Вирок

від 13.11.2023 по справі 761/34905/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34905/23

Провадження №1-кп/761/3570/2023

В И Р О К

Іменем України

13 листопада 2023 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12021100000000808, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2021, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, ФОП, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вирішив організувати діяльність у сфері будівництва та з цією метою зареєструвався як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, у тому числі з видом діяльності «43.91 Інші будівельні монтажні роботи».

Так, 02.06.2021 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ІНВЕСФАКТОР» укладено договір № 3 про виконання робіт по утепленню фасаду будинку на об`єкті будівництва по АДРЕСА_2 .

В подальшому, ОСОБА_3 , будучи фізичної особою підприємцем, без укладання цивільно-правої угоди залучив ОСОБА_6 з метою виконання робіт по утепленню фасаду на об`єкті будівництва, по АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 94 та п. 95 Переліку робіт з підвищеною небезпекою Державного комітету України з нагляду за охороною праці, затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005, роботи верхолазні та на висоті, а також роботи з підйомних і підвісних колисок і рихтувань на висоті - відноситься до робіт з підвищеною небезпекою.

Разом з цим, ФОП ОСОБА_3 дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки не надавались. Жодної документації з охорони праці ОСОБА_3 не розроблено, відповідальних осіб за безпеку праці на об`єкті будівництва по АДРЕСА_2 не призначено, інструктажі з охорони праці з найманим працівником не проведено, засобами індивідуального захисту не забезпечено.

ОСОБА_3 у період часу з 02.06.2021 по 09.09.2021, будучи особою, яка зобов`язана дотримуватися вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, неналежно виконуючи свої обов`язки, через несумлінне ставлення до них, не виконав вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме: ст. 24 Кодексу закону про Працю України, в частині допущення працівників до роботи без укладання трудового договору; ст.153 Кодексу законів про працю України, в частині не створення безпечних і нешкідливих умов праці; не проведення інструктажу працівникам з питань охорони праці; ст. 160 Кодексу законів про працю України, в частині відсутності контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці; ст.8 Закону України «Про охорону праці» в частині не забезпечення засобами індивідуального захисту; ст.13 Закону України «Про охорону праці» в частині не призначення посадової особи, яка забезпечує вирішення конкретних питань охорони праці; не розроблення положення, інструкцій, інших актів з охорони праці; не здійснення контролю за додержанням працівниками технологічних процесів, використанням засобів індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці; ст.18 Закону України «Про охорону праці» в частині допущення до роботи працівників, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці; п.1.5 Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 62 від 27.03.2007 «Про затвердження Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» в частині не забезпечення працівників необхідними засобами захисту; п.1.12 Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 62 від 27.03.2007 «Про затвердження Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» в частині не забезпечення працівників необхідними засобами захисту, не призначення працівника, відповідального за організацією і безпечне виконання робіт на висоті; п.1 розділу ІІ Наказу Міністерства соціальної політики України № 1804 від 29.11.2018 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» в частині не забезпечення працівників ЗІЗ; п.12 розділу ІІІ Наказу Міністерства соціальної політики України №1804 від 29.11.2018 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» в частині допущення до роботи працівників без необхідних засобів індивідуального захисту; п. 3.1 Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 «Про затвердження типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою» в частині не проведення інструктажу з питань охорони праці; п.4.9 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорони праці і промислова безпека у будівництві» в частині не забезпечення засобами індивідуального захисту, в частині не створення безпечних умов праці, не бажаючи, та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї діяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, допустив до робіт з підвищеною небезпекою (утеплення фасаду) ОСОБА_6 , не вживши організаційних заходів щодо належного функціонування системи управління охорони праці, з урахуванням специфіки умов праці на території будівництва, що призвело до загибелі останнього.

Так, ОСОБА_6 , допущений ОСОБА_3 до виконання робіт з підвищеною небезпекою, а саме по утепленню фасаду 09.09.2021 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), перебував на об`єкті незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , виконуючи роботи на висоті, а саме на другому ярусі риштувань (на висоті приблизно 3-4 метри), здійснював демонтаж риштувань без засобів індивідуального захисту, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_6 виконуючи роботи з демонтажу перечепився та впав з другого ярусу риштувань та отримав травми несумісні з життям, що призвело до загибелі останнього.

Таким чином, ОСОБА_3 не бажаючи та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, не забезпечив належну організацію робіт, не виконав вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, а саме: ст. ст. 24,153, 160, Кодексу законів про працю України, ст. ст. 8, 13,18 Закону України «Про охорону праці», п.п. 1.5., 1.12 «Наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 62 від 27.03.2007 «Про затвердження Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті», п.1 розділу ІІ Наказу Міністерства соціальної політики України № 1804 від 29.11.2018 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», в частині не забезпечення працівників ЗІЗ; п.12 розділу ІІІ Наказу Міністерства соціальної політики України №1804 від 29.11.2018 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці», в частині допущення до роботи працівників без необхідних ЗІЗ; п. 3.1 Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 «Про затвердження типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою» в частині не проведення інструктажу з питань охорони праці; п.4.9 ДБН А.3.2-2-2009 «Охорони праці і промислова безпека у будівництві. Як наслідок таких недбалих дій з боку ОСОБА_3 , який являється особою, яка зобов`язана дотримуватися вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці при здійсненні та організації будівельних робіт на об`єкті будівництва по вул. Глибочицькій 17-Е, у Шевченківському районі м. Києва -загинув ОСОБА_6 .

Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 2 ст. 272 КК України, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, особою яка зобов`язана їх дотримуватись, що спричинило загибель людини.

У ході підготовчого судового засідання між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості 13.11.2023 в межах кримінального провадження №12021100000000808 від 10.09.2021.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального правопорушення обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 272 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного злочину. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_3 за вчинений злочин, а саме за ч. 2 ст. 272 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльністю, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення ОСОБА_3 від відбування основного у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком, а також покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 наполягала на затвердженні угоди про визнання винуватості, зауваживши про щире каяття ОСОБА_3 та його добровільне відшкодування родичам загиблого витрат на поховання та моральної шкоди, надання допомоги родичам загиблого безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Вважала за можливим ухвалити вирок, яким затвердити угоду про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, та призначити узгоджену міру покарання.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 також просили суд затвердити угоди про визнання винуватості, обвинувачений зазначив, що йому зрозуміло наслідки її затвердження, його позиція є добровільною, він щиро кається у вчиненому.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд дійшов до наступних висновків.

Так, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Згідно з положеннями ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 272 КК України є тяжким злочином.

У даному кримінальному провадженні потерпілі відсутні, оскільки родичі загиблого ОСОБА_6 відмовилися від набуття статусу потерпілих та жодних претензій до обвинуваченого не мають.

Згідно з ч. 2 ст. 272 КК України за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , сторони погодились, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльністю, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, зі звільненням від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та покладенням обов`язків, передбачених с. 76 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно з угодою визнаються: щире каяття, добровільне відшкодування родичам загиблого витрат на поховання та моральної шкоди, надання допомоги родичам загиблого безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Також судом враховується, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, позитивно характеризується, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. ч. 4, 6 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, інтересам суспільства, обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість, що підтверджено ним в судовому засіданні та погодився на призначення узгодженого виду та розміру покарання.

Підстав, для прийняття рішення про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості, судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 13.11.2023 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, особою яка зобов`язана їх дотримуватись, що спричинило загибель людини, і його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 272 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

У кримінальному проваджені наявні процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-23/23866-БЖ від 17.07.2023 в розмір 5736 грн. 00 коп., вказану суму суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 373-376, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13.11.2023, яка укладена у кримінальному провадженні за № 12021100000000808 від 10.09.2023, між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльністю, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи №СЕ-19/111-23/23866-БЖ від 17.07.2023 в розмір 5736 грн. 00 коп.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1