Рішення

від 20.11.2023 по справі 166/1410/23

РАТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 166/1410/23

Провадження № 2/166/256/23

категорія: 75

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 листопада 2023 року смт Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Фазан О. З.

за участю секретаря Приймачук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самари-Оріхівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області,третіх осіб,які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області,директора Самари-Оріхівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області Халамай Євдокії Олександрівни про стягнення середньомісячної заробітної плати,

встановив:

Представник позивачки адвокат Мазурик Павло Анатолійович звернувся в суд із позовом, в інтересах позивачки ОСОБА_1 , доСамари-Оріхівського ліцею Самарівської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Самарівської сільської ради про стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 05.11.2021 року по 28.02.2022 року, з яких відрахувати податки та інші обов`язкові платежі.

Позовні вимоги обгрунтувала тим, що ОСОБА_1 працює вчителем української мови та літератури, асистентом вчителя інклюзивного класу в Самари -Оріхівському ліцеї Самарівської сільської ради.

05.11.2021 року їй було вручено повідомлення про вакцинацію та наказ №119-к/тр від 05.11.2021 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати на час усунення причин, що зумовили відсторонення, хоча в самому наказі не вказано причину відсторонення.

Згідно постанови Волинського апеляційного суду від 31.03.2023 року у справі №166/1320/21 визнано незаконним та скасовано наказ директора навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня дитячий садок» села Самари-Оріхові Ратнівського району Волинської області, перейменованого в Самари-Оріхівський ліцей Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, №119 к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

01 березня 2022 року набрав чинності наказ МОЗ від 25.02.2022 № 380, яким до завершення воєнного стану зупинено дію наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153, що передбачав відсторонення нещеплених працівників від роботи.

З 1 березня 2022 року позивачку було допущено до роботи у зв`язку з зупинкою дії наказу МОЗ від 04.10.2021 № 215, проте середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2021 року по 28.02.2022 року не виплачено.

Оскільки її право на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене шляхом видання незаконного наказу від №119-к/тр від 05.11.2021 року тому важає, що в даному випадку ефективним способом відновлення порушеного права буде виплата позивачці невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за період з 05.11.2021 року по 01.03.2022 року, сума якої становить 44296,47 грн із розрахунку 81 робочий день помножити на середньоденний заробіток 546,87 грн. При цьому, згідно до довідки про доходи розмір заробітної плати за вересень - жовтень 2021 року становить 22968,82 грн , кількість робочих днів у вересні 2021 - 22 , у жовтні - 20 . Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 22968,82грн : 42 дні = 546,87 грн.

Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.10.2023 позов залишено без руху .

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача директор Самари Оріхівського ліцею ОСОБА_2 .

Представник позивачки адвокат Мазурик П. А. звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі та позивачки, позов підтримують. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивачки 2000 грн судових витрат.

Представник відповідача Самари Оріхівського ліцею просить справу розглянути без участі їх представника, позовні вимоги не визнають.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Самарівської сільської ради просить розглянути справу без їх участі, позов не визнають.

Директор Самари Оріхівського ліцею Халамай Є. О. просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги не визнає.

Дослідивши всі докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Постановою Волинського апеляційного суду від 31.03.2023 року у справі №166/1320/21 визнано незаконним та скасовано наказ директора навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня дитячий садок» села Самари-Оріхові Ратнівського району Волинської області, перейменованого в Самари-Оріхівський ліцей Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, №119 к/тр від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Із змісту зазначеної постанови вбачається, що відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої ОСОБА_1 , у зв`язку з чим наказ відповідача № 119-к/тр від 05.11. 2021 року " «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Окрім того, апеляційний суд звернув увагу, що 01 березня 2022 року набрав чинності наказ МОЗ від 25.02.2022 № 380, яким зупинено дію наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153, до завершення воєнного стану в Україні, який передбачав відсторонення нещеплених працівників від роботи.

З 1 березня 2022 року ОСОБА_1 допущено до роботи.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина першастатті 46 КЗпП України).

У пунктах 7.3.1, 7.3.2 своєї Резолюції 2361 (2021) від 27 січня 2021 року «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування» Парламентська асамблея Ради Європи закликає та рекомендує інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов`язковою і що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації, а також забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину від 04 квітня 1997 року інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над виключними інтересами всього суспільства або науки.

Будь-яке втручання у сферу здоров`я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Такій особі заздалегідь має бути надана відповідна інформація про мету і характер втручання, а також про його наслідки та ризики (стаття 5 зазначеної Конвенції).

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що питання обов`язкової вакцинації зачіпає права, окреслені статтею 8 Конвенції. Фізична цілісність особи охоплюється поняттям «приватне життя», захищеним статтею 8 Конвенції, про що зазначено в рішенні за справою «X та Y проти Нідерландів» (X and Y v. the Netherlands) від 26 березня 1985 року. Також суд підкреслив, що тілесна цілісність особи стосується найінтимніших аспектів приватного життя людини й що обов`язкове медичне втручання, навіть якщо воно має незначне значення, є втручанням у це право. Своєю чергою обов`язкова вакцинація як примусове лікування означає втручання в право на повагу особистого життя, яке містить фізичну й психологічну цілісність людини, як це гарантується пунктом 1 статті 8 (рішення ЄСПЛ у справах «Сальветті проти Італії» (Salvetti v. Italy) від 09 липня 2002 року, «Маттер проти Словацької Республіки» (Matter v. the Slovak Republic) від 07 липня 1999 року).

Свобода розсуду у сфері політики охорони здоров`я була підкреслена в контексті скарг стосовно доступу до певних форм медичного лікування у справі «Христозов та інші проти Болгарії» (Hristozov and оthers v. Bulgaria) (заяви № 47039/11 і 358/12, ЄСПЛ, 2012), у якій ідеться про свободу розпоряджатися власним тілом і свободу від медичного втручання без згоди (негативні права).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Відповідач, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача позов не визнали, проте, відзив та пояснення стосовно позовних вимог не подали.

За змістом ч.1 ст. 2 Кодексу законів про працю України,право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

За правилами ч.2 ст. 235 КЗпПУ,у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що вбачається із постанови Верховного Суду суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:«чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі №752/23602/20 (провадження № 61-12064св22), зазначено, що:«суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку».

Установлено, що нарахована позивачу щомісячна заробітна плата за вересень 2021 року становить 11484,41 грн, за жовтень 2021 року 11484,41 грн. У вересні ( 22 робочі дні) та жовтні ( 20 робочих днів) 2021 року позивачкою відпрацьовано 42 робочі дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата нараховується наступним чином: 22968,82 грн (нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час протягом двох місяців, що передували відстороненню (11484,41+ 11484,41) : 42 день (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два місяці, що передували відстороненню) та буде становити 546,87 ( 22968,82:42= 546,87) гривень.

Розмір середньоденної заробітної плати відповідачем не оспорюється.

Відтак, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 43202,73 грн (546,87 (середньоденна заробітна плата) х 79 ( листопад 2021 - 18 робочі дні + грудень 2021 - 22 + січень 2022 - 19 + лютий 2022 - 20 = 79( 18+22+19+22= 79) робочий день) робочих дні вимушеного прогулу (з 05.11.2021 року по 28 лютого 2022 року включно), який підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позов, позивачка не сплачувала судовий збір, а тому з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 1073,6 грн судового збору.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень, що підтверджено договором про надання правничої допомоги від 07.06.2023 року, додатком №1 від 07.06.2023 року до цього договору.

Керуючись ст.ст.263-265ЦПК Українисуд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Самари-Оріхівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час відсторонення від роботи з 05.11.2021 року по 28.02.2022 року включно, що становить 43202 ( сорок три тисячі двісті дві) грн 73 коп, з яких відрахувати податки та інші обов`язкові платежі .

Стягнути з Самари-Оріхівського ліцею Самарівської сільської ради в користь держави 1073 гривень 60 коп судового збору.

Стягнути з Самари-Оріхівського ліцею Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області 2000 ( дві тисячі ) грн витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи : позивач ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

відповідач:Самари-Оріхівський ліцей Самарівської сільської ради Ковельського району Волинської області, місцезнаходження: вул.Центральна, 30 с. Самари Оріхові Ковельського району Волинської області, код ЄДРПОУ 21747944;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Самарівська сільська рада Ковельського району Волинської області, місцезнаходження: вул.Соборна,26, с. Самари Ковельського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04334655;

директор:Самари-Оріхівськоголіцею Самарівськоїсільської радиКовельського районуВолинської області Халамай Євдокія Олександрівна,адреса місця роботи:вул.Центральна, 30 с. Самари Оріхові Ковельського району Волинської області, відсутні відомості про паспорт , ідентифікаційний код.

Суддя О. З. Фазан