Постанова

від 07.11.2023 по справі 759/17288/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/17288/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11433/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Радкевича Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у складі судді П`ятничук І.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , третя особа: комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмаринка» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись у суд із позовом у якому просять:

визнати незаконними та скасувати державну реєстрацію права власності на приміщення горища, а саме реєстрацію: квартири № 36а ( загальною площею 77,1 кв.м.) за ОСОБА_10 ; квартири №36б ( загальною площею 79,0 кв.м.) за ОСОБА_11 ; квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 38,9 кв.м.) за ТОВ «Лакфорт Груп»; квартири № 75 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.) за ОСОБА_12 , квартири № 75б ( загальною площею 45,7 кв.м.), № 81 (загальною площею 39,1 кв.м.), № 82 ( загальною площею 39,4 кв.м.) за ОСОБА_22, квартири № 83 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) за ОСОБА_14 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на приміщення горища, а саме: квартири № 36а ( загальною площею 77,1 кв.м.) за ОСОБА_10 ; квартири №36б ( загальною площею 79,0 кв.м.) за ОСОБА_11 ; квартири АДРЕСА_6 ( загальною площею 48,4 кв.м.), 36е (загальною площею 38,9 кв.м.) за ТОВ «Лакфорт Груп»; квартири № 75 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а ( загальною площею 42,3 кв.м.) за ОСОБА_12 , квартири № 75б ( загальною площею 45,7 кв.м.), № 81 (загальною площею 39,1 кв.м.), № 82 ( загальною площею 39,4 кв.м.) за ОСОБА_22, квартири № 83 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) за ОСОБА_14 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ;

визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно видані: ОСОБА_10 на квартиру АДРЕСА_7 , ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_8 ( загальною площею 48,4 кв.м.), 36е (загальною площею 38,9 кв.м.), ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_9 на квартири № 75б ( загальною площею 45,7 кв.м.), № 81 (загальною площею 39,1 кв.м.), № 82 ( загальною площею 39,4 кв.м.), ОСОБА_14 на квартири № 83 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м);

визнати незаконними дії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «Лакфорт Груп», ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо здійснення будівельних робіт ( реконструкцію) в приміщеннях загального користування (горищ) та щодо реєстрації права власності на приміщення горищ, а саме: квартири № 36а ( загальною площею 77,1 кв.м.), квартири № 36б (загальною площею 79,0 кв.м.), квартири № 36в ( загальною площею 39,1 кв.м), № 36 г ( загальною площею 39,4 кв.м.), № 36 д ( загальною площею 48,4 кв.м.), 36е (загальною площею 38,9 кв.м.), квартири № 75 (загальною площею 44,5 кв.м.) № 75а (загальною площею 42,3 кв.м.), квартири АДРЕСА_4 (загальною площею 48,4 кв.м.), № 84 (загальною площею 38,9 кв.м) без згоди співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_5 ;

зобов`язати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за свій рахунок відновити приміщення загального користування (горища), забезпечивши до нього вільний доступ всіх співмешканців багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 та стягнути судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ТОВ «Лакфорт Груп», ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 було оформлено право власності на приміщення горищ без згоди співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Приміщення горища будинку є спільною власністю всіх мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , які не надавали згоди на їх відчуження та проведення переобладнання приміщень із нежитлових в квартири.

Відповідачами створені незаконні перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні майном, належним позивачам на праві спільної сумісної власності та незаконно було проведено будівельні роботи на горищі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Радкевич С.О. в інтересах позивачів посилаючись на порушення норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачами самовільно, без отримання дозволу від дозвільного органу та згоди мешканців будинку, здійснено будівельні роботи (реконструкцію) в спільних приміщеннях (горищі), що належить на праві спільної власності всім мешканцям будинку, зробивши неможливим доступ до комунікацій будинку.

Вказано, що особливе значення має той факт, що право спільної власності на допоміжні приміщення та інші елементи спільного майна багатоквартирного житлового будинку окремо не підлягає державній реєстрації. На це звернув увагу і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.03.2004 року №4-рп/2004: Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій.

Зазначено, що при проведенні дій та прийняття рішень про реєстрацію права власності на спірні приміщення за відповідачами, державний реєстратор з врахуванням ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та норм зазначених вище мав би відмовити у державній реєстрації прав на такі допоміжні приміщення у багатоквартирному житловому будинку, які є спільною сумісною власністю всіх власників квартир, однак не зважаючи на це, провів таку державну реєстрацію права власності, тому доводи позивачів про те, що таке право власності відповідачів порушує їх право на допоміжні приміщення, є належно обґрунтованими.

Також скаржник послався на практику Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц де зазначається, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (також пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

Крім того, районний суд не звернув уваги на те, що кількість квартир (74) не змінилась з моменту введення будинку в експлуатацію (відповідно до акту введення будинку в експлуатацію від 26 листопада 2010 року) і таких номерів квартир ( 36Б , 36А , 36Е , 36Д , 36Г , 36В , 75 , 75А , 75Б , 81 , 82 , 83 , 84 ) ніколи не існувало і в даний час не існує. Зазначене підтверджується приймання-передачею будинку від Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд» до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового зонду «Житло-сервіс» (акт приймання-передачі від 2017 року) та від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСББ «Хмаринка» (акт приймання-передачі від 01 рудня 2021 року).

Також звертає увагу на акт обстеження від 25.05.2021 яким підтверджено, що доступ до всіх технічних поверхів (горищ) заблокований і наразі там знаходяться квартири.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що в технічних паспортах новостворених квартир вказаний 10 поверх, насправді будинок 9-ти поверховий. Всі нежилі приміщення в будинку знаходяться на першому поверсі і сам замовник будівництва підтверджує, що «створені» квартири 36Б , 36А , 36Е , 36Д , 36Г , 36В , 75 , 75А , 75Б , 81,82 , 83 , 84 з`явились в результаті незаконних дій з майновими правами ( про що свідчать письмові пояснення Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.10.2023 колегія суддів заслухала пояснення позивачів ОСОБА_19 , ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_20 , який також діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які просили апеляційну скаргу задовольнити.

Під час засідання призначеного на 07.11.2023 було заслухано пояснення адвоката Авласенко Ю.А. в інтересах третьої особи Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», яка підтримала апеляційну скаргу, адвоката Єрмака О.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та адвоката Рукіна В.В. в інтересах відповідачів ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку, від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засіданні.

Між тим вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні 17.10.2023 оголошуючи перерву на 07.11.2023 о 10:30 год., від адвоката Радкевича С.О. не поступило заперечень щодо визначеної дати, а про можливість неявки він повідомив лише за день до судового засідання.

Враховуючи зазначене та відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового розгляду справи, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власність зобов`язує, держава не втручається в здійснення власником права власності.

Розділ III ЦК України визначає перелік цивільних прав та їх правовий статус.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов`язків (частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до матеріалів справи, позивачі є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо обєкта нерухомого майна (а.с. 70-119 т. 1).

У вересні 2021 року співвласниками квартир у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_5 було створене ОСББ «Хмаринка», про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 229 т. 2).

30.10.2020 між ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ТОВ «Міськжитлосервіс» в особі директора Карасенка Р.Ю., який діяв на підставі статуту та рішення № 26/10/2020 від 26.10.2020, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кучмою К.С., відповідно до якого покупці ОСОБА_11 та ОСОБА_21 купили та прийняли в рівних частках по 1/2 частці кожен нежитлове приміщення, загальною площею 156,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1571811980000 (а.с. 181-182 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.11.2020 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , являються співвласниками по 1/2 частини квартири АДРЕСА_19 (а.с. 184-185 т.1).

Відповідно до висновку щодо переобладнання об`єкта нерухомого майна виготовленого ТОВ «Іван Алгоритм» від 09.11.2020 року № 2071, було встановлено, що об`єкт нерухомості, а саме об`єкт нерухомого майна-нежитлового приміщення № 74 за адресою: АДРЕСА_5 , який було реконструйовано, не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Крім того, вказаним висновком встановлено, що нежитлове приміщення № 74 було переобладнано під житлове приміщення та використовується як квартира, а також те, що в ході проведення інвентаризації було проведено уточнення нумерації квартири та встановлено фактичну нумерацію квартири № 36а (а.с. 199-200 т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна від 09.06.2021 року, квартира АДРЕСА_20 , належить на праві власності ОСОБА_11 (а.с. 75 т.1).

01.06.2021 між ТОВ «Партсін» було укладено договори купівлі-продажу квартири з:

- ОСОБА_12 на придбання квартири АДРЕСА_21 , загальною площею 44,50 кв.м., в тому числі житловою 12,70 кв.м. (а.с. 25-26 т.2);

- ОСОБА_12 на придбання квартири АДРЕСА_21 , загальною площею 42,30 кв.м., в тому числі житловою 17,00 кв.м. (а.с. 31-32 т.2);

- ОСОБА_22 в особі представника за довіреністю ОСОБА_23 на придбання квартири АДРЕСА_21 , загальною площею 45,70 кв.м., в тому числі житловою 13,30 кв.м. (т.2 а.с. 37-38);

- ОСОБА_22 в особі представника за довіреністю ОСОБА_23 на придбання квартири АДРЕСА_22 , загальною площею 39,10 кв.м., в тому числі житловою 11,80 кв.м. (а.с. 43-44 т.2);

- ОСОБА_22 в особі представника за довіреністю ОСОБА_23 на придбання квартири АДРЕСА_23 , загальною площею 39,40 кв.м., в тому числі житловою 10,50 кв.м. (а.с. 49-50 т.2);

- ОСОБА_14 на придбання квартири АДРЕСА_24 , загальною площею 48,40 кв.м., в тому числі житловою 22,00 кв.м. (а.с. 55-56 т.2);

- ОСОБА_14 на придбання квартири АДРЕСА_25 , загальною площею 39,90 кв.м., в тому числі житловою 15,90 кв.м. (а.с. 61-62 т.2).

Відповідно 01.06.2021 року між ТОВ «Партсін» та вищевказаними особами були підписані акти приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого покупці прийняли зазначені квартири АДРЕСА_25 .

10.08.2021 між ТОВ «Лакфорт Груп» було укладено договори купівлі-продажу квартири з:

- ОСОБА_16 на придбання квартири АДРЕСА_26 , загальною площею 42,50 кв.м., в тому числі житловою 17,7 кв.м. (а.с. 185-188 т.2);

- ОСОБА_16 на придбання квартири АДРЕСА_26 , загальною площею 52,4 кв.м., в тому числі житловою 31,4 кв.м. (а.с. 189-192 т.2);

- ОСОБА_15 на придбання квартири АДРЕСА_26 , загальною площею 39,10 кв.м., в тому числі житловою 11,80 кв.м., що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 12-13т.3);

- ОСОБА_15 на придбання квартири АДРЕСА_26 , загальною площею 39,40 кв.м., в тому числі житловою 10,5 кв.м., що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 14-15 т.3).

Відповідно до акту про відсутність доступу до приміщень будинку (горища) від 20.07.2021, складеного співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 було підтверджено факт відсутності доступу співвласників багатоквартирного будинку до приміщень горища, який перекритий замкнутими дверима, що були встановлені без погодження із співвласниками будинку (а.с. 68-69 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що відповідачами було придбано спірне майно на підставі договорів купівлі-продажу, проте позивачами не ставиться питання щодо оскарження вказаних договорів. А тому вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яким просять визнати незаконними та скасувати державну реєстрації права власності, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, визнання незаконними та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, оскільки позивачами не вірно обраний спосіб захисту порушеного права, що виключає задоволення й інших заявлених по справі вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту порушеного права, проте мотиви, за яких дійшов такого висновку, є помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У частинах першій та другій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна (стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до справи, співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 було створено ОСББ «Хмаринка», після порушення ними справи в суді.

Районний суд визнав доведеним, що відповідачами право власності на приміщення горищ було оформлено без згоди співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , а також у результаті незаконних дій, пов`язаних з проведенням будівельних робіт на горищі було частково збудовано стіни, вирізано отвір у перекритті квартир, створені перешкоди для входу на горища, а також указані дії унеможливили доступ до комунікацій будинку.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що "цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має засувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню".

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема права інших осіб.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позов за змістом обґрунтований тим, що було здійснено відчуження майна, а саме приміщення горища, без згоди співвласників багатоквартирного будинку. Вказане нежитлове приміщення оформлене відповідачами як квартири та обмежено доступ для входу на горище.

Позивачі, вважаючи, що їх права як співвласників порушено, просили про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання дій незаконними та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19), а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18.

Відповідно до матеріалів, захоплена відповідачами частина горища загального користування багатоквартирного будинку призвела до вибуття самовільного зайнятого приміщення поза волею співвласників будинку, то саме пред`явлення позову до кінцевих набувачів права на об`єкти нерухомого майна про його витребування на підставі положень ст.ст. 387, 388, 396 ЦК України відповідало б вимогам закону та є належним способом захисту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, звернувши увагу на неефективність обраних позивачем способів захисту.

Між тим, не звернув увагу на те, що позивачі наділені правом на звернення до суду з віндикаційним позовом.

Отже, задоволення заявлених позивачами позовних вимог не призведе до поновлення їх порушених прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами обрано належний спосіб захисту є безпідставними, оскільки зводяться до неправильного тлумачення норм чинного цивільного законодавства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції помилився щодо мотивів відмови в задоволенні позову, оскаржене судове рішення підлягають зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Радкевича Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: