Постанова

від 08.11.2023 по справі 921/338/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2023 р. Справа №921/338/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Желік М.Б.

Матущак О.І.

розглянувшиапеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради (вх. № ЗАГС 01-05/2646/23 від 15.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 20.07.2023 (суддя Охотницька Н.В. повний текст рішення складено 21.07.2023)

у справі № 921/338/23

за позовом Фізичної особи підприємця Дзюбака Ігоря Володимировича (надалі ФОП Дзюбак І.В.), м. Тернопіль, Тернопільська область,

до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради (надалі КНП "ТОКПЛ"), м. Тернопіль, Тернопільська область

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 54 821,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.05.2023 Фізична особа підприємець Дзюбак Ігор Володимирович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 54 821,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно (всупереч вимогам ПК України та договору від 03.01.2017 про надання комунальних послуг) здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунки на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що призвело до набуття відповідачем коштів за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2023 року у справі № 921/338/23 позов задоволено. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради на користь Фізичної особи підприємця Дзюбака Ігоря Володимировича 40 757,79 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 12 405,46 грн. інфляційних втрат, 1 658,22 грн. 3% річних, 4 077,72 грн. судових витрат, пов`язаних із залученням експерта, 2 684,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що суб`єктом нараховування такого податку за відповідні послуги в силу закону він не міг бути, відповідно дії останнього є протиправними та позадоговірними. Суд дійшов висновку, що КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради зобов`язане відшкодувати ФОП Дзюбаку І.В. суму 40 757,79 грн., оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Враховуючи те, що відповідач безпідставно зберіг за собою грошові кошти, які підлягали поверненню позивачу, згідно з поданим ФОП Дзюбак І.В. розрахунку, відповідачу нараховано за період 01.01.2022 по 31.03.2023 - 12 405,46 грн. інфляційних втрат та 1 658,22 грн. 3% річних за період з 01.01.2022 по 10.05.2023. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що останні розраховано арифметично вірно, обґрунтовано у відповідності до приписів чинного законодавства, а відтак, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 12 405,46 грн. інфляційних втрат та 1 658,22 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення прийнятим при неправильному застосуванні до спірних правовідносин норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, єдиним доказом, на якому ґрунтується позиція позивача щодо суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача є висновок експертного дослідження № ЕД-19/120-22/8040-ЕК від 30.12.2022, який, на переконання скаржника, не відповідає нормам чинного законодавства. Висновок від 30.12.2022 не містить жодного опису виконаних досліджень, як і не містить жодного алгоритму проведення розрахунку, перевіркою якого можна було б встановити обґрунтованість пред`явленої до стягнення суми, а висновки суду про зворотнє є необгрунтованим припущенням, який не відповідає об`єктивній оцінці змісту висновку від 30.12.2022. Скаржник зазначає, що в процесі здійснення діяльності КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради, частка неоподатковуваних ПДВ операцій становить 99%, а частка операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ 1%. У зв`язку з чим, відповідач не нараховує податковий кредит на обсяг комунальних послуг, спожитих орендарями і ПДВ в сумі спожитих орендарями комунальних послуг відноситься на валові витрати. При виставленні рахунків орендарям за спожиті комунальні послуги для відшкодування, сума ПДВ нараховується на загальну суму понесених витрат за спожиті орендарями комунальні послуг. Звертає увагу суду апеляційної на те, що Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 26.10.2022 зазначила, що у випадку, якщо орендодавцем отримуються кошти від орендаря, як відшкодування (компенсація) понесених ним витрат на оплату послуг третіх осіб у зв`язку з виконанням договору з надання послуг такому орендарю, такі кошти є оплатою вартості послуг з оренди приміщень, що надаються в межах виконання такого договору, та включаються орендодавцем до бази оподаткування у загальновстановленому порядку, якщо операції з постачання таких послуг є об`єктом оподаткування ПДВ. Також ця індивідуальна податкова консультація містить вказівку на те, що договірна вартість комунальних послуг, придбаних орендодавцем у постачальників таких послуг для використання в операціях з надання орендодавецм послуг оренди в частині вартості послуг, що споживаються орендарями, має бути включена до загальної вартості послуг з оренди, що надаються орендодавцем орендарям.

Позивач не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №921/338/23 визначено суддю Н.М. Кравчук, суддів: М.Б. Желік, О.І. Матущак.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 апеляційну скаргу КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі № 921/338/23 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки. Скаржник вимоги ухвали суду від 21.08.2023 виконав, на адресу суду надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 01-04/6039/23 від 07.09.2023).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 921/338/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2023 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 року у справі № 921/338/23 рекомендованими поштовими відправленнями.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

03.01.2017 між Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею (Орендодавець) та ФОП Дзюбак І.В. (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщень другого поверху лікувально-трудової майстерні, що перебуває на балансі Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні загальною площею 193,7 кв.м та долі площі спільного користування 26,2 кв.м, розміщене за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14. Приміщення передаються в оренду з метою організації швейного виробництва.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Розпорядження голови обласної ради від 19.12.2016 року № 292 про затвердження протоколу конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 07.12.2016 року № 7, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 3 958,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У розділі 5 договору "Обов`язки орендаря" визначений обов`язок Орендаря укласти з Орендодавцем договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг та послуг охорони Орендарю (п. 5.8 договору).

На виконання умов п.5.8 договору оренди, 03.01.2017 між Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею (Виконавець) та ФОП Дзюбак І.В. (Замовник) укладено договір про надання послуг. Згідно з п. 1.1 договору КП "Тернопільводоканал", Тернопільський міський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго", ДП "Газпостач" ПАТ по газифікації та газопостачанню "Тернопільміськгаз", ПП "Квартал-Л" по даному договору надають Замовнику комунальні послуги на орендоване у Виконавця приміщення площею 193,7 кв.м за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14, а Замовник відшкодовує вартість фактично спожитих послуг та оплаченого земельного податку по даній площі Виконавцю.

Відповідно до п. 2.1 договору про надання послуг, Замовник щомісячно вносить плату за надані комунальні послуги та оплачений земельний податок на рахунок Виконавця не пізніше останнього календарного дня поточного місяця: за водопровід і каналізацію згідно показників лічильника; за спожиту електроенергію згідно показників лічильника; за спожиту реактивну електроенергію згідно розрахунку Виконавця; за спожитий газ згідно показників лічильника; за вивіз та захоронення твердих побутових відходів; оплата земельного податку пропорційно зайнятій площі.

Договір про надання послуг укладено строком на 35 місяців, що діє з 03.01.2017 до 02.12.2019 включно, з обов`язковою пролонгацією на 25 місяців до 02.01.2022 (п. 3.1 договору про надання послуг).

На виконання договору про надання послуг ФОП Дзюбаку І.В., починаючи з листопада 2019 КНП "ТОКПЛ" ТОР виставлялись рахунки для оплати, а саме: - рахунок № 558 від 20.08.2019 на суму 7 132,25 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 188,00 грн.; - рахунок №629 від 20.09.2019 на суму 6 628,41 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 104,73 грн.; - рахунок №691 від 23.10.2019 на суму 6 757,05 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 126,18 грн.; - рахунок №757 від 22.11.2019 на суму 6 365,29 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 060,88 грн.; - рахунок №819 від 16.12.2019 на суму 10 124,17 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 687,36грн.; - рахунок №21 від 22.01.2020 на суму 15 156,38 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 526,06 грн.; - рахунок №89 від 21.02.2020 на суму 11 221,39 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 870,23 грн.; - рахунок №164 від 20.03.2020 на суму 7 620,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 270,00 грн.; - рахунок №207 від 21.04.2020 на суму 1 627,13 грн., в тому числі ПДВ в сумі 271,19 грн.; - рахунок №277 від 22.05.2020 на суму 2 760,34 грн., в тому числі ПДВ в сумі 460,06 грн.; - рахунок №371 від 22.062020 на суму 2 202,51 грн., в тому числі ПДВ в сумі 367,09 грн.; - рахунок №472 від 20.07.2020 на суму 6 461,76 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 076,96 грн.; - рахунок №703 від 21.09.2020 на суму 4 993,15 грн., в тому числі ПДВ в сумі 832,19 грн.; - рахунок №801 від 20.10.2020 на суму 3 818,70 грн., в тому числі ПДВ в сумі 636,45 грн.; - рахунок №903 від 20.11.2020 на суму 8 334,97 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 389,16 грн.; - рахунок №1000 від 15.12.2020 на суму 10 445,31 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 740,88 грн.; - рахунок №38 від 20.01.2021 на суму 16 068,55 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 678,09 грн.; - рахунок №141 від 19.02.2021 на суму 14 855,91 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 475,99 грн.; - рахунок №255 від 22.03.2021 на суму 14 133,98 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 355,66 грн.; - рахунок №368 від 20.04.2021 на суму 10 678,06 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 779,68 грн.; - рахунок №472 від 20.05.2021 на суму 10 878,14 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 813,02 грн.; - рахунок №585 від 22.06.2021 на суму 4 471,12 грн., в тому числі ПДВ в сумі 745,19 грн.; - рахунок №693 від 19.07.2021 на суму 8 698,33 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 449,72 грн.; - рахунок №815 від 23.08.2021 на суму 7 825,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 304,20 грн.; - рахунок №908 від 20.09.2021 на суму 7 494,02 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 249,00 грн.; - рахунок №998 від 20.10.2021 на суму 11 550,78 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 925,13 грн.; - рахунок №1098 від 22.11.2021 на суму 14 818,93 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 469,82 грн.; - рахунок №1174 від 17.12.2021 на суму 14 012,34 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 335,39 грн.

Як вбачається із зазначених рахунків на оплату за 2019-2021 роки, на щомісячну суму, яку ФОП Дзюбак І.В. оплачував, як витрати КНП "ТОКПЛ" ТОР за постачання електроенергії, холодної води, газу, реактивної енергії, Виконавцем нараховувалось ПДВ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, умовами договору про надання послуг від 03.01.2017 не передбачено включення до нього умови щодо ПДВ. У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач неправомірно (всупереч вимогам ПК України та договору про надання послуг від 03.01.2017) здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що у свою чергу призвело до набуття КНП "ТОКПЛ" ТОР коштів за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону.

В матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження № ЕД-19/120-22/8040-ЕК від 30.12.2022 проведений за заявою позивача, Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно з яким документально підтверджується збільшення активів КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської міської ради за рахунок ФОП Дзюбак І.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунок на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 40 757,79 грн. за період 2019-2021 роки, що в свою чергу не відповідає вимогам Податкового кодексу України та не було передбачено/встановлено умовами договору про надання послуг від 03.01.2017 року.

Також міститься копія індивідуальної податкової консультації № 1771/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 26.10.2022, наданої Державною податковою службою України за результатами розгляду звернення КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, в якій вказано, що у випадку, якщо орендодавцем отримуються кошти від орендаря як відшкодування (компенсація) понесених ним витрат на оплату послуг третіх осіб у зв`язку з виконанням договору з надання послуг такому орендарю, такі кошти є оплатою вартості послуг з оренди приміщень, що надаються в межах виконання такого договору, та включаються орендодавцем до бази оподаткування у загальновстановленому порядку, якщо операції з постачання таких послуг є об`єктом оподаткування ПДВ. Також ця індивідуальна податкова консультація містить вказівку на те, що договірна вартість комунальних послуг, придбаних орендодавцем у постачальників таких послуг для використання в операціях з надання орендодавцем послуг оренди в частині вартості послуг, що споживаються орендарями, має бути включена до загальної вартості послуг оренди, що надаються орендодавцем орендарям.

Вказані обставини слугували підставою звернення ФОП Дзюбака І.В. даним позовом до суду, предметом якого визначено стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 54 821,47 грн., із урахуванням сум інфляційних втрат та 3% річних.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.01.2017 між Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею (Орендодавець) та ФОП Дзюбак І.В. (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.

На виконання умов п.5.8 зазначеного договору оренди, 03.01.2017 між Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею (Виконавець) та ФОП Дзюбак І.В. (Замовник) укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого КП "Тернопільводоканал", Тернопільський міський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго", ДП "Газпостач" ПАТ по газифікації та газопостачанню "Тернопільміськгаз", ПП "Квартал-Л" надають Замовнику комунальні послуги на орендоване у Виконавця приміщення площею 193,7 кв.м за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14, а Замовник відшкодовує вартість фактично спожитих послуг та оплаченого земельного податку по даній площі Виконавцю.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Так, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28, передбачено, що продавати електричну енергію споживачам (або субспоживачам) має право тільки постачальник (суб`єкт господарювання), який отримав ліцензію Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Основний споживач має право лише передавати електричну енергію субспоживачам своїми технологічними електричними мережами за умови дотримання правил та враховуючи певні обмеження.

Тоді як, істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 284, 286 ГК України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України (п. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості, включається до ціни товару та сплачується покупцем (замовником послуг).

Як зазначалось вище, п.п. 1.1, 2.1 договору про надання послуг від 03.01.2017 сторони передбачили, що Замовник (ФОП Дзюбак І.В.) відшкодовує вартість фактично спожитих послуг в т.ч. згідно показників лічильника.

Будь-яких інших умов щодо оплати за договором про надання послуг не передбачено. Отже, договором про надання послуг не передбачено включення до нього умови щодо нарахування на вартість послуг ПДВ.

Хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватись (погоджуватись чи змінюватись) сторонами за домовленістю у договірному порядку.

Відповідно до наявних у справі документів, Орендодавцем було виставлено Орендарю рахунки за комунальні послуги на загальну суму 244 546,74 грн. з ПДВ (247 134,76 - 2 588,02 зем. податок), в т.ч. 40 757,79 грн. ПДВ, всі вони є оплаченими ФОП Дзюбак І.В., що підтверджується копіями квитанцій та платіжних доручень.

З огляду на вищенаведені правові норми та фактичні обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операція з отримання КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради від ФОП Дзюбак І.В. компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги не є об`єктом оподаткування ПДВ.

У цьому випадку для придбання товарів/послуг із ПДВ базою оподаткування буде ціна придбання, яку визначають без ПДВ, тобто для того щоб виставити рахунок на відшкодування витрат за послугами орендарю, орендодавцю слід виставити рахунок точно такий самий, який був отриманий від постачальника (відповідно до договору про надання послуг це - КП "Тернопільводоканал", Тернопільський міський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго", ДП "Газпостач" ПАТ по газифікації та газопостачанню "Тернопільміськгаз", ПП "КварталЛ"), що зроблено не було, в результаті чого Орендарем була здійснена надлишкова оплата (відшкодування) на рахунки Орендодавця за комунальні послуги у вигляді надлишково сплаченого ПДВ.

Отже, матеріалами даної справи підтверджується збільшення активів КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Дзюбак І.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 40 757,79 грн. за період 2019-2021 роки, що в свою чергу, не відповідає вимогам чинного законодавства та не було передбачено умовами договору про надання послуг від 03.01.2017, так як вказані рахунки вже включали в себе вхідне ПДВ від постачальників комунальних послуг.

В матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження № ЕД-19/120-22/8040-ЕК від 30.12.2022, проведений за заявою позивача, Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, згідно з яким документально підтверджується збільшення активів КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської міської ради за рахунок ФОП Дзюбак І.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунок на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 40 757,79 грн. за період 2019-2021 роки.

Щодо тверджень скаржника, що експертний висновок від 30.12.2022 № ЕД-19/120-22/8040-ЕК є недостовірним доказом з тих підстав, що в ході його складання експертом надано лише тлумачення норм Податкового кодексу України та надано оцінку відповідності поведінки відповідача нормам ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до положень частин першої - четвертої, шостої - восьмої статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 ГПК України).

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з`ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Із висновку експертного дослідження № ЕД-19/120-22/8040-ЕК від 30.12.2022 вбачається, що на вирішення експерта позивачем, у редакції заяви про долучення додаткових документів від 29.12.2022 № 6-ек, поставлене питання: "Чи підтверджується документально збільшення активів КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Дзюбак І.В. внаслідок нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 61 854,79 грн. за період 2019-2021 роки (договір від 03.01.2017 року № б/н)"?

Тобто, в предмет дослідження позивачем не включено питання права, а поставлене позивачем питання є вірно визначеним, зокрема для з`ясування та підтвердження обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, щодо документального підтвердження суми ПДВ на яку збільшились активи КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради за рахунок ФОП Дзюбак І.В.

Також, із висновку експерта від 30.12.2022, зокрема, із розділу "Дослідження" вбачається, докладний опис проведених експертом досліджень, із посиланням на законодавчі акти та досліджені документи, а також наведенням таблиці у якій описано суми виставлених Орендодавцем рахунків та сплачених Орендарем сум та наведенням розрахунку (було виставлено рахунків Орендодавцем за комунальні послуги на загальну суму 244 546,74 грн. з ПДВ (247 134,76 -2 588,02 зем. податок) в тому числі 40 757,79 грн. ПДВ).

У висновку експертного дослідження № ЕД-19/120-22/8040-ЕК від 30.12.2022 вказано про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Надаючи оцінку експертному висновку від 30.12.2022 № ЕД-19/120-22/8040-ЕК, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такий є обґрунтованим та узгоджується з іншими матеріалами даної справи.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, у висновку експерт виходить за межі поставленого йому питання та зазначає, що таке збільшення не відповідає вимогам Податкового кодексу України та не було передбачене умовами договору про надання послуг від 03.01.2017, що розцінено судом, як власне бачення експерта, зроблене на підставі його знань в галузі права, а тому висновок експерта у цій частині підставно не враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на індивідуальну податкову консультацію № 1771/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 26.10.2022, надану Державною податковою службою України за результатами розгляду звернення КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, враховуючи наступне.

Згідно з визначенням, що міститься в підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Аналіз вказаного свідчить, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відтак, посилання скаржника на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 26.10.2022 № 1771/ІПК/99-00-21-03-02-06, як на підставу підтвердження правильності нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг орендарями, підставно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки доказ, який підтверджує факт надання податкової консультації, не є доказом правильності нарахування та включення відповідачем розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг орендарями.

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув кошти (40 757,79 грн. ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором про надання послуг, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість послуг, які було надано, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що суб`єктом нараховування такого податку за відповідні послуги в силу Закону він не міг бути, відповідно дії останнього є протиправними та позадоговірними, відтак КНП "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради зобов`язане відшкодувати відповідачу суму 40 757,79 грн., оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач безпідставно зберіг за собою грошові кошти, які підлягали поверненню позивачу, відтак між сторонами виникли грошові зобов`язання та їх невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано за період 01.01.2022 по 31.03.2023 - 12 405,46 грн. інфляційних втрат та 1 658,22 грн. 3% річних за період з 01.01.2022 по 10.05.2023.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі проведено арифметично вірно, обґрунтовано у відповідності до встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2023 року у справі №921/338/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради (вх. № ЗАГС 01-05/2646/23 від 15.08.2023) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі № 921/338/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2023

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді М.Б. Желік

О.І. Матущак