Постанова

від 16.11.2023 по справі 640/11489/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/11489/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, Головне управління ДПС в Черкаській області, про зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фонду соціального страхування України, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила суд:

- визнати бездіяльністю ненадання відповіді Фондом соціального страхування України стосовно погашення заборгованості в сумі 11416,58 грн.;

- зобов`язати Фонд соціального страхування України виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022 через роботодавця, Головне управління ДПС у Черкаській області;

- зобов`язати Фонд соціального страхування України погасити неоспорювану заборгованість по допомозі з тимчасової втрати працездатності в сумі 3357,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Фонд соціального страхування України неналежним чином розглянув її заяви та безпідставно відмовив їй у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022, під час якого працівники Головного управління ДПС у Черкаській області, у т.ч. позивачка, перебували у простої. Зазначає, що наявність її тимчасової непрацездатності підтверджується е-листками непрацездатності, які мають статус "готовий до виплати". Крім того, стверджує, що відповідачем також протиправно не виплачена неоспорювана сума заборгованості по допомозі з тимчасової втрати працездатності, розмір якої станом на 23.07.2022 складає 3357,82 грн.

12.10.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просила суд:

- виключити пункт 3 прохальної частини позовної заяви "Зобов`язати Фонд соціального страхування України погасити неоспорювану заборгованість по допомозі з тимчасової втрати працездатності в сумі 3357,82 грн.";

- викласти пункт 3 прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: "Визнати бездіяльністю неналежний розгляд Фондом соціального страхування України звернень ОСОБА_1 ".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також, прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну позовний вимог.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Черкаській області.

Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області.

07.02.2023 на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій позивач просить суд:

- внести зміну до пункту 2 позову шляхом викладення його у наступній редакції: "Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області пред`явити вимогу до керівника Головного управління ДПС у Черкаській області усунути виявлені факти порушення законодавства про соціальне страхування щодо ненадання заяви-розрахунку для виплат допомоги по непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 17.04.2022";

- доповнити позовну заяву пунктом 4 та викласти його у наступній редакції: "Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 14.04.2022 через роботодавця Головне управління ДПС у Черкаській області".

Також 07.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну позовного провадження, у якій просить суд здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну позовних вимог. Також, відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, з урахуванням заяви від 07.02.2023 року про зміну позовних вимог.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент виникнення спірних правовідносин обіймала посаду начальника Уманського відділу податків і зборів з юридичних осіб та проведення камеральних перевірок ГУ ДПС у Черкаській області.

Позивачка у період з 04.02.2022 по 09.05.2022 була тимчасово непрацездатною, що підтверджується витягом з особистого кабінету з офіційного веб-сайту Пенсійного фонду України (відомості про листки непрацездатності) (а.с.108-111).

Позивач звернулася з заявою до ГУ ДПС у Черкаській області щодо нарахування та виплати заробітної плати за період з 05.01.2022 по 20.04.2022.

Листом від 05.05.2022 №629/П/23-00-10-02-22 ГУ ДПС у Черкаській області повідомило, що відповідно до наказів ГУ ДПС у Черкаській області від 15.12.2021 №349-о «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та від 17.01.2022 №5-о «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » з 15.12.2021 по 16.01.2022 заробітна плата не нараховувалася, оскільки її було відсторонено від роботи.

З тих же підстав позивачці не призначалася допомога по тимчасовій непрацездатності згідно е-листів непрацездатності №9313428-2004451249-2 від 05.01.2022 та №2489514-2004774768-1 від 15.01.2022 за період з 05.01.2022 по 16.01.2022.

За період тимчасової непрацездатності з 17.01.2022 по 24.01.2022 допомогу нараховано та виплачено.

Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно е-листка непрацездатності №2489514-2005273904-1 від 25.01.2022 за період з 25.01.2022 по 03.02.2022 нарахована та виплачена.

Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно е-листка непрацездатності №2489514-2006225497-1 від 04.02.2022 за період з 04.02.2022 по 16.02.2022 нарахована, але станом на 05.05.2022 не виплачена, у зв`язку з відсутнім фінансуванням з фонду соціального страхування.

У листі зазначено, що відповідно до наказу ДПС України від 24.02.2022 №243- «Про встановлення простою», наказів ГУ ДПС у Черкаській області від 11.03.2022 №52 «Про окремі питання організації роботи та встановлення простою у роботі працівників Головного управління ДПС у Черкаській області», від 21.03.2022 №60 «Про окремі питання організації роботи, встановлення простою та дистанційної роботи в Головному управлінні ДПС у Черкаській області» з 24.02.2022 по 17.04.2022 встановлено простій в роботі ГУ ДПС у Черкаській області, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю. Оплата праці за час простою проводилася з розрахунку середнього заробітку, а з 11.03.2022 виплатою посадового окладу, надбавки за вислугу років на державній службі та рангу державного службовця.

Протягом зазначеного періоду роботи, допомога по тимчасовій непрацездатності згідно е-листків непрацездатності №2489514-2007207201-1 від 17.02.2022, №2489514-2007723884-1 від 26.02.2022, №2489514-2007768542-1 від 03.03.2022, №2489514-2007790120-1 від 12.03.2022, №2489154-2007818669-1 від 18.03.2022, №2489514-2007869163-1 від 23.03.2022, №2489514-2008026301-1 від 12.04.2022 за період з 24.02.2022 по 17.04.2022 не призначалась.

За період тимчасової непрацездатності з 17.02.2022 по 23.02.2022 та з 18.04.2022 по 20.04.2022 допомога нарахована, але станом на 05.05.2022 не виплачено у зв`язку з відсутністю фінансування з фонду соціального страхування (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до Фонду соціального страхування України зі скаргою від 27.05.2022, у якій просила надати інформацію щодо законності відмови у нарахуванні ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності Черкаським міським відділенням Управління виконавчої дирекції фонду у Черкаській області з 24.02.2022 по 17.04.2022.

Обґрунтовуючи вказану скаргу, позивачка зазначила, що з 17.01.2022 їй оформлено страховий випадок роботодавцем, Головним управлінням ДПС у Черкаській області, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до наказу ДПС України від 24.02.2022, наказів ГУ ДПС у Черкаській області від 11.03.2022, від 21.03.2022 з 24.02.2022 по 17.04.2022 встановлено простій в роботі Головного управління ДПС у Черкаській області, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю та здоров`ю.

Позивачка зауважила, що за період з 24.02.2022 по 17.02.2022 Фондом соціального страхування допомога по тимчасовій непрацездатності згідно е-листків непрацездатності не виплачувалась (а.с.6).

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України листом від 15.06.2022 №03/П-248з-289 повідомила позивачці, що нормами Кодексу законів про працю не передбачено втрату права працівника, який відповідно до наказу роботодавця знаходиться в простої, на отримання від роботодавця гарантованої виплати, передбаченої статтею 113 КЗпП,у випадку захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві такого працівника, тобто працівник за дні до хвороби, що співпали за період простою, повинен отримати заробітну плату з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу). Так як у цей період у зазначеного працівника не відбувається факти втрати заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні його хвороби або травми, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок коштів Фонду не надаються, оскільки буде суперечити нормам частини першої статті 22 Закону №1105.

В свою чергу, для працівника підприємства, якому на час простою визначено спеціальний графік виходу на роботу або передбачено необхідність виходу на роботу на певний графік, допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду надається на загальних підставах за календарні дні його тимчасової непрацездатності.

Та зазначено, що у випадку, зазначеному заявницею, допомога по тимчасовій непрацездатності, за дні, які припали на дні простою, за рахунок коштів Фонду соціального страхування України не надається (а.с.7-8).

Судом встановлено, що позивачка звернулася до Фонду соціального страхування України із заявою від 16.07.2022, у якій просила здійснити їй виплату допомоги по тимчасовій втраті працездатності з 24.02.2022 по 17.04.2022 згідно е-листів непрацездатності, які мають статус "готовий до сплати" та погашенню заборгованості з виплати допомоги, яка станом на 16.07.2022 складає 11416,58 грн. (а.с.4-5).

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України листом від 22.07.2022 №03/П-456з-486 повідомила позивачці, що застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невіпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання у застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 22 Закону, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а відтак здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, як компенсації втраченого заробітку, немає підстав.

Водночас, у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою підприємства не з вини працівника згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні виходу на роботу оплату, допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах, зокрема, відповідно до статей 22 та 24 Закону (а.с.9).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я урегульовані Законом України від 23.09.1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №1105-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №1105 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- види соціального страхування: у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку); медичне;

- страховик - Фонд соціального страхування України (далі - Фонд);

- суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1105 передбачено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1105 виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону №1105 робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Частиною 1 ст. 16 Закону №1105 визначено, що застраховані особи мають, зокрема, право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст.19 Закону №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 4 ст. 19 Закону №1105 передбачено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Згідно до ч. 1 ст. 20 Закону №1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Частиною 1 ст. 22 Закону №1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім`ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 5-1) на період перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону №1105 оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону №1105 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

При цьому, ч. 1 ст. 31 Закону №1105 визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Відповідно до частин 1-2 ст.32 Закону №1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після винесення відповідного рішення.

Матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні (ч. 5 ст. 32 Закону №1105).

Згідно з частиною першою статті 34 Закону №1105 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Згідно з пунктами 4-6 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постанова правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №12, фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.

Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.

Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису.

Відповідно до пункту 7 Порядку №12 заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення.

У разі подання документа в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису роздрукована заява-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначались окремі виплати та матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.

Пунктом 8 Порядку №12 визначено, що робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Відповідно до пункту 9 Порядку №12 після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону.

У такі ж строки здійснюються виплати потерпілим на виробництві.

Після проведення виплат за рахунок коштів Фонду страхувальник надсилає повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Повідомлення може бути надіслано в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису або надіслано листом з повідомленням, або надано безпосередньо до робочого органу виконавчої дирекції Фонду чи його відділення. Повідомлення надсилається страхувальником протягом місяця з дня проведення виплат (пункт 10 Порядку №12).

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила про те, що Фонд соціального страхування України не розглянув належним чином заяви ОСОБА_1 про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022, а також не здійснив відповідну виплату за цей період.

Наразі, згідно норм Закону №1105 та Порядку №52 убачається, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України або його відділення, а не безпосередньо Фондом соціального страхування України.

Нарахування робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України грошових коштів на рахунок страхувальника для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється за умови попереднього надходження на його адресу від страхувальника заяви-розрахунку та здійснення перевірки такого документа.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зауважено, що у Фонду соціального страхування України безпосередньо не виникло обов`язку з нарахування ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022.

Разом з тим, на звернення позивачки, виконавча дирекція Фонду соціального страхування України листами від 15.06.2022 №03/П-248з-289 та від 22.07.2022 №03/П-456з-486 роз`яснила підстави отримання матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, зокрема, за умови перебування у простої.

Отже, враховуючи вищезазначене, виконавча дирекція Фонду соціального страхування України розглянула звернення ОСОБА_1 по суті.

Щодо нарахування Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Черкаській області грошових коштів Головному управлінню ДПС у Черкаській області для виплати матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що від Головного управління ДПС у Черкаській області на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду у Черкаській області надійшли наступні заяви-розрахунки:

- №005986 від 13.04.2022 про необхідність здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення, у т.ч. допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за періоди з 04.02.2022 по 16.02.2022 на суму 10845,12 грн. (у т.ч. рахунок Фонду - 10845,12 грн.) та з 17.02.2022 по 25.02.2022 на суму 5839,68 грн. (у т.ч. за рахунок Фонду - 5839,68 грн.) (а.с.148-150);

- №007043 від 09.05.2022 про необхідність здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення, у т.ч. допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за періоди з 12.04.2022 по 20.04.2022 на суму 2502,72 грн. (у т.ч. за рахунок Фонду - 2502,72 грн.) та з 21.04.2022 по 29.04.2022 на суму 7508,16 грн. (у т.ч. за рахунок Фонду - 7508,16 грн.) (а.с.152);

- №008111 від 06.06.2022 про необхідність здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення, у т.ч. допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за період з 30.04.2022 по 04.05.2022 на суму 4171,20 грн. (у т.ч. за рахунок Фонду - 4171,20 грн.) (а.с.154).

Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Черкаській області на підставі платіжних доручень від 22.06.2022 №5538 на суму 207893,58 грн., від 25.07.2022 №6356 на суму 22942,41 грн. та від 02.09.2022 №7234 на суму 18010,50 грн. грошові кошти були перераховані на рахунок Головного управління ДПС у Черкаській області в якості фінансування для надання матеріального забезпечення, у тому числі позивачці, за вказаними заявами-розрахунками (а.с.151, 153 та 155).

Так, відповідно до повідомлень про виплату коштів застрахованим особам від 01.07.2022, від 29.07.2022 та від 29.09.2022 Головним управлінням ДПС у Черкаській області була виплачена позивачці допомога по тимчасовій непрацездатності за такими листками непрацездатності:

- 2989514-2006225497-1 у розмірі 10845,12 грн.;

- 2489514-2007207201-1 у розмірі 5839,68 грн.;

- 2489514-2008026301-1 у розмірі 2502,72 грн.;

- 2489514-2008119623-1 у розмірі 7508,16 грн.,

- 2489514-2008196496-1 у розмірі 4171,20 грн. (а.с.178-181,187 та 193)

Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду у Черкаській області здійснило фінансування для виплати Головним управлінням ДПС у Черкаській області допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 по всіх заява-розрахункам, що надійшли на його адресу.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів надходження від Головного управлінням ДПС у Черкаській області до Управління виконавчої дирекції Фонду у Черкаській області заяви-розрахунку про фінансування на виплату позивачці допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для виплати роботодавцю позивача відповідних коштів.

Також колегія суддів зазначає, що незгода позивача з протиправністю дій ГУ ДПС у Черкаській області щодо ненарахування у поданих до Управління виконавчої дирекції Фонду у Черкаській області заявах-розрахунках допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022 є підставою для оскарження у судовому порядку відповідних дій роботодавця, однак дані обставини не є предметом позову у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції заяви позивача від 07 лютого 2023 року про зміну позовних вимог та про зміну позовного провадження, колегія зазначає наступне.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про зміну позовних вимог та відмовлено у задоволенні заяви про зміну позовного провадження.

За ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 3 ст. 293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Статтею 294 КАС України передбачено ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

З урахуванням вимог ст.ст. 293, 294 КАС України позивачем заперечення на ухвалу суду від 20.02.2023 року, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Так, з матеріалів справи встановлено, що предметом у даній справі є вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді стосовно погашення заборгованості по допомозі з тимчасової непрацездатності в сумі 11416,58 грн., а також зобов`язання Фонд соціального страхування України виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 24.02.2022 по 17.04.2022 через роботодавця, Головне управління ДПС у Черкаській області.

Отже, підставою поданого позову є незгода позивача з відповіддю Фонду соціального страхування України щодо відсутності підстав для виплати їй допомоги з тимчасової непрацездатності.

Так, обґрунтовуючи позов, позивачка зазначила, що право на отримання допомоги виникло внаслідок настання 17.01.2022 страхового випадку та оформленням листка з тимчасової непрацездатності, який тривав з 17.01.2022 по 04.05.2022.

Разом з тим, в заяві про зміну позовних вимог позивач також просить суд: зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області пред`явити вимогу до керівника Головного управління ДПС у Черкаській області усунути виявлені факти порушення законодавства про соціальне страхування щодо ненадання заяви-розрахунку для виплат допомоги по непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 17.04.2022; зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Черкаській області виплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 14.04.2022 через роботодавця Головне управління ДПС у Черкаській області.

Наразі, обґрунтовуючи позовні вимоги у цій частині позивач зазначив, що без перевірки відомостей у Фонду соціального страхування України були відсутні підстави припинення надання допомоги по непрацездатності ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 17.04.2022 через роботодавця позивача, Головного управління ДПС у Черкаській області.

Водночас варто відзначити, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Отже, підставою позову є ті обставини, з яких виникає право вимоги позивача, та на яких позивач їх засновує.

Таким чином, звернувшись із заявою про зміну позовних вимог, позивач одночасно змінила предмет та підстави позову, що не відповідає положенням КАС України.

У зв`язку із наведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги, заявлені позивачем в заяві про зміну позовних вимог, є самостійними та виникли з окремих підстав.

Щодо заяви позивача в частині зміни позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При визначенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

При прийнятті ухвали про відкриття провадження суд першої інстанції, враховуючи предмет спору, категорію, складність справи, прийняв рішення про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Частино 3 ст. 12 КАС України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі, є слідче, що виключає таку справу з переліку справ незначної складності, про що зазначила у своїй заяві позивач.

Втім, така категорія справ не визначена у переліку ч. 4 ст. 257 КАС України, який забороняє розгляд деяких категорій справ за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо критерію "малозначності", суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.

Колегія суддів вважає, що характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад та кількість учасників у даній справі не вимагають розгляду справи за правилами загального позовного провадження, не зумовлюють необхідність зміни виду провадження, враховуючи, що будь-яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи в підготовчому провадженні сторонами не наведено, отже відсутня підстава для задоволення клопотання відповідача.

Крім того, висновок з питань застосування зазначених норм процесуального права викладений в ухвалі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №360/4915/19.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 16.11.2023р.)