Ухвала

від 16.11.2023 по справі 910/6302/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/6302/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюджетна аптека",

2) Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 9" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання недійсними результатів електронного аукціону,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2023 до Касаційного господарського суду надійшла, надіслана поштою 25.10.2023, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 (повний текст складено 26.09.2023) у справі № 910/6302/23.

Подана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, скаржник не зазначає про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак, згідно з відповіді від 16.11.2023 № 273233, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», вбачається про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед", перевірка здійснювалася за вказаним кодом ЄДРПОУ: 21526737.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацами першим та другим частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 складено 26.09.2023, отже з цього дня почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку.

Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вказане рішення суду у цій справі було 16.10.2023, після якого процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" надіслано поштою 25.10.2023 з порушенням встановлено строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Крім цього, частиною третьою статті 288 ГПК України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Викладене у касаційній скарзі клопотання про поновлення строку касаційного оскарження обґрунтоване тим, що оскаржуване судове рішення скаржнику вручено не було, тому з повним текстом постанови він ознайомився з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 16.10.2023, що, на його думку, надає право на поновлення встановленого строку оскарження.

Посилання скаржника щодо наявності підстав для обчислення строку оскарження з дня ознайомлення з повним текстом судового рішення з ЄДРСР суперечить положенням статті 288 ГПК України, відповідно до яких цей строк обчислюється з моменту підписання або вручення судового рішення, а не з моменту ознайомлення з його текстом.

Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.

Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Крім цього, Суд зазначає, що враховуючи те, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду, через відсутність матеріалів справи у колегії суддів немає можливості перевірити наявність доказів надсилання та вручення копії оскаржуваної постанови скаржникові.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( частина третя статті 13 ГПК України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Доказів на підтвердження поважності наведених скаржником причин неможливості звернутися з касаційною скаргою в межах встановленого строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили вчасно подати касаційну скаргу заявником не надано.

Касаційну скаргу скаржник надіслав до суду касаційної інстанції з порушенням встановленого Кодексом строку на касаційне оскарження без належного обґрунтування причини пропуску цього строку.

При цьому доказів звернення з відповідною заявою до суду апеляційної інстанції про видачу копії оскаржуваного судового рішення з дня його оголошення 21.09.2023 скаржником не додано, тоді як його представник був присутній у судовому засіданні під час ухвалення постанови.

З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою не тільки Єдиного державного реєстра судових рішень, а й за допомогою контакт-центру.

Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами та не відповідають положенням процесуального законодавства щодо підстав поновлення строку оскарження, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.

Відповідно до положень частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 910/6302/23 підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з наведенням інших підстав в підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови з відповідними доказами, а також доказів реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед".

Керуючись статтями 6, 174, 234, 287-290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 910/6302/23 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення їх недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали строк касаційну скаргу буде повернуто або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ