Рішення

від 05.10.2023 по справі 450/3044/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3044/23 Провадження № 2/450/1243/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

05 жовтня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Покидько Л.Р.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільніу справу за позовом представника позивача адвоката Сєргєєвої Ольги Ігорівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особаслужба усправах дітейСолонківської сільськоїради Львівськогорайону Львівськоїобласті пророзірвання шлюбута визначеннямісця проживаннядитини з матір`ю, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): представник позивача звернулася до суду з цивільним позовом до відповідача про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір`ю та просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22.02.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №58, після розірвання шлюбу залишити позивачці дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 22.02.2003 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 . Під час шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними та діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю, на даний час вони не підтримують жодних подружніх стосунків, не спілкуються, не проводять час разом, спільного господарства не ведуть, тривалий час проживають окремо. Між сторонами немає порозуміння та жодних спільних інтересів, сім`я розпалася та подальше збереження шлюбу неможливе, шлюб носить виключно формальний характер. Спір щодо проживання двох дітей, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , між сторонами відсутній, оскільки діти дорослі та самі вправі вирішувати з ким з батьків проживати в подальшому. Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то просить визначити таке з матір`ю, оскільки вона має стабільний заробіток, достатній для утримання малолітньої дитини, зареєстрована та фактично проживає у АДРЕСА_1 , який є її власністю, а тому є всі необхідні умови для проживання малолітнього сина з нею, син відвідує дитячий садок за місцем проживання матері та остання створює належні і необхідні умови для розвитку дитини.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.

Позиція відповідача:

Відповідач, який повідомлявся про час та місце розгляду справи, явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву до суду у встановлений строк не надав.

Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: пояснень на позовну заяву не надала, участі представника у судовому засіданні не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

28.06.2023 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 29.06.2023 ухвала про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; 25.07.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; 25.07.2023 ухвала про відкладення розгляду справи.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 22.02.2003, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 22.02.2003, актовий запис №58.

Від шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Міським відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського обласного управління юстиції 18.11.2003, актовий запис №5901; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Міським відділом РАЦС Львівського міського управління юстиції 10.03.2006, актовий запис №1288; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Пустомитівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 29.02.2020, актовий запис №39.

При вирішенні позову про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Відповідно до вимогст. 112 СК Українисуд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови,якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім`ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення,забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя.

За змістомст. 55 СК Українидружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини,примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4ст. 56 СК України).

Відповідно до вимогст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

У відповідності із положеннями ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Позивач зазначає, що шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони подружніх стосунків не підтримують, шлюб існує формально.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Зважаючи на те, що сторони шлюбних стосунків не підтримують, шлюб між ними набув формального характеру, суд вважає, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим.

Приймаючи до уваги пояснення позивача у позовній заяві, відсутність її згоди на примирення, суд вважає, що причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини сторін, суд приходить до наступного висновку.

Згідно довідки ЦНАП Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №83 від 13.03.2023 у АДРЕСА_1 проживають позивачка ОСОБА_1 та діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.11.2021 по теперішній час зареєстрований АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області №2934 від 22.11.2021.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №239703367, садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради №479 від 09.11.2021 садовий будинок, що належить ОСОБА_7 за адресою: садовий будинок АДРЕСА_1 переведено у жилий.

Позивачка є працевлаштованою та має стабільний дохід, що вбачається з трудового контракту 2582 з ТзОВ «ЕПАМ ДІДЖИТАЛ», заробітна плата встановлена у розмірі 19550,00 грн. на місяць.

Відповідно до ч. 1ст. 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 1ст. 161 Сімейного кодексу Українивстановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»,ст.161 СК Українивипливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Як встановлено судом, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ; дитина відвідує дошкільний заклад, згідно договору укладеного матір`ю дитини.

Таким чином,виходячи із обставин справи, враховуючи проживання батьків малолітньої дитини, її вік, те, що дитина фактично проживає з матір`ю, яка створює всі необхідні умови для належного забезпечення та її розвитку,суд вважає, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку.

Ухвалюючи рішення суд, зазначає, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє права відповідача спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останнього з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно нього та участі у його вихованні.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, ч.1 якої передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому з відповідача в користь позивачки слід стягнути сплачений нею судовий збір.

Керуючись ст.ст.2-14,76-83,89,259,263,264,265,268,272 ЦПК України, ст.ст.19,104, 105, 110 114, 141,157,160, 161 СК України, відповідно до Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч.ч. 2 і 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 22.02.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Коломийського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис №58, - розірвати.

Залишити за позивачкою прізвище « ОСОБА_3 ».

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 44257898, адреса місцезнаходження: 81131, Львівська область, Львівський район, с.Солонка, вул. Центральна, 11/2.

Повний текст рішення виготовлено 13.10.2023.

СуддяД. А. Кукса