Постанова від 10.11.2023 по справі 758/2598/22

справа № 758/2598/22

провадження № 22-ц/824/12631/2023

головуючий у суді І інстанції Головчак М.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року та ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», в якому із урахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог просила стягнути з:

- ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 117 295 грн 25 коп. та моральну шкоду в сумі 12 000 грн;

- ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» невиплачене страхове відшкодування в сумі 39058 грн 39 коп., пеню у розмірі 6313 грн 49 коп., інфляційні втрати в сумі 865 грн 58 коп., 3 % річних в сумі 379 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , 27 жовтня 2021 року близько 18 години по проспекту Правди, 47 в місті Києві, керуючи транспортним засобом «KIA», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «AUDI А4», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та позивачці завдано матеріальних збитків. 17 січня 2022 року постановою Подільського районного суду м. Києва у справі 758/15933/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес». З метою встановлення розміру понесеної шкоди, позивачка звернулась до незалежного оцінювача ТОВ «Клевер Експерт» з метою огляду автомобіля «AUDI А4», д.н.з. НОМЕР_2 , та складання висновку щодо розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу. 3 грудня 2021 року ПАТ «СК «Брокбізнес» повідомило позивачку, що виплата страхового відшкодування буде здійснена у строки, передбачені законодавством у розмірі 74 513 грн 51 коп. на реквізити вказані в заяві. 6 грудня 2021 року на картковий рахунок позивачки надійшли грошові кошти в сумі 74 513 грн. 51 коп., як страхове відшкодування, в тому числі 1 200 грн - витрати на евакуатор автомобіля позивачки. Після отримання висновку ТОВ «Клевер Експерт» щодо розміру завданого збитку, позивачка звернулась до ПАТ «СК «Брокбізнес» з заявою про перерахунок розміру страхового відшкодування, на що товариство відмовило, посилаючись на відсутність законних підстав для перегляду прийнятого рішення та доплати страхового відшкодування. З метою досудового врегулювання спору, позивачка зверталась до ОСОБА_2 з вимогою відшкодування нанесених збитків, на що останній відмовив, мотивуючи тим, що збитки має відшкодувати ПАТ «СК «Брокбізнес». Крім майнової шкоди позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 12 000 грн в якості моральної шкоди у зв`язку з тим, що остання зазнала душевних страждань у зв`язку з пошкодженням майна. З ПАТ «СК «Брокбізнес» просила стягнути в якості недоплати матеріального збитку за деліктним зобов`язанням грошові кошти в сумі 30 256 грн 34 коп. (103 569 грн 85 коп. вартість матеріального збитку без урахування ПДВ - 73 313 грн 51 коп. сплачене страхове відшкодування = 30 256 грн 34 коп.), а також пеню у розмірі 1 116 грн 57 коп., інфляційні втрати в сумі 181 грн 54 коп., 3 % річних в сумі 179 грн з урахуванням висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №684/12-21, який відрізнявся від розміру збитків, визначених у звіті №25724 від 22 листопада 2021 року. У подальшому за наслідком проведеної за ухвалою суду експертизи від 24 лютого 2023 року позивачкою були змінені вимоги в частині розміру заявлених до стягнення сум.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 оплату послуг по проведенню оцінки вартості матеріального збитку в сумі 1 350 грн.

Стягнено з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину страхового відшкодування в сумі 33 458 грн 39 коп., пеню в сумі 5 408 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 865 грн. 58 коп., 3 % річних в сумі 324 грн.

Стягнено з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 оплату послуг по проведенню оцінки вартості матеріального збитку в сумі 1 350 грн.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 153 грн 67 коп.

Стягнено з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 153 грн 67 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лихвара В.А. про ухвалення додаткового рішення - задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, вартості відновлювального ремонту та моральної шкоди.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Стягнено з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачкою розміру вартості відновлювального ремонту не відповідає дійсності, та спростовується матеріалами Висновку експерта № СЕ-19/111-22/47222-АВ, складеного 24 лютого 2023 року на виконання ухвали суду та визнаного судом належним та допустимим доказом у справі, а тому вимогу позивачки щодо стягнення з ОСОБА_2 вартості матеріального збитку як різниці між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою у розмірі 227 267,15 грн - 73 313,51грн (розмір виплаченого страхового відшкодування за мінусом 1 200 грн (оплата послуг евакуатора)) - 34 658,39 грн (розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з страховика) = 119 295,25 грн. Вказує, що позивачем у заяві про збільшення/зменшення позовних вимог заявлено до стягнення з ОСОБА_2 суму у розмірі -117 295,25 грн, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_2 у сумі -117 295,25 грн.

Вважає, що з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» підлягає стягненню сума невиплаченої частини страхового відшкодування у розмірі - 34 658,39 грн, 1 200 грн - витрати на евакуацію автомобіля, а також пеня в сумі 6 313,49 грн, інфляційні втрати в сумі 865,58 грн, 3 %річних в сумі 324 грн, як було заявлено у заяві.

На думку сторони позивача, судом не вірно оцінено моральний та фізичний стан позивачки після ДТП, також не належно оцінено душевні страждання позивачки, яких вона зазнала у процесі після ДТП та спілкування з ОСОБА_2 , який взагалі відмовився компенсувати останній частину витрат на відновлення пошкодженого автомобіля, у зв`язку з чим позивачка була змушена користуватись іншим транспортом у повсякденному житті, шукати кошти на часткове відновлення автомобіля, шукати оцінювачів, витрачати час на спілкування зі страховою ОСОБА_2 та інш.

Також просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, посилається на те, що у матеріалах справи не міститься аргументоване клопотання відповідачів про неспівмірність витрат на правничу допомогу. Також вказує, що додаткове рішення не містить аргументації, тобто судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, та частково задоволено заяву.

Також не погоджуючись із рішенням суду представник ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» - Молдавська О.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь позивача невиплаченої частини страхового відшкодування в сумі 33 458 грн 39 коп., пеню в сумі 5 408 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 865 грн 58 коп., 3 % річних в сумі 324 грн та оплату послуг по проведенню оцінки вартості матеріального збитку в сумі 1 350 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину страхового відшкодування в сумі 25 721, 61 грн без ПДВ та відповідно розраховані суми пені, інфляційних втрат і 3% річних; у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про стягнення оплати послуг по проведенню оцінки вартості матеріального збитку відмовити. Вирішити питання про розподіл судових витрат і стягнення з позивача на користь ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» судових витрат за подання апеляційної скарги та за проведення експертизи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до описової частини рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року, суд першої інстанції вірно аргументував не включення розміру ПДВ до вартості відновлювального ремонту, однак, в резолютивній частини рішення ухвалив стягнути невиплачену частину страхового відшкодування з ПДВ. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Вказує, що так як оцінювачем від страхової компанії «Брокбізнес» вчасно здійснено огляд транспортного засобу позивача, за результатами якого складено Звіт № 29870 від 4 травня 2022 року, та було виплачено страхове відшкодування, страхова компанія «Брокбізнес» не зобов`язана відшкодовувати позивачу витрати на проведення оцінки (дослідження) в сумі 2 700 грн, яку позивач без будь-якої необхідності на власний розсуд замовив в день ДТП 27 жовтня 2021 року.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 27 жовтня 2021 року близько 18 години 00 хвилин по проспекту Правди, 47, в місті Києві керуючи транспортним засобом «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «AUDI», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року по справі №758/15933/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 під час скоєння ДТП, належить на праві власності третій особі, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

На час вчинення дорожньо - транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «КІА» була застрахована у ПрАТ «СК «Брокбізнес» згідно полісу № EP-204923275 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 липня 2021 року зі строком дії до 11 липня 2022 року. Розмір франшизи - 2000 грн.

Згідно полісу № EP-204923275 від 12 липня 2021 року, ліміт відповідальності ПрАТ «СК «Брокбізнес» на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, було встановлено в розмірі 130 000 грн.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 8 листопада 2021 року, експертом СОД ОСОБА_5 було оглянуто пошкоджений автомобіль «Audi А4».

Відповідно до звіту № 25724 від 22 листопада 2021 року, складеного СОД ОСОБА_5 , загальна вартість відновлювального ремонту становила 182 501 грн 60 коп. з ПДВ, з яких: вартість робіт - 26 100 грн, вартість матеріалів - 14 116 грн 53 коп., вартість запасних частин - 142 285 грн 07 коп. Коефіцієнт фізичного зносу складників, які підлягають заміні, - 0,70 (а.с. 90-96, Т.1).

З копії листа ПрАТ «СК «Брокбізнес» від 3 грудня 2021 року адресованого позивачці вбачається, що страховою компанією прийнято рішення про виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-204923275 від 12 липня 2021 року із здійсненням виплати у строки, передбачені законодавством у розмірі 74 513 грн 51 коп.

6 грудня 2021 року ПрАТ «СК «Брокбізнес» здійснило позивачці страхову виплату в сумі 74 513 грн 51 коп., що підтверджується фотокопією квитанції безготівкового зарахування «Приватбанк» (а.с. 49, Т.1).

Крім того, 27 жовтня 2021 року позивачка уклавши з ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ» договір про проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «AUDI», отримала Звіт щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 684/12-21 від 13 грудня 2021 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту (збитку без врахування фізичного зносу) становить 260 869 грн 66 коп., а вартість матеріального збитку (з урахування фізичного зносу) становить 103 569 грн 85 коп. (а.с. 12-21, Т.1)

У зв`язку з чим, позивачка звернулась до ПАТ «СК «Брокбізнес» з заявою щодо перерахунку відшкодування страхової виплату у зв`язку з отриманням Висновку ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ», яким визначено матеріальну шкоду більшу ніж у Звіті № 25724 від 22 листопада 2021 року, складеного СОД ОСОБА_5 .

Листом ПрАТ «СК «Брокбізнес» від 19 січня 2022 року позивачку повідомлено про те, що відсутні законні підстави для перегляду прийнятого страховою компанією рішення, у зв`язку з законним проведенням СОД ОСОБА_5 огляду транспортного засобу та складання Звіту № 25724 від 22 листопада 2021 року, на підставі якого позивачці сплачено страхове відшкодування в сумі 74 513 грн 51 коп. без ПДВ та з врахуванням витрат на евакуацію автомобіля в сумі 1 200 грн (а.с. 50, Т.1).

Відповідач ПАТ «СК «Брокбізнес», заперечуючи підхід визначення оцінювачем ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ» вартості робіт по відновленню КТЗ, вказував, що останнім необґрунтовано завищені ціни на запчастини і матеріали, пораховано вартість запчастин як оригінальних, в той час як на автомобіль було встановлено не оригінальні запчастини, вказана заміна зайвих деталей, у зв`язку з чим, за клопотанням представника судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Матеріалами справи також встановлено, що 28 вересня 2022 року ухвалою суду першої інстанції було задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес» Голяра І.С. про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання - яка вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «AUDI», д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент вчинення дорожньо - транспортної пригоди, 27 жовтня 2021 року.

Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/111-22/47222-АВ, складеного 24 лютого 2023 року на виконання ухвали суду завідувачем сектору автотоварознавчих досліджень лабораторії товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Київського НДЕКЦ МВС України Левченком С.Ю., якого попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст. 385 КК України,

-вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «AUDI A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент ДТП 27 жовтня 2021 року, становила 109 971 грн 90 коп.

Позивачка вважала, що страховиком не повністю відшкодовано у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» невиплачене страхове відшкодування в сумі 39058 грн 39 коп., пеню у розмірі 6313 грн 49 коп., інфляційні втрати в сумі 865 грн 58 коп., 3 % річних в сумі 379 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» у розмірі 33 458 грн 39 коп. - невиплаченого страхового відшкодування, 3 % річних у розмірі 324 грн, пені в сумі 5 408 грн 28 коп. та інфляційних втрат в сумі 865 грн 58 коп., суд першої інстанції виходив із того, що вартість матеріального збитку підтверджена висновком експерта, який є належним, допустимим доказом, та відповідачем ПрАТ «СК «Брокбізнес» не спростований.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» вказує, що не погоджується із самим розміром суми невиплаченого страхового відшкодування та вважає, що сума, яка підлягає задоволенню, складає 25 721,61 грн без ПДВ.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України про «Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закон №1961-IV), страховим випадком, є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 29 Закону №1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону №1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язанні зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Також, відповідно до ст. 12 Закону №1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, при визначенні дійсної вартості відновлювального ремонту (матеріальної шкоди), слід брати до уваги оцінену матеріальну шкоду без урахування складової ПДВ.

Такий висновок зроблено з урахуванням того, що відповідно до п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ.

У зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, яка підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону №1961-IV), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється, а страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

Отже, вартість ПДВ відшкодовується страховиком при наданні доказів проведення ремонту автомобіля. Це слідує з того, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

Так, у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту експертиз № СЕ-19/111-22/47222 від 24 лютого 2023 року (в останньому абзаці на сторінці 17 висновку) зазначено, що «Вартість складових, які підлягають заміні прийнято за ціновою інформацією з програмного комплексу «Audanet», який застосовує ціни оригінальних складових частин, з урахуванням ПДВ».

Як вбачається з описової частини рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року, суд першої інстанції вірно аргументував не включення розміру ПДВ до вартості відновлювального ремонту, однак відповідного розрахунку не навів та в резолютивній частини рішення ухвалив стягнути невиплачену частину страхового відшкодування з ПДВ.

У спростування висновку суду першої інстанції щодо розміру страхового відшкодування ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» у апеляційній скарзі наводить свій розрахунок, який не спростований позивачем та приймається апеляційним судом до уваги.

Отже, відповідно до фактичних обставин справи та з урахуванням висновку експерта від 24 лютого 2023 року №СЕ-19/111-22/47222-АВ розрахунок суми, яка підлягає стягненню, розраховується з урахуванням наступного:

Вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням зносу) згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-22/47222 від 24 лютого 2023 року становить 109 971, 90 грн з урахуванням ПДВ.

Вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням зносу) згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-22/47222 від 24 лютого 2023 року становить 101 035,12 грн без ПДВ.

Розрахунок:

35 900 грн + 23 243,96 + 139 637, 20 грн. * (1 - 0,7) =101035,12 грн. без ПДВ

Звідки:

35 900 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт згідно калькуляції до Звіту № 47222-202227.10.202 до Висновку, розрахунок:

28 500 грн сума ремонтних робіт + 250 грн вартість робіт з консервування порожнин + 7 150 грн вартість робіт з фарбування = 35 900 грн.

23 243,96 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів без ПДВ, згідно калькуляції до Звіту № 47222-202227.10.202 до Висновку, розрахунок:

3 351, 29 грн малоцінні деталі /1,2 ПДВ = 2 792, 74 грн.

20 451, 22 грн вартість матеріалів + 2 792, 74 грн = 23 243, 96 грн.

139 637, 20 грн- вартість складових частин, що підлягають заміні без ПДВ, згідно калькуляції до Звіту № № 47222-202227.10.202 до Висновку, розрахунок:

167 564, 64 грн/1,2 ПДВ = 139 637, 20 грн.

1,2 ПДВ - величина податку на додану вартість;

0,7 - коефіцієнт фізичного зносу згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-22/47222 від 24 лютого 2023 року.

Отже, розрахунок страхового відшкодування без ПДВ з урахуванням висновку експерта № СЕ-19/111- 22/47222 від 24 лютого 2023 року, що підлягає достягненню із страхової компанії, складає 25 721, 61 грн без ПДВ, що слідує із розрахунку: 101 035,06 грн без ПДВ + 1 200 грн - 2 000 грн -74 513,51 грн без ПДВ.

Звідки:

101 035,06 грн без ПДВ - (вартість матеріального збитку без ПДВ згідно з висновком експерта № СЕ-19/1 11-22/47222 від 24 лютого 2023 року).

1 200 грн - послуги евакуатора.

2 000 грн - франшиза згідно полісу ЕР/204923275;

74 513,51 грн без ПДВ, що фактично були сплачені страховою компанією позивачці.

Зокрема, відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу за рахунок страхової компанії передбачене у ст. 29 Закону №1961-IV.

З матеріалів справи вбачається, що після дорожньо-транспортної пригоди пошкоджений автомобіль був евакуйований, тому до витрати, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, добавляються витрати послуг евакуатора, які підлягають відшкодуванню страховою.

Стосовно відповідної суми спору між сторонами немає, оскільки ця сума за послуги евакуатора була визнана страховою.

Суд першої інстанції здійснюючи розрахунки правильно застосував норми права, які передбачають, що розрахунок страхового відшкодування має бути зменшеним на суму ПДВ, однак не здійснив відповідного зменшення у розрахунку.

Також, правильно встановивши, що у розрахунку має бути врахована вартість послуг евакуатора, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідний розрахунок страхового відшкодування без ПДВ має бути збільшений на суму вартості послуг евакуатора, від якого потім слід відняти фактично сплачені суми страхового відшкодування та суму франшизи.

Відповідно апеляційний суд також приймає доводи апеляційної скарги ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», що страхове відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи (2 000 грн), яка має бути компенсована особою, відповідальною за завдані збитки, оскільки це передбачено ст. 12 Закону №1961-IV.

Розмір франшизи встановлено у Полісі №ЕР-204923275 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 180, Т. 1).

Унаслідок відповідних помилок судом першої інстанції неправильно було здійснено математичні розрахунки суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті зі страхової компанії - 33458,39 грн, замість правильної 25721,61 грн.

З урахуванням зазначеного, слід стягнути з ПАТ «СК «Брокбізнес» на користь позивачки недоплачене страхове відшкодування в сумі 25721,61 грн.

Відповідно рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заявленої до стягнення суми, а також суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно застосував норми права, які регулюють підстави та порядок нарахування відповідних сум заборгованості, стосовно якої мають бути здійснені відповідні нарахування, судом апеляційної інстанції наводиться новий розрахунок на суму заборгованості 25721,61 грн за період, який був зазначений у заяві про збільшення (зменшення) позовних вимог з 07 грудня 2022 року до 04 квітня, що складає 118 днів.

Пеня в сумі 4157,65 грн, яка розрахована відповідно до пункту 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за формулою:

[Пеня] = [Сума боргу] ? [Розрахункова ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Розрахункова ставка (%)] - розрахункова ставка пені в процентах річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов`язання [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Три проценти річних у сумі 249 грн відповідно до ст. 625 ЦК України розраховуються за формулою:

[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Відповідно до даної формули: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - три проценти річних, відповідно до ст. 625 ЦК України; [Кількість днів] - різниця між датою закінчення розрахунку та датою початку розрахунку; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.

Інфляційні втрати в сумі 964,40 грн, які розраховуються за формулою:* Втрати від інфляції= (сума боргу)х(Індекс інфляції) /100-(сума боргу).

Щодо стягнення витрат на оплату послуг по проведенню оцінки вартості матеріального збитку з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь позивачки.

Норма п. 34.3 ст. 34 Закону №1961-IV регламентує, що обов`язок страховика відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) виникає лише у разі, якщо страховик протягом 10 робочих днів не направив свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2021 року сталось ДТП, а 8 листопада 2021 року, експертом СОД Береговим В.М. було оглянуто пошкоджений автомобіль «Audi А4».

Отже, оцінювачем від Страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» було вчасно здійснено огляд транспортного засобу позивача, за результатами якого складено Звіт № 25724 від 22 листопада 2021 року, на підставі якого було виплачено частину страхового відшкодування.

Таким чином, у страхової компанії «БРОКБІЗНЕС» не виник обов`язок в силу ст. 34 Закону №1961-IV, ст. 14 ЦК України і 19 Конституції України відшкодовувати позивачу витрати на проведення оцінки (дослідження) в сумі 2 700 грн.

Отже, витрати позивача щодо замовлення зазначеного звіту не підлягають відшкодуванню Страховою компанією «БРОБКІЗНЕС» відповідно до вимог Закону №1961-IV саме як позовна вимога, що була включена стороною позивача до ціни позову.

Разом з тим, у разі незгоди із розміром визначеного страхового збитку страховою компанією, сторона спору вправі реалізувати процесуальні права щодо спростування такого розміру на загальних підставах, що і було використано позивачкою.

Тому, витрати позивачки за складення Звіту № 684/12-21 від 13 грудня 2021 року підлягають віднесенню до судових витрат відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України та підлягають вирішенню щодо наявності підстав для їх відшкодуванню у порядку, визначеному згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, що і було враховано судом першої інстанції шляхом покладення відшкодування відповідної суми на обох відповідачів.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 вартості відновлювального ремонту в сумі 117 295 грн 25 коп. апеляційний суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження заявленого до стягнення з відповідача ОСОБА_2 розміру 117 295 грн 25 коп., позивачка посилається на висновок експерта № СЕ-19/111- 22/47222 від 24 лютого 2023 року.

В силу ч.ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27 березня 1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18, від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Як вже було встановлено в цій постанові, 17 січня 2022 року постановою Подільського районного суду м. Києва у справі 758/15933/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес», яка за зверненням позивача здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 74 513,51грн і з якої апеляційним судом було вирішено достягнути недоплачене страхове відшкодування в сумі 25 721,61 грн (що в загальному становить 100235,12 грн, оскільки у страхової компанії не виник обов`язок щодо сплати ПДВ).

Позивач посилаючись на висновок експерта № СЕ-19/111- 22/47222 від 24 лютого 2023 року, складений на виконання ухвали суду першої інстанції, вказує що розмір страхового відшкодування не покриває завдані їй збитки, а тому просила про стягнення 117 295,25 грн, як різниці між вартість відновлювального ремонту та фактично сплаченою сумою страхового відшкодування.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачкою не доведено вартості відновлювального ремонту, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків не підлягають задоволенню, не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковими.

Так, відновлювальна вартість була встановлена у висновку експертизи, проведеної за ухвалою суду першої інстанції та встановлена у розмірі 227 267,15 грн, про що зазначено на аркуші 18 відповідного висновку. Такий висновок був здобутий як доказ судом за клопотанням сторони спору шляхом проведення судової експертизи, що був визнаний судом належним та допустимим доказом у цій справі. Саме з урахуванням цього висновку стороною позивача були змінені позовні вимоги, які були прийняті судом.

Розмір збитків завдавачем шкоди не спростований.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та страховим відшкодуванням, що становить розмір 126 232,03 грн із розрахунку : 227 267,15 грн вартості відновлювального ремонту згідно висновку експерта № СЕ-19/111- 22/47222 від 24 лютого 2023 року - 101 035,12 грн розміру відновлювального ремонту з урахуванням зносу, де сума 101 035,12 грн відповідає сумі 99 035,12 грн розміру присудженого страхового відшкодування з ПАТ «СК «Брокбізнес» + 2 000 грн розміру франшизи згідно з Полісом №ЕР-204923275.

Хоч позивачем позовні вимоги до ОСОБА_2 були заявлені у меншому розмірі ніж визначено за розрахунком апеляційного суду, однак така різниця пов`язана із предметом судового спору, за яким розмір відшкодування, який підлягає до стягнення з завдавача шкоди, залежить від розміру страхового відшкодування, що підлягає оплаті страховою компанією.

Оскільки, загальний розмір шкоди, а саме 227 267,15 грн, який визначений судом не перевищує розмір шкоди, який просить стягнути із відповідачів позивач, тому зміна розподілу суми, яка підлягає стягненню з кожного відповідача, не є виходом за межі позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 12 000 грн, то апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 ЦК України, фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, якщо зазнала душевних страждань у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля для відновлення попереднього стану. При цьому розмір морального відшкодування повинен відповідати принципу розумності, виваженості, справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивачка зазначала про те, що моральна шкода полягала у тому, що у зв`язку із пошкодженням відповідачем майна, змінилась якість її повсякденного життя, у тому числі і за рахунок того, що вона була змушена витрачати час на пошук експерта, звертатися до страхової компанії, за допомогою до юристів і т.д.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц за подібних обставин зазначено, що участь у ДТП, пошкодження майна безумовно має негативний вплив на моральний стан потерпілої особи та призводить до моральних страждань.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

На переконання колегії апеляційного суду, визначаючи розмір моральної шкоди судом першої інстанції було враховано моральний стан позивачки в результаті ДТП, позивачка отримала стрес, що призвело до душевних страждань, а тому керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з боку неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , що встановлено постановою Подільського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року позивачка дійсно зазнала моральних страждань, яку суд визначив в розмірі 5 000 грн.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує па розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Отже, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із розміром моральної шкоди визначеним судом першої інстанції у розмірі 5 000 грн з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах, а саме: у постанові Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі № 161/2844/17 (стягнено 2 000 грн), у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2019 року у справі № 661/4916/15-ц (стягнено 1 000 грн).

Необхідність зміни встановленого судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди може ґрунтуватися виключно на нових доказах, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, на підставі яких апеляційний суд дійде інших висновків, протилежних висновкам місцевого суду.

Переоцінюючи докази, які були оцінені місцевим судом, суд апеляційної інстанції має зазначити в оскаржуваному судовому рішенні, які порушення норм процесуального права були допущені судом першої інстанції і в чому полягають ці порушення, які норми матеріального права були неправильно застосовані і в чому полягає таке неправильне застосування, тобто має встановити і навести правові підстави для скасування чи зміни рішення. (Див. аналогічні висновки у постанові ВПВС від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц п. 97-99).

Відповідних обставин для переоцінки розміру моральної шкоди не встановлено.

Таким чином, на підставі ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та залишенню в силі оскаржуваного рішення в частині стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Також, як передбачено ч. 1 ст. 382 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Змінюючи розподіл судових витрат та оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 26 червня 2023 року в сукупності з доводами апеляційних скарг, апеляційний суд виходить із наступного.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що у зв`язку з підготовкою та поданням до суду позову нею понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, про які вона заявляла звертаючись до суду із позовною заявою.

До ухвалення рішення суду першої інстанції 20 червня 2023 рокупредставником позивача 19 червня 2023 року, тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, подано клопотання про відшкодування судових витрат, до якого додано договір про надання правової допомоги № 1/22 від 11 лютого 2022 року, додаткову угоду № 1 від 11 лютого 2022 року до договору № 1/22 про надання правової допомоги від 11 лютого 2022 року, акт виконаних робіт від 19 червня 2023 року з детальним описом послуг наданих адвокатом у даній справі та направлено заяву та відповідні докази відповідачам, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 129-143, Т.2).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн вирішив стягнути з відповідачів по 3 000 грн, а разом 6000 грн таких витрат та виходив із обґрунтованості та пропорційності витрат до предмета спору, тобто з урахуванням співмірності.

Водночас зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Доводи апеляційної скарги сторони позивача про те, що матеріали справи не містять аргументованого клопотання зі сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, не відповідають дійсності, оскільки такі заперечення щодо заявленого розміру судових витрат викладено у п`ятому розділі відзиву на позовну заяву (а.с. 79-82).

Відтак, саме з наведених у доводах апеляційної скарги позивачки підстав апеляційний суд не вважає за можливе змінити визначений судом першої інстанції у додатковому рішенні розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів.

В той же час, усі судові витрати підлягають розподілу відповідно до правил ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог. Відтак додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з визначенням розподілу витрат на правничу допомогу у цій постанові.

Судові витрати відповідно до ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Як убачається із матеріалів справи, в цілому сторона позивача обґрунтовує розмір заявлених нею вимог про стягнення матеріальної шкоди саме з урахуванням висновку експерта № СЕ-19/111- 22/47222 від 24 лютого 2023 року, складеного відповідно до ухвали суду про призначення експертизи.

Колегія апеляційного суду враховує, що судове рішення, яким визначено розмір матеріальної шкоди, також обґрунтоване з урахуванням висновку експерта № СЕ-19/111- 22/47222 від 24 лютого 2023 року, який, таким чином, був необхідний для розгляду справи. Однак необхідність здобуття цього доказу судом була обґрунтована наявністю двох доказів, а саме, зробленого на замовлення позивачки Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №684/12-21 від 27 жовтня 2021 року (дата завершення звіту про оцінку 13 грудня 2021 року) та Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №25724 від 22 листопада 2021 року, які визначали різний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачці у ДТП. Тобто, позивачка, будучи незгодною із розміром шкоди, визначеним страховою компанією, надала у спростування такого розрахунку свій звіт, що і стало підставою для призначення судової експертизи. Відтак, колегія апеляційного суду вважає, що витрати, які понесли ОСОБА_1 у сумі 2700 грн за здобуття доказу у виді Звіту спеціаліста за №684/12-21 від 27 жовтня 2021 року та страхова компанія за проведення судової експертизи у сумі 10837,92 грн, що підтверджено платіжним дорученням №252619 від 15 листопада 2022 року, були необхідними для з`ясування обставин справи та розгляду справи в частині правильного визначення розміру матеріальної шкоди, тому підлягають відшкодуванню на загальних підставах пропорційно до розміру задоволених вимог.

При цьому суд даючи оцінку доводам апеляційної скарги страхової компанії щодо неналежності наданого позивачкою звіту як доказу, з тих підстав, що оцінювач не має кваліфікації судового експерта, а також у вказаному звіті не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, такі доводи відхиляє з огляду на ту обставину, що перелічені відповідачем вимоги є обов`язковими саме по відношенню до висновку експерта. Доводів щодо неможливості визнання допустимим звіту оцінювача апеляційна скарга не містить.

Отже у даній справі сторонами були понесені судові витрати у виді судового збору, витрат, пов`язаних із проведенням експертиз та витрат на правничу допомогу.

Так, звертаючись до суду із позовом майнового характеру позивачкою указано ціну позову в сумі 203733,26 грн та сплачено судовий збір у сумі 2307,33 грн, що підтверджено квитанцією ID №1137-7199-9946-4806 від 2022-02-21 (а.с. 59 Т1). З урахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивачкою було вказано ціну позову 178611,71 грн, а тому судовий збір відповідно підлягав сплаті в розмірі 1 786,12 грн (а.с.59, Т.1).

Відповідно до ч. 3 ст. 176 ЦПК України передбачено, що у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

При зверненні до суду із апеляційними скаргами, аналогічно підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 679,18 грн, який був сплачений позивачем у більшому розмірі, а саме 3461,01 грн відповідно до квитанції від 10 липня 2023 року, та ПАТ «СК «Брокбізнес» на суму 3056 грн відповідно до інструкції №259401 від 27 червня 2023 року, які долучені до апеляційних скарг, (а.с.193,203, Т.2).

Отже, судовий збір сплачений позивачкою за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції має становити 4 465,3 грн (1 786,12 грн+2 679,18 грн).

За результатом розгляду апеляційної скарги позивача, позовні вимоги були задоволені на суму 162324,69 грн (що становить 90,88 % від суми заявлених вимог). Тому за рахунок відповідачів на користь позивачки підлягає відшкодуванню 90,88 % від суми понесених нею судових витрат: у виді судового збору 4465,30 грн, що підлягав до сплати (без урахування сплаченого судового збору у більшому розмірі) за розгляд позову та апеляційної скарги; а також суми витрат на проведення експертизи на замовлення позивачки в сумі 2700 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн, які були визначені судом першої інстанції. Всього 13165,30 грн. Відповідно 90,88% від загальної суми судових витрат позивачки складають 11964,62 грн.

Крім того, суму судових витрат 11964,62 грн також слід розподілити між відповідачами пропорційно щодо розміру задоволених позовних вимог стосовно кожного відповідача окремо. Так, позовні вимоги до відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес» задоволено в сумі 31092,66 грн, що складає 19,24% від задоволених вимог, а до відповідача ОСОБА_2 - на суму 131232,03 грн, що складає 80,76%. Відповідно на користь позивачки підлягає стягненню із відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес» 2301,99 грн, з відповідача ОСОБА_2 9662,62 грн судових витрат.

Також, ПАТ «СК «Брокбізнес» було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, і за результатами апеляційного перегляду справи апеляційна скарга ПАТ «СК «Брокбізнес» була задоволена, тому сплачений розмір судового збору за розгляд апеляційної скарги товариства без урахування суми, яка була переплачена ПАТ «СК «Брокбізнес», а саме 2 679,18 грн, слід відшкодувати за рахунок позивачки. Що стосується питання відшкодування відповідачеві розміру витрат за проведення судової експертизи в суді першої інстанції, колегія застосовує пропорційність на загальних підставах за наслідком розгляду справи по суті позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивачки задоволено на 90,88%, за її рахунок підлягає відшкодуванню відповідачеві 9,12% вартості проведеної експертизи, що від суми 10837,92 грн становить 988,42 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, на користь відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес» за рахунок позивачки ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню 2 679,18 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 988,42 грн витрат за проведення судової експертизи, всього 3668,22 грн, а з відповідача ПАТ «СК «Брокбізнес» на користь позивачки підлягає стягненню 2301,99 грн, тому з урахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України колегія суду присуджує відшкодування судових витрат відповідачеві ПАТ «СК «Брокбізнес» за рахунок позивачки в сумі 1366,23 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 5000 (п`ять) тисяч грн залишити без змін.

Змінити рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року в частині розміру присуджених до стягнення сум на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в частині суми матеріальних збитків та з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» в частині стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3 % річних, інфляційних втрат, виклавши відповідну частину у наступній редакції:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (ЄДРПОУ 20344871) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) невиплачену частину страхового відшкодування в сумі 25 721 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять одну) грн 61 коп., пеню в сумі 4157 (чотири тисячі п`ятдесят сім) грн 65 коп., інфляційні втрати в сумі 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) грн 40 коп., 3 % річних в сумі 249 (двісті сорок дев`ять) грн 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальні збитки в розмірі 126 232 (сто двадцять шість тисяч двісті тридцять дві) грн03 коп.

Додаткове рішення цього суду від 26 червня 2023 року скасувати, змінити розподіл судових витрат ухваливши судове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 9662, (дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (ЄДРПОУ 20344871) судові витрати у розмірі 1366 (одна тисяча триста шістдесят шість) грн 23 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.

ГоловуючийТ.О. ПисанаСуддіК.П. ПриходькоС.О. Журба