Ухвала

від 17.11.2023 по справі 820/11117/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 листопада 2023 року

Київ

справа № 820/11117/15

адміністративне провадження № К/990/36658/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 820/11117/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2023 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник), направлена до суду поштою 30.10.2023.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 08.08.2023 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення.

Наступні касаційні скарги Верховний Суд також повернув ухвалами від 12.09.2023, 09.10.2023 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередніх касаційних скарг, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Більш того, Північне МУ ДПС у касаційній скарзі цитує висновки, викладені в Акті перевірки, однак, не наводить висновків судів, зроблених за наслідками їх перевірки. Відповідно, є підстави вважати, що у касаційній скарзі наводяться доводи безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, під час ухвалення судових рішень суди врахували низку висновків Верховного Суду, але у касаційній скарзі скаржник не обґрунтовує неможливість та/або помилковість їх врахування.

Формулюючи у касаційній скарзі висновки, які на переконання скаржника, відповідають правильному тлумаченню і застосуванню визначених ним норм права (підпункт 138.1.1, підпункт 138.10.2, підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України), Північне МУ ДПС, фактично, наводить усталені висновки Верховного Суду, сформовані у справах, предмет спору у яких пов`язаний з питанням дослідження реальності господарських операцій, а саме: господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, про відсутність висновків Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Фактично ж доводи скаржника зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами (суди дійшли висновку, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, але Північне МУ ДПС доводить, що висновки Акта перевірки свідчать про зворотне). Такі доводи не є тотожними доводам про неправильне застосування норм права.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 820/11117/15.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 820/11117/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон