенсаційні нарахування за порушення строків оплати за періоди: за електричну енергію спожиту у лютому 2022 року: з 26.03.2022 по 20.04.2022 у сумі 73 831,25 грн; за електричну енергію спожиту у травні 2022 року з 25.06.2022 до 28.06.2022 у сумі 717 172,13 грн., та нараховано за порушення строків оплати за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року: інфляційних збільшення у сумі 2 288,77 грн. та 3% річних у сумі 157,78 грн., а також у травні 2022 року - 3% річних у сумі 235,78 грн.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі не надав.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав вірним. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо форс-мажорних обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому Указом Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Ознаками форс-мажору є:

не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Суд приймає до уваги, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах ВС від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати безперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постановах ВС від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого доведення наявності не переробної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Суд також зауважує, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Отже наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а виступають способом

захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Позивач надав документальні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем при поданні позову сплачено суму судового збору на загальну суму 75 091 грн 08 коп., згідно платіжної інструкції № 2686 від 01.06.2023.

Тоді як сума судового збору повинна складати 75 081 грн 69 коп. судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судового збору в сумі 9 (дев`ять) грн 39 грн. як надмірно сплаченого платіжною інструкцією № 2686 від 01.06.2023.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 75 081 грн 69 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 50, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі маркетс ассістант", м. Київ до Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства задовольнити.

Стягнути з Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Г.Сталінграда, 3А, адреса для листування: вул. Василя Сухомлинського, буд. 6, кв. 61, м. Кременчук, Полтавська область, 39625, ідентифікаційний код юридичної особи 36448573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі маркетс ассістант" (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44256077) 4 677 447 (чотири мільйона шістсот сімдесят сім тисяч чотириста сорок сім) грн 83 коп. боргу за спожиту електричну енергія, 267 451 (двісті шістдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн 10 коп. інфляційних витрат (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року), 60 547 (шістдесят тисяч п`ятсот сорок сім) грн 22 коп. 3% річних (станом на 15.05.2022 за спожиту електричну енергію з січня по червень 2022 року), 75 081 (сімдесят п`ять тисяч вісімдесят одна) грн 69 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ МАРКЕТС АССІСТАНТ" (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 9-Б, ідентифікаційний номер юридичної особи 44256077) з Державного бюджету України 9 (дев`ять) грн 39 грн. надмірно сплаченого судового збору платіжною інструкцією № 2686 від 01.06.2023.

Рішення оформлено та підписано 17.11.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua