Рішення

від 17.11.2023 по справі 320/9613/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2023 року м.Київ справа №320/9613/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмежною відповідальністю "АВАНТАЖ-7" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТАЖ-7» (далі позивач) з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України (далі відповідач), - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень.

Зміст позову складають позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 3 листопада 2022 року №831/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174, від 3 листопада 2022 року №832/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 та від 3 листопада 2022 року №833/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 (далі оскаржувані рішення).

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було допущено численні порушення порядку проведення фактичної перевірки, які привели до протиправних податкових-повідомлень рішень. Такі рішення позивач просить скасувати як протиправні.

Відповідач про позову заперечує, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що позивач не довів, що допущені відповідачем процедурні порушення при перевірці та вихід відповідача за межі предмету перевірки вплинули на правильність висновків перевірки та законність оскаржуваних позивачем рішень. У відзиві відповідач також цитує зміст статей 80, 85, 86, 230 Податкового Кодексу України та статей спеціальних законів, обґрунтовуючи свої повноваження на проведення фактичної перевірки, за наслідками якої були винесені оскаржувані рішення. В той же час, відзив не містить пояснень відповідача щодо аргументів позивача, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом начальника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України (далі - ЦМУ ДПС з великими платниками податків) від 14.09.2022 №53/Ж1 з 14 вересня 2022 року доручено працівникам ЦМУ ДПС з великими платниками податків провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» (далі - ТОВ «Авантаж-7») тривалістю не більше 10 діб з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва, зберігання і обігу підакцизних товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дозволів, контролю щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) за адресою: Київська обл., Богуславський район, с. Іванівка, вул. Миру, 2-Б за період з 01.01.2022 по дату закінчення перевірки.

В наказі від 14.09.2022 №53/Ж1 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» підставою для проведення перевірки зазначено пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України посилання на відповідну норму ПК України, що регулюють питання призначення перевірки, а саме - фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

В зазначеному наказі відсутні посилання на конкретні підстави призначення перевірки. Зокрема, не зазначено та не доведено до відома платника податку інформацію, яка у контролюючого органу була наявна або він отримав у встановленому законодавством порядку, про можливі порушення законодавства ТОВ «Авантаж-7», про які йде мова у вказаних підпунктах ПК України та є підставою для призначення і проведення фактичної перевірки, не вказано коли та ким така інформація була отримана або надана.

26 вересня 2022 року за результатами податкової перевірки, проведеної 14 вересня 2022 року посадовими особами відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , було складено Акт перевірки від 26.09.2022 №700/Ж5/31-00-07-05-02/ НОМЕР_1 фактичної перевірки ТОВ «Авантаж-7» (далі Акт перевірки).

Зі змісту Акта перевірки слідує, що в ньому відсутні дані осіб, що здійснювали та склали Акт перевірки, зокрема, їх повні ПІБ, звання та посади, а сам Акт перевірки, в порушення п. 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702), оформлений не на номерному бланку (п. 6 Порядку: «при складанні акта (довідки) на паперовому носії титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку контролюючого органу для складання актів документальних перевірок»).

Відповідач по справі не надав суду пояснень цих зазначених позивачем порушень процедури проведення податкової перевірки, рівно як і не спростував сам факт таких порушень.

Відповідач також не спростував належними і допустимими доказами, не спростував доводів позовної заяви у відзиві щодо того, що фактична перевірка проводилась з питань та з метою, які не були визначені наказом про призначення фактичної перевірки, а саме: «з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02.12.10№ 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), від 02.03.15 № 222-VUI «Про ліцензування видів господарської діяльності», від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій унаціональній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 № 148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів».

Зазначене нівелює як правомірні зміст проведеної перевірки та оскаржувані позивачем рішення, винесені у зв`язку з висновками перевірки, оскільки такі рішення винесені поза визначеного законом порядку їх винесення.

Так у висновку Акту перевірки щодо ТОВ «Авантаж-7» відповідачем було встановлено порушення: 1) п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами і доповненнями); 2) ст. 85, п. 230.1.1 ст. 230 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями); Інструкції №281, 332.

В самому Акті перевірки не зазначено в чому саме, яких Інструкцій 281, 332 та які їх вимоги були порушені позивачем. Така відсутність визначення належного і достатнього для розуміння підстав висновків відповідача, є порушенням принципу правової визначеності як складової верховенства права та умови ефективного захисту прав позивача як учасника спірних правовідносин при оскарженні податкових повідомлень-рішень.

Як наслідок, - ТОВ «Авантаж-7» не погодився з висновками, викладеними в Акті перевірки, вважаючи їх такими, що суперечать дійсним обставинам справи та чинному законодавству України, а також керуючись п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17, п. 81.3 ст. 81 та п. 86.7 ст. 86 ПК України подало заперечення на Акт перевірки від 11.10.22 за №181, повторно надавши всі необхідні первинні документи на спростування необґрунтованих висновків, наведених у Акті перевірки, та підтвердження правомірності своїх дій, що виклав у відповідних запереченнях на акт перевірки.

Відповідав не спростував в суді доводів позивача, щодо належного розгляду та аналізу пояснень, викладених у запереченнях та наданих доказів для підтвердження цих пояснень. Таким чином відповідач допустив недобросовісність при розгляді заперечень позивача, що могло спричинити не вірне по суті рішення щодо наявності в діях позивача податкового правопорушення і є порушенням принципу, визначеного п.5 ч.2 ст.2 КАС України як критерію правомірного рішення чи діяльності суб`єкта владних повноважень.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки позивач отримав лист від ЦМУ ДПС з великими платниками податків від 28.10.2022, відповідно до якого останній протиправно вирішив визначити інші порушення платнику податків; «висновок акту фактичної перевірки від 26.09.2022 № 700/Ж5/31-00-07-05-02/42435174 викласти у такій редакції: встановлено порушення п.230.1.3 ст. 230 Податкового кодексу України (зі змінами), а саме відсутність щоденних звітів про фактичні залишки пального, про обсяг обігу пального в кількості 124 шт.; встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року (із змінами і доповненнями), а саме не оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації та зберігання станом на 14.09.2022 року на загальну суму 1 847 678,15 гри. та не оприбуткування токарних запасів за місцем реалізації та зберігання за період з 01.01.2022 по 10.06.2022року на загальну суму 41 608 332,40 грн.; встановлено порушення п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (зі змінами), а саме неподання під час проведення фактичної перевірки в повному обсязі документів, що пов`язані з предметом перевірки».

При цьому в суді відповідач не заперечив проти аргументу позивача, викладеним в позовній заяві, що контролюючим органом у складі Комісії, що здійснює розгляд заперечень, після розгляду Заперечень була здійснена підміна результатів перевірки та встановлено нові порушення ТОВ «Авантаж-7» (п. 85.2 ст. 85 та п.230.1.3. ст. 230 ПК України), які не були встановлені в Акті перевірки, позбавивши платника податків подати пояснення, документи, докази та/або заперечення на спростування наявності таких порушень. Відповідач також не обґрунтував в суді своїх повноважень змінювати обсяг встановлених перевіркою правопорушень поза межами предмету та процедури фактичної перевірки.

За наслідками вищезазначеної діяльності відповідача у зв`язку з фактичною перевіркою позивача ЦМУ ДПС з великими платниками податків по кожному з порушень прийняв податкове повідомлення рішення: 1) від 3 листопада 2022 року №832/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі сто двадцять чотири тисячі гривень 00 коп. за платежем акцизний податок на пальне» (надалі - ППР 832); 2) від 3 листопада 2022 року №831/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 застосовано суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені сорок три мільйони чотириста п`ятдесят шість тисяч десять гривень 55 коп. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - ППР 831); від 3 листопада 2022 року №833/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі одна тисяча двадцять гривень 00 коп. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (надалі - ППР 833).

Позивач не погодився з висновками, викладеними в Акті перевірки, та прийнятими за наслідками перевірки податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що суперечать дійсним обставинам справи, чинному законодавству України та порушують законні права та інтереси позивача. У зв`язку з цим позивач в порядку ст.ст. 55 та 56 Податкового кодексу України оскаржив дані рішення до Державної податкової служби України (скарга від 21.11.2022 за вих. №206). У даній скарзі Позивач повторно надав всі документи на підтвердження фактів та обставин, що спростовують висновки Акту перевірки та підтверджують правомірність поведінки платника податків та просив розглянути дану скаргу за участі представника Скаржника.

Скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення без змін (копія рішення ДПС України №1150/6/99-00-06-03-02-061 від 13.01.2023). У своєму рішенні ДПС України не надало відповідних аргументам скарги обґрунтувань щодо скасування ППР та протиправності дій посадових осіб позивача, не навело спростування на обставини викладені у скарзі та не надало правової оцінки протиправності дій його посадових осіб. Відповідач не пояснив в суді також ігнорування прохання позивача у згаданій скарзі провести її розгляд за участі представника, що є порушенням імперативного принципу правомірної діяльності суб`єкта владних повноважень, визначеного п.9 ч.2 ст.2 КАС України.

Як наслідок порушення порядку оскарження, позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 3.11.2022 №832/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174, №831/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 та №833/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174, а також рішенням прийнятим за результатами розгляду скарги та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, порушують законні права та інтереси позивача, а отже підлягають скасуванню.

При розгляді справи по суті, відповідачем не спростовано аргументу позивача, що під час перевірки представниками позивача було повідомлено перевіряючим особам та зазначалось у Запереченнях на Акт перевірки, що у період з 16 червня 2022 року по 24 червня 2022 року посадовими особами Головного управлінням ДПС у Київській області вже проводилась фактична перевірка: «з питань дотримання вимог Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), від 02.03.15 № 222-Уиі «Про ліцензування видів господарської діяльності», від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операційу національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17№ 148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно- правових актів», за результатами якої складений Акт перевірки від 24 червня 2022 року б/н.

Дана перевірка проводилась на підставі наказу Головного управлінням ДПС у Київській області від 16 червня 2022 року №484-п за період діяльності згідно з вимогами ст. 102 ПК України від 02.12.10 №2755 (із змінами та доповненнями). Тобто період проведення попередньої фактичної перевірки з тих самих питань однозначно охоплював період фактичної перевірки (з 01.01.2022 по 24.06.2022), що здійснювалась працівниками ЦМУ ДПС з великими платниками податків у вересні 2022 року.

Відповідач не зазначив підстав та обґрунтувань повторного проведення фактичної перевірки позивача з однаковим предметом перевірки, що нівелює дотримання позивачем при проведенні перевірки та винесенні у зв`язку з такою оскаржувані рішення принцип використання повноважень з метою, з якою ці повноваження були надані відповідачу п.2 ч.2 ст.2 КАС України.

Позивачем було спростовано визначені в акті перевірки обставини відсутності первинних фінансово-господарських документів у позивача. Так позивач, разом із Запереченнями на Акт перевірки додатково надав всі необхідні первинні облікові документи за вказаною АЗС за звітний період (з 01.01.2022 по 01.07.2022), за який нібито були відсутні облікові документи палива (на думку перевіряючих осіб), які повністю підтверджували правильність, повноту та достовірність даних матеріального, бухгалтерського та податкового обліку за звітний період та спростовували висновки Акту перевірки від 26 вересня 2022 року. Дана обставина відповідачем не була спростована.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.230.1.3 ст.230 Податкового кодексу України (зі змінами), а саме відсутності щоденних звітів про фактичні залишки пального, про обсяг обігу пального в кількості 124 шт. та застосування штрафних санкцій у сумі 124 000 грн. 00 коп. за ППР 832 суд встановив наступне.

З відзиву відповідача слідує, що це порушення полягає в тому, що на запит контролюючого органу позивачем не надано щоденні звіти про фактичні залишки пального на початок та кінець кожної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарної категорії згідно УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15?С за певні дні у загальній кількості 124 шт.

В ході проведення перевірки було надано запит про надання вищевказаних документів від 14.09.2022 б/н, який отримано особисто начальником АЗС Коваленком Віталієм Анатолійовичем. Станом на дату закінчення перевірки документи надано не було, про що складено акт про відмову у наданні документів. їх копій, що належать до предмету перевірки та/або пов`язані з ним № 128/ж6/31-00/07-05-02.

Однак позивач в позовній заяві спростовує зазначені в акті перевірки обставини, вказує на те, що дані обставини повністю не відповідають дійсності, оскільки зазначені документи (а саме, реєстр поданих та зареєстрованих в ЄРАН довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального з 03.01.2022 по 14.09.2022) відповідно до листа ТОВ «Авантаж-7» №164 від 21.09.2022 на запит від 14.09.2022 б/н були особисто надані 22 вересня 2022 року перевіряючій особі на ім`я ОСОБА_2 під її особистий підпис на другому примірнику супровідного листа. Дана обставина відповідачем не була спростована в межах розгляду даної справи.

Суд також бере до уваги не спростовані відповідачем відомості, повідомлені позивачем, що дані про подання Звітів про фактичні залишки пального на початок та кінець кожної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарної категорії згідно УКТ ЗЕД у літрах подавались щоденно позивачем в електронному вигляді до єдиної бази даних ДПС ЄРАН, доступ до якої мають працівники органів ДПС та можуть переконатись у їх наявності за кожен день. Обставини, що у органу ДПС нібито не працює коректно дана інформаційна система (ЄРАН) або вона не відображає внаслідок якихось обставин всі необхідні дані, - не були підтверджені відповідачем належними і допустимими доказами, а також не можуть бути правою підставою для притягнення відповідача до юридичної відповідальності, визначеної оскаржуваними рішеннями.

З позовної заяви також слідує і не спростовано відповідачем, що про складання акту про відмову у наданні документів, їх копій, що належать до предмету перевірки та/або пов`язані з ним № 128/ж6/31-00/07-05-02 позивачу під час перевірки відомо не було та не надавалось.

З приводу порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року (із змінами і доповненнями), а саме не оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації та зберігання станом на 14.09.2022 року на загальну суму 1 847 678,15 грн та не оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації та зберігання за період з 01.01.2022 по 10.06.2022 року на загальну суму 41 608 332,40 грн та застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 43 456 010,55 гривень за ППР 831, суд встановив наступне.

Прийняте оскаржуване ППР №831 не відповідає змісту та обсягу встановленого порушення за результатами перевірки, зокрема, змісту змінених висновків Акту перевірки за результатами розгляду заперечень платника податків, викладених у листі ЦМУ ДПС з великими платниками податків від 28.10.2022.

Встановлений відповідачем факт не оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації та зберігання за період з 01.01.2022 по 10.06.2022 року на загальну суму 41 608 332,40 грн спростовується матеріалами та результатами попередньої фактичної перевірки за аналогічний період, викладеними в Акті перевірки Головного управлінням ДПС у Київській області від 24 червня 2022 року, копія якого була надана в ході поточної фактичної перевірки.

Дана перевірка проводилась з одних й тих самих питань, що й поточна перевірка, що слідує зі змісту обох актів. При цьому порушень п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року (із змінами і доповненнями), а саме не оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації та зберігання та/або не оприбуткування товарних запасів за місцем реалізації та зберігання, перевіркою Головного управлінням ДПС у Київській області встановлено не було. Результати даної перевірки ніким не оскаржувались, сумніву не піддавались, висновки цього акту не змінені та не скасовані.

Відповідач не надав при цьому суду пояснень не врахування при винесенні оскаржуваних рішень наданих до Заперечень на Акту перевірки належним чином засвідчені копії первинних документів на підтвердження фактичного оприбуткування товарних запасів за місцем їх реалізації за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, а саме: журналів обліку надходження нафти та нафтопродуктів формами; №13-НП№2-ГС; оборотно-сальдових відомостей по рах. 2821; товарно-транспортних накладних; змінних звітів АЗС за формою 17-НП. Зазначене нівелює як достовірні відомості відповідача щодо порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року.

Позивачем під час перевірки та під час розгляду заперечень на момент виникнення спірних правовідносин, на АЗС складання змінного звіту форми №17-НП здійснювалося в кінці кожної зміни, як це передбачено вимогами Інструкції №281/171/578/155, в тому числі такі змінні звіти формувались до та в період проведення перевірки, їх примірники з доданими до них товарно-транспортними накладними були надані разом з запереченнями на Акт перевірки. В той час, як інспекторами під час перевірки такий звіт за формою №17-НП внаслідок помилки оператора АЗС був сформований без закриття зміни, як наслідок були отримані викривлені результати із даними про відсутність залишків пального на початок зміни 14.09.2022, в той час як за Х-звітом РРО такі залишки обліковувались.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Водночас, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення дати обліку звітів АЗС за формою №16-НП і №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Однак, як вбачається з Акту перевірки факту виявлення різниці між отриманими та відпущеними нафтопродуктами встановлено не було. Отже, фактично на момент виникнення спірних правовідносин, факту наявності у позивача необлікованого товару та його продажу податковим органом не встановлено. Фактично паливо перебувало у володінні позивача.

Такі обставини чітко змінним звітом форми №17-НП на кінець зміни 14.09.2022 сформованим оператором АЗС після закриття зміни. З наявних змінних звітів форми №17-НП та фіскальних звітних чеків-звітів) за період з 03.01.2022 по 10.06.2022 вбачається факт повного відображення в даних документах всього обсягу реалізації пального за всіма формами оплати, в тому числі у змінних звітах форми №17-НП графи 11 (обсяг відпущеного пального за паливними картками) та графа 34 (сума виторгу за паливними картками) в повній мірі відповідає даним, які відображені у фіскальних звітних чеках - звітах).

Таким чином, обсяг реалізації нафтопродуктів на АЗК, що зафіксований показниками лічильників паливно-роздавальних колонок та відображений у змінних звітах форми №17-НП, збігається з обсягом реалізації, який відображений у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин, в графі 11 «Паливна картка» змінного звіту форми №17-НП відображаються усі об`єми реалізації нафтопродуктів, що стосуються усіх безготівкових інструментів.

Як наслідок, - рішення контролюючого органу щодо притягнення ТОВ «Авантаж-7» за реалізацію без належного ведення порядку обліку палива на загальну суму 41 608 332,40 грн. не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Весь нафтопродукт, який надходив на АЗС в період, що перевірявся, відображено в, наявному в матеріалах справи, журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС форми №13-НП на підставі ТТН, відпуск пального за всіма формами (готівка, банківська картка, талони, паливні картки, інші безготівкові інструменти) здійснювався через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО.

Інформація про що міститься у Z-звітах, також відомості про залишки пального на початок та кінець зміни, його надходження та відпуск відображено у відповідних змінних звітах форми №17-НП, які формувались по завершенні зміни, в кінці кожної доби, що свідчить про належне ведення ТОВ «Авантаж-7» обліку пального та відсутністю порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Висновок комісії відповідача, викладений у листі відповіді від 28.10.2022 на заперечення позивача на Акт перевірки про те, що «в ході проведення перевірки було надано запит про надання вищевказаних документів від 14.09.2022 б/н, який отримано особисто начальником АЗС Коваленком Віталієм Анатолійовичем. Станом на дату закінчення перевірки документи надано не було, про що складено акт про відмову у наданні документів, їх копій, що належать до предмету перевірки та/або пов`язані з ним № 128/жб/31-00/07-05-02», - спростовується письмовими відповідями позивача на їх запити посадових осіб відповідача, а саме, №160 від 20.09.2022 року на запит від 14.09.2022 та №164 від 21.09.2022 року на запит від 14.09.2022 року, на яких ОСОБА_2 обидва рази особисто здійснила підпис про отримання документів від платника податків. Зазначене виключає можливість притягнення ТОВ «Авантаж-7» до відповідальності за відсутності факту порушення законодавства щодо зобов`язання надати необхідні документи до перевірки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підстави для проведення фактичної перевірки зазначено в п. 80.2 Податкового кодексу України, в якому встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; (пп. 80.2.2 п. 8.2. ст. 80 ПК України);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 ПК України);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; (пп. 80.2.5 ПК України);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп. 80.2.6 ПК України);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 ПК України).

Отже підстава фактичної перевірки, зазначена у пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України і пов`язана виключно з фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Однак, зі змісту оскаржуваного наказу неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.

З матеріалів справи слідує і не спростовано відповідачем, що контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки позивача без жодної визначеної законом умови, за відсутні законодавчо мотивованих підстав для проведення перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд погоджується з доводами позивача, що зазначена обставина, в силу вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України, є самостійною окремою умовою (підставою) визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому п. 80.2 ПКУ не передбачено повноважень податкових органів проводити повторні перевірки за той самий період, а тому питання проведення повторних перевірок за відсутності визначених вище та підтверджених документально підстав, відповідно така діяльність відповідача є протиправною.

З аналізу змісту ст.78 ПК України слідує, що раніше перевірений період може стати предметом перевірки лише у чітко визначених кодексом випадках, наприклад:

- платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом (п.п. 78.1.3 п. 78.1. ст. 78 ПК України);

- платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (п.п. 78.1.5 ст. 78 ПК України).

Також раніше перевірений період може бути перевірений і при наявності інших обставин, названих в якості підстав для позапланової перевірки в п. 78.1 ПК України, зокрема, п.п. 78.1.12 п. 78.1. ст. 78, контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

З наведеного вище можливо зробити висновок, що пп. 78.1.12 п. 78.1. ст.. 78 ПК України встановлює обмеження на проведення повторної перевірки одного і того ж періоду: 1) матеріальний критерій - тобто обов`язково має бути виявлено: невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, які повинні були бути з`ясовані в ході перевірки; формальний критерій - рішення про проведення перевірки має бути прийнято вищим органом ДПС, в разі коли стосовно посадових осіб нижчої ланки контролюючого органу: розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Тобто тільки в разі наявності перелічених підстав можливо провести повторну перевірку, яка повинна бути позаплановою і проводитися за наявності підстав, названих у п. 78.1 ПКУ. Тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не мав правових підстав не враховувати дані та висновки попередньої фактичної перевірки, викладені в Акті перевірки від 24 червня 2022 року.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.230.1.3 ст.230 Податкового кодексу України (зі змінами), а саме відсутності щоденних звітів про фактичні залишки пального, про обсяг обігу пального в кількості 124 шт. та застосування штрафних санкцій у сумі 124 000 грн. 00 коп. за ППР 832 суд бере до уваги норму ст.128 ПК України. Так, відповідальність за п. 128-1.3. ст. 128-1 ПК України передбачена за «незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового», а не за надання таких документів інспектору під час здійснення перевірки.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов`язку передбачена ст. 20 Закону №265/95-ВР, згідно з якою до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, вказана норма передбачає відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція).

У відповідності до пп.10.3.1.3 п.10 Інструкції, облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до пп. 10.4.1 п.10.4 Інструкції на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП.

За змістом пп.16.1 п.16 Інструкції (стосується обліку нафтопродуктів на АЗС) матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно з пп.16.2 п.16 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №917-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідальність за правилами цієї статті настає виключно за реалізацію товарів, які необліковані у встановленому порядку. Відповідно до вказаної норми до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Для застосування передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що Товариство здійснювало реалізацію не облікованих товарів.

Застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції. В той же час, факту наявності у позивача необлікованого товару та його продажу у даному випадку податковим органом встановлено не було.

Висновок про порушення Позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, зроблений контролюючим органом, виходячи з факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, тобто невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт нестачі палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин, зокрема, в даному випадку - відбулось помилкове роздрукування змінного звіту за формою 17-НІІ за період, в якому фактичні показники палива за цей період дорівнювали нулю, внаслідок його роздрукування не в кінці дня без закриття зміни. Таким чином, фактично згідно з висновками Акта перевірки посадові особи, які здійснювали перевірку навмисно або помилково ототожнили надлишок та нестачу товарів з таким порушенням, як реалізація товарів, які необліковані в установленому порядку.

Аналогічної позиції свого часу дотримувалась й Державна податкова адміністрація України, зокрема, у листі від 14 липня 2003 року №10974/7/23-2117, яким роз`яснено, що відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тому оприбуткування товарів здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Пунктом 4.1.7.10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року №81/38/101/235/122 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 року за №685/3978, визначено, що перед початком заправки автомашин через паливороздавальну колонку оператор АЗС повинен оприбуткувати прийнятий нафтопродукт, тобто зробити необхідні записи в Журналі обліку нафтопродуктів, які надійшли. Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою суб`єкта підприємницької діяльності, а сам журнал - зареєстрований у державній податковій інспекції за місцем здійснення підприємницької діяльності, скріплений печаткою державної податкової інспекції та завірений підписом її керівника.

Однак, дія даної Інструкції не поширюється на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки вона не розроблена на виконання вимог даного Закону. Враховуючи викладене, Державна податкова адміністрація України вважала, що застосування фінансових санкцій, передбачених статтями 20 та 21 Закону №265/95- ВР, а саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та за не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (не ведення журналу обліку нафтопродуктів), є неправомірним.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та фактичні обставини, які існували під час перевірки, свідчать що контролюючий орган неправомірно застосував до ТОВ «Авантаж-7» фінансову санкцію, встановлену ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, факту наявності у ТОВ «Авантаж-7» необлікованого товару та його реалізація податковим органом встановлено не було.

З приводу встановленого відповідачем порушення п.85.2 ст. 85 ПК України, а саме неподання під час проведення фактичної перевірки в повному обсязі документів, що пов`язані з предметом перевірки та застосування суму штрафних санкцій у сумі 1 020 грн. 00 коп. за ППР 833, суд застосовує ст. 85 ПК України.

Так пунктом 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Тобто, якщо платник податків до початку проведення перевірки або після її початку та до завершення перевірки надав контролюючого органу документи, що підтверджують облік товарів, що знаходиться у місці продажу (господарському об`єкті), то він виконав свій обов`язок з надання документів, передбачений п.85.2 ст. 85 ПКУ.

Викладені вище обставини та норми законодавства у своїй сукупності дають всі підстави суду висновувати відсутність порушень податкового та іншого законодавства України підприємством ТОВ «Авантаж-7», а саме: п.230.1.3 ст. 230 ПК України, п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.85.2 ст. 85 ПК України.

Статтею 4 ПК України визначені основні засади податкового законодавства України, якими, зокрема, передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до статті 19 Конституції України та ст. 21 ПК України посадові особи органів державної податкової служби зобов`язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Таким чином, відповідачем не досліджено всіх обставин справи а безпідставно зроблено висновок про порушення нашим підприємством вимог Податкового кодексу України, а висновки викладені в Акті перевірки та податковому повідомленні - рішенні є хибними та не відповідають дійсності.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем доведені позовні вимоги у повному обсязі належними та допустимими доказами.

Нормами ч. 1, 2 ст. 73, ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За вимогами ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилась процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Остаточне рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги було отримане Позивачем 20 січня 2023 року, тому строк оскарження зазначеного податкового повідомлення пропущений Позивачем не був.

Аналізуючи зазначене вище у сукупності з нормами законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин та вимогами (критеріями), які суд застосовує для визначення правомірності оскаржуваних діяльності та рішень суб`єкта владних повноважень та закріплених в ч.2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що порушення допущені відповідачем при проведенні перевірки носили не суто формальних характер, але включали порушення компетенції відповідача щодо змісту перевірки та порушення базового принципу забезпечення для позивача можливості брати участь у прийнятті рішень щодо нього (п.9 ч.2 ст.2 КАС України), що виразилось у обмеженні можливості позивачу подавати своєчасно витребувані податковим органом документи та надавати пояснення. Без своєчасного та добросовісного врахування пояснень позивача та належного безстороннього розгляду документів, поданих до таких пояснень, - висновки перевірки є не обґрунтованими (порушення п.3 ч.2 ст.2 КАС України) та такими, які не можуть бути підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень. Відповідно, - висновки за наслідками такої перевірки та оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З цих же підстав, суд не може застосувати як аналогічні висновки Верховного Суду, у справах, на які вказав відповідач у відзиві, оскільки такі справи стосувались можливості залишення в силі судом рішень суб`єкта владних повноважень при незначних формальних порушеннях, які не містили порушень базових (таких, які впливають на зміст компетенції та зміст рішень), принципів правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, відображених в ч.2 ст.2 КАС України. В даній же справі, судом встановлено, а відповідачем не спростовано в порядку, визначеному ч.2 ст.77 КАС України, порушення, які нівелювали компетенцію відповідача на проведення перевірки в межах визначеного предмету, та допускали винесення рішень на підставі не обґрунтованих висновків перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 26840 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.02.2023 року №11212

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 3 листопада 2022 року №831/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174, від 3 листопада 2022 року №832/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174 та від 3 листопада 2022 року №833/ж10/31-00/07-05-02-24/42435174.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» (ЄДРПОУ 42435174) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.