Ухвала

від 12.10.2023 по справі 757/43884/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43884/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Молодість» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2023, у рамках кримінального провадження № 42021000000002627,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Інвестиційна група «Молодість» в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2023 у справі № 757/29614/23-к в кримінальному провадженні № 42021000000002627, із забороною відчуження, розпорядження та користування (в тому числі користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень) земельних ділянок за кадастровими номерами:

- 3210900000:02:015:0078, р.н.о.н.м. 2713729832109;

- 3210900000:02:015:0079, р.н.о.н.м. 2713742832109;

- 3210900000:02:015:3020, р.н.о.н.м. 2400028532109;

- 3210900000:02:015:3021, р.н.о.н.м. 2400007532109;

- 3210900000:02:015:3028, р.н.о.н.м. 2399793732109;

- 3210900000:02:015:3034, р.н.о.н.м. 2399321132109;

- 3210900000:02:015:3041, р.н.о.н.м. 2399111432109;

- 3210900000:02:015:3042, р.н.о.н.м. 2399084932109.

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що 8 зазначених вище земельних ділянок, на які Ухвалою накладено арешт, було сформовано внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:01:170:0064, площею 9,6562 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка…0064), яка була придбана у приватну власність Товариством у Приватного акціонерного товариства «ОЛІМП», код ЄДРПОУ 31500999, за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , реєстраційний номер 1473.

У свою чергу, ПрАТ «ОЛІМП», код ЄДРПОУ 31500999, придбало вказану земельну ділянку у ОСОБА_6 за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.10.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , реєстраційний номер 8322, та отримало державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №441394 від 07.11.2008.

Коли та за яких обставин громадянка ОСОБА_6 придбала у свою приватну власність Земельну ділянку…0064 Товариству достеменно не відомо.

Однак, за наявною у Товариства інформацією, земельна ділянка (ділянка 4 ділянки 2), з якої було сформовано та виділено в натурі Земельну ділянку…0064, перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Рубежівська» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 24.04.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №6 (ділянка 4 ділянки 2 відображено у плані зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, що є додатком до Державного акту КСП).

У свою чергу, підставою для передачі земельних ділянок у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам та видачі відповідних державних актів є затверджений проект роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, порядок складання, склад і зміст яких визначено Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, розроблених Комісією Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" від 13.03.1992 та затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах Міністерством сільського господарства і продовольства України Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15 травня 1992 року (далі - Рекомендації).

Відповідно до вимог Рекомендацій під час складання та погодження проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій в обов`язковому порядку визначаються землі лісового і водного фонду, земельні ділянки природоохоронного призначення, а також віднесені до земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, а межі таких земельних ділянок визначаються на місцевості за участю представників місцевих Рад народних депутатів, органів Державного комітету України по земельних ресурсах і Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Після затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель межі визначених проектом земельних ділянок (державної власності, резервного фонду, приватної і колективної власності) переносяться в натуру на місцевість і закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

При цьому, відповідно до п. 1.7 Рекомендацій проекти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій розробляються державними землевпорядними організаціями за участю керівництва цих підприємств і організацій, фахівців місцевих органів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Так, згідно Технічної документації по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею колективного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Рубежівська» за рахунок земель в межах М. Рубежівської, Гореницької сільських, Ворзельської, Бучанської селещних та Ірпінської міської рад Київської області (2000 р.) при визначенні земель КСП, що не підлягають роздержавленню, землі історико-культурного призначення та лісового фонду відсутні.

Таким чином, визначення площ земель, які передавалися у колективну власність КСП «Агрофірма Рубежівська» під час роздержавлення, здійснювалося за проектом, розробленим державною землевпорядною організацією - Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, з визначенням і погодженням меж таких земель, перенесенням меж в натуру на місцевість та закріпленням межовими знаками.

При цьому, землі, що були передані у колективну власність КСП, не містили у своєму складі земель лісового фонду, а погодження меж переданих у колективну власність земельних ділянок під час їх роздержавлення, відповідно Рекомендацій, органами лісового господарства не передбачалося.

У подальшому, у відповідності до вимог Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ 720/95) та Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, погоджених Міністерством сільського господарства і продовольства України та Української академії аграрних наук від 09.01.1996 та затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.02.1996 за №11, землевпорядною організацією була розроблена Технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма Рубежівська» Києво-Святошинського району Київської області (серпень 2000 р.)

У 2003 році, у відповідності до Методичних рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 за №47/172/48, Технічною документацією про корегування схем поділу земель колективної власності проведено корегування схем поділу земель у зв`язку з уточненням меж земельних ділянок колективної власності в натурі (на місцевості) інструментальним методом. При цьому, при коригуванні схеми проведено аналіз земельно-кадастрових, статистичних і планово-картографічних матеріалів, результатів польових вишукувань і обстежень земельного фонду з метою встановлення фактичного стану використання земель та подальшого їх раціонального використання і охорони (схема результатів коригування додається).

За результатами проведеного коригування було скореговано, зокрема, і схему поділу ділянки 4 ділянки 2, внаслідок чого було визначено дві земельні ділянки 015 та 015а, площею 18,4250 га та 9,6562 га відповідно.

Саме із земельної ділянки 015а, за тими самими координатами, точками, конфігурацією та площею, у подальшому і було сформовано Земельну ділянку …0064.

За наведених підстав, припущення прокурора про ймовірне формування земельних ділянок Товариства за рахунок земель Ірпінського лісництва філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України», яке, згідно листа від 26.05.2023 не погоджувало вилучення та/або передачу у приватну власність земель Товариства, не ґрунтуються на вимогах закону.

У відповідності до вимог абзацу першого ч.1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон 3038), планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону 3038, генеральним планом населеного пункту вважається містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до положень п. 2 Порядок обміну інформацією між містобудівним та державним земельним кадастрами, затвердженого постановою КМУ від 25.05.2011 за №556, суб`єктами інформаційного обміну, що здійснюється відповідно до цього Порядку, є уповноважені органи містобудування та архітектури та Держгеокадастр і його територіальні органи.

У свою чергу, одним із основних завдань Держгеокадастру згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 за №15, є реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України (ЗК України), землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно п. «а» ч. 2 цієї ж статті у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Як передбачено ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає проведення лісовпорядкування.

Статтею 47 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 49 ЛК України, державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Статтею 11 ЛК України передбачено, що право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Так, рішенням Київської обласної Ради ХХІІІ скликання м. Київ, 15.06.2000 за №211-12-ХХІІІ було погоджено проект встановлення меж міста обласного значення Ірпінь Київської області, включивши додатково в межі міста 1981,1 га земель, погоджених відповідними землекористувачами (загальна площа земель м. Ірпінь визначена у 3705,1 га).

У подальшому, рішенням Ірпінської міської ради від 20.12.2012 за №2639-39-VI затверджено Генеральний план міста Ірпінь, розроблений Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» на площу 3705,1 га, а рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 за №4574-62-VIІ - оновлений Генеральний план міста Ірпінь Київської області, розроблений Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М.Білоконя, які станом на сьогодні в судовому порядку не скасовувалися, а тому, у відповідності до положень ст. 144 Конституції України, є обов`язковими до виконання.

Згідно викопіювання із генеральних планів Ірпеня 2012 та 2018 років, територія, що включає Земельну ділянку…0064 та суміжну, за твердженням прокурора, нібито землю лісового фонду, є зоною:

- перспективної мішаної багатоквартирної житлової забудови (формується багатоквартирною 5-9 поверховою забудовою - Ж-5п) та

- центрів місцевого значення (формується здебільшого громадською забудовою для розміщення торгівельних закладів та інших об`єктів обслуговування населення - Г-2).

Заявник вказує, що дотримуючись принципу належного урядування (сформульований Європейським судом, в тому числі у рішення в справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) від 20.10.2011 року), Товариство вважає, що подані прокурором планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не є належним доказом фактичних меж земельних ділянок Ірпінського лісництва, адже вони мали бути приведені у відповідність до державного земельного кадастру, містобудівної документації на місцевому рівні з урахуванням меж Ірпеня вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, адже відповідна процедура впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.

У клопотанні вказано, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.

Так, заявник вказує, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах стороною обвинувачення не наведено жодних доказів вчинення власником майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна, наведеного в клопотанні про накладення арешту.

За наявними даними, у даному кримінальному провадженні станом на день подання клопотання про скасування арешту органом досудового розслідування підозра будь-кому, у тому числі власнику арештованого майна не оголошувалась.

Крім того, заявник зазначає, що товариство є законним власником арештованої земельної ділянки, добросовісним набувачем.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просить задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити, вказує на необґрунтованості та безпідставності даного клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши адвоката та прокурора, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Слідчими Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42021000000002627 від 17.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України.

В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2023 у справі № 757/29614/23-к в кримінальному провадженні № 42021000000002627, із забороною відчуження, розпорядження та користування (в тому числі користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень) земельних ділянок за кадастровими номерами:

- 3210900000:02:015:0078, р.н.о.н.м. 2713729832109;

- 3210900000:02:015:0079, р.н.о.н.м. 2713742832109;

- 3210900000:02:015:3020, р.н.о.н.м. 2400028532109;

- 3210900000:02:015:3021, р.н.о.н.м. 2400007532109;

- 3210900000:02:015:3028, р.н.о.н.м. 2399793732109;

- 3210900000:02:015:3034, р.н.о.н.м. 2399321132109;

- 3210900000:02:015:3041, р.н.о.н.м. 2399111432109;

- 3210900000:02:015:3042, р.н.о.н.м. 2399084932109 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2023, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, а саме: земельні ділянки відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а слідчим не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому підозра будь-яким особам, в тому числі, посадовим чи службовим особам ТОВ «Молодість» не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявників належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «Молодість» про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2023, у рамках кримінального провадження № 42021000000002627 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.08.2023 у справі № 757/29614/23-к в кримінальному провадженні № 42021000000002627, із забороною відчуження, розпорядження та користування (в тому числі користування шляхом забудови, вилучення лісових насаджень) земельних ділянок за кадастровими номерами:

- 3210900000:02:015:0078, р.н.о.н.м. 2713729832109;

- 3210900000:02:015:0079, р.н.о.н.м. 2713742832109;

- 3210900000:02:015:3020, р.н.о.н.м. 2400028532109;

- 3210900000:02:015:3021, р.н.о.н.м. 2400007532109;

- 3210900000:02:015:3028, р.н.о.н.м. 2399793732109;

- 3210900000:02:015:3034, р.н.о.н.м. 2399321132109;

- 3210900000:02:015:3041, р.н.о.н.м. 2399111432109;

- 3210900000:02:015:3042, р.н.о.н.м. 2399084932109 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1