Рішення

від 10.10.2023 по справі 911/1534/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1534/23

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження, Київська обл., Фастівський р-н., м. Фастів

до Колективного сільськогосподарського підприємства Нове життя, Київська обл., Фастівський р-н., с. Малополовецьке

про витребування земельних ділянок

Секретар судового засідання Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: Перегон Ю.О. (ордер серії СА № 1055265 від 04.05.2023 р.);

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Відродження звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства Нове життя, в якому позивач просить витребувати у приватну власність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження від Колективного сільськогосподарського підприємства Нове життя земельні ділянки, на яких знаходиться належне Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Відродження на праві приватної власності нерухоме майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га), що знаходяться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., Малополовецька сільська рада.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, отримавши в 2007 році у власність нерухоме майно, а саме будівлі господарського двору, отримав разом з цими будівлями на підставі ст. 120 Земельного кодексу України і право приватної власності на земельні ділянки, на яких такі будівлі знаходяться. Позивач вказує, що нерухоме майно знаходилось на земельній ділянці, що була передана КСП Нове життя у колективну власність, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ № 3224984000/12 від 18.06.1996 р., проте в червні 2021 р. КСП Нове життя зробило поділ такої земельної ділянки на три земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га) та зареєструвало за собою право власності на ці ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач 11.01.2023 р. у відповіді на вимогу позивача про передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність СТОВ Відродження зазначив, що не вбачає для цього підстав, оскільки перехід права приватної власності саме на земельні ділянки під нерухомим майном, що належить СТОВ Відродження, не підтверджено належними офіційними документами. Звертаючись з обраним способом захисту, який позивач вважає найбільш ефективним, позивач звертає увагу на те, що предметом даного спору є саме право власності, що уже виникло у позивача раніше, тому даний позов не можна розглядати як спір щодо нового виділення земельної ділянки.

04.07.2023 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій він, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 46, ст. 191 ГПК України визнає позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження, та просить витребувати від КСП Нове життя у приватну власність Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження земельні ділянки, на яких знаходиться належне Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Відродження на праві приватної власності нерухоме майно. Відповідач пояснює, що відмова на передачу землі від відповідача позивачу була викликана тим, що, на думку відповідача, не існує будь-якої процедури передачі земельних ділянок крім укладення цивільно-правових договорів, а саме договору дарування або купівлі-продажу. З огляду на те, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки, позивач не може офіційно підтвердити своє право приватної власності на такі земельні ділянки. Також відповідач зазначає, що вказані земельні ділянки, які перебували у власності відповідача, наразі фактично перебувають у приватній власності позивача, але юридично оформлені на відповідача.

19.07.2023 р. до господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 25,0905 га Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» для іншого сільськогосподарського призначення (код згідно КВЦПЗ 01.13) Київська область, Фастівський район, м. Малополовецьке, вул. Молодіжна та Малополовецька сільська рада. Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилається на те, що питання щодо наявності технічної документації щодо спірних земельних ділянок обговорювалось в судовому засіданні 04.07.2023 р. Вказане клопотання судом задоволено.

20.07.2023 р. до господарського суду Київської області через систему Електронний суд від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він звертає увагу на те, що відповідач уже здійснив виготовлення технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки та зареєстрував за собою право власності на ці ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому оскільки право власності на земельні ділянки уже зареєстроване в реєстрі нерухомого майна, то є лише один спосіб захисту порушеного права позивача, як власника таких ділянок, шляхом подання позову про витребування на користь позивача таких земельних ділянок від відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 29.08.2023 р.

12.09.2023 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та про визнання позову, в якій він просить подальший розгляд справи здійснювати без участі представників КСП Нове життя та у зв`язку з визнанням позову зі сторони КСП Нове життя задовольнити позовні вимоги повністю.

У підготовчих засіданнях 04.07.2023 та 29.08.2023 судом оголошувались перерви до 26.07.2023 та 12.09.2023 відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2023 р.

Представник позивача у підготовчих та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовчих засіданнях 04.07.2023 р. та 29.08.2023 р. позов визнав, в підготовчі засідання 26.07.2023 р., 12.09.2023 р. та судові засідання 21.09.2023 р. та 10.10.2023 р. не з`явився. Про дату, час та місце проведення підготовчих та судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом представника на бланку суду від 29.08.2023 р. та рекомендованими повідомленнями № 0600047852738, № 0600045575397. Крім того, як вже зазначалось, 12.09.2023 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

В 2007 році СТОВ «Відродження» на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу по вул. Молодіжній, с. Малополовецьке Фастівського р-ну., Київської області від 18.10.2006 р. на суму 400000 грн., укладеного між СТОВ «Відродження» та КСП «Нове життя», який визнано дійсним постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.10.2007 р. у справі № 322/11-06/8, набуло в приватну власність майновий комплекс КСП «Нове Життя», що складається з наступного нерухомого майна:

1. Контора;

2. Вагова;

3. Пилорама;

4. Їдальня;

5. Сіносховище;

6. Будинок пасічника;

7. Сховище бджоло родин;

8. Битова кімната для механізаторів;

9. Автогараж;

10. Навіс для комбайнів;

11. Навіс для тракторів;

12. Будинок оператора ГСМ;

13. Склад;

14. Дизельна резервна електростанція;

15. Майстерня;

16. Два телятника;

17. Будинок тваринника;

18. Корівник;

19. Корівник 4-рядний;

20. Комора під зерно;

21. Комора під продукти;

22. Комора (а), комора (б);

23. Критий тік;

24. Комора;

25. Два свинарника (відгодівельники);

26. Два корівники;

27. Свинарник;

28. Кормоцех новий;

29. Кормосховище;

30. Конюшня;

31. Майстерня по дереву;

32. Дві сторіжки;

33. Кузня;

34. Пункт штучного осіменіння.

Також зазначеною постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.10.2007 р. у справі № 322/11-06/8 визнано за СТОВ «Відродження» право власності на майновий комплекс по вул. Молодіжній, с. Малополовецьке Фастівського р-ну., Київської області, зазначений в договорі купівлі-продажу від 18.10.2006 р. згідно переліку: контору, вагову, пилораму, столову, сіносховище, будинок пасічника, сховище бджолородин, битову кімнату для механізаторів, авто гараж, навіс для комбайнів, навіс для тракторів, будинок оператора ГСМ, склад, дизельну резервну електростанцію, майстерню, телятник, телятник, будинок тваринника, корівник, корівник 4-х рядний, комору під зерно, комору під продукти, комору (а), комору (б), критий тік, комору, свинарник (откормочник), корівник, свинарник (откормочник), кормоцех новий, кормосховище, корівник, конюшню, майстерню по дереву, сторожку, кузню, сторожку, пункт штучного осіменіння.

Право приватної власності позивача на зазначений майновий комплекс підтверджується також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16685817 від 16.11.2007 р.

Перераховане вище нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, що була передана КСП «Нове Життя» у колективну власність на підставі Державного Акта на право колективної власності на землю серія КВ № 3224984000/12 від 18.06.1996 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12. З вказаного акта вбачається, що передається у колективну власність 2708,2 гектарів землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, а саме в червні 2021 року, КСП «Нове життя» зробило поділ цієї ділянки на три ділянки з кадастровими номерами 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га) та зареєструвало за собою право власності на ці ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з вказаного реєстру, а саме: інформаційною довідкою № 339715644 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), № 339712793 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), № 339717334 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га).

При цьому на земельній ділянці з кадастровим номером 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га) розміщено вищезазначене нерухоме майно, що є власністю позивача, а саме: пилорама, майстерня, телятник, телятник, будинок тваринника, корівник, 4-х рядний корівник, корівник, корівник, свинарник (відгодівельник), кормоцех, телятник, телятник, телятник, свинарник, свинарник, критий тік, комора, комора під продукти, комора під зерно, сторожка, вагова, майстерня по дереву, кузня та пункт штучного осіменіння.

На земельній ділянці з кадастровим номером 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га) розміщено нерухоме майно, що є власністю позивача, а саме: столова, будинок пасічника, сховище бджоло родин, побутова кімната для механізаторі, автогараж, навіс для комбайна, навіс для тракторів, склад, будинок оператора ГСМ та сіносховище.

На земельній ділянці з кадастровим номером 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га) розміщено нерухоме майно, що є власністю позивача, а саме - контора (офіс).

Зазначене підтверджується кадастровими планами вказаних земельних ділянок та схемами розміщення будівель на них.

Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га), які входять до складу земельної ділянки, отриманої за Державним Актом на право колективної власності на землю серія КВ № 3224984000/12 від 18.06.1996 р., перейшли у колективну власність відповідача на підставі Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» № 666/94 від 10.11.1994 р.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.

Згідно з ст. 60 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, який діяв на момент отримання КСП «Нове Життя» земельної ділянки у колективну власність на підставі Державного Акта на право колективної власності на землю серія КВ № 3224984000/12 від 18.06.1996 р., колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га) є колишніми господарськими дворами КСП «Нове життя», що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 25,0905 га Колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» для іншого сільськогосподарського призначення (код згідно КВЦПЗ 01.13), Київська область, Фастівський район, м. Малополовецьке, вул. Молодіжна та Малополовецька сільська рада, розробленою ФОП Листоферовим Антоном Артуровичем.

Згідно з ст. 6 Земельного кодексу України в редакції 1992 року при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля).

Враховуючи, що землі під господарськими будівлями і дворами не є сільськогосподарськими угіддями, вони не підлягали паюванню між членами КСП.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Таким чином, оскільки спірні земельні ділянки не були розпайовані, оскільки не підлягали паюванню, то вони залишились у власності відповідача і в подальшому перейшли у приватну власність відповідача, а колективна власність на ці землі припинилась.

Як вже зазначалося, на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, право власності на яке позивач набув у 2007 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції станом на жовтень 2007 року до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 та постанові від 04.12.2018 р. у справі № 910/18560/16 наголосила на тому, що:

« - правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, у разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України;

- стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

37. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.».

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки до СТОВ «Відродження» перейшло право приватної власності на нерухоме майно (будівлі, споруди), до СТОВ «Відродження» також перейшло і право приватної власності на земельні ділянки, на яких розміщені його споруди та будівлі.

Проте, як вже зазначалось, на даний час право власності на вказані земельні ділянки зареєстроване за відповідачем.

СТОВ «Відродження» звернулось до КСП «Нове життя» з заявою про передачу земельних ділянок під нерухомим майном, що перебуває у власності СТОВ «Відродження», із власності КСП «Нове життя» у власність СТОВ «Відродження» від 20.12.2022 р., в якій, посилаючись на те, що на підставі ст. 120 ЗК України воно є власником земельних ділянок, на яких розміщено його майно, просило передати земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га) від КСП «Нове життя» у власність СТОВ «Відродження» та здійснити необхідні для цього правові процедури; письмово підтвердити факт переходу права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га) від КСП «Нове життя» до СТОВ «Відродження» в зв`язку з тим, що на ній розміщується нерухоме майно, що перебуває у приватній власності СТОВ «Відродження».

Листом від 11.01.2023 р. у відповідь на заяву від 20.12.2022 р. КСП «Нове життя» повідомило, що не вбачає для цього підстав, оскільки перехід права власності саме на земельні ділянки під нерухомим майном, що належить СТОВ Відродження, не підтверджено належними офіційними документами. Також відповідач вказав, що він не може надати письмового підтвердження факту переходу права приватної власності до СТОВ «Відродження» на земельні ділянки під нерухомим майном, що перебуває у власності СТОВ «Відродження», оскільки вважає, що право приватної власності на вказані земельні ділянки у СТОВ «Відродження» не виникло, оскільки воно не оформлене належним чином, що вказує на відсутність на даний час у СТОВ «Відродження» такого права приватної власності на вказані земельні ділянки.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що предметом даного спору є саме право власності, що уже виникло у позивача раніше, тому даний позов не можна розглядати як спір щодо нового виділення земельної ділянки, а оскільки право власності на земельні ділянки уже зареєстроване в реєстрі нерухомого майна за відповідачем, то є лише один спосіб захисту порушеного права позивача, як власника таких ділянок, шляхом подання позову про витребування на користь позивача земельних ділянок від відповідача.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 р. у справі № 466/8649/16-ц дійшла таких висновків:

« 85. Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

86. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

87. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.».

Таким чином, оскільки позивачем під час розгляду справи доведено, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004, 3224984001:01:007:0090, 3224984001:01:003:0028, які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані за відповідачем, що підтверджується інформаційними довідками з вказаного реєстру, то обраний позивачем спосіб захисту про витребування вказаних земельних ділянок від відповідача є належним та ефективним способом захисту порушеного права власності позивача.

Отже, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати від Колективного сільськогосподарського підприємства Нове життя (08555, Київська обл., Фастівський р-н., с. Малополовецьке, код 03756141) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження (08555, Київська обл., Фастівський р-н., с. Малополовецьке, вул. Шкільна, буд. 6, код 30786142) земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224984000:01:006:0004 (площею 18,049 га), 3224984001:01:007:0090 (площею 6,8236 га), 3224984001:01:003:0028 (площею 0,218 га), що знаходяться за адресою: Київська обл., Фастівський р-н., Малополовецька сільська рада.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства Нове життя (08555, Київська обл., Фастівський р-н., с. Малополовецьке, код 03756141) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Відродження (08555, Київська обл., Фастівський р-н., с. Малополовецьке, вул. Шкільна, буд. 6, код 30786142) 14579,39 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн. 39 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.11.2023 р.

Суддя О.О. Рябцева