Ухвала

від 08.11.2023 по справі 757/49058/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49058/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100060001924 від 16.09.2023,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100060001924 від 16.09.2023, а саме, на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 69 кв.м., житловою площею: 49.2 кв.м. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656940080000 та земельну ділянку кадастровий номер № 8000000000:82:244:0044, площею 0.0966 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656948380000, які належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборонити відчужувати вищевказане майно та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100060001924 від 16.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Матеріали клопотання сторона обвинувачення обгрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 належала земельна ділянка загальною площею 0,096 га, кадастровий номер № 8000000000:82:244:0044, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яке видано 04.03.2008р. за реєстровим № 7-369 державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори.

Також, слідством встановлено, що ОСОБА_5 належав приватний будинок АДРЕСА_2 , який вона успадкувала згідно заповіту після смерті матері ОСОБА_6 .

При цьому, ОСОБА_5 весь час і до сьогодні проживає у домоволодінні АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями про її зареєстроване місце проживання у такому будинку, а також договорами про надання ОСОБА_5 за адресою будинку АДРЕСА_1 послуг з електропостачання, водопостачання і вивозу побутового сміття.

Пізніше, ОСОБА_5 виявила, що з будинку АДРЕСА_1 було викрадено частину документів про її право власності на вказане нерухоме майно, а також її паспорт громадянина України. У зв?язку з цим ОСОБА_5 оформила новий паспорт громадянина України у формі ID- картки.

Враховуючи викладене ОСОБА_5 звернулась за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_7 . В свою чергу адвокатом було отримано щодо будинку і земельної ділянки Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в прядку перевірки відомостей про нерухоме майно і його власника.

За даними Інформаційних довідок було виявлено, що належні ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,0966га було відчужено на користь ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідною земельною ділянкою від 10.11.2022р., зареєстрованого за № 1562 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 .

Проте, ОСОБА_5 не знайома з особою ОСОБА_4 , а також їй не відомо хто і яким чином (на якій підставі) здійснив продаж її нерухомого майна на користь вказаної особи.

З клопотання вбачається, що в свою чергу ОСОБА_5 офіційно повідомляє, що вона не давала свою згоду на відчуження третім особам належного їй нерухомого майна:

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 69 кв.м., житловою площею: 49.2 кв.м. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656940080000.

- земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:82:244:0044, площею 0.0966 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656948380000.

При цьому ОСОБА_5 жодним чином не погоджувала умови (зміст), ціну (вартість), а також не укладала і особисто не підписувала Договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідною земельною ділянкою від 10.11.2022р. з особою-покупцем ОСОБА_4 . Такий договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_8 без відома і без особистої участі потерпілої ОСОБА_5

Більш того, ОСОБА_5 не отримувала жодних коштів оплати ціни (вартості) за відчужені будинок і земельну ділянку за таким договором, а також не було надано примірник цього договору до відома потерпілої ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_5 не уповноважувала інших осіб як представників за довіреністю погодження умов та підписання від її імені вказаного Договору купівлі-продажу від 10.11.2022 року та/або взагалі на відчуження будинку АДРЕСА_1 і земельної ділянки від ії імені.

Прокурор вказує, що постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. М° 164 (в редакції на 10.11.2022року) було визначено:

«1. Установити, що в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування нотаріальні дії вчиняються з урахуванням таких особливостей (заборон):

18) нотаріальне посвідчення договорів щодо відчуження нерухомого майна... які укладаються (підписуються) від імені фізичної особи-відчужувача ... на підставі довіреності, з дня видачі якої минуло більше одного місяця ... дозволяється за умови отримання нотаріусом заяви довірителя про підтвердження дії довіреності, справжність підпису на якій засвідчено потаріусом. Справжність підпису на такій заяві повинно бути засвідчено нотаріусом не раніше ніж за сім календарних днів до дня укладення (підписання) відповідного договору.»

Отже, станом на 10.11.2022р. під час дії воєнного стану в Україні, здійснення відчуження на підставі довіреності нерухомого майна ОСОБА_5 могло проводитись виключно за умови попереднього надання ОСОБА_5 окремої нотаріально посвідченої Заяви про підтвердження нею дії довіреності. А у разі відсутності такої Заяви - було прямо заборонено нотаріальне посвідчення договору щодо відчуження нерухомого майна на підставі довіреності.

Таким чином, без відома і без згоди потерпілої ОСОБА_5 незаконно вибуло з її власності нерухоме майно (будинок АДРЕСА_1 і земельна ділянка 0,0966га), яким заволоділа шляхом обману чи зловживання довірою ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку з відповідною земельною ділянкою від 10.11.2022р., зареєстрований N° 1562 приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_8 , який потерпіла ОСОБА_5 не погоджувала, не підписувала, не отримувала кошти оплати за цим договором.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, оскільки вказане майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні, та забезпечення збереження речового доказу, недопущення подальшого відчуження, та з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що не накладання арешту на даний об`єкт нерухомого майна може призвести до його відчуження або інших наслідків, слідство вважає, що є необхідність у накладанні арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 69 кв.м., житловою площею: 49.2 кв.м. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656940080000 та земельну ділянку кадастровий номер № 8000000000:82:244:0044, площею 0.0966 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656948380000.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, слідчим суддею встановлено, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому за викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 69 кв.м., житловою площею: 49.2 кв.м. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656940080000 та земельну ділянку кадастровий номер № 8000000000:82:244:0044, площею 0.0966 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 2656948380000, які належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборонити відчужувати вищевказане майно та будь-яким чином розпоряджатися ним.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1