Рішення

від 13.11.2023 по справі 129/3427/22

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/3427/22

Провадження по справі № 2/129/322/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2023 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бондар О.В.,

з участю секретаря Чаленко А.В.,

прокурора Романової Л.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

його представника Луценка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом прокурора Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гайсинської міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Гайсинська центральна районна лікарня Гайсинської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину, -

установив:

26.12.2022 р. Гайсинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Гайсинської міської ради, КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» звернулася до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 на користь останньої 30038,73 грн. витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , оскільки відповідно до вироку Гайсинського районного суду від 14.07.2022 р. ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який набрав чинності 19.09.2022 р., а потерпілий від злочину ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» з 01.05.2021 р. по 22.05.2021 р. - 21 л/день, на що витрачено 30038,73 грн. коштів лікарні.

07.02.2023 р. до суду надійшов відзив, 23.02.2023 р. надійшов уточнений відзив, в якому представник відповідача адвокат Луценко О.І. проти позовних вимог заперечив, вважав, що у прокурора відсутні підстави для представництва держави у суді з такими позовними вимогами, крім того, прокурором не сплачено судовий збір за відсутності пільг щодо його сплати під час звернення до суду, а тому просив застосувати до позовної заяви наслідки, передбачені ст. 185 ЦПК України; крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б могли свідчити про справжність витрат, понесених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 у зазначеному прокурором розмірі.

23.02.2023 р. прокурор надав до суду відповідь на відзив, в якому проти доводів представника відповідача заперечила, зазначила, що фінансування КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» здійснюється за рахунок місцевого бюджету, відсутність відшкодування коштів, витрачених лікарнею, є порушенням прав Гайсинської міської ради та завдає суттєвої шкоди інтересам держави, ні КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР», ні Гайсинська міська рада не подали до суду позов про стягнення зі ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого, що дає підстави прокурору звернутися до суду в інтересах держави з пільгами на сплату судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Прокурор Романова Л.М. в судовому засіданні вимоги позову підтримала, просила позов задовільнити повністю з наведених в ньому підстав, до початку розгляду справи надала письмові докази щодо обґрунтування розміру позовних вимог.

Відповідач вимоги позову заперечив з підстав, визначених у відзиві, вважав, що прокурором не доведено належними доказами вартість лікування потерпілого, а надані докази містять суперечності у нарахуванні вартості одного ліжко/дня в травматологічному відділенні.

З урахуванням позиції сторін, матеріалів справи та вимог закону, суд визнає за необхідне позов задовільнити повністю з таких мотивів і підстав.

Встановлено, що потерпілий від вчиненого злочину ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» з 01.05.2021 р. по 22.05.2021 р. - 21 л/день*1380,13 грн., на що витрачено 30038,73 грн. коштів лікарні, які відповідач добровільно не відшкодував.

Пунктом 3 постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року (далі Порядок).

Цим Порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Як вбачається з п.2 Порядку визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно з п. 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.

Частинами 3,4 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Підставою представництва прокурором інтересів держави у суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з статтею 1 цього Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Як було зазначено вище пункт 3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання містить пряму вказівку про те, що сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Тобто, у даному випадку незалежно від причин незвернення з відповідним позовом закладу охорони здоров`я прокурор мав право на звернення з цим позовом на підставі закону.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно із статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Встановлено, що ні КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР», ні Гайсинська міська рада не подали до суду позов про стягнення зі ОСОБА_1 витрат на стаціонарного лікування потерпілого від злочину, витрати на користь лікувального закладу, у зв`язку із лікуванням потерпілого від вчиненого ОСОБА_1 злочину в сумі 30038,73 грн., не відшкодовані; тому прокурор в передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» порядку з метою захисту права держави на відшкодування коштів на лікування потерпілого від кримінального правопорушення після отримання повідомлення КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» та Гайсинської міської ради правомірно, в межах своїх повноважень, та у спосіб, визначений законом, тобто звернулася до суду із таким позовом.

Оскільки потерпілий від вчиненого ОСОБА_1 злочину ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» з 01.05.2021 р. по 22.05.2021 р. - 21 л/день*1380,13 грн., на що витрачено 30038,73 грн. коштів лікарні, які відповідач добровільно не відшкодував, то з метою захисту матеріальних інтересів держави в особі КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» зазначену суму коштів необхідно стягнути зі ОСОБА_1 рішенням суду.

Висновки суду підтверджуються такими доказами:

-вироком Гайсинського районного суду від 14.07.2022 р., яким ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні кримінального провапорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який набрав чинності 09.09.2022 р., в результаті вчиненого злочину ОСОБА_1 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 (а.с.16-19);

-повідомленням Гайсинської міської ради № 022-08/022-17-2049 від 08.12.2022 р. до Гайсинської окружної прокуратури про невжиття заходів щодо стягнення витрат на лікування ОСОБА_4 (а.с.22);

-повідомленням КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» № 2087 від 06.12.2022 р. до Гайсинської окружної прокуратури про невжиття заходів щодо стягнення витрат на лікування ОСОБА_4 (а.с.25);

-довідкою КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» № 1882 від 10.11.2022 р. про те, що ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» з 01.05.2021 р. по 22.05.2021 р. - 21 л/день, медичне обслуговування за рахунок КНП «Гайсинська ЦРЛ ГМР» коштує 30038,73 грн. (а.с.13-14) та підтверджуючими документами, які стали підставою для нарахування витрат на лікування потерпілих від злочину : калькуляцією вартості 1ліжко/дня у травматологічному відділенні за травень 2021 р., довідкою лікаря,зведеною відомістю обліку руху хворих і ліжкового фонду за період з 01.05.2021 р. по 31.05.2021 р. (а.с.74-77).

Заперечення вимог позову ОСОБА_1 суд приймає як правомірну позицію захисту своїх інтересів, але до уваги не бере, оскільки сума позовних вимог повністю підтверджена належними письмовими доказами, як і повноваження прокурора на представництво інтересів держави у існуючих правовідносинах.

На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави 30 038 грн.73 коп. (тридцять тисяч тридцять вісім гривень 73 копійки) витрат на лікування потерпілого внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_3 .

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2684 грн.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення судом виготовлено 20.11.2023 р.

Суддя: