Рішення

від 17.11.2023 по справі 910/13279/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2023Справа № 910/13279/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-ІІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЖЕН»

про стягнення 1 324 832, 95 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-ІІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЖЕН» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 324 732, 95 грн, з яких: 1 302 382, 45 грн основний борг, 16 819, 62 грн інфляційні втрати та 5 530, 88 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання, в частині повної та своєчасної оплати поставленого згідно договору № 1/1505/23 від 15.05.2023 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-П» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

31.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

02.10.2023 від позивача, на виконання ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем починаючи з 15.05.2023 та письмове підтвердження про те, що ціна позову не змінилася, станом на день надання підтвердження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03142, місто Київ, проспект Палладіна, будинок 18/30.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 28.08.2023 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13279/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 між позивачем (надалі - продавець, постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) було укладено договір № 1/1505/23 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві металопрокат, іменований надалі «продукція», в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у замовленнях покупця, погоджених з продавцем в порядку, передбаченим даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, перелік, кількість, вартість, строки передачі, а також інші необхідні умови поставки визначаються сторонами у погоджених продавцем замовленнях, які покупець відправляє на електронну адресу продавця: замовлення вважається погодженим продавцем, в разі направлення на електронну адресу покупця: рахунки на оплату продукції, протягом 3 днів з моменту направлення покупцем відповідного замовлення.

Згідно з п. 1.3. договору, покупець зобов`язаний прийняти погоджену сторонами продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором.

Розділом 2 договору сторони погодили умови поставки, кількість та якість продукції.

Так, зокрема, в п. 2.1. договору зазначено, що поставка продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС-2010» (DDР) на адресу, зазначену та погоджену в замовленнях покупця, в порядку, передбаченим п. 1.2. даного договору.

Пунктом 2.3. визначено, що на підставі замовлень продавець оформлює рахунки на оплату продукції та видаткові накладні на продукцію.

Відповідно до п. 2.6. договору, термін поставки продукції - до 19.05.2023. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у замовленнях в порядку 1.2. даного договору.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором є договірною, погоджується у замовленнях в порядку п. 1.2. даного договору та є остаточною з моменту направлення узгоджених рахунків на оплату. Загальна вартість продукції залежить від фактично замовленої, поставленої та оплаченої кількості продукції і визначається шляхом складання сум видаткових накладних згідно з якими здійснювалось постачання протягом терміну дії цього договору.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили умови оплати - відстрочкою платежу до 20 (двадцяти) днів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданого постачальником рахунку покупцю.

Згідно з п. 4.1. договору, передача продукції від продавця покупцю здійснюється за видатковою накладною, яка сформована продавцем на підставі замовлення покупця, в порядку п. 1.2. даного договору, в якій зазначається найменування продукції, що продається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджена ціна продукції та загальна вартість такої продукції. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою отримання продукції.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України та умовами даного договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено.

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що, договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку повного виконання взятих на себе зобов`язань.

Специфікацією (додаток № 1 до договору) від 15.05.2023 сторони погодили найменування, одиницю вимірювання, кількість, ціну та суму без ПДВ товару на загальну суму з ПДВ 670 616, 54 грн (558 847, 12 (сума без ПДВ) + 111 769, 42 грн (ПДВ), яка підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень та заперечень:

- круг 6 (6 м), кількість - 1, 055 т, 00, ціна - 27 583, 33 грн, сума - 29 100, 42 грн;

- круг 8 А240 (6м), кількість - 1, 095 т, ціна - 27 583, 33 грн, сума - 30 203, 75 грн;

- круг 10 А240 (6м), кількість - 0, 045 т, ціна - 27 583, 33 грн, сума - 1 241, 25 грн;

- арматура 10 А500 мера (6 м), кількість - 5, 655 т, ціна - 26 958, 33 грн, сума - 152 449, 37 грн;

- арматура 12 А500 мера (12 м), кількість - 10, 207 т, ціна - 26 583, 33 грн, сума - 271 336, 08 грн;

- арматура 16 А500 мера (12 м), кількість - 2, 445 т, ціна - 26 583, 33 грн, сума - 64 996, 25 грн;

- арматура 20 А500 мера (12 м), кількість - 0, 357 т, ціна - 26 666, 67 грн, сума - 9 520, 00 грн.

На виконання умов договору, 15.05.2023 постачальником складено рахунок-фактуру № Б-00000148 та 16.05.2023 здійснено поставку товару, погодженого сторонами в специфікації, що підтверджується видатковою накладною № Б-00000135 від 16.05.2023 на загальну суму 670 616, 54 грн, яка підписана та скріплена печатками з обох сторін. Даний товар було прийнято представником відповідача за довіреністю № 30 від 15.05.2023 без зауважень та заперечень.

Специфікацією № 1 від 25.05.2023 сторони погодили найменування, одиницю вимірювання, кількість, ціну та суму без ПДВ товару на загальну суму з ПДВ 755 854, 99 грн (629 879, 16 (сума без ПДВ) + 125 975, 83 (ПДВ), яка підписана та скріплена печатками з обох сторін без зауважень та заперечень:

- арм 10 А500С ДСТУ 3760, кількість - 6, 70 т, ціна - 26 958, 33 грн, сума - 180 620, 83 грн;

- арм 12 А500С ДСТУ 3760, кількість - 12, 00 т, ціна - 26 583, 33 грн, сума - 319 000, 00 грн;

- арм 16 А500С ДСТУ 3760, кількість - 4, 90 т, ціна - 26 583, 33 грн, сума - 130 258, 33 грн.

На виконання умов договору, 01.06.2023 постачальником складено рахунок-фактуру № Б-00000158 та здійснено поставку товару, погодженого сторонами в специфікації № 1, що підтверджується видатковою накладною № Б-00000144 від 01.06.2023 на загальну суму 755 854, 99 грн, яка підписана та скріплена печатками з обох сторін. Даний товар було прийнято представником відповідача за довіреністю № 43 від 01.06.2023 без зауважень та заперечень.

07.06.2023 сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків по поставкам товару за видатковими накладними № Б-00000135 від 16.05.2023 та № Б-00000144 від 01.06.2023, відповідно до якого загальна сума для оплати за вказаними накладними складає 1 426 471, 53 грн. Даний акт підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Також відповідачем 28.07.2023 частково оплачено отриманий товар за вказаними вище видатковими накладними, а саме, в розмірі 124 089, 08 грн, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів № 253 від 28.07.2023 та реєстром операцій банку від 02.10.2023.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 302 382, 45 грн основного боргу, 16 819, 62 грн інфляційних втрат та 5 530, 88 грн 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 426 471, 53 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили умови оплати - відстрочкою платежу до 20 (двадцяти) днів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданого постачальником рахунку покупцю.

Враховуючи дати видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, а саме № Б-00000135 від 16.05.2023 та № Б-00000144 від 01.06.2023, то відповідач повинен був оплатити товар до 05.06.2023 та 21.06.2023 відповідно.

28.07.2023 відповідачем частково оплачено отриманий товар за вказаними вище видатковими накладними, а саме в загальному розмірі 124 089, 08 грн, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів № 253 від 28.07.2023 та реєстром операцій банку від 02.10.2023.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за поставлений товар у розмірі 1 302 382, 45 грн (1 426 471, 53 грн (загальна сума за якою відповідач прийняв товар) - 124 089, 08 грн (сума часткової оплати відповідачем отриманого товару)), доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі матеріали справи не містять.

Також 07.06.2023 сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків по поставкам товару за видатковими накладними № Б-00000135 від 16.05.2023 та № Б-00000144 від 01.06.2023, відповідно до якого загальна сума для оплати за вказаними накладними складає 1 426 471, 53 грн. Даний акт підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткову оплату відповідача та підписання акту звірки взаєморозрахунків по поставкам товару за видатковими накладними № Б-00000135 від 16.05.2023 та № Б-00000144 від 01.06.2023, як визнання ним основного боргу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що факт постачання позивачем визначеного умовами договору товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 1 302 382, 45 грн основного боргу.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 5 530, 88 грн 3% річних за періоди: з 05.06.2023 по 27.07.2023, з 28.07.2023 по 31.07.2023 (за видатковою накладною № Б-00000135 від 16.05.2023) і з 21.06.2023 по 31.07.2023 (за видатковою накладною № Б-00000144 від 01.06.2023) та 16 819, 62 грн інфляційних втрат за період з червня по липень 2023 року.

Відповідно до п. 5.1. договору, сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем за періоди: з 05.06.2023 по 27.07.2023, з 28.07.2023 по 31.07.2023 (за видатковою накладною № Б-00000135 від 16.05.2023) і з 21.06.2023 по 31.07.2023 (за видатковою накладною № Б-00000144 від 01.06.2023) в розмірі 5 530,88 грн, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду за вказані періоди, з урахуванням часткових оплат, розмір 3 % річних складає 5 648, 13 грн (3 101, 00 грн (за видатковою накладною № Б-00000135 від 16.05.2023) + 2 547, 13 грн (за видатковою накладною № Б-00000144 від 01.06.2023)), що є більше за суму, заявлену до стягнення позивачем.

Тому вимога позивача, про стягнення 3 % річних є обґрунтованою, проте арифметично невірною та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 5 530, 88 грн 3 % річних.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за період з червня по липень 2023 року в розмірі 16 819, 62 грн, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки за розрахунком суду за період з червня по липень 2023 року (за видатковою накладною № Б-00000135 від 16.05.2023) розмір інфляційних втрат складає 1 309, 04 грн, а за період з 21.06.2023 по 31.07.2023 (за видатковою накладною № Б-00000144 від 01.06.2023) складає (- 4 535, 13) грн, так як позивачем невірно застосовано індекс інфляції за липень 2023 року, який складає 99, 40 %, а не 100, 8 %, тобто мала місце дефляція, а тому інфляційні втрати за видатковою накладною № Б-00000144 відсутні, в зв`язку з чим, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 1 309, 04 грн.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 1 302 382, 45 грн основного боргу, 1 309, 04 грн інфляційних втрат та 5 530,88 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 4 000, 00 грн, позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.07.2023, укладеним між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лозицький та партнери», з актом № 33 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2023 на суму 4 000, 00 грн, ордер серії АЕ № 1220620 від 03.08.2023 і копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, що видані на ім`я адвоката Лозицького Олександра Павловича, рахунок № 33 від 31.07.2023 на суму 4 000, 00 грн та платіжну інструкцію № 269 від 03.08.2023 про сплату вказаного розрахунку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн є обґрунтованими.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають покладенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЖЕН» (03142, місто Київ, проспект Палладіна, будинок 18/30, офіс 13-А, ідентифікаційний код 34351708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-ІІ» (28500, Кіровоградська область, Долинський район, місто Долинська, вулиця Нова, будинок 54, квартира 63, ідентифікаційний код 35897466) 1 302 382 (один мільйон триста дві тисячі триста вісімдесят дві) грн 45 коп. основного боргу, 1 309 (одну тисячу триста дев`ять) грн 04 коп. інфляційних втрат, 5 530 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять) грн 88 коп. 3 % річних, 3 952 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 87 коп. витрат на правничу допомогу та 19 638 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 33 коп судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань