Рішення

від 17.11.2023 по справі 910/14815/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2023Справа № 910/14815/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іксфілд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ ТЕХНОТОРГ"

про стягнення 292 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іксфілд" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ ТЕХНОТОРГ" з вимогою про стягнення коштів у сумі 292 000, 00 грн. за поставлений, проте неоплачений товар за договором купівлі-продажу № 8-21 від 17.11.2021 року, з яких: 200 000, 00 грн. - основна заборгованість, 92 000, 00 грн. - неустойка.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.09.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 25.09.2023 було надіслано відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0600226470805, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 8-21, за умовами якого продавець зобов`язався передавати товар у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов п. 1.2 договору ціна договору, вартість одиниці та загальна вартість техніки в гривні визначаються в специфікації до цього договору.

Згідно умов п. 3.2 договору кількість платежів, їх розміри та строки оплати визначаються в специфікації до цього договору.

Специфікацією визначено вартість техніки, яка складає 662 250 грн., а також строки оплати, відповідно до яких: 1-й платіж мав бути здійснений до 25.11.2021 у розмірі 250 000 грн., 2-й до 18.12.2021 у розмірі 200 000 грн., 3-й до 20.01.2022 у розмірі залишку від остаточної ціни товару.

17.11.2021 між сторонами у справі укладено договір № 02-21 відповідального зберігання, згідно якого позивач передав на зберігання відповідачу техніку обумовлену договором, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі техніки по договору відповідального зберігання №02-21 від 17.11.2021.

24.11.2021 відповідач на підставі платіжного доручення № 322 здійснив 1-й платіж у розмірі 250 000 грн.

20.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно якої сторони внести зміни до графіку здійснення платежів за договором та визначили наступні строки оплати: 1-й платіж мав бути здійснений до 25.11.2021 року у розмірі 250 000 грн., 2-й платіж мав бути здійснений до 31.07.2023 у розмірі 200 000 гривень, 3-й платіж має бути здійснений до 30.11.2023 року у розмірі залишку від остаточної ціни товару.

26.07.2023 позивач засобами електронного зв`язку направив відповідачу рахунок від 26.07.2023 року із проханням провести його оплату до 31.07.2023 року, як це було визначено у Додатковій угоді №1 від 20.01.2021.

Доказів здійснення відповідачем другого платежу у розмірі 200 000 грн. у визначений додатковою угодою строк суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, про що сторонами без зауважень підписано акт приймання-передачі техніки по договору відповідального зберігання № 02-21 від 17.11.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів оплати за другим платежем у розмірі 200 000 грн. у визначений додатковою угодою строк, вимоги про стягнення 200 000 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 7.2 договору у разі прошення Покупцем строків оплати будь-якого з платежів понад 3 (трьох) банківських днів, Покупець несе відповідальність, сплачуючи неустойку в розмірі 1% за кожен день прострочення від суми кожного простроченого платежу.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 92 000 грн. неустойки, суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Крім того позив просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги № 07/08-ДН-АО від 07.08.2023, акт приймання юридичних послуг № 1-ДН від 19.09.2023, платіжну інструкцію № 226 від 12.09.2023.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 20 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОГЕЙ ТЕХНОТОРГ" (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код 42078823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іксфілд" (02152, місто Київ, проспект Тичини Павла, будинок 5А, квартира 72, код 44382402) 200 000 (двісті тисяч) грн. основного боргу, 92 000 (дев`яносто дві тисячі) грн. неустойки, 4 380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору, 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат на професійну правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак