Ухвала

від 17.11.2023 по справі 160/1796/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/1796/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 р. в адміністративній справі № 160/1796/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛДОРІНВЕСТ" до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року адміністративний позов задоволено.

03.05.2023, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу повернуто заявнику з огляду на невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

21.09.2023, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно подало апеляційну скаргу у цій справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 року витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №160/1796/23 та зобов`язано протягом трьох днів з моменту отримання ухвали направити до суду апеляційної інстанції матеріали цієї адміністративної справи.

28.09.2023 на адресу суду апеляційної інстанції разом із супровідним листом надійшла адміністративна справа №160/1796/23.

У період з 02.10.2023 до 06.10.2023 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії ухвали, для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, зокрема, надати докази, які б свідчили про те, що неможливість подачі апеляційної скарги у встановлений ст. 295 КАС України строк, пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (наприклад, хвороба особи, яка подає апеляційну скаргу, зупинення діяльності установи у зв`язку з карантином та інше); належним чином оформленого документа про сплату судового збору.

На виконання вказаної ухвали до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року та платіжне доручення.

Розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного суду зазначає про наступне.

У заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, яка надійшла на виконання ухвали суду від 10.10.2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт вказує, що строк ним пропущений у зв`язку з тим, що не мав можливості сплатити судовий збір через відсутність відсутністю фінансування. Зазначає, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільному доступу до правосуддя. Вказує про впровадження карантину. Просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити такий строк.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

В той же час апелянтом не надано суду доказів щодо неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з апеляційною скаргою.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та діє на час постановлення цієї ухвали.

Між тим, саме по собі введення воєнного стану не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.Заявник не зазначає суду з яких саме конкретних причин він не мав змоги звернутись до суду з апеляційною скаргою у період з 19.06.2023 (дата отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги) до 21.09.2023 (дата повторного подання апеляційної скарги).

Також жодних доказів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на обов`язок своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги, скаржник суду не надав. Зазначене клопотання обґрунтоване лише введенням воєнного стану в України, заявник посилається лише на загальні підстави неможливості спати судового збору у встановлений законом строк, та не надає докази неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.

Також заявник зазначає, про впровадження карантину.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у строк, визначений судом, зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, на що вказує учасник справи з наданням відповідних доказів на підтвердження своїх доводів.

Однак, скаржником не надано доказів, які б свідчили про те, що неможливість подачі апеляційної скарги у встановлений ст. 295 КАС України строк, пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (наприклад, хвороба особи, яка подає апеляційну скаргу, зупинення діяльності установи у зв`язку з карантином та інше).

Щодо посилань апелянта на те, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільному доступу до правосуддя, апеляційний суд зазначає таке.

Статтями 8, 55 Конституції України регламентовано кожній особі право на захист її прав та законних інтересів, також гарантовано право на судовий захист, вказані норми - принципи вказують на гарантоване державою право особи, яке вона може реалізувати якщо порушені її права та охоронювані законом інтереси.

У свою чергу, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У той же час, питання щодо справляння судового збору в Україні регламентовано спеціальними нормами права, зокрема нормами КАС України та Законом України "Про судовий збір".

За приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується також, у разі подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Суд зазначає, що обов`язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов`язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.

Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення винесено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 30.03.2023 року, копія якого отримана відповідачем-1 04.4.2023. (а.с.86)

Отже, встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, спливав 03.05.2023.

З первинною апеляційною скаргою відповідач-1 звернувся 03.05.2023 року, тобто в останній день закінчення строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 08.06.2023 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, отримана відповідачем-1 - 19.06.2023.

Враховуючи те, що строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, спливав 03.05.2023, а первинна апеляційна скарга була подана відповідачем в останній день закінчення строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 19.06.2023 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був на наступний день повторно подати апеляційну скаргу.

Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 21.09.2023 року, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків.

При цьому на момент подачі вказаної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Отже, колегія суддів приходить висновку, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження у справі №160/1796/23 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд

у х в а л и в:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 р. в адміністративній справі № 160/1796/23 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова