Рішення

від 20.11.2023 по справі 335/9637/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9637/23 2/335/3427/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючогосудді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засіданняПечерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вобґрунтування наданогопозову позивачзазначає,що заочнимрішенням Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від21.09.2021р.у справі№335/5771/21за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Автотранспортне підприємство129966»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення боргупозов задоволено:стягнуто накористь позивача зкожного з відповідачів по 48066,79 грн. заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору по 1135,00 грн. Рішення набрало законної сили.

Сума, стягнута з відповідачів заочним рішенням від 21.09.2021 р. у загальному розмірі 96133,58 грн. (тобто по 48066,79 грн. з кожного), складається з таких частин: сума позики: 31800,00 грн.;штраф у розмірі 100% від суми позики за прострочення повернення позики на підставі п. 7 договору позики: 31800,00 грн.;3% річних від суми позики за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.05.2018 р. по 31.05.2021 р. (1126 днів): 2943,03 грн.;інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з травня 2018 р. по квітень 2021 р.: 6519,00 грн.проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 11.02.2016 р. по 31.05.2021 р.: 23071,55 грн.

Станом на 01.09.2023р. суму позики не повернуто, решту сум, стягнутих на користь позивача заочним рішенням від 21.09.2021 р., не сплачено.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з цим позивач має право стягнути з відповідачів 3% річних, інфляційні втрати та проценти за користування позикою по дату подання цієї позовної заяви, а саме 3 % річних від суми позики за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.06.2021 р. по 31.08.2023 р. (821 день):31800,00 грн. х 821 : 365 х 3 : 100 = 2145,85 грн.; інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з червня 2021 р. по серпень 2023р.: 10971,00 грн., проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 01.06.2021 р. по 31.08.2023 р.:Разом: 12662,07 грн.

Позивач просивстягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ;ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ;ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ,-заборгованість взагальному розмірі 25778,92грн., з яких: 3% річних на суму позики - 2145,85 грн.; інфляційні втрати - 10971,00 грн.; проценти згідно зі ст. 1048 ЦК України - 12662,07 грн., у рівних частках - по 12889,46 грн. з кожного. Покласти судові витрати на відповідачів.

Ухвалою судді від 10.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином, подано заяву про розгляд справи за відсутністю представника позивача, позов підтримав і просить його задовольнити у повному обсязі на підставах, що наведені у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзив не надали.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст.ст.247,280,281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.2,12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК).

Згідно зіст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів .Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу позов задоволено: стягнуто на користь позивача з кожного з відповідачів по 48066,79 грн. заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору по 1135,00 грн. Рішення набрало законної сили.

Сума, стягнута з відповідачів заочним рішенням від 21.09.2021 р. у загальному розмірі 96133,58 грн. (тобто по 48066,79 грн. з кожного), складається з таких частин: сума позики: 31800,00 грн.;штраф у розмірі 100% від суми позики за прострочення повернення позики на підставі п. 7 договору позики: 31800,00 грн.;3% річних від суми позики за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.05.2018 р. по 31.05.2021 р. (1126 днів): 2943,03 грн.;інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з травня 2018 р. по квітень 2021 р.: 6519,00 грн.проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 11.02.2016 р. по 31.05.2021 р.: 23071,55 грн.

Фактичні обставини укладення між сторонами договору позики, вже встановлені заочним рішенням суду від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21.

Суд у вказаному судовому рішенні встановив, що 11.02.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики на суму 31 800,00 грн., за умовами п. 7 якого остання зобов`язалась повернути таку ж суму грошових коштів протягом 14 днів від дня пред`явлення вимоги позикодавцем. У разі прострочення виконання зобов`язань позичальник несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми позики

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останньої серії НОМЕР_3 , виданого 16.06.2017 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 86 від 16.06.2017 .

З матеріалів спадкової справи № 338/2017, заведеної Третьою запорізькою державною нотаріальною конторою 28.11.2017 щодо майна померлої ОСОБА_4 випливає, що 28.11.2017 із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулась ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх на той час дітей померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В силу вимог статті 1218 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) до складу спадщини входять, в тому числі, й обов`язки спадкодавця, що йому належали на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1282 цього Кодексу передбачено обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі є спадкоємцями після смерті боржника ОСОБА_4 , до них перейшли обов`язки спадкодавця, що витікають з договору позики від 11.02.2016.

04.04.2018 до нотаріальної контори ОСОБА_6 в особі ОСОБА_7 надійшла заява про пред`явлення вимог до спадкоємців ОСОБА_4 за вищезазначеним договором позики.

06.04.2018 ОСОБА_3 надіслав відповідачам вимоги про повернення позики від 05.04.2018. ОСОБА_1 отримав вимогу 17.04.2018 (а.с. 12). Проте, впродовж 14 днів вимога не була задоволена і позика не була повернута, як то передбачено п. 7 договору позики.

16.07.2018 між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966», позивачем у справі, укладено договір відступлення права вимоги за договором позики від 11.02.2016, на підставі якого відбулась заміна кредитора у зобов`язанні.

Повідомлення про заміну кредитора від 17.07.2018 було надіслано відповідачам 19.07.2018 цінними листами із описом вкладення та вважаються врученими за умовами п. 9 договору позики на четвертий календарний день після фактичної передачі листів на поштове відділення, тобто 24.07.2018.

З рішення суду від 21.09.2021 р. у справі №335/5771/21, встановлено, що розмір заборгованості відповідачів за договором позики від 11.02.2016 року становив: сума позики: 31800,00 грн.; штраф у розмірі 100% від суми позики за прострочення повернення позики на підставі п. 7 договору позики: 31800,00 грн.; 3% річних від суми позики за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.05.2018 р. по 31.05.2021 р. (1126 днів): 2943,03 грн.;інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з травня 2018 р. по квітень 2021 р.: 6519,00 грн. проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 11.02.2016 р. по 31.05.2021 р.: 23071,55 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, станом на 01.09.2023р. суму позики не повернуто, решту сум, стягнутих на користь позивача заочним рішенням від 21.09.2021 р., не сплачено , і вказані обставини відповідачами не спростовані, відзив на позов не подавався. Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошейабо інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи діалект)

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Разом з тим, за змістом статей 598-609ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17.

Так, Верховний Суд зробив висновок, що нормаст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

З урахуваннямвищевикладеного,позивач маєправо настягнення звідповідачів сумиінфляційних втратта трьохпроцентів річнихвід простроченоїсуми боргуза весьчас прострочення та процентів від суми позики на підставі статті 1048 ЦК України.

Як зазначає позивач, станом на 01.09.2023р. суму позики не повернуто, решту сум, стягнутих на користь позивача заочним рішенням від 21.09.2021 р., не сплачено , і вказані обставини відповідачами не спростовані, відзив на позов не подавався. Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.

Згідно із наведеним в позовній заяві розрахунком, станом на 01.09.2023 заборгованість відповідачів становить: 25778,92 і складається з 3 % річних від суми позики за порушення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України за період з 01.06.2021 р. по 31.08.2023 р. (821 день):31800,00 грн. х 821 : 365 х 3 : 100 = 2145,85 грн.; інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з червня 2021 р. по серпень 2023р.: 10971,00 грн., проценти за користування позикою у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України за період з 01.06.2021 р. по 31.08.2023 р.:- 12662,07 грн.

Даний розрахунок не був спростований відповідачами на засадах змагальності під час судового розгляду справи.

Отже, виходячи із меж заявлених вимог, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 25778,92 грн., з яких: 3% річних на суму позики - 2145,85 грн.; інфляційні втрати - 10971,00 грн.; проценти згідно зі ст. 1048 ЦК України - 12662,07 грн., у рівних частках - по 12889,46 грн. з кожного.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності дост.141ЦПК України суд присуджує з відповідачів в рівних частках на користь позивача судовий збір у розмірі 2147 грн.20 коп., тобто по 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 7680, 89, 141, 142, 259, 265, 273, 274279, 280289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» суму заборгованості загальним розміром 12889,46 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 46 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 1073,60 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 129966» суму заборгованості загальним розміром 12889,46 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 46 коп, а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 1073,60 (одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його складання надіслати сторонам рекомендованими листами із повідомленнями.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Якщо після набрання заочним рішенням суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємтво 129966», ЄДРПОУ 31823698, юридична адреса: вул. Базова, буд. 12, м. Запоріжжя;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20.11.2023 року.

Суддя Ю.В. Апаллонова