Рішення
від 07.11.2023 по справі 697/1245/22
КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/1245/22

Провадження № 2/697/55/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.,

прокурора Лисенко К.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире», державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, третя особа: Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, третя особа: Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Смілянською окружною прокуратурою Черкаської області в ході здійснення заходів представницького характеру виявлено порушення природоохоронного законодавства.

Так, в ході моніторингу Публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», створеного рішенням Київської обласної ради від 17.02.2000 № 168-10-ХХІІ та рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-4 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Вказаними рішеннями останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Межі регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

Крім того, опрацюванням офіційного веб-сайту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області встановлено, що 14.06.2021 оприлюднено інформацію про те, що на Публічній кадастровій карті з`явився шар «Природно-заповідний фонд» в якому міститься інформація про понад 7 тис. територій та об`єктів ПЗФ.

За результатами опрацювання Публічної кадастрової карти за посиланням Kadastr.Ua встановлено, що на території Бобрицької сільської ради Черкаської області в межах сіл Григорівка, Трахтемирів та Луковиця визначено територію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» шляхом нанесення шару «Природно-заповідний фонд».

Шар створено з метою збереження та охорони об`єктів природно-заповідного фонду, відкриття для широкого загалу даних про такі території та місце їх розташування, а також для надання можливості державним кадастровим реєстраторам враховувати таку інформацію при прийнятті рішення про реєстрацію земельної ділянки.

Даний регіональний ландшафтний парк охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2020219871220) ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку шляхом безоплатної приватизації на підставі рішення Бобрицької сільської ради № 21-8 від 12.08.2020.

Так, рішенням Бобрицької сільської ради від 12.08.2020 № 21-8 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_1 площею 1,25 га» ОСОБА_1 у приватну власність за рахунок земель Бобрицької сільської ради відведено земельну ділянку площею 1,25 га для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим, набуття права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 відбулося з порушенням норм ст.ст. 20, 84, 116, 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Розташування земельної ділянки із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720, яку набув ОСОБА_1 відповідно до рішення Бобрицької сільської ради в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї земельної ділянки у приватній власності і користуванні з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Кабінет Міністрів України був розпорядником земель державної власності природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та лише за його погодженням можлива зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Натомість, Кабінетом Міністрів України рішення про передачу або вилучення, погодження зміни цільового призначення земельних ділянок із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га, розташованої на території об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» не приймалось, що підтверджується інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.09.2021 № 29295/0/2-21.

Таким чином, вказана земельна ділянка відведена у власність не уповноваженим органом та всупереч порядку зміни цільового призначення із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, оскільки Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки та її відведення у власність не приймав.

Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично незаконно змінено за вказаних обставин при передачі у власність, тим самим створено перешкоди державі у користуванні та забезпеченні збереження унікальної екосистеми з рідкісним біорізноманіттям.

Території природно-заповідного фонду регіонального парку надано для здійснення сільськогосподарської діяльності, не пов`язаної з цілями вказаної категорії земель.

Проте така незаконна зміна не має правового значення, оскільки статус спірних земельних ділянок першочергово визначається розташуванням на них об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом цих територій.

Однак, Бобрицька сільська рада без зміни цільового призначення землі незаконно вилучила земельні ділянки природно-заповідного фонду із державної власності та передала у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і є підставою для скасування рішення Бобрицької сільської ради від 12.08.2020 № 21-8.

За вказаним фактом Смілянською окружною прокуратурою 29.07.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 42022252230000048 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

З огляду на те, що рішення Бобрицької сільської ради від 12.08.2020 № 21-8 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у приватну власність ОСОБА_1 площею 1,25 га» суперечить вимогам законодавства, воно є недійсним.

Разом з тим, як зазначено прокурором, перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт є державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у даному випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка протиправно його набула у власність.

Враховуючи зазначене, для забезпечення Бобрицькій сільській раді реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди у користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на цю ділянку з одночасним припиненням права власності на вказану земельну ділянку на підставі ст.ст. 21, 152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім цього, як зазначено прокурором, у разі протиправної передачі цих об`єктів у користування, відповідне порушення, враховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчиненні дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га наразі перебуває у власності ОСОБА_1 . Проте в силу законодавства вона не може перебувати у власності із виникненням фактичного володільця. Тому права держави як власника на реалізацію усіх правомочностей щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у комунальну власність в особі Бобрицької громади Черкаської області.

Також, обґрунтовуючи порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, зазначено, що необхідність подання цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фондів, у тому числі і спірній земельній ділянці, яка входить у межі регіонального ландшафтного парку місцевого значення «Трахтемирів».

Вказана земельна ділянка перейшла у власність Бобрицької сільської ради, і саме Бобрицька сільська рада є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Однак, Бобрицьку сільську раду позбавлено можливості самостійно скасувати свої рішення щодо передачі землі в оренду, оскільки органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

Враховуючи вказану позицію, керуючись у спірних правовідносинах аналогією закону, Бобрицьку сільську раду позбавлено можливості самостійно скасувати свої рішення щодо передачі землі в оренду.

Крім того, враховуючи, що Бобрицька сільська рада є одним із учасників спірних правовідносин, яким допущено порушення державних інтересів, вказаний орган виступає відповідачем у справі.

Таким чином, органи влади або посадові особи, які здійснюють захист державних інтересів у спірних правовідносинах відсутні. У зв`язку з цим, прокурор самостійно представляє інтереси держави та звертається до суду як позивач.

Отже, прокурор набув статусу позивача, оскільки Бобрицька сільська рада є одним із співвідповідачів рішення якої оскаржується в судовому порядку, а отже орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах- відсутній.

З огляду на вказані обставини, Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І. від 20.10.2020 (індексний номер 64664991) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради (код ЄДРПОУ 35797342) з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.09.2022 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.137).

12.10.2023 представником третьої особи Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» - адвокатом Сіренком О.В. до суду подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що у цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі ст. 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 Земельного кодексу України, шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки. Таким чином, позивачем обрано правильний спосіб захисту порушеного права в інтересах держави, а саме на підставі ст. 391 ЦК України.

Виділення спірних земельних ділянок у власність інших осіб призводить до порушення цілісності земель РЛП «Трахтемирів» та створюють загрозу його існуванню, перешкоджаючи ефективному розвитку туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності заповідного комплексу.

У межах Київської області РЛП «Трахтемирів» розміщується на території, що розташована на землях колишньої Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га. У межах Черкаської області РЛП «Трахтемирів» розміщується на території, що розташована на землях колишньої Григорівської сільської ради Канівського району Черкаської області та становить 5562,5 га.

На спеціальну адміністрацію РЛП «Трахтемирів» покладено обов`язок щодо збереження природних комплексів. Охорона РЛП «Трахтемирів» здійснюється як національного надбання та він є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, РЛП «Трахтемирів» підтримує позовні вимоги прокурора та просить позов прокурора задовольнити (т.1 а.с.146-155).

20.10.2022 Заступником керівника Смілянської окружної прокуратури подано до суду заяви про зміну предмету позову та залучення співвідповідача (т.1 а.с.180-186, 198-199), оскільки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором виконавчого комітету Бобрицької сільської ради 19.08.2022 (вже після пред`явлення позовної заяви) до реєстру внесені відомості про інший вид речового права по земельній ділянці з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720, індексний номер 64544344, а саме про право оренди земельної ділянки засноване на договорі оренди від 20.02.2022 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире».

Враховуючи те, що передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 відбулася з порушенням порядку, передбаченого ст.ст. 20, 116, 118 ЗК України, що є підставою для визнання рішення Бобрицької сільської ради недійсним, надання у користування спірної земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 20.02.2022 узагалі не могла бути предметом такого правочину.

На підставі цього договору земельна ділянка надана не для природно-заповідного призначення, а для ведення особистого селянського господарства, тобто орендар використовує її не за призначенням. Тому існування договору є юридичною перешкодою у реалізації держави правомочностей користування та розпорядження спірною ділянкою, оскільки ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» за відсутності рішення суду про визнання цього договору недійсним може ставити вимогу про продовження строку дії після його закінчення.

Право власності на спірну земельну ділянку належить державі та в силу вимог закону приватна особа не може набути право власності на неї, що беззаперечно підтверджує незаконність подальшої передачі цієї земельної ділянки в користування ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире», оскільки укладати договір оренди землі може лише законний власник майна.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання вимог законодавства при винесені рішення про передачі земельної ділянки у приватну власність та укладенні договору оренди, а також їх спрямованість на перешкоджання законному власнику ділянки у реалізації права власності і користування, наявні правові підстави для усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом визнання рішення Бобрицької сільської ради від 12.08.2020, яким ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га для ведення особистого селянського господарства та договору оренди від 20.02.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» - недійсними.

На даний час, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 1,25 га із кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 зареєстрована (рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Черкаської області Гормаш С.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.10.2020, індексний номер 54664991) на праві власності за ОСОБА_1 (на підставі рішення Бобрицької сільської ради № 21-8 від 12.08.2020) та на праві користування (оренди) за ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Щире» (на підставі договору оренди від 20.02.2022, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 64544344 від 19.08.2022).

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та неправомірно вибула з власності Бобрицької громади, рішення Бобрицької сільської ради № 21-8 від 12.08.2020 та договір оренди землі від 20.02.2022 суперечать земельному та природоохоронному законодавству та підлягають скасуванню, а тому, право приватної власності ОСОБА_1 та право оренди ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» на земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 підлягають припиненню.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02.02.2023 прийнято до розгляду заяву Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури про зміну предмета позову від 20 жовтня 2022 року та залучено до участі у справі співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» (т.1 а.с.238-243).

Таким чином, уточнивши позовні вимоги, які заявлені у первісній позовній заяві, прокурор просить також:

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом визнання договору оренди земельної ділянки від 20.02.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» недійсним;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом скасування рішення реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І. від 19.08.2022 (індексний номер 64544344) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом реєстрації права оренди за ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» (ЄДРПОУ 36776297) з одночасним припиненням права оренди на вказану земельні ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради (код ЄДРПОУ 35797342) з незаконного володіння ОСОБА_1 та з незаконного користування ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» (код ЄДРПОУ 36776297).

15.11.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Бобрицької сільської ради С. Гормаш подано до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення сесії Бобрицької сільської ради, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем, а тому просить визнати державного реєстратора неналежним відповідачем та змінити суб`єктний склад відповідачів (т.1 а.с.206-207).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.2 а.с.46-47).

Судові засідання неодноразово відкладалися та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

Прокурор Лисенко К.М. в судових засіданнях підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Бобрицької сільської ради Черкаської області адвокат Хорошун О.В. в судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог прокурора заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні. Крім цього, 06.11.2023 направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та письмово виклала заперечення щодо позовних вимог прокурора (т.2 а.с.133-142).

Зазначила, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» як об`єкт природно-заповідного фонду не створений, його створення жодними належними і допустимими доказами не підтверджено.

Регіональний ландшафтний парк, саме як об`єкт природно-заповідного фонду створюється в порядку та по етапах, що чітко визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (розглядається редакція від 13 січня 2000 року), а саме: 1. підготовка та подання клопотання про створення регіонального ландшафтного парку (ст. 51 ЗУ «Про ПЗФ України»; 2. розгляд клопотання протягом 1 місяця територіальними органами Мінприроди (ст. 52 ЗУ «Про ПЗФ України»; 3. у разі схвалення клопотання погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів (ст. 52 ЗУ «Про ПЗФ України»; 4. розробка проекту створення регіонального ландшафтного парку та його передача до обласної ради (ст. 52 ЗУ «Про ПЗФ України»; 5. прийняття рішення про створення регіонального ландшафтного парку (в тому числі із зазначенням цільового призначення земельної ділянки) (ст. 53 ЗУ «Про ПЗФ України»); 6. затвердження проекту організації регіонального ландшафтного парку та Положення про регіональний ландшафтний парк обласною радою (ст. 24 ЗУ «Про ПЗФ України»; 7. винесення меж регіонального ландшафтного парку в натурі (ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 06.04.1999).

На Публічній кадастровій карті з`явився інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» і він є інформаційним.

Так, межі РЛП «Трахтемирів» в натурі не винесені, про що неодноразово заявлялося представником РЛП «Трахтемирів», зонування відсутнє.

Наразі відсутні будь-які докази на підтвердження винесення РЛП «Трахтемирів» межових знаків в натурі, що відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 06.04.1999 (редакція, що діяла на момент створення РЛП «Трахтемирів») була обов`язковою умовою для виникнення прав на земельну ділянку.

Крім цього, представник Бобрицької сільської ради звернув також увагу на відсутність підстав для здійснення прокурором представницьких інтересів держави.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу його реєстрації судової повістки, подав до суду заяви про розгляд справи без його участі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у зв`язку з їх безпідставністю (т.1 а.с.179, т.2 а.с.3).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» в судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження судової повістки.

Відповідач Державний реєстратор виконавчого комітету Бобрицької сільської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження судової повістки, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Свою позицію щодо заявлених позовних вимог виклав у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.208).

Представник третьої особи Регіонального ландшафтного парку "Трахтемирів" в судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження судової повістки. В матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами, позовні вимоги прокурора підтримує (т.2 а.с.54-53).

Заслухавши в судових засіданнях доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу на території Черкаської області, відповідно до ст.ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», пункту 24 частини першої ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи подання Державного управління екологічної безпеки в області, рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» (т.1 а.с.65-66).

Згідно Охоронного зобов`язання від 07.09.2000, АТЗТ «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» організованого рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 в межах території Григорівської сільської ради Канівського району загальною площею 5562,5 га (т.1 а.с.92).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 № 23-1868/14-19-СГ, передано Бобрицькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1553,9728 га, які розташовані в адміністративних межах Бобрицької, Григорівської, Грищенецької, Пшеничницької, Тростянецької, Чернишівської сільських рад Канівського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі (т.1 а.с.38).

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 № 23-1868/14-19-СГ передає із державної власності, а Бобрицька сільська рада Канівського району Черкаської області приймає у комунальну власність Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області земельні ділянки згідно з додатком (т.1 а.с.39), зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7122081900:01:001:1694 площею 5 га, цільове призначення: Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) (т.1 а.с.41).

Рішенням 10 сесії VII скликання Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 01.11.2019 № 10-11 надано дозвіл виконавчому комітету Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, зокрема, земельної ділянки площею 5,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1694, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Григорівський старостинський округ, за межами населеного пункту на чотири земельні ділянки по 1,2500 га кожна (т.1 а.с.57).

На підставі зазначеного рішення сільської ради, ФОП ОСОБА_2 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок загальною площею 5,0000 га 17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада, виконавчому комітету Бобрицької сільської ради (т.1 а.с.49-56).

Рішенням 13 сесії VII скликання Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 21.12.2019 № 13-25, зокрема, погоджено виконавчому комітету Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) площею 5,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1694, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Григорівський старостинський округ, за межами населеного пункту на чотири земельні ділянки по 1,2500 га кожна (т.1 а.с.58).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.01.2020 № 196280069, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1694 площею 5 га перебувала у комунальній власності Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області (т.1 а.с.59).

Рішенням 14 сесії VII скликання Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 24.01.2020 № 14-22 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок» затверджено, зокрема, технічну документацію щодо земельної ділянки 17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) загальною площею 5,0000 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1694, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Григорівський старостинський округ) на чотири земельні ділянки, а саме:

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1718;

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1719;

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1720;

- земельну ділянку площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1721 (т.1 а.с.37);

14.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Бобрицької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 1,25 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Григорівського старостинського округу (т.1 а.с.83-зворот).

Рішенням 19 сесії VII скликання Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 10.06.2020 № 19-13 надано ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення на 01.03 Для ведення особистого селянського господарства) площею 1,2500 га кадастровий номер 7122081900:01:001:1720, яка розташована за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (17.00 Землі резервного фонду (землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій) (т.1 а.с.84).

На підставі зазначеного рішення, ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,2500 га 01.03 Для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада, за межами населеного пункту гр. ОСОБА_1 (т.1 а.с.81-83).

Як вбачається з пояснювальної записки до розробленого проекту землеустрою, дана земельна ділянка сформована у відповідності статті 79-1 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 5,0000 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1694, що не перебуває в користуванні, із цільовим призначенням К.17.00 землі резервного фонду, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку. Відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 (т.1 а.с.82-зворот).

Рішенням 21 сесії VII скликання Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 12.08.2020 № 21-8 затверджено гр. ОСОБА_1 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у приватну власність площею 1,2500 га, кадастровий номер 7122081900:01:001:1720 із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Канівський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту с. Григорівка); передано гр. ОСОБА_1 безоплатно в приватну власність вказану земельну ділянку (т.1 а.с.36).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2022 № 307412911, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га перебуває у приватній власності ОСОБА_1 ; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54664991 від 20.10.2020 (т.1 а.с.61).

20.02.2022 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради. Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 1,25 га. Строк дії договору становить 10 років (т.1 а.с.190-193).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.10.2022 № 312786027, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире». Підставою внесення запису є рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І. (т.1 а.с.188-189).

28.08.2021 в.о. керівника Смілянської окружної прокуратури звернувся до Кабінету Міністрів України з запитом № 52/2-2968вих-21 в якому просив повідомити, чи приймалися Кабінетом Міністрів України рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок площею 1,25 га, кожному ОСОБА_3 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1721; ОСОБА_1 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1720; ОСОБА_4 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1719; ОСОБА_5 , кадастровий номер 7122081900:01:001:1718 із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення (т.1 а.с.121).

Згідно наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.09.2021 № 29296/0/2-21 на запит прокурора від 28.08.2021 № 52/2-2968вих-21, Кабінетом Міністрів України рішень про зміну цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного фонду із зазначеними кадастровими номерами, розташованих на території Бобрицької сільської ради Черкаської області, не приймалося (т.1 а.с.122).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Відомості про державну реєстрацію в подальшому були внесені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Прокурор вказав, що оскільки саме Бобрицька сільська рада допустила порушення інтересів у спірних правовідносинах, то вона не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Крім того, за обставинами справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (тут і далі в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 зазначеного Закону, прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 зазначеного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права, зокрема юридичних осіб.

Проте, з 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, яким внесено відповідні зміни до статті 122 ЗК України, а також набрали чинності положення пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до пункту 24 розділу X Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно заповідного фонду.

Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII (далі також Закон № 2456-XII) визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» має статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, межі якого визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку.

Відтак, з 27 травня 2021 року розпорядником земель комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, є уповноважений орган територіальної громади.

Таким чином, з урахуванням змін, що відбулися в законодавстві, повноваження на розпорядження землями комунальної власності, до яких відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення місцевого значення, перейшли до уповноваженого органу територіальної громади.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) зазначено: «втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, одним із яких є Парк «Перемога». У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги (стаття 41 Конституції України), згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.20)).

7.25. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки територіальній громаді Полтави, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Перемога» як об`єкта природно-заповідного фонду, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.22)).

7.26. У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органами місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо земельної ділянки, незаконних рішень. Оскільки саме ці органи допустили порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, вони не можуть здійснювати захист цих інтересів у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. Тому Велика Палата Верховного Суду з огляду на її попередню практику, сформовану до моменту ухвалення судами оскаржених рішень, вважає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі були (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 7.21))..

7.27. Здійснення відповідно до статті 131-1 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 2 і статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництва інтересів держави у суді відповідає у спірних правовідносинах суспільним інтересам та спрямовано на досягнення ідей, закладених у Преамбулі та статтях 13 і 14 Конституції України».

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 914/1701/17 зазначено, що безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням міськрадою як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

Вказані висновки відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора з приводу того, що звертаючись до суду з позовною заявою, органи прокуратури реалізують конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому, прокурор є особливим суб`єктом цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у передбачених законом випадках. Крім цього, внаслідок змін у чинному законодавстві, інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала Бобрицька об`єднана територіальна громада. Проте з врахуванням вищенаведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, це не є підставою для зміни суб`єктного складу учасників справи, оскільки не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави.

Щодо обґрунтованості позовних вимог та обраного прокурором способу захисту інтересів держави в суді, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 (провадження № 61-8403св21), від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17 (провадження № 61-7083св19), від 20 вересня 2023 року в справі 712/4341/16-ц (провадження № 61-3302св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даній справі прокурор звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, рішень державного реєстратора, договору оренди та шляхом повернення вказаної земельної ділянки на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради. При цьому прокурор вказував на протиправність дій органу місцевого самоврядування і, відповідно, на незаконність відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , який в подальшому надав її у користування за договором оренди ТОВ «СП «Щире».

Суд, надаючи правову оцінку зазначеним доводам прокурора, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Так, вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що рішенням Черкаської обласної ради від 26.02.2000 № 14-14 «Про організацію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» місцевого значення» у Канівському районі на території Григорівської сільської ради утворено регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» на площі 5562,5 га без вилучення земель у власників (користувачів) та визначено його засновником Акціонерне товариство Закритого типу «Аграрно-Екологічне об`єднання «Трахтемирів» (т.1 а.с.65-66).

Згідно зі статтею 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону № 2456-XII, території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII, території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами «а», «в» частини четвертої статті 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Частина 1 статті 150 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення).

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Моніторингом Публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 площею 1,25 га знаходиться в межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів».

Крім цього, згідно відповіді Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 20.08.2021 № 02/10-02-15/1794/02/10-02-15/ НОМЕР_1 , яка надана на запит Смілянської окружної прокуратури від 12.08.2021 № 52/2-2753 вих-21, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» (т.1 а.с.89-90).

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та знаходиться на території РЛП «Трахтемирів», а тому належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду і є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання. Вказана земельна ділянка відведена у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 за рахунок земель природно-заповідного фонду РЛП «Трахтемирів».

Суд звертає увагу, що Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Відповідно ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Доводи представника Бобрицької сільської ради про те, що РЛП «Трахтемирів», як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду є безпідставними, оскільки межі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» визначені проектом створення регіонального ландшафтного парку. Зокрема, на території Черкаської області, в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Черкаської області знаходиться 5 562,5 га території регіонального ландшафтного парку.

Опрацюванням офіційного веб-сайту Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області встановлено, що 14.06.2021 оприлюднено інформацію про те, що на Публічній кадастровій карті з`явився шар «Природно-заповідний фонд», в якому міститься інформація про понад 7 тис. територій та об`єктів ПЗФ.

За результатами опрацювання Публічної кадастрової карти за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що на території Бобрицької сільської ради Черкаської області в межах сіл Григорівка, Трахтемирів та Луковиця визначено територію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» шляхом нанесення шару «Природно-заповідний фонд» (т.1 а.с.125-130).

Крім того, у своїй постанові від 02 березня 2020 року у справі № 371/450/17 (провадження № 61-6702св19), Верховний Суд дійшов висновку, що РЛП «Трахтемирів» надав «Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП «Трахтемирів», виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений Акціонерним товариством закритого типу «Аграрно-екологічне об`єднання «Трахтемирів», в якому чітко встановлені межі РЛП «Трахтемирів».

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону № 2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 7122081900:01:001:1720 для ведення особистого селянського господарства на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на здійснення такої діяльності на відповідних землях. Тому, за змістом наведених вище приписів, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і органи місцевого самоврядування, і фізична особа-відповідач знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передання й отримання у приватну власність земельної ділянки на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» для вищевказаної мети.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52)).

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Відповідач ОСОБА_1 , як уродженець с. Григорівка, Канівського району Черкаської області, який оформив спірну земельну ділянку у приватну власність, проявивши розумну обачність, мав змогу і повинен був знати про те, що ця ділянка впродовж тривалого часу перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у його приватну власність є таким порушенням закону, про яке відповідач мав змогу та повинен був знати на час набуття земельної ділянки у приватну власність.

Під час вирішення питання щодо належного способу захисту права позивача, суд також враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18.

У постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 11.7. постанови ВП ВС).

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49) (пункт 11.8. постанови ВП ВС).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)) (пункт 11.12. постанови ВП ВС).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради земельну ділянку площею 1,25 га (кадастровий номер 7122081900:01:001:1720) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника. Зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади) (пункт 11.13. постанови ВП ВС).

З огляду на зазначене, заявлена прокурором позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради є ефективним способом захисту порушеного права, відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, договору оренди, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Щире» та рішень державного реєстратора, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення".

Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Крім цього, суд також звертає увагу на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 748/2226/22 (провадження № 61-10058св23) в якій Верховий Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є неефективним способом захисту.

За встановленими у справі обставинами, відповідач є кінцевим набувачем спірної земельної ділянки, а тому у такому випадку оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування (у тому числі рішень державного реєстратора), договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Як зазначалося вище, до спірних правовідносин підлягають застосування положення статті 391 ЦК України, а тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога зобов`язати повернути земельну ділянку (негаторний позов), що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом визнання недійсними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, рішень державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І., договору оренди, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Щире», задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог заявлених до державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, то вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі №520/13067/17, постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №357/7734/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

З огляду на викладене, суд вважає, що державний реєстратор виконавчого комітету Бобрицької сільської ради не є належним відповідачем у даній справі, а тому в задоволенні позовних вимог до нього також слід відмовити.

Щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право мирного володіння майном.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого держава користується значною свободою (полем) розсуду. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України, завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. mutatis mutandis постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.75)).

Таким чином, контроль за використанням земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для Бобрицької об`єднаної територіальної громади, зокрема, оскільки люди зацікавлені у збереженні Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», що став об`єктом природно-заповідного фонду задовго до виникнення спірних правовідносин і на території якого заборонене ведення особистого селянського господарства. Повернення Бобрицькій об`єднаній територіальної громади земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки. Судом встановлено, що вона належить до земель природно-заповідного призначення. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному об`єкту природно-заповідного фонду. З огляду на вищевказане у втручанні держави у право мирного володіння ОСОБА_1 земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства на території об`єкта природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Право територіальної громади повернути земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктом природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її передання на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України, приписи якого та практика їхнього застосування щодо повернення такої ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними. Немає жодних підстав вважати, що як ОСОБА_1 , так і ТОВ «СП «Щире», яке орендує вказану земельну ділянку не могли співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості.

Враховуючи, зокрема, поведінку як Бобрицької сільської ради, яка прийняла протиправне рішення від 12.08.2020 № 21-8, так і поведінку ОСОБА_1 щодо отримання у власність земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду для ведення особистого селянського господарства, загальний інтерес у контролі за використанням цієї ділянки для гарантування безпечності довкілля, непогіршення екологічної ситуації, забезпечення правомірного, раціонального й ефективного користування земельними ділянками у межах Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні ним контролю за цією ділянкою.

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75-76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 132)).

Отримавши спірну земельну ділянку у власність, ОСОБА_1 , діючи розумно, не міг не перевірити місцезнаходження об`єкта та мав пересвідчитися у тому, що ця ділянка знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Крім того, немає жодних підстав також вважати, що перед тим, як укладати з ОСОБА_1 договір оренди цієї земельної ділянки, у ТОВ «СП «Щире» були перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити відповідні висновки щодо режиму цієї ділянки.

Висновки за результатами розгляду справи.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

За правилами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.

Прокурором доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 розташована на території РЛП «Трахтемирів» та належить до земель, що мають особливий статус природно-заповідного фонду, які є об`єктом комплексної охорони, на який розповсюджується особливий порядок надання та використання.

Також прокурором доведено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, як власника, та наявність порушеного права, у виді перешкод у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора та зобов`язання ОСОБА_1 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Щире» усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради.

Інші позовні вимоги прокурора про усунення перешкод у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, договору оренди, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Щире» та рішень державного реєстратора є неналежним способом захисту з вищевикладених підстав, а тому в цій частині позов прокурора задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Щире» пропорційно задоволеним вимогам.

При подачі позову та подальших уточнень позовних вимог прокурором було сплачено судовий збір в загальному розмірі 12705,00 гривень, що підтверджується даними платіжних доручень № 1183 від 08.08.2023 (т.1 а.с.1) та № 1389 від 01.09.2023 (т.1 а.с.187).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, задовольнивши одну вимогу майнового характеру, за якою було сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн., з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «СП «Щире» на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі по 1240,50 грн. з кожного (2481 / 2 = 1240,50).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире», державного реєстратора виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, третя особа: Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів" про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування рішення, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою об`єднаною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 1,25 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1720 шляхом її повернення на користь Бобрицької об`єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире» на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі по 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень, 50 копійок) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20.11.2023.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави, місцезнаходження вул. Юрія Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700; код ЄДРПОУ 02911119.

Відповідачі:

Бобрицька сільська рада Черкаської області, місцезнаходження вул. Дружби, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область, 19014; код ЄДРПОУ 35797342;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Щире», місцезнаходження вул. Київська, 2, с. Степанці, Черкаський район, Черкаська область, 19031; код ЄДРПОУ 36776297;

Державний реєстратор виконавчого комітету Бобрицької сільської ради, місцезнаходження вул. Дружби, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область, 19014; код ЄДРПОУ 04410812.

Третя особа:

Регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", місцезнаходження с. Малий Букрин, Миронівський район, Київська область, 08810; код ЄДРПОУ 21679697.

Головуючий Б . К . Скирда


Суд	Канівський міськрайонний суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення	07.11.2023
Оприлюднено	21.11.2023
Номер документу	115011724
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Інші справи позовного провадження

Скирда Б. К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.11.2023 по справі 697/1245/22КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —697/1245/22

Рішення від 07.11.2023

Рішення
від 07.11.2023 по справі 697/1245/22
КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ