Постанова

від 17.11.2023 по справі 300/365/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/365/23 пров. № А/857/14363/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.

суддів-Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 300/365/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Загір`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя у І інстанції Гомельчук С.В.,

час винесення рішення не зазначено,

місце винесення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначена,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (на далі також ГУДПС , позивач) звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Загір`я» (на далі також СГВК «Загір`я», відповідач) в якому просить:

-стягнути в дохід бюджету заборгованість на суму 12523,23 грн. з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують платника, а такою з готівкових коштів, що належать платникові.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області направлено до ГУДПС подання від 20.01.2023 №3 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості із СГВК «Загір`я». Позивач, посилаючись на положення Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, враховуючи вищевказане подання управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області, просить суд стягнути з відповідача 12523,23 грн простроченої заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стягнення простроченої заборгованості по позичках здійснюється відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, а податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податку щодо погашення суми податкового боргу. Також апелянт зазначає, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою не є податковим боргом у відповідності до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а отже і відповідно контролюючий орган не повинен надсилати (вручати) податкову вимогу.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що СГВК «Загір`я» зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між відділенням Державного казначейства України в Рогатинському районі та СГВК «Загір`я» та ВАТ «Хлібодар» Рогатинського району Івано-Франківської області складено акт звірки суми заборгованості станом на 01.01.2000, яка виникла у СГВК «Загір`я» протягом 1996-1999. У вказаному акті звірки зазначено, що кредиторська заборгованість складає 60977 грн, у тому числі грошові кошти - 4253 грн, матеріально-технічні ресурси - 56724 грн.

Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174, скеровано на адресу ГУДПС подання від 20.01.2023 №3 для здійснення заходів щодо стягнення з СГВК «Загір`я» простроченої заборгованості, а саме:

- згідно з постановою КМУ № 1003 від 11.09.1997 у сумі 10143,86 грн, в тому числі нарахована пеня 6889,86 грн;

- згідно з постановою КМУ № 1953 від 10.12.1998 на суму 2379,37 грн., в тому числі нарахована пеня 1380,37 грн.

На підставі отриманого подання, ГУДПС звернулося до суду щодо стягнення з відповідача вказаних коштів в дохід бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем і третьою особою не надано первинні документи на підтвердження перерахунку та отримання СГВК «Загір`я» коштів за фінансовою допомогою, наданою у 1997-1998 роках. На підтвердження позовних вимог позивачем надано тільки акт звірки суми заборгованості станом на 01.01.2000, яка виникла у СГВК «Загір`я» протягом 1996-1999, з якого не вбачається дати його складання. Окрім того третя особа у наданих поясненнях вказала про відсутність документів, що є доказами перерахунку та отримання відповідачем коштів за наданою фінансовою допомогою та документів, на підставі яких було передбачено перерахунок коштів (наприклад договір), у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача простроченої заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ ( далі - БК України)у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 БК України прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України ( далі - ПК України ) або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Згідно пп. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до відповідності до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Главою 9 розділу ІІ ПК України визначено порядок Погашення податкового боргу платників податків.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України обумовлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Приписами пункту 88.1 статті 88 ПК України обумовлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Так, норми підпункту 89.1.1-89.1.3 пункту 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Системний аналіз викладених норм дає підстави для однозначного висновку, що сума боргу, яка визначена в межах даного позову як заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі надана Міністерством фінансів України, має бути узгодженою.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не було дотримано порядку, встановленого ПК України щодо стягнення податкового боргу (заборгованості за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі наданими Міністерством фінансів України) з суб`єкта господарювання, зокрема в частині оформлення та направлення на адресу суб`єкта господарювання податкової вимоги із зазначенням суми узгодженого податкового боргу.

Окрім того, за змістом ст. 17 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості від 02.03.2011 № 174 (далі - Порядок № 174).

Пунктом 1 Порядку № 174 визначено, що цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Пунктами 9 та 10 Порядку № 174 передбачено, що Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п. 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Системний аналіз наведених приписів Порядку № 174 дає підстави для висновку, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою, а тому не може бути використане судом як доказ, що підтверджує факт отримання фінансової допомоги, стан розрахунків з бюджетом та розмір заборгованості.

Як встановлено судом першої інстанції Управлінням Державної казначейської служби України у Рогатинському районі направило на адресу податкового органу подання від 20.01.2023 №3 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно з постановою КМУ № 1003 від 11.09.1997 у сумі 10143,86 грн, в тому числі нарахована пеня 6889,86 грн та постановою КМУ № 1953 від 10.12.1998 на суму 2379,37 грн., в тому числі нарахована пеня 1380,37 грн в сумі 12523,23 грн.

Проте позивачем не надано доказів узгодженості суми, яка за розрахунками Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі, повинна бути стягнута з відповідача.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі про те, що ним були надані всі документі, які свідчать про наявність боргу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірним питанням є те, що позивач не дотримався вимог ПК України, звертаючись до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Зокрема, як вже вище зазначено колегією суддів, податковий орган не вирішив питання винесення ППР та прийняття вимоги щодо сплати суми боргу, яку повинен був направити на адресу відповідача у порядку та строки, встановлені чинним ПК України.

В апеляційній скарзі скаржник не навів своїх доводів щодо того, чому ним не було вирішено питання узгодження податкового боргу та не спростував викладені в оскаржуваному рішенні доводи суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н ОВ И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року у справі № 300/365/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 17 листопада 2023 року