Ухвала

від 17.11.2023 по справі 922/4336/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

17 листопада 2023 року м. ХарківСправа № 922/4336/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши матеріали клопотання Фізичної особи-підприємця Толчинського Вячеслава Львовича про збільшення розміру позовних вимог у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Толчинського Вячеслава Львовича ( АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Толчинський Вячеслав Львович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, в якій просить суд:

- визнати договір оренди землі від 17.08.2011, зареєстрований 13.10.2011 за №631010004000025 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі, укладений між Харківською міського радою та фізичною особою-підприємцем Толчинським В.Л. стосовно оренди земельної ділянки загальною площею 0,0070 га, кадастровий номер 6310136600:01:019:0017, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 28, поновленим на той саме строк і на тих саме умовах;

- визнати договір оренди землі від 14.12.2011, зареєстрований 24.01.2012 за № 631010004000319 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель, укладений між Харківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Толчинським В.Л. стосовно оренди земельної ділянки загальною площею 0,2487 га, кадастровий номер 6310136600:01:019:0016, цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 28;

- визнати укладеною між Харківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Толчинським В.Л. додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 17.08.2011, зареєстрований 13.10.2011 за № 631010004000025 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі у редакції запропонованій позивачем;

- визнати укладеною між Харківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Толчинським В.Л. додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 14.12.2011 зареєстрований 24.01.2012 за № 631010004000319 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель у редакції запропонованій позивачем.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4336/23, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

15.11.2023 позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до вказаного клопотання позивач просить суд доповнити позов позовними вимогами наступного змісту, а саме:

- визнати додаткову угоду між Харківською міською радою та фізичною особою підприємцем - Толчинським Вячеславом Львовичем до договору оренди землі від 14.12.2011, зареєстрованого 24.01.2012 за № 631010004000319 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель (номер запису про інше речове право 3057467 від 15.10.2013);

- визнати додаткову угоду між Харківською міською радою та фізичною особою підприємцем - Толчинським Вячеславом Львовичем до договору оренди землі від 17.08.2011, зареєстрованого 13.10.2011 за № 631010004000025 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель (номер запису про інше речове право 3131425 від 15.10.2013;

- визнати лист-повідомлення фізичної особи підприємця - Толчинського Вячеслава Львовича від 20.01.2021 про поновлення договорів оренди землі від 17.08.2011, зареєстрованого 13.10.2011 за № 631010004000025 та від 14.12.2011, зареєстрованого 24.01.2012 за № 631010004000319, таким що поданий у встановлений законом строк;

- зобов`язати Харківську міську раду розглянути питання щодо поновлення договору оренди землі від 14.12.2011, зареєстрованого 24.01.2012 за № 631010004000319 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель (номер запису про інше речове право 3057467 від 15.10.2013) та договору оренди землі від 17.08.2011, зареєстрованого 13.10.2011 за № 631010004000025 в Управлінні Держкомзему у місті Харків в Державному реєстрі земель (номер запису про інше речове право 3131425 від 15.10.2013) на новий строк;

- скасувати акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 26.12.2022 № 28/22 виданий Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, на підставі якого припинено інше речове право право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6310136600:01:019:0017 (номер запису про інше речове право 3131425 від 15.10.2013) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасувати акт приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 26.12.2022 № 29/22 виданий Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, на підставі якого припинено інше речове право право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6310136600:01:019:0016 (номер запису про інше речове право 3057467 від 15.10.2013) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою. Аналогічні вимоги закріплені у абзаці 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду.

Відповідно до ч.1, пп.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5% ціни позову, але менше ПМДПО та не більше 350 розмірів ПМДПО.

Відповідно до положень ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2023 рік (рік звернення з позовом до суду) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року складав 2684 гривень.

Водночас, звертаючись із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд доповнити позов 6-ма позовними вимогами.

З таких підстав, звертаючись до суду із клопотанням про збільшення позовних вимог та заявляючи до стягнення нові санкції, позивачу необхідно було доплатити судовий збір у сумі 16'104 грн.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.10.2022 у справі 910/18639/21 та від 25.10.2019 у справі № 916/4692/15.

Проте позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог доказів доплати судового збору у встановлено розмірі надано не було.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання заяви певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.

Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд зазначає, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, п. 57).

У ст. 129 Конституції України та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб`єктів господарювання та громадян, поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Правові наслідки неподання доказів сплати судового збору закріплені у частині 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги чинного законодавства щодо сплати судового збору у визначеному розмірі, що є підставою для залишення клопотання про збільшення розміру позовних вимог без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ЗУ "Про судовий збір", статтями 46, 174, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Фізичної особи підприємця - Толчинського Вячеслава Львовича про збільшення розміру позовних вимог залишити без руху.

2. Фізичній особі підприємцю - Толчинському Вячеславу Львовичу усунути встановлені при поданні клопотання про збільшення розміру позовних вимог недоліки в п`ятиденний термін з дня отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання оскарженню не підлягає.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

СуддяІ.В. Трофімов