Постанова

від 09.11.2023 по справі 160/13933/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/13933/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

секретарі судового засідання Рівній В.В.

за участі представника позивача Лосєва Д.В.,

представника відповідача Золотарьова Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року в адміністративній справі №160/13933/21 (головуючий суддя першої інстанції Кадникова Г.В., повний текст рішення складено 18.07.2022 року) за позовом Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 13.08.20221 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив:

- визнати протиправними дій Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) щодо запитування під час проведення перевірки документів, що не пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 14.05.2021 року №000/109/32-00-07-01-03-32.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на протиправність і безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки під акт перевірки фактично не складався. В той же час без проведення додаткових перевірок, здійснення дій по збиранню та дослідженню додаткових письмових доказів в прийнятому акті перевірки стосовно контрагентів було продубльовано висновки з акту перевірки від 19.06.2020 року №38/28-10-50-130019100, які були розглянуті та скасовані рішенням податкової служби №29349/6/99-00-06-02-02-06 від 02.10.2020 року. Також на сторінках 4-35 Акту перевірки викладені норми та положення нормативно-правових актів України, які жодним чином не впливають на бухгалтерський облік підприємств, на формування податкового кредиту, не є порушенням податкового законодавства та не підтверджуються первинними документами, наданими для перевірки. Крім того, позивач зазначає, що відповідач протиправно, безпідставно та бездоказово вказує про включення позивачем до складу первинних документів недостовірні та суперечливі відомості (абз.15 сторн.9, абз.1 стор.10 акту перевірки). Проте, позивачем під час перевірки надавались всі первинні документи, які в повній мірі відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні, які були виписані контрагентами зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому не було жодних порушень норм податкового кодексу України та завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту за березень 2020 року по податкових накладним, виписаним контрагентами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В4 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.05.2021 року №000/109/32-00-07-01-03-32.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. При цьому, апеляційна скарга дублює відзив на адміністративний позов, містить обставини проведення перевірки, перелік документів та інформаційних баз даних, а також цитування самого акту перевірки та норм податкового законодавства. Натомість, скарга не містить критики рішення суду першої інстанції.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00191000), зареєстровано 29.12.1994 року.

Відповідач - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що в період з 29.03.2021 року по 31.03.2021 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні від`ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за березень 2020 року по взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ», ТОВ «СУ-7», ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» у порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 19.06.2020 року №38/28-10-50-13/00191000, на підставі якого складено податкове повідомлення рішення, скасоване рішенням про результати розгляду скарги ДПС від 02.10.2020 року №39349/6/99-00-06-02-02-06.

За результатами вказаної перевірки складено акт №242/32-00-07-01-01-11/00191000 від 05.04.2021 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту у березні 2020 року на загальну суму ПДВ 1214158,00 грн..

Вищевикладене призвело до порушення п.200.1 абз. «в» п.200.4 ст.200 розділу V ПК України в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду на 1214158 грн.00 коп..

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав скаргу на вказаний акт (вих. №52-70/2571 від 16.04.2021 року).

Відповідно до листа відповідача від 07.05.2021 року №148/32-00-07-01-01-09 висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 14.05.2021 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000/109/32-00-07-01-03-32, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в декларації за березень 2020 року на суму 1214158 грн. 00 коп..

Позивачем 28.05.2021 року подано скаргу за №52-70/3549 на податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 14.05.2021 року №000/109/32-00-07-01-03-32.

Рішенням Державної податкової служби України №17275/6/99-00-06-01-02-06 від 28.07.2021 року ППР залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача за період березень 2020 року по взаємовідносинах із ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» (код ЄДРПОУ 36041553), ТОВ «СУ-7» (код ЄДРПОУ 42132948), ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» (код ЄДРПОУ 40863610).

Так, між позивачем та ТОВ «СУ-7» укладено 2 договори підряду:

- №2018/д/УКС/1758 від 19.10.2018 року;

- на капітальний ремонт №2019/д/УКС/198 від 19.02.2019 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договорами підряду позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:

- Договір підряду №2018/д/УКС/1758 від 19.10.2018 року з додатками та додатковими угодами;

- Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/198 від 19.02.2019 року з додатками та додатковими угодами;

- рахунки-фактури №№СФ-000000045 від 25.03.2020 року, СФ-000000037 від 13.03.2020 року, СФ-000000038 від 16.03.2020 року, СФ-000000043 від 25.03.2020 року;

- довідки вартості виконаних будівельних робіт за березень 2020 року 4 прим.;

- акти приймання виконаних підрядних робіт з додатками (в т.ч. розрахунок 1.1. Загальновиробничі витрати; відомості ресурсів, відомість об`ємів робіт) за березень 2020 року №№29/03, 7/03, 8/03, 55/03, 5/03, 6/03,15/03, 16/03, 39/03, 40/03;

- акти приймання-передачі давальницьких матеріалів №3 від 28.02.2020 року, за березень 2020 року №08/03, та №39/03 від 18.03.2020 року;

- акти про використані давальницькі матеріали за березень 2020 року №08/03 від 16.03.2020 року, №39/03 від 18.03.2020 року;

- акти на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підрядній організації за березень 2020 року №39/03, №40/03;

- платіжні доручення №7240 від 02.04.2020 року, №7241 від 02.04.2020 року, №8209 від 14.04.2020 року, №9648 від 05.05.2020 року;

- оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за березень 2020 року.

- листи ТОВ «СУ-7» для оформлення перепусток на автотранспорт ТОВ «СУ-7» для в`їзду на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» від 27.09.2019 року, від 09.10.2019 року, вих. №8/5 від 08.11.2019 року, №22-1 від 02.01.2020 року, від 10.01.2020 року, від 29.01.2020 року, від 15.01.2020 року, від 21.01.2020року;

- листи ТОВ «СУ-7» для оформлення перепусток на працівників ТОВ «СУ-7» для входу на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» вих. №4/10 від 02.10.2019 року, від 27.09.2019 року, від 22.10.2019 року, від 29.10.2019 року, від 24.10.2019 року, від 01.11.2019 року, від 09.10.2019 року, від 08.10.2019 року, від 12.11.2019 року, від 19.11.2019 року,від 30.01.2020 року, від 28.01.2020 року, від 04.03.2020 року, від 20.02.2020 року, від 26.02.2020 року, від 04.02.2020 року, №4/12 від 27.12.2019 року, від 10.02.2020 року, від 23.12.2019 року, від 16.03.2020 року, від 12.02.2020 року, від 24.01.2020 року, від 17.03.2020 року, від 23.01.2020 року;

- листи ТОВ «СУ-7» про надання дозволів на ввезення/вивезення ТМЦ та інструментів ТОВ «СУ-7» на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року;

- накладні ТОВ «СУ-7» на ввезення/вивезення ТМЦ та інструментів ТОВ «СУ-7» на територію АТ «ПІВДГЗК» за жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року;

- журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці за період з 08.08.2018 року - 06.06.2019 року та з 06.06.2019 року - 17.03.2020 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» укладено договір про надання послуг №2019/у/ОМТС/679 від 11.06.2019 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договором послуг позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:

- договір від 11.06.2019 року №2019/у/ОМТС/679 з додатками та додатковими угодами;

- рахунки на оплату №1 від 25.01.2020 року, №2 від 25.01.2020 року, №3 від 25.02.2020 року, №4 від 25.02.2020 року;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 25.01.2020 року, №2 від 25.01.2020 року, №3 від 25.02.2020 року, №4 від 25.02.2020 року;

- платіжні доручення №4446 від 19.02.2020 року, №6885 від 23.03.2020 року;

- оборотно-сальдову відомість pax. №631 за січень-лютий 2020 року.

- листи ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» для оформлення перепусток на працівників ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» для входу на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» вих.№ 158/4 від 25.09.2019 року, №158/2 від 27.09.2019 року, №173/1 від 29.10.2019 року, №179/2 від 11.11.2019 року, №179/1 від 11.11.2019 року, №161/1 від 02.10.2019 року, №140/2 від 22.08.2019 року, №175/5 від 31.10.2019 року, №212/3 від 24.12.2019 року, №208/4 від 18.12.2019 року, №005/1 від 09.01.2019 року, №008/1 від 16.01.2019 року, №017/4 від 05.02.2020 року, №015/1 від 28.01.2019 року, №018/1 від 06.02.2020 року, №013/1 від 24.01.2019 року, №161/3 від 02.10.2019 року, №028/3 від 06.03.2019 року, №030/1 від 11.03.2020 року, №022/1 від 13.02.2020 року, №032/1 від 16.03.2020 року, №004/2 від 08.01.2019 року, №212/9 від 24.12.2019 року, №006/1 від 13.01.2019 року;

- листи ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» про надання дозволів та накладні на ввезення/вивезення інструментів ТОВ «КРИВБАСРЕМТЕХ» на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» вих. №200/1 від 02.12.2019 року, №201/1 від 05.12.2019 року, №178/5 від 08.11.2019 року, №11/11 від 08.11.2019 року, №178/4 від 08.11.2019 року, №170/1 від 16.10.2019 року, №195/1 від 29.11.2019 року, №020 від 29.11.2019 року, №155/2 від 29.11.2019 року, №040/2 від 23.03.2020 року, №040/1 від 23.03.2020 року, №013/2 від 24.01.2020 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» було укладено 4 договори підряду:

- на капітальний ремонт №2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 року;

- на капітальний ремонт №2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 року;

- на капітальний ремонт №2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 року;

- №2020/д/ОГМ/185 від 11.02.2020 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаними договором послуг позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи:

- Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 року, з додатками та додатковими угодами;

- Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 року, з додатками та додатковими угодами;

- Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 року, з додатками та додатковими угодами;

- Договір підряду №2020/д/ОГМ/185 від 11.02.2020 року, з додатками;

- рахунки-фактури №№СФ-0000014 від 28.02.2020 року, СФ-0000012 від 28.02.2020 року, СФ-0000020 від 27.03.2020 року, СФ-0000013 від 28.02.2020 року, СФ-0000018 від 27.03.2020 року, СФ-0000009 від 27.02.2020 року, СФ-0000010 від 27.02.2020 року, СФ-0000011 від 27.02.2020 року;

- довідки вартості виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року, за березень 2020 року;

- акти приймання виконаних підрядних робіт з додатками (в т.ч. розрахунок 1.1. Загальновиробничі витрати; відомості ресурсів, відомість об`ємів робіт) за лютий 2020 року №2, 2-1, 70-0-1-1/02, 18-1, 1-02, 3, 02-02, 03-02, за березень 2020 року, №7, 1;

- акти приймання-передачі давальницьких матеріалів №2 АВЦ 992 від 12.02.2020 року, №3 АВЦ 1245 від 20.02.2020 року, за лютий 2020року №№70-0-1-1/02, 18-1,4, за березень 2020 року №7;

- акти про використані давальницькі матеріали №2 від 13.02.2020 року, №3 від 20.02.2020 року, за лютий 2020 року №№2-1, 70-0-1-1/02, 18-1, 1-02, 02-02, 03-02, за березень 2020р. №7;

- акти на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підрядній організації за лютий 2020 року №2, 70-0-1-1/02, 70-0-1-1/02, 18-1, 18-1, 1-02, 02-02, 3, 03-02, за березень 2020року №7, 1;

- платіжні доручення №8698 від 22.04.2020 року, 8697 від 22.04.2020 року, 8674 від 22.04.2020 року, 8715 від 22.04.2020 року, 9253 від 27.04.2020 року, 10504 від 07.05.2020 року;

-оборотно-сальдова відомість pax. №631 за лютий-березень 2020року.

- листи ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» для оформлення перепусток на автотранспорт ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» для в`їзду на територію АТ «ПІВДГЗК» від 23.09.2019 року, від 15.01.2020 року , від 03.02.2020 року, від 11.03.2020 року;

- листи ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» для оформлення перепусток на працівників ТОВ «БВК «НОВІМЕТОДИ» для входу на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» вих. №7 від 09.09.2019 року, №6 від 30.09.2019 року, №6 від 27.09.2019 року, №6 від 16.10.2019року, №1115/10 від 15.10.2019 року, №4 від 10.10.2019 року, №4 від 10.10.2019 року, №25 від 23.09.2019 року, №6 від 22.10.2019 року, №6 від 06.11.2019 року, №6 від 07.11.2019 року, №25 від 28.10.2019 року, №6 від 24.10.2019 року, №6 від 27.11.2019 року, №1 від 26.12.2019 року, №6 від 23.12.2019 року, №6 від 08.01.2020 року, №01 від 03.01.2020 року, №4 від 15.01.2020 року, №6 від 08.01.2020 року, №01 від 20.01.2020 року, №6 від 16.01.2020 року, №6 від 03.02.2020 року, №06 від 06.02.2020 року, №6 від 18.02.2020 року, №2 від 26.12.2019 року, №6 від 10.03.2019 року, №016 від 16.03.2020 року;

- листи ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» про надання дозволів на ввезення/вивезення ТМЦ та інструментів ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» на територію АТ «ПІВДГЗК» за вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року;

- накладні ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» на ввезення/вивезення ТМЦ та інструментів ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» на територію АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, березень 2020 року.

Всі податкові накладні позивача виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017 року.

Відтак, судом встановлено, що позивачем в ході проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які є підставою для формування податкового обліку по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами, що пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів.

Вказане спростовує посилання представника відповідача про надання позивачем лише податкових накладних.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо), та як наслідок - вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Стосовно Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», посилання на який наявний на сторінках 10-21 акту, суд зазначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з розробленням та прийняттям технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, їх застосуванням стосовно продукції, яка вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію в Україні, а також здійсненням добровільної оцінки відповідності.

Введення в експлуатацію - використання продукції за її призначенням споживачем (користувачем) в Україні в перший paз введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз.

За період березень 2020 року, який був предметом перевірки, контролюючим органом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів використання чи введення продукції/ТМЦ в Україні в перший раз ані AT «ПІВДГЗК», ані контрагентами, взаємовідносини з якими перевірялись, а тому посилання апелянта на даний Закон є безпідставним, оскільки не відповідає обставинам цієї справи.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) розроблені та затверджені на виконання п.3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995 року №7 та визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту -Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та контрагенти, взаємовідносини з якими описані в Акті перевірки, не укладали договори на перевезення вантажів чи про надання транспортно-експедиторських послуг, позивач у досліджених взаємовідносинах не є перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, більше того, предметом договорів між АТ "»Південний гірничо-збагачувальний комбінат» та його контрагентами, що зазначені у Акті перевірки - є виконання робіт на підставі договорів підряду, відповідно посилання на зазначені нормативно-правові не мають відношення до формування податкового кредиту в березні 2020 року.

Стосовно посилання відповідача на сторінці 22 Акту перевірки на спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», суд першої інстанції вірно зазначив, що таний наказ втратив чинність відповідно до спільного наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 року №1005/1454, тому його застосування податковим органом є недоцільним.

Щодо даних, які були використані в ході проведення перевірки та містяться в інформаційно-аналітичних базах ДПС: АІС «Податковий блок», а також архіві електронної звітності, зазначені дані не є беззаперечними доказами, та взагалі доказами, на підставі яких можливо зробити висновки щодо нереальності господарських операцій.

Окрім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер.

Використання податковим органом аналітичних викладень та посилань на податкову інформацію в акті перевірки, які зроблені контролюючим органом на підставі програмного забезпечення (АІС «Податковий блок» тощо) та доступних контролюючому органу державних реєстрів та баз даних не можуть братись до уваги, оскільки відповідні програмні продукти до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, не відноситься, та не можуть містити усі даних про відповідні явища або фактичні обставини у всієї їх сукупності.

Дані відповідних програмних продуктів, як результат фіксування вузького кола подій, не можуть бути належним та допустимим доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивачем, оскільки не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні діючого законодавства.

Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд в постановах від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 та від 20.03.2018 року у справі №804/939/16.

Далі, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що будь-яких зустрічних перевірок контрагентів позвача контролюючими органами не проводилось.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі та в представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що контролюючим органом було проведено аналіз ланцюгів постачання робіт та послуг, проведено аналіз співставлення придбання/продажу контрагентами робіт, послуг та встановлено, що контрагенти позивача не мали можливості здійснювати постачання та надавати послуги, у зв`язку з відсутністю трудових/матеріальних ресурсів, виробничих потужностей тощо, суд до уваги не приймає та зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17.

Також, навіть якщо контрагентами було порушено вимоги податкового законодавства, то це не повинно тягти відповідальність та негативні наслідки для позивача.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, що коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що вони були безпосередньо залученні до таких зловживань (рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, суд зазначає, що покупець (замовник) товару та послуг немає обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення їх господарської діяльності.

У свою чергу статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Контрагенти позивача, діяльність з якими була предметом перевірки, станом на перевіряємий період та станом на момент здійснення господарських правовідносин були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, мали індивідуальний податковий номер, а всі виписані ними податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, всі вищеперелічені контрагенти мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку в органах податкової служби та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, які стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки такі висновки базуються виключно на недоліках в роботі контрагентів позивача, на яких позивач не може жодним чином впливати та не може відповідати за правильність оформлення їх діяльності та відображення її в податковому обліку таких контрагентів.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми В4 Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.05.2021 року №000/109/32-00-07-01-03-32 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми В4 від 14.05.2021 року №000/109/32-00-07-01-03-32.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року в адміністративній справі №160/13933/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року в адміністративній справі №160/13933/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко