Рішення

від 15.11.2023 по справі 904/5103/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023м. ДніпроСправа № 904/5103/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС" (49070, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 53; ідентифікаційний код 32694258)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Дніпро" (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21; ідентифікаційний код 34984027)

про стягнення 819 701 грн. 30 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІС" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4809/23 від 21.09.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Дніпро" 819 701 грн. 30 коп., що складає 748 008 грн. 00 коп. - заборгованості за послуги перевезення пасажирів, надані за договором від 28.04.2023 №1/1-01012023 перевезення пасажирів та 71 693 грн. 30 коп. - пені.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 296 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49081, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.115).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 26.09.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 05.10.2023"Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.124-129)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України №1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 26.09.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.11.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СІС", як перевізником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транском-Дніпро", як замовником, було укладено договір від 28.04.2023 №1/1-01012023 перевезення пасажирів (надалі - Договір) (а.с.31-35).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що перевізник зобов`язується надавати замовнику послуги з перевезення пасажирів замовника автотранспортом перевізника під керуванням водія перевізника на території України на весь період дії цього договору, а замовник здійснити оплату за надані послуги. Під терміном "пасажири" в контексті цього договору розуміються співробітники (працівники) ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб".

Згідно з пунктом 2.2 Договору замовник має право відмовитися від перевезення в автотранспорті, в разі невідповідності його вимогам, викладеним у пункті 2.3.2 цього договору, так само, як і відмовитися від перевезення в разі невідповідності водія вимогам пункті 2.3.8 цього Договору.

Відповідно до підпункту 2.1.1 Договору замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані перевізники транспортні послуги на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що у разі відсутності необхідності в надання послуг у рамках цього договору, замовник зобов`язаний повідомити про це перевізника не пізніше, ніж за 2 дні.

Перевізник зобов`язується своєчасно та належним чином виконувати свої зобов`язання, передбачені цим договором (підпункт 2.3.1 Договору).

Підпунктом 2.3.3 Договору визначено, що перевізник зобов`язується забезпечити щодня подачу автотранспорту не пізніше 10 хв. до відправлень, викладених у додатку №1.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість послуг вказана у додатку 2 до цього договору за один день роботи без врахування ПДВ. Вартість послуг дійсна протягом 1 місяця і, в подальшому, може бути переглянута за погодженням сторін шляхом оформлення додаткової угоди до цього Договору. Вартість дизельного палива на момент укладення договору становить 48,99 грн. з ПДВ на стелі автозаправних станцій "Нефтек". Зміна цієї вартості у більшу або меншу сторону від початкової більш ніж на 10% призводить до зміни вартості послуг у більшу або меншу сторону на 5%, що знаходить документальне відображення у відповідній додатковій угоді про узгодження/перегляд вартості послуг.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата послуг перевізника за виконану роботу проводиться з відстроченням платежу 15 календарних днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт. Сторони досягли згоди, що оплата за цим договором проводиться за фактично надані перевізником послуги.

Оплата послуг перевізника за цим договором здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом оплати на банківські рахунки, зазначені в цьому договорі (пункт 3.4 Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Договору факт надання послуг у звітному періоді (15 днів) відповідно до цього договору підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.

Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими особами обох сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.1 Договору).

Також сторонами підписано додаток 1 до Договору відповідно до якого пасажиромісткість автобуса: не менше 25 місць, кількість рейсів: 5 рейсів у будній день та 4 рейса у вихідний день, а також узгодили графік рейсів (час відправлення) (а.с.34) та додаток 2 до Договору, яким узгодили маршрут, кількість місць та ціну за рейс (а.с.35).

В матеріалах справи містяться копії подорожніх листів за період з травня 2023 по червень 2023 включно (а.с.57-103).

Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з травня 2023 по червень 2023 включно було надано відповідачеві послуги пасажирських перевезень, що підтверджується подорожніми листами за травень 2023 - №№107331, 770041, 771676, 771677, 771679, 088187, 782602, та за червень 2023 - №№006480, 006483, 006484, 006485, №006600, 006601, 771675

Також позивачем було складено акти надання послуг, на загальну суму 748 008 грн. 00 коп., копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- від 31.05.2023 №10 на загальну суму 68 400 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.50);

- від 31.05.2023 №11 на загальну суму 76 608 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.52);

- від 31.05.2023 №12 на загальну суму 70 224 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.51);

- від 31.05.2023 №13 на загальну суму 70 224 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.53);

- від 16.06.2023 №26 на загальну суму 71 568 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.49);

- від 16.06.2023 №27 на загальну суму 65 604 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.48);

- від 16.06.2023 №28 на загальну суму 65 604 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.47);

- від 16.06.2023 №29 на загальну суму 63 900 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.46);

- від 25.06.2023 №52 на загальну суму 41 400 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.45);

- від 25.06.2023 №53 на загальну суму 42 504 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.44);

- від 25.06.2023 №54 на загальну суму 46 368 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.43);

- від 25.06.2023 №55 на загальну суму 65 604 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.42).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 11.09.2023 №11092023 у якій вимагає підписати акти надання послуг №10 від 31.05.2023, №11 від 31.05.2023, №12 від 31.05.2023, №13 від 31.05.2023, №26 від 16.06.2023, №27 від 16.06.2023, №28 від 16.06.2023, №29 від 16.06.2023, №52 від 25.06.2023, №54 від 25.06.2023, №55 від 25.06.2023 та сплатити заборгованість з оплати наданих послуг (а.с.54-56).

Вказана претензія разом з розрахунком заборгованості, актами надання послуг та подорожніми листами була надіслана позивачем на адресу відповідача 11.09.2023, що підтверджується накладною Укрпошта від 11.09.2023 №4904412872615 та описом вкладення з поіменним переліком документів (а.с.56).

Судом долучено до матеріалів справи роздруківку трекінгу з веб-сайту АТ "Укрпошта" з якого вбачається, що поштове відправлення №4904412872615, в якому містилися претензія, розрахунок заборгованості, акти надання послуг та подорожні листи було повернуто 27.09.2023 за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.129).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте акти надання послуг відповідачем не підписані, сплата відповідачем за надані послуги перевезення пасажирів не проведена, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сплата відповідачем не проводилася, сума заборгованості за надані послуги складає 748 008 грн. 00 коп.

Відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про відсутність необхідності в наданих послугах в рамках Договору, також відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від перевезення в автотранспорті у зв`язку з його невідповідністю вимогам Договору.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 748 008 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.2 у разі прострочення оплати за надані послуги замовник зобов`язується виплатити перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати за надані послуги в розмірі 71 693 грн. 30 коп. за загальний період з 16.06.2023 по 15.08.2023.

Проте, пункт 5.2 Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

За викладеного, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11 220 грн. 12 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС" (49070, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 53; ідентифікаційний код 32694258) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Дніпро" (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21; ідентифікаційний код 34984027) про стягнення 819 701 грн. 30 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском-Дніпро" (49081, м. Дніпро, вул. Столєтова, буд. 21; ідентифікаційний код 34984027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС" (49070, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 53; ідентифікаційний код 32694258) 748 008 (сімсот сорок вісім тисяч вісім) грн. 00 коп. - заборгованості та 11 220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) грн. 12 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

17.11.2023 року