Постанова

від 17.11.2023 по справі 640/4534/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 640/4534/20

касаційне провадження № К/9901/6551/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Окружного адміністративного суд м. Києва від 05 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Літвінова А.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кобаль М.І.; судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі № 640/4534/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП Україна»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛХП Україна» (далі - ТОВ «ЛХП Україна», позивач, платник, товариство, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2019 року № 000655501, № 000656501, № 000657501, № 000659501, № 000658501.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суд м. Києва від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Київській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суд м. Києва від 05 жовтня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ).

Разом із касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Київській області його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096798), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Ухвалою від 21 квітня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області.

31 травня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛХП Україна» з питань, що стали предметом заперечення на акт від 22 серпня 2019 року № 762/10-36-14-01/ НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки платника з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2019 року № 140/10-36-05-01/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення, зокрема:

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрат», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 834 057,00 грн;

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 « 3апаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, частини 2 статті 3, статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 697 480,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2019 року на 217 587,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що під час проведення перевірки встановлена відсутність здійснення операцій з постачання контрагентами пиломатеріалів та виявлено діяльність, спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ «ЛХП Україна» з метою штучного формування витрат, та податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, відповідач вказав, що винагорода за договорами комісії, укладеними з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , становила 8 683 400,00 грн, що економічно недоцільно для позивача, оскільки він мав можливості самостійно закупити сировину для своєї господарської діяльності. Також зазначив, що в ході перевірки ТОВ «ЛХП Україна» документально не підтвердило списання матеріалів та сировини на виробництво готової продукції, в бухгалтерському обліку відсутня кореспонденція рахунків К-т 80 Д-т 23 за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн, за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536,45 грн. В Єдиному реєстрі податкових накладних за 2017 рік, за 2018 рік, за 1 квартал 2019 року відсутня реєстрація податкових накладних на реалізацію сировини та матеріалів за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн, за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536,45 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2019 року:

№ 000655501, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 7 292 571,25 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 5 834 057,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 458 514,25 грн;

№ 000656501, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 772 700,00 грн;

№ 000657501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 12 121 850,00 грн, з яких за податковим зобов`язаннями 9 697 480,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 2 424 370,00 грн;

№ 000659501, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 923 630,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 480 907,50 грн;

№ 000658501, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 217 587,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За унормуванням статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; банківських виписок; актів звірки взаєморозрахунків; звітів-актів комісіонерів.

Проте, Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Враховуючи специфіку спірних господарських операцій, а саме придбання позивачем пиломатеріалів (дубові обрізні або необрізні свіжопиляні) у фізичних осіб-підприємців у досить значних обсягах, та враховуючи, що завантаження товару за умовами договорів здійснюється також фізичними особами-підприємцями, суди мали б перевірити фактичну можливість таких підприємців здійснити поставку (завантаження) обумовленого товару (наявність власних чи орендованих транспортних засобів для перевезення, спецтехніки для навантаження), наявність трудових ресурсів, встановити походження товару тощо. Проте, суди фактично зазначених обставин не встановлювали та не аналізували.

Крім того, не надано судовими інстанціями оцінки доводам податкового органу про економічну недоцільність укладення договорів комісії з фізичними особами-підприємцями, з огляду на можливість самостійної закупки сировини для своєї господарської діяльності.

До того ж, Суд вважає також доречним зауважити, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою висновки акта перевірки, що ТОВ «ЛХП Україна» документально не підтвердило списання матеріалів та сировини на виробництво готової продукції, в бухгалтерському обліку відсутня кореспонденція рахунків К-т 80 Д-т 23 за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн, за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536,45 грн, що вплинуло на формування зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд м. Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у м. Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення 2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096798).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суд м. Києва від 05 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова