Рішення

від 14.11.2023 по справі 922/3572/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2023м. ХарківСправа № 922/3572/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЛАДАР" простягнення коштів

за участю представників:

позивача Підлипенський Д.В

відповідача Агєєва Е.О.

ВСТАНОВИВ:

ДП "УКРАВТОГАЗ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЛАДАР", в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 614.122,31 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань у частині здійснення розрахунку за Договором про реструктуризацію заборгованості від 30.08.2022 №39-22-У.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/3572/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2023 у справі №922/3572/23 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/3572/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні від 24.10.2023 у справі №922/3572/23 була оголошена перерва на 14.11.2023 о 14:00 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 14.11.2023 представник позивача позов підтримує повністю та просить суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, оскільки позивач здійснив розрахунок суми штрафу з огляду на 9 фактів порушення строку оплати за Договором, проте, відповідачем 19.10.2022, 09.05.2023 та 26.05.2023 були здійснені платежі на суму 100.000,00 грн та 82.000,00 грн, що виключає можливість нарахування штрафу за платежами жовтня 2022 та травня 2023. Крім того, за платежами березня 2023 та квітня 2023 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а отже сума штрафу має бути пропорційно зменшена. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляційного збільшення на 99%.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між ДП "УКРАВТОГАЗ" (покупець) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЛАДАР" (постачальник) був укладений Договір поставки товарно-матеріальних цінностей від 20.10.2021 №249-21-У. За умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця у погоджені сторонами строки джерела безперебійного живлення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар. Загальна сума договору становить 1.519.148,40 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена передоплата за товар на суму 759.574,20 грн, про що свідчить платіжне доручення від 01.11.2021 №0000041639.

В подальшому відповідачем надіслав позивачу лист від 21.01.2022 вих. №021/01, в якому повідомив про готовність постачання товару в кількості 77 шт. У відповідь на вказаний лист відповідач своєю заявкою від 04.02.2022 №193/12.1-22 просив надати партію товару в кількості 39 одиниць для перевірки технічних, якісних та кількісних характеристик.

Листом-повідомленням від 04.03.2022 №309/12.1-22 відповідач повідомив позивача про те, що при перевірці товару була виявлена його невідповідність якісним характеристикам. У зв`язку з цим ДП "УКРАВТОГАЗ" відмовився від Договору поставки товарно-матеріальних цінностей від 20.10.2021 №249-21-У та вимагав повернення сплаченої грошової суми в розмірі 759.574,20 грн.

В подальшому між ДП "УКРАВТОГАЗ" (кредитор) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ВЛАДАР" (боржник) був укладений Договір про реструктуризацію заборгованості від 30.08.2022 №39-22-У (надалі - Договір). За умовами якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію заборгованості боржника, яка виникла на підставі договору поставки товарно-матеріальних цінностей від 20.10.2021 №249-21-У, шляхом розстрочення сплати заборгованості на 9 календарних місяців.

Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1.1. цього Договору, становить 659.574,20 грн. Зобов`язання боржника зі сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на IBAN рахунок кредитора коштів у строк та у сумі, що встановлені графіком погашення заборгованості відповідно до пункту 3.3. цього Договору (пункт 2.1. Договору).

Згідно з положеннями пункту 3.3. Договору оплата суми заборгованості здійснюється боржником протягом 9 календарних місяців, починаючи з вересня місяця 2022 року, та сплачується наступним чином:

- до 30.09.2022 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 31.10.2022 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 30.11.2022 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 31.12.2022 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 31.01.2023 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 28.02.2023 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 31.03.2023 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 30.04.2023 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,02 грн;

- до 31.05.2023 боржник зобов`язаний перерахувати кредитору грошові кошти в розмірі 73.286,04 грн.

За кожне порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, боржник зобов`язується сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, яка визначена в пункті 2.1.1 цього Договору (пунгкт 4.2. Договору).

Платіжними дорученнями/інструкціями від 19.10.2022 №2343 на суму 100.000,00 грн, від 02.03.2023 №2524 на суму 35.000,00 грн, від 09.05.2023 №2429 на суму 52.000,00 грн, від 26.05.2023 №2461 на суму 30.000,00 грн, від 01.06.2023 №2472 на суму 30.000,00 грн, від 08.06.2023 №463 на суму 20.000,00 грн, від 04.07.2023 №2228 на суму 25.000,00 грн відповідач частково погасив заборгованість за Договором. Станом на дату звернення позивача з даним позовом до господарського суду заборгованість відповідача за розрахунком позивача становила 367.574, 20 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем були нараховані штрафи у відповідності до пункту 4.2. Договору, 3% річних та інфляційні втрати.

Після відкриття провадження у справі №922/3572/23 відповідачем була повністю погашена заборгованість за Договором у розмірі 367.574,20 грн, у зв`язку з чим позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог (вх. №23003 від 28.08.2023). Згідно з нею позивач остаточно просив стягнути 614.122,31 грн, які включають: 593.616,78 грн - штраф; 14.195,73 грн - інфляційне збільшення; 6.309,80грн - 3% річних.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач здійснив розрахунок суми штрафу з огляду на 9 фактів порушення строку оплати за Договором. Проте, відповідачем 19.10.2022, 09.05.2023 та 26.05.2023 були здійснені платежі на суму 100.000,00 грн та 82.000,00 грн, що виключає можливість нарахування штрафу за платежами жовтня 2022 та травня 2023. Крім того, за платежами березня 2023 та квітня 2023 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, а отже сума штрафу має бути пропорційно зменшена. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, 3% річних та інфляційного збільшення на 99%.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (стаття 627 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, Договором (пунктом 3.3) визначений графік погашення заборгованості, яка виникла на підставі поставки товарно-матеріальних цінностей від 20.10.2021 №249-21-У в розмірі 659.574,20 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення строків внесення чергових платежів за Договором вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень/інструкцій та всупереч положень статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом) не спростовано відповідачем.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем строків внесення платежів за Договором.

В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Встановлення судом факту прострочення відповідачем виконання зобов`язання в частині своєчасного внесення платежів є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, визначених Договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

Штраф за порушення строку виконання зобов`язання встановлений пунктом 4.2. Договором. Згідно з ним за кожне порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, боржник зобов`язується сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, яка визначена в пункті 2.1.1 цього Договору.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт порушення строків оплати, свідчать про правомірність нарахування відповідачу штрафу в розмірі 593.616,78 грн, 3% річних у сумі 6.309,80 грн та інфляційного збільшення в сумі 14.195,73 грн.

Твердження відповідача про неможливість нарахування штрафу за платежами жовтня 2022, травня 2023 та частково березня-квітня 2023 суд вважає помилковими, оскільки, як свідчать матеріали справи відповідачем не був сплачений перший платіж у сумі 73.286,02 грн до 30.09.2022. Подальша сплата відповідачем грошових коштів у сумі 100.000,00 грн на підставі платіжного доручення від 19.10.2022 №2343 не може свідчити про сплату платежу, котрий повинен був оплачений до 31.10.2022, у зв`язку з тим, що частина цих коштів (73.286,02 грн) була спрямована на погашення попереднього платежу, котрий повинен був сплачений до 30.09.2022. А залишок грошових коштів (26.737,98 грн) частково погасив заборгованість з платежу зі строком оплати до 31.10.2022.

Відповідно всі наступні здійснені відповідачем платежі зараховувалися в рахунок попередніх платежів, за якими існувала прострочена заборгованість. Крім цього, часткова оплата чергового платежу не свідчить про зменшення розміру штрафу, оскільки умовами пункту 4.2. Договору передбачено нарахування штрафу у чітко визначеному розмірі (10% від 659.574,20 грн) та його нарахування відбувається саме за порушення строку внесення платежу, передбаченого пунктом 3.3. Договору. Тобто, часткова а не повна оплата заборгованості за черговим платежем без порушення строку його внесення, не свідчить про звільнення відповідача від відповідальності - сплати штрафу у розмірі 65.957,42 грн, оскільки такий платіж у цілому був погашений з порушенням установленого строку.

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу в сумі 593.616,78грн за 9 фактів порушення строку оплати за Договором, судом встановлено, що розрахунок виконаний арифметично правильно та у відповідності до умов Договору.

Перевіркою доданого до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем допущені помилка, а саме: останнім не враховані положення частини п`ятої статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Оскільки останній день строку оплати 4-го та 8-го платежів (31.12.2022, 30.04.2023) припадав на вихідний день, то днем закінчення строку оплати є 02.01.2023 та 01.05.2023 відповідно.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок 3% річних суд зазначає, що їх розмір становить 6.322,04 грн. Втім, з огляду на приписи частини другої статті 237 ГПК України (при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог) стягненню підлягають 3% річних у сумі 6.309,80 грн.

Встановлена судом помилка не вплинула на розрахунок інфляційного збільшення, а тому таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно та відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, позовні вимоги в цій частині (про стягнення інфляційного збільшення в сумі 14.195,73 грн) є законними та обґрунтованими.

Разом із тим, відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційного збільшення на 99%. В обґрунтування зменшення посилається на те, що сума нарахованих штрафних санкцій значно перевищують суму заборгованість за Договором, котра існувала станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та є неспівмірно високими. Також, матеріали справи не містять доказів погіршення фінансового стану/доказів ускладнення господарської діяльності або ж понесених позивачем збитків у результаті прострочення виконання зобов`язання відповідачем. При цьому, стягнення штрафних санкцій не може впливати на господарську діяльність позивача з огляду на те, що це не є основним боргом (доходом), а тому у разі зменшення їх розміру позивач не нестиме значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення. Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

З матеріалів справи та з пояснень представників сторін суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення штрафу в заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов`язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Окрім цього, закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

1) під час розгляду справи відповідачем повністю була сплачена заборгованість за Договором у розмірі 367.574,20 грн;

2) штраф, встановлений пунктом 4.2. Договору, за прострочення платежу у розмірі 65.957,42 грн, що становить 90% від розміру платежу 73.286,02 грн, явно є неспівмірним з допущеним порушенням;

3) загальний розмір штрафу (593.616,78 грн) за прострочення виконання основного зобов`язання (659.574,20 грн), що майже дорівнює сумі боргу та не відповідає критеріям розумності та справедливості

4) судом також враховано, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

5) більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційного збільшення, які в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення.

Отже, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити заявлений до стягнення розмір штрафу на 75%, а саме до 148.404,20 грн.

Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то підстави для такого зменшення відсутні. Застосований розмір відсотків річних не перевищує мінімального розміру, встановленого в частині другій статті 625 ЦК України. Окрім того, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає: 1) в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; 2) у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд вважає помилковим, оскільки в цій постанові Великою Палатою зроблено висновок відносно можливості зменшення: 1) неустойки; 2) відсотків річних, що встановлені статтею 625 ЦК України. Таким чином, вказаний висновок не стосується інфляційних втрат, а отже не може бути застосовний до цієї справи.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 148.404,20 грн, 3% річних у сумі 6.309,80 грн та інфляційного збільшення в розмірі 14.195,73 грн. В частині стягнення штрафу в розмірі 445.212,58 грн.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9.211,83 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ВЛАДАР» (61124, м. Харків, вул. Сидоренківська, буд. 54, код ЄДРПОУ 43099315) на користь Дочірнього підприємства «УКРАВТОГАЗ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, буд. 2, код ЄДРПОУ 36265925)

- 148.404,20 грн штраф;

- 14.195,73 грн інфляційне збільшення;

- 6.309,80 грн 3% річних;

- 9.211,83 грн витрати зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "17" листопада 2023 р.

СуддяН.С. Добреля