Рішення

від 17.11.2023 по справі 200/4846/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2023 року Справа№200/4846/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Костянтинівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554, 58113, Донецька область, м. Костянтинівка, пл. Перемоги,8), в якому він просить суд:

- визнати дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року з урахуванням страхового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 з листопада 2014 року по травень 2015 року, незаконними;

- зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю з липня 2015 року з урахуванням трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 з листопада 2014 року по травень 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він з 02.07.2015 року по 04.07.2016 року перебував на обліку в Костянтинівському міському центрі занятості Донецької області як безробітна особа та отримував відповідні виплати допомоги по безробіттю. При розрахунку виплат допомоги по безробіттю був врахований стаж та заробітна плата у фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за період з грудня 2014 року по червень 2015 року. При цьому, в період з листопада 2014 року по травень 2015 року позивач працював за сумісництвом на посаді юриста у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , однак ФОП ОСОБА_2 на момент постановки позивача на облік до Костянтинівського міського центру зайнятості в липні 2015 року не внесла до бази персоніфікації відповідні відомості про трудову діяльність позивача.

Позивач зазначає, що після усної консультації у співробітників Костянтинівського міського центру зайнятості у 2021 році, йому було роз`яснено, що оскільки ФОП ОСОБА_2 не внесла до бази персоніфікації відповідні дані щодо працевлаштування позивача, виплати по безробіттю за період з 02.07.2015 року по 04.07.2016 були значно меншими. Також, було роз`яснено, що в разі внесення відповідних даних до бази персоніфікації щодо його працевлаштування у ФОП ОСОБА_2 в період з листопада 2014 року по травень 2015 року, позивачу буде зроблений відповідний перерахунок допомоги по безробіттю.

В 2021 році позивач звернувся з відповідною скаргою на адресу Державної служби України з питань праці щодо порушення ФОП ОСОБА_2 трудових прав позивача щодо не внесення до бази персоніфікації даних про трудову діяльність ОСОБА_1 з листопада 2014 року по травень 2015 року.

Після відповідного звернення позивача ФОП ОСОБА_2 внесла відповідні дані до бази персоніфікації щодо працевлаштування ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.

Після відображення в базі персоніфікації відповідної інформації позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року, з урахуванням страхового стажу позивача та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.

У грудні 2022 року відповідач листом відмовив позивачу у перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року, оскільки за період з листопада 2014 року по травень 2015 року ФОП ОСОБА_2 не сплатила за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його конституційні права. Просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.09.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив наступне.

ОСОБА_1 за його особистою заявою на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 02.07.2015 року № 5067-VI (зі змінами) (далі Закон № 5067-VI) з 02.07.2015 року було надано статус безробітної особи. З останнього місця роботи ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 був звільнений за п. 2 ст. 36 КЗпПУ (в зв`язку із закінченням строку трудового договору), період роботи з 23.12.2014 року по 30.06.2015 року.

09.07.2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю відповідно до п. 4, п. 5 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (зі змінами) (далі Закон № 1533-ІІІ) та п. 6.13 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 307 від 20.11.2000 року (далі Порядку). У разі визнання в установленому порядку особи безробітною за межами дворічного періоду після її працевлаштування допомога по безробіттю визначається відповідно до Закону № 1533-ІІІ. Якщо особа не була працевлаштована або здійснювала свою діяльність без сплати внесків на страхування на випадок безробіття то допомога по безробіттю їй не призначається.

Дата закінчення дворічного періоду за попередньою реєстрацією ОСОБА_1 06.05.2015 року. Період працевлаштування після попередньої реєстрації з 23.12.2014 року по 30.06.2015 року ( ОСОБА_4 , НОМЕР_2 ). На час призначення допомоги по безробіттю за даними Державного реєстру застрахованих осіб була відсутня сплата страхових внесків.

06.10.2015 року після надходження необхідних даних ОСОБА_1 була призначена виплата допомоги по безробіттю з 09.07.2015 року відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 22 та ч. 3 ст. 23 Закону № 1533-ІІІ, як застрахованій особі без урахування страхового стажу строком 360 к.д. (застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.09.2015 року по справі № 233/4709/15-а було зобов`язано Костянтинівський міський центр зайнятості призначити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю, з урахуванням страхового стажу за період роботи у ФОП ОСОБА_5 з 23.12.2014 року по 30.06.2015 року з виплатою недоотриманих сум. Постанова набрала законної сили 01.12.2016 року.

На виконання рішення суду та згідно наказу Костянтинівського міського центру зайнятості від 10.01.2017 року ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю з 09.07.2015 року по 02.07.2016 року з урахуванням страхового стажу за період роботи у ОСОБА_5 з виплатою недоотриманих сум.

Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати безробітному ОСОБА_1 було визначено період з липня 2014 року по червень 2015 року.

На час припинення реєстрації в Державному реєстрі застрахованих осіб була відсутня інформація про сплату страхових внесків за період роботи ОСОБА_1 у ОСОБА_5 для обчислення страхового стажу та розрахунку середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення). Сплата внесків була здійснена лише за грудень 2014 року. Тому виплата допомоги по безробіттю нараховувалась у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду (1800 грн на місяць).

За даними обміну Державного реєстру застрахованих осіб за період з 02.07.2015 року по 09.06.2016 року була відсутня інформація (про заробітну плату (дохід), календарні дні, сплату ЄСВ) за період роботи ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 . Запити до обміну додавались щомісячно.

Після звернення ОСОБА_1 до Офісу Президента України за даними обміну від 18.11.2022 року за період з жовтня 2014 року по травень 2015 року з`явилась інформація про його перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) (дані про заробітну плату (дохід), календарні дні, але відсутні дані про сплату ЄСВ).

В довіднику ПОУ(ЄДРС) також відсутня інформація про дату початку та дату закінчення періоду зайнятості ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 .

Під час реєстрації в Костянтинівському міському центрі зайнятості Жабко О.Ю. не повідомляв про трудові відносини з ФОП ОСОБА_2 та не надавав документи, які підтверджували б цей факт працевлаштування. В ПОУ (ЄДРС) інформація про його трудові відносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до теперішнього часу відсутня (звіти про дату початку та дату закінчення періоду зайнятості не подавались).

За даними Державного реєстру від 18.11.2022 року отримана інформація, що ОСОБА_1 у період реєстрації в якості безробітної особи у Костянтинівському міському центрі зайнятості з 02.07.2015 року по 04.07.2016 року перебував у трудових відносинах з квітня 2016 року з ФОП ОСОБА_6 ( НОМЕР_4 ) та отримував дохід.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 з квітня 2016 року належав до зайнятого населення, що робить незаконним його перебування на обліку як безробітного та отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

У період з 05.10.2023 року по 15.11.2023 року суддя перебувала у відпустці. Справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для її розгляду.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 .

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 «Форма ОК-5» Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страхувальником у період з листопада 2014 року по травень 2015 року зазначено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), наявні дані про заробітну плату (дохід), календарні дні.

Сторонами не заперечується, що під час реєстрації в Костянтинівському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 була відсутня інформація (про заробітну плату (дохід), календарні дні, сплату ЄСВ) за період роботи період з листопада 2014 року по травень 2015 року ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 .

В 2021 році позивач звернувся з відповідною скаргою на адресу Державної служби України з питань праці щодо порушення ФОП ОСОБА_2 трудових прав позивача щодо невнесення до бази персоніфікації даних про трудову діяльність ОСОБА_1 з листопада 2014 року по травень 2015 року.

Після відповідного звернення позивача ФОП ОСОБА_2 внесла відповідні дані до бази персоніфікації щодо працевлаштування ОСОБА_1 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.

Після відображення в базі персоніфікації відповідної інформації позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку допомоги по безробіттю з липня 2015 року з урахуванням страхового стажу позивача та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року.

Листом від 06.12.2022 №33/10/5270-22 Державним центром зайнятості повідомлено позивача, що за період реєстрації ОСОБА_1 у Костянтинівському МЦЗ з 02.07.2015 по 04.07.2016 в Державному реєстрі інформація щодо трудових відносин ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 , зокрема, заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та днів зайнятості була відсутня. В межах розгляду звернення ОСОБА_1 Костянтинівсьим МЦЗ 18.11.2022 отримана інформація щодо кількості днів зайнятості та розміру заробітної плати. Проте відомості про сплату єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по травень 2015 року відсутні. Отже, за відсутності даних у повному обсязі, підстави для здійснення перерахунку виплат відсутні.

Крім того, виявлено, що дані Державного реєстру місять інформацію, що заявник перебував у трудових відносинах з ОСОБА_6 та отримував дохід з квітня 2016 року у період реєстрації як безробітного в Костянтинівському МЦЗ.

Відповідно до додатку №4 до персональної картки безробітного ОСОБА_1 «Нарахування допомоги по безробіттю та платежі» з 09.07.2015 року по 02.07.2016 року позивачу нараховувалась та виплачувалась допомога по безробіттю.

Згідно із відомостями Державного реєстру застрахованих осіб з квітня 2016 року ОСОБА_1 працював у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та отримував дохід.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III).

За приписами статті 1 Закону №1533-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - системаправ,обов`язків і гарантій,яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних відзастрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);

страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Терміни застрахована особа, страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (даліЗакон №2464-VI).

Пунктами 3, 10 частини першоїстатті 1 Закону №2464-VI визначено значення термінів, зокрема:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цьогоЗаконузобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1533-ІІІстрахуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Частиною першою статті 6 Закону №1533-ІІІвстановлено, що право наматеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першоїстатті 7 Закону №1533-ІІІ).

Згідно із частиною першоюстатті 22 Закону №1533-IIIправо на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державногосоціального страхування.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1533-III застраховані особи,визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею37, пунктами 3,4,7і8статті40, статтями41і45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частиною першою статті 23 Закону №1533-ІІІвстановлено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першійстатті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат зазагальнообов`язковимдержавним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Обчислення страхового стажу регламентовано статтею 21 Закону №1533-ІІІ, відповідно до частини першої якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другоїстатті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9Закону №2464-V).

Як передбачено частинами сьомою, восьмою, десятою, одинадцятою статті 9Закону№2464-Vєдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першоїстатті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25Закону №2464-Vза рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з пунктами 1, 9 розділу II Порядку №613 допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку. Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовими комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу. Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду. Після надходження уточнених даних про застраховану особу з Державного реєстру, для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2016 №10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо незарахування відповідачем до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду роботи позивача з листопада 2014 року по травень 2015 року, оскільки під час реєстрації (09.07.2015) в наданих позивачем документах та в даних Державного реєстру застрахованих осіб була відсутня інформація стосовно перебування позивача у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач у період роботи з листопада 2014 року по травень 2015 року працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , доказів протилежного матеріали справи не містять. Проте, на момент звернення до Костянтинівського міського центру зайнятості в Індивідуальних відомостях про застраховану особу «Форми ОК-5» були відсутні відомості щодо виплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 заробітної плати позивачу, з якої нараховані страхові внески.

Крім того, з наявних в матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача «Форма ОК-5» судом не вбачається, що страхові внески за позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 взагалі було сплачено.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання страхувальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) обов`язку по сплаті страхових внесків позивач був позбавлений соціальної захищеності (отримання належного матеріального забезпечення на випадок безробіття) та стажу за час роботи у фізичної особи-підприємця, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту, передбаченим статтею 46 Конституції України.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Разом з тим, з листопада 2014 року по травень 2015 року позивач працював у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), де йому була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувались страхові внески, доказів протилежного матеріали справи не містять, тому вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

В той же час, щодо періоду за який позивач має право на перерахунок допомоги по безробіттю, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи, а саме відомостями Державного реєстру застрахованих осіб підтверджено, що з квітня 2016 року ОСОБА_1 працював у ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та отримував дохід.

Відповідно до ч. 2ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»безробітні зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Положеннями п. 4 ч. 2ст. 44 Закону "Про зайнятість населення" передбачено, що зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1ст. 45 цього Закону. Згідно з ч. З цієї ж статті, відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

До зайнятого населення згідно з ч. 1ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення»належать, серед іншого, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Оплатна зайнятість у період реєстрації безробітним є протиправною, що прямо визначеноЗаконом України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі зайнятості особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з 09.07.2015 року по 01.04.2016 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другоюстатті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що позивач буи позбавлений належного матеріального забезпечення на випадок безробіття у зв`язку з відсутністю в системі персоніфікованого обліку даних про своєчасну сплату роботодавцем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), страхових внесків за період з листопада 2014 року по травень 2015 року, які не були зараховані у зв`язку з невчасною сплатою таких внесків роботодавцем, а не з вини застрахованої особи, тому з метою належного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 09.07.2015 по 01.04.2016 з урахуванням трудового стажу та заробітної плати за період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з листопада 2014 року по травень 2015 року, зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 09.07.2015 по 01.04.2016 з урахуванням його трудового стажу та заробітної плати за період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з листопада 2014 року по травень 2015 року, з врахуванням виплачених сум.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутній розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 09.07.2015 по 01.04.2016 з урахуванням трудового стажу та заробітної плати за період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з листопада 2014 року по травень 2015 року.

Зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 09.07.2015 по 01.04.2016 з урахуванням його трудового стажу та заробітної плати за період роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з листопада 2014 року по травень 2015 року, з врахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Н.А. Мозговая